ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/19110/22 пров. № А/857/13443/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного судувід 29 серпня 2022 року (суддя Зозуля Д.П., м. Рівне)у справі № 460/19110/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
08 червня 2022 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та не виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення; зобов`язати здійснити з 01.01.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону Українивід 28.02.1991 № 769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про державний бюджет України на відповідний рік).
Позовні вимоги мотивує тим, що дитина є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи і проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. З 01.01.2015, у зв`язку з внесенням змін до ст.39 Закону України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»припинено виплату підвищення до пенсії, передбаченого нормами цієї статті, однак 17.07.2018 рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 вказані зміни було визнано неконституційними. Стверджує, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення відновлено правона отримання підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст.39 Закону України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 з 18.01.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 18.01.2022 нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону Українивід 28.02.1991 № 769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин справи.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що відсутні підстави для проведення з 01.01.2022 нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру в розмірі двох мінімальних заробітних плат, оскільки пенсія ОСОБА_2 призначена з 18.01.2022, крім того на нього не поширюються норми ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як неповнолітня дитина не відноситься до категорії працюючих на території радіоактивного забруднення.
Просить скасувати рішення та прийняте нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та з 18.01.2022 перебуває на обліку в органах ПФУ як одержувач пенсії по інвалідності відповідно дост. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; проживає в с.Любиковичі Сарненського району Рівненської області, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії, післяухвалення Конституційним Судом рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018, Свиридон Н.Ф. в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 з 18.01.2022 перебуває на обліку у відповідача, як одержувач пенсії по інвалідності, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення має право на щомісячне отримання доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієїпостанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульованіЗаконом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991.
стаття 39 Закону № 796-XIIу редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена в такій редакції:
Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".
28 грудня 2014 року прийнятийЗакон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесені зміни доЗакону № 796-XIIшляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45. Вказаний Закон набрав чинності 1 січня 2015 року.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 240/4937/18 (номер провадження № Пз/9901/55/18), з 17.07.2018 відновила дію редакціястатті 39 Закону № 796-XII, яка була чинною до 01.01.2015.
Отже, з моментуухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018відновлено право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення на підставістатті 39 Закону № 796-ХІІ.
Отже, з 17 липня 2018 року відновлено діюстатті 39 Закону № 796-ХІІу редакції, що діяла до 1 січня 2015 року та в тій частині, яка не зміненаЗаконом № 987-VIII.
Таким чином, з 17 липня 2018 рокустаття 39 Закону № 796-ХІІдоплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення має такий зміст:
Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Тобто, в одній частині діє нормаЗакону № 796-ХІІв редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 230/96-ВР від 06.06.1996, яка не суперечить редакції Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 987-VIII від 04.02.2016, а в іншій - діє норма Закону № 987-VIII.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року по справі № 240/4937/18 (провадження № 11-150заі19).
Таким чином, з моментуухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018відновлено право непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення на отримання доплати до пенсії на підставістатті 39 Закону № 796-ХІІ.
У спірних правовідносинах судами встановлено, що ОСОБА_2 має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи. З 18.01.2022 перебуває на обліку в органах ПФУ як одержувач пенсії по інвалідності та проживає на території радіоактивного забруднення, і не перебуває у трудових відносинах.
Таким чином, дотримані усі умови, за одночасної наявності яких особа набуває право на отримання підвищення до пенсії, передбаченогостаттею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": належність особи до категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; проживання особи в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, розташований на територіях радіоактивного забруднення; наявність у особи статусу непрацюючого пенсіонера.
Враховуючи вищевикладене, відповідач протиправно не нараховує та не виплачує позивачу підвищення до пенсії за період з 18.01.2022 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішенняРівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 рокуу справі № 460/19110/22, - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.01.2023 |
Оприлюднено | 13.01.2023 |
Номер документу | 108346165 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кушнерик Мар’ян Петрович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кушнерик Мар’ян Петрович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кушнерик Мар’ян Петрович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кушнерик Мар’ян Петрович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кушнерик Мар’ян Петрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні