Рішення

від 05.01.2023 по справі 908/1893/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/124/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2023 справа № 908/1893/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1893/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лінокор (ж/м Сокіл, буд. 1, корпус 3, кв. 92, м. Дніпро, 49126)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600)

про стягнення 38864,89 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат боргу в сумі 31521,40 грн., інфляційних втрат в сумі 5560,69 грн. та 3% річних в сумі 1852,00 грн. за договором № 37 від 25.01.2019, що разом складає 38934,09 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 37 від 25.01.2019 щодо сплати вартості отриманого товару у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості та нарахованих за порушення зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на статті 11, 509, 510, 610, 611 ЦК України та статті 42, 193, 216, 218, 222 ГК України. В позові позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022 справу № 908/1893/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 30.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1893/22, присвоєно справі номер провадження 18/124/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1893/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу суду від 30.09.2022 отримано повноважним представником відповідача 06.10.2022.

Від відповідача 26.10.2022 (конверт від 20.10.2022) надійшов відзив на позов, в якому відповідач підтвердив викладені у позові обставини щодо поставки товару за договором №37 від 25.01.2019 та зазначив про часткову оплату заборгованості в сумі 8144,00 грн. Щодо нарахованих позивачем 3% річних відповідач у відзиві на позов заперечив частково та навів власний розрахунок згідно з яким сума 3% річних за прострочення зобов`язання становить 1750,80 грн., різниця 69,20 грн.

Від позивача 01.11.2022 надійшла до суду відповідь на відзив, в якій позивач зменшив розмір позовної вимоги про стягнення 3% річних на 69,20 грн. та просив стягнути з відповідача 31521,40 грн. основного боргу, 1782,80 грн. 3% річних та 5560,69 грн. інфляційних втрат, що разом складає 38864,89 грн.

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Заява позивача про зміну розміру позовних вимог подана до закінчення підготовчого засідання, не порушує інтересів інших осіб, тому прийнята судом до розгляду.

Розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 31521,40 грн. основного боргу 1782,80 грн. 3% річних та 5560,69 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/1893/22 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, а також інтенсивні артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом вересня-грудня 2022 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 05.01.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Лінокор (Постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (Покупцем, відповідачем у справі) 25.01.2021 укладений договір поставки товару №37 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується у 2019 році поставити Покупцеві товар, який зазначений у Специфікаціях, а Покупець прийняти і оплатити товар.

За умовами п. 1.2 Договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару зазначені у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього договору становить 1500000,00 грн., у тому числі ПДВ 250000,00 грн., Ціна договору визначається у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно із п. 4.1 Договору Покупець здійснює оплату за поставлений товар через 15 (п`ятнадцять) календарних днів від дати поставки товару.

У пункті 4.3 Договору сторони обумовили, що Постачальник з товаром надає наступні документи: а) видаткова накладна 3 примірника; б) сертифікат якості до товару, в) товарно-транспортна накладна.

Пунктом 6.1.1 Договору обумовлено, що Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2019.

Додатковою угодою № 1 від 26.12.2019 термін дії договору продовжено до 31.12.2020.

Додатковою угодою № 2 від 03.08.2020 внесено зміни в п. 4.1 Договору та викладено його в наступній редакції: « 4.1. Покупець здійснює оплату за поставлений товар через 30 (тридцять) календарних днів від дати поставки товару».

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Специфікації № 9 від 15.11.2019 та Специфікації № 11 від 30.03.2020 позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу передбачений договором товар на загальну суму 39665,40 з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 539 від 06.05.2020 з ПДВ.

Видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін без зауважень.

Грошове зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем виконано частково на суму 8144,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов п. 4.1 Договору (станом на дату поставки) оплата за поставлений товар 15 календарних днів з дати поставки товару.

Отже, враховуючи дату поставки 06.05.2020, строк оплати товару 21.05.2020.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату повної вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив, що відповідачем не заперечується.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 31521,40 грн.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 31521,40 грн. основного боргу за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 1782,80 грн. 3% річних та 5560,69 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 06.06.2020 по 23.02.2022, з урахуванням часткових оплат заборгованості та її розміру, суд встановив, що до стягнення підлягає сума 1750,14 грн. 3% річних і в цій сумі суд задовольняє вимогу позивача. В частині стягнення 32,66 грн. 3% річних суд відмовляє через необґрунтованість.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: вересень 2020 року квітень 2021 року за заборгованістю 34665,40 грн. та за період: травень 2021 року лютий 2022 року за заборгованістю 31521,40 грн., суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 5560,76 грн. Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позивачем вимог, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом в заявленій сумі 5560,69 грн.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач визнані судом обґрунтованими вимоги позивача не спростував та не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань за договором щодо оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 31521,40 грн. основного боргу, 1750,14 грн. 3% річних та 5560,69 грн. інфляційний втрат. В решті заявлених вимог (32,66 грн. 3% річних) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2478,92 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600; ідентифікаційний код 38983006) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Лінокор (ж/м Сокіл, буд. 1, корпус 3, кв. 92, м. Дніпро, 49126; ідентифікаційний код 34499484) 31521,40 грн. (тридцять одну тисячу п`ятсот двадцять одну грн. 40 коп.) основного боргу, 1750,14 грн. (одну тисячу сімсот п`ятдесят грн. 14 коп.) 3% річних, 5560,69 грн. (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят грн. 69 коп.) інфляційних втрат та 2478,92 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят вісім грн. 92 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 10.01.2023.

Суддя В.В. Левкут