Постанова

від 12.01.2023 по справі 161/4523/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/4523/22 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/148/23 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Киці С.І.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЦ «Ковельський+» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ« ТОЦ «Ковельський+» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 червня 2021 року між «ТОЦ «Ковельський+» та ОСОБА_1 було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 67, відповідно до якого відповідачу було передано в тимчасове платне користування ( оренду) нежитлове приміщення площею 53,58 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору орендна плата становить 8037 грн на місяць, яка нараховується з дня підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в орендне користування і до підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення з орендного користування. За період з 01.06.201 року по 11.04.2022 року нараховано орендну плату на загальну суму 88 407 грн, з яких орендарем сплачено орендної плати на суму 18 062 грн. Станом на 11.04.2022 року утворилась заборгованість по орендній платі в сумі 70 345 грн.

Відповідно до п. 7.3 договору суборенди у зв`язку з несвоєчасним внесенням орендної плати нараховано пеню в сумі 4263, 15 грн, а також у відповідно до п.7.9 укладеного договору та ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 36 879 грн та інфляційні втрати в сумі 5232 грн.

З врахуванням викладеного, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в сумі 70 345 грн, пеню в сумі 4263,15 грн, 3 проценти річних в сумі 36879 грн та інфляційні втрати в сумі 5232 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «ТОЦ «Ковельський+» суму боргу за договором суборенди в сумі 44 559 гривень, інфляційні нарахування в сумі 3675 гривень 15 копійок та три проценти річних в сумі 1589 гривень 83 копійки, а всього 49 823 гривень 98 копійок.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч. 13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду необхідно залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 червня 2021 року між ТзОВ «ТОЦ «Ковельський+» та ОСОБА_1 укладеного договір № 67 суборенди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування приміщення площею 53,58 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктами 4.1, 4.2 договору визначено, що орендна плата становить 6429,60 грн на місяць. Орендна плата нараховується з дня підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в орендне користування і до підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення з орендного користування. Суборендар зобов`язаний вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором у готівковій або, за згодою сторін, в іншій формі на розрахунковий рахунок орендаря до 25 числа місяця, що передує розрахунковому.

Відповідно до п.3.2, 3.3 договору строк дії договору 1 рік з моменту його підписання. Суборендар має право на дострокове розірвання договору, письмово повідомивши про це орендаря за 3 місяці.

Пунктом 3.7 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до закінчення строку оренди або до письмового повідомлення стороною в порядку, передбаченому п.3.3 та 3.4 про дострокове припинення договору.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями , укладеного ними, договору оренди, а також Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 статті 774 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного України).

За змістом частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Відповідно до положень статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що між сторонами було укладено договір суборенди приміщення площею 53.58 кв.м., плата за користування яким становить 6429,60 грн в місяць.

Також встановлено, що на дату звернення з позовними вимогами до суду, строк дії договору оренди не закінчився.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що ОСОБА_1 за час користування нежитловим приміщенням сплачувала частково орендні платежі, а саме відповідно до платіжного доручення № @PL089494 від 08 вересня 2021 року - 7000 грн, відповідно до платіжного доручення № @PL328391 від 07 вересня 2021 року - 8037 грн, відповідно до платіжного доручення № @PL946446 від 17 листопада 2021 року - 4700 грн. Всього ОСОБА_1 сплачено орендних платежів на суму 19737 грн.

Таким чином, станом на дату звернення з позовом до суду, несплаченими залишились грошові кошти у сумі 44 559 грн, які підлягають з стягненню з відповідач на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір суборенди припинив свою дію в січні 2022 року, оскільки відповідач з`їхав з приміщення та повідомив про це позивача не заслуговує на увагу.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того факту, що нею в передбаченому договором порядку було повідомлено позивача про дострокове розірвання договору суборенди нежитлового приміщення. Скріншот переписки у вайбері не є тим належним доказом, що відповідач дотрималась процедури дострокового розірвання договору суборенди, як це передбачено договором. Окрім того з даного скріншоту не можливо встановити між ким відбулась переписка, та з тексту не вбачається, що відповідач повідомляє позивача про намір розірвати договір суборенди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Положеннями ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду, не знайшовши підстав для відступлення від нього у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Оскільки згідно з п.4.2 договору суборенди, оплата за цим договором здійснюється щомісячно не пізніше 25-го числа, а відтак з 26 числа кожного місяця відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов`язання.

Зважаючи на те, що відповідач прострочив виконання зобов`язання по орендній платі, у відповідності до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України з нього підлягає стягненню 3% річних та інфляція.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що за період з червня 2021 року по квітень 2022 року з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні нарахування в сумі 3675,15 та три проценти річних в сумі 1589,83 грн. Вказаний розрахунок відповідачем не спростований.

На підставі наведеного, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про часткове задоволення позову відповідає вимогам закону.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи, наведені на обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та є ідентичними доводами , які викладені у відзиві на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав оцінку.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 12 січня 2023 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді