Рішення

від 10.01.2023 по справі 916/2728/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2728/22

За позовом: Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «ПІДМІННИЙ ЕКІПАЖ» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, буд.28, код ЄДРПОУ ВП - 39406976, електронна адреса: udplegal@udp.izmail.uptel.net)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСПЕЦСУДОСЕРВІС +» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, Проспект Миру, буд.25-Б, офіс 503, код ЄДРПОУ - 42844427)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «ПІДМІННИЙ ЕКІПАЖ» ПрАТ «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ДУНАЙСПЕЦСУДОСЕРВІС +» про стягнення заборгованості у розмірі 33 345 грн, пені у розмірі 1 735 грн 77 коп., 3% річних у розмірі 104 грн 15 коп.

Ухвалою суду від 18.10.2022р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2728/22, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач - ПрАТ «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «ПІДМІННИЙ ЕКІПАЖ» ПрАТ «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 01.12.2022р.

Відповідач - ТОВ «ДУНАЙСПЕЦСУДОСЕРВІС +», заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 22.11.2022р.

Позивач у справі зазначає, що 02.05.2019р. між Госпрозрахунковим відокремленим структурним підрозділом «ПІДМІННИЙ ЕКІПАЖ» ПрАТ «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (Адміністрація) та ТОВ «ДУНАЙСПЕЦСУДОСЕРВІС +» (Користувач) укладено Договір №32/1-ПЕ/ДССС+ про користування інфраструктурою, відповідно до п. 1.1 якого предметом вказаного Договору є надання Користувачу послуг з користування об`єктами інфраструктури, щодо яких у Адміністрації є права на користування, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу сторін.

Відповідно до п.2.1 Договору вартість фактично наданих послуг за користування інфраструктурою, наданих Адміністрацією і прийнятих Користувачем, визначається Актом приймання- передачі наданих послуг.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що оплата за користування об`єктами інфраструктури здійснюється на підставі рахунку Адміністрації, який відповідає підписаному сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 2.7 Договору Користувач повинен підписати отриманий від Адміністрації Акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів здати отримання Акту. Якщо у цей строк Користувач не повернув підписаний акт наданих послуг або не надав свої зауваження, цей Акт приймання-передачі наданих послуг вважається погодженим сторонами (підписаним).

За умовами п. 2.6 Договору Користувач оплачує рахунки протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації, згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг.

Позивач зазначає, що відповідачем без зауважень було підписано наступні акти приймання-передачі наданих послуг: №72 від 30.06.2019р.; №95 від 30.08.2019р.; №108 від 31.08.2019р.; №123 від 30.09.2019р.; №136 від 31.10.2019р. Акт виконаних робіт (наданих послуг) №150 від 30.11.2019р., був направлений на адресу відповідача, однак не повернутий позивачу, у зв`язку із чим в порядку п.2.7. Договору вважається погодженим відповідачем.

Крім того, на адресу відповідача позивачем були направлені рахунок №72 від 30.06.2019р.; рахунок №95 від 30.08.2019р.; рахунок №108 від 31.08.2019р.; рахунок №123 від 30.09.2019р.; рахунок №136 від 31.10.2019р.; рахунок №150 від 30.11.2019р.

На підтвердження направлення на адресу ТОВ «ДУНАЙСПЕЦСУДОСЕРВІС +» вищезазначених рахунків позивачем надано поштову накладну №6860913560664 від 22.07.2022р.; фіскальний чек від 22.07.2022р. про оплату пересилання №6860913560664; опис-вкладення у цінний лист №6860913560664 від 22.07.2022р.; конвертом з ідентифікатором №6860913560664 та відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання; фіскальний чек ФН3000360957 про оплату за повернення поштового відправлення; роздруківкою статусу відстеження поштового відправлення за ідентифікатором №6860913560664.

Позивач зазначає, що згідно фіскального чеку ФН3000360957 про оплату за повернення поштового відправлення та роздруківки статусу відстеження поштового відправлення за ідентифікатором №6860913560664, поштові відправлення на адресу ТОВ «ДУНАЙСПЕЦСУДОСЕРВІС +» із рахунками і актами приймання здачі робіт (надання послуг) повернуто позивачу неврученими 16.08.2022р.

На підставі зазначеного, посилаючись на п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», позивач вважає, що 16.08.2022р. вважається датою вручення боржнику таких рахунків і актів.

Позивач зауважує на тому, що надані до позову акти виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є належними доказами надання послуг за Договором.

Однак, в порушення своїх обов`язків за Договором відповідачем не було оплачено надані послуги в строк, визначений Договором, у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 33 345 грн.

Позивач зазначає. що у відповідності до п.5.4 Договору у випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Користувача сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

На підставі зазначеної умови Договору позивач нарахував пеню у розмірі 1 735 грн 77 коп. за період з 31.08.2022р. по 07.10.2022р.

Крім того, позивач посилається на положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, па вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував 3% річних у розмірі 104 грн 15 коп. за період з 31.08.2022р. по 07.10.2022р. , які просить стягнути з відповідача у зв`язку з порушення ним умов Договору.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів примушування останнього до підписання Договору про користування інфраструктурою №32/1-ПЕ/ДССС+ та актів виконаних робіт (наданих послуг).

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на положення ст.ст. 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов, що надійшов до суду 22.11.2022р., проти задоволення позову заперечує та зазначає, що Договір №32/І-ПЕ/ДССС+ про користування інфраструктурою від 02.05.2019р. включає два різних за своєю природою предмету: користування катером - послуга з перевезення працівників відповідача, яка надається позивачем з використанням майна (катеру) та роботою працівників (екіпаж катеру) позивача, ціна послуги встановлена затвердженими тарифами позивача; користування майном - тимчасове користування відповідачем окремим нерухомим майном позивача за договірну, без розрахунків, плату.

З позиції відповідача, послуги з користування катером дійсно надавалися відповідачу, що підтверджується первинними документами: заявками на надання кожної послуги катеру; нарядами на виконання кожної послуги катеру за підписами фактичних отримувачів і виконавців послуг; рахунками на оплату послуги за виконаними нарядами, та були оплачені відповідачем в повному обсязі.

В частині користування нерухомим майном, відповідач зазначає, що позивачем фактично не надавалися такі послуги, будь-яким окремим нерухомим майном позивача відповідач фактично не користувався, тому відсутні будь-які первинні підтверджуючі документи щодо користування відповідачем окремим нерухомим майном позивача.

Проте, існують тільки щомісячні Акти, що нібито послуги з користування майном надані і отримані. Вказані акти, як зазначає відповідач, він вимушено підписував, оскільки керівництво служби флоту ПрАТ «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», яке фактично здійснювало надання послуг катеру, змушувало відповідача безпідставно підписувати такі акти користування майном як умову для проходу працівників відповідача по території ПрАТ «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» та користування його катером.

За таких обставин, відповідач вважає, що щомісячні акти, не підтверджені первинними документами, підписані відповідачем під примусом, фактично є фіктивними і не можуть бути достатніми доказами надання позивачем та отримання відповідачем послуг з користування окремим нерухомим майном.

На підставі зазначеного відповідач дійшов висновку, що Договір про користування інфраструктурою №32/1-ПЕ/ДССС+ від 02.05.2019р. в частині користування окремим нерухомим майном позивача за договірну плату, насправді, фактично приховує договір оренди нерухомого майна, укладений з порушенням Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Розглянув матеріали справи, суд встановив, що 02.05.2019р. між Госпрозрахунковим відокремленим структурним підрозділом «ПІДМІННИЙ ЕКІПАЖ» ПрАТ «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (Адміністрація) та ТОВ «ДУНАЙСПЕЦСУДОСЕРВІС +» (Користувач) укладено Договір №32/1-ПЕ/ДССС+ про користування інфраструктурою, відповідно до п.1.1 якого предметом вказаного Договору є надання Користувачу послуг з користування об`єктами інфраструктури, щодо яких у Адміністрації с права на користування, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, між сторонами склалися правовідносини щодо надання послуг.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до 8.1. Договору цей Договір набуває чинності з дати підписання і діє до « 31» грудня 2020р. включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Умови договору також поширюються на відносини між сторонами, що виникли до укладання цього Договору.

Згідно п.8.2. Договору дія Договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього дня терміну дії Договору жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного Договору у встановлений термін.

Матеріали справи не містять доказів припинення, розірвання чи визнання недійсним Договору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що він є чинним та обов`язковим до виконання.

Відповідно до п.2.1. Договору вартість фактично наданих послуг за користування інфраструктурою дебаркадеру ДБ-506, наданих Адміністрацією і прийнятих Користувачем, визначається актом приймання-передачі наданих послуг, при цьому річна вартість послуг складає 66 690 грн, в т.ч. ПДВ 11 115 грн, щомісячна плата складає - 5 557 грн 50 коп. з ПДВ. У разі надання інших додаткових послуг Користувач компенсує Адміністрації понесені витрати.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що оплата за користування об`єктами інфраструктури здійснюється на підставі рахунку Адміністрації, який відповідає підписаному сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п.2.4. Договору Адміністрація щомісяця здійснює виставлення рахунку протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

У відповідності до п.2.5. Договору рахунки на оплату послуг Адміністрації передаються Користувачу наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Користувачем за запитом Адміністрації; та/або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Користувача під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та/або направляються Користувачу іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою тощо).

Згідно п.2.6. Договору Користувач оплачує рахунки протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації, згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг. Датою надання послуг вважається дата підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

За умовами п. 2.7 Договору Користувач повинен підписати отриманий від Адміністрації Акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів здати отримання Акту. Якщо у цей строк Користувач не повернув підписаний акт наданих послуг або не надав свої зауваження, цей Акт приймання-передачі наданих послуг вважається погодженим сторонами (підписаним).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акти виконаних робіт (наданих послуг): №72 від 30.06.2019р. на суму 5 557 грн 50 коп.; №95 від 30.08.2019р. на суму 5 557 грн 50 коп.; №108 від 31.08.2019р. на суму 5 557 грн 50 коп.; №123 від 30.09.2019р. на суму 5 557 грн 50 коп.; №136 від 31.10.2019р. на суму 5 557 грн 50 коп. Акт виконаних робіт (наданих послуг) №150 від 30.11.2019р. не містить підпису уповноваженої особи ТОВ «ДУНАЙСПЕЦСУДОСЕРВІС +».

Крім того, в матеріалах справи містяться рахунки на оплату: рахунок №72 від 30.06.2019р. на суму 5 557 грн 50 коп.; рахунок №95 від 30.08.2019р. на суму 5 557 грн 50 коп.; рахунок №108 від 31.08.2019р. на суму 5 557 грн 50 коп.; рахунок №123 від 30.09.2019р. на суму 5 557 грн 50 коп.; рахунок №136 від 31.10.2019р. на суму 5 557 грн 50 коп.; рахунок №150 від 30.11.2019р. на суму 5 557 грн 50 коп.

За матеріалами справи, зазначені вище рахунки та акт виконаних робіт (наданих послуг) №150 від 30.11.2019р. було направлено на адресу відповідача листом за вих.№93-ПЕ від 21.07.2022р., що підтверджується описом-вкладення до цінного листа, фіскальним чеком та накладною АТ «Укрпошта» №6860913560664 від 22.07.2022р.

З сервісу відстеження АТ «Укрпошта» вбачається, що лист за вих.№93-ПЕ від 21.07.2022р. не було вручено отримувачу та повернуто відправнику.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою ст.530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою. (п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

На підставі зазначеного, суд погоджується з позицією позивача проте, що датою вручення листа за вих.№93-ПЕ від 21.07.2022р. вважається дата оформлення повідомлення про неможливість вручення відповідного поштового відправлення.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

При цьому, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст.612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не було оплачено надані послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 33 345 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Суд звертає увагу відповідача, що з матеріалів справи не вбачається, що ТОВ «ДУНАЙСПЕЦСУДОСЕРВІС +» не здійснювалось користування нерухомим майном, на що відповідач посилається у відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим суд відхиляє такі доводи.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами п.5.4 Договору у випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Користувача сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він є вірним, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення пені у розмірі 1 735 грн 77 коп. підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що він є вірним, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 104 грн 15 коп. підлягає задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів ", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача відповідно до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «ПІДМІННИЙ ЕКІПАЖ» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСПЕЦСУДОСЕРВІС +» про стягнення заборгованості у розмірі 33 345 грн, пені у розмірі 1 735 грн 77 коп., 3% річних у розмірі 104 грн 15 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСПЕЦСУДОСЕРВІС +» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, Проспект Миру, буд.25-Б, офіс 503, код ЄДРПОУ - 42844427) на користь Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «ПІДМІННИЙ ЕКІПАЖ» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, буд.28, код ЄДРПОУ ВП - 39406976, електронна адреса: udplegal@udp.izmail.uptel.net) заборгованість у розмірі 33 345 грн, пеню у розмірі 1 735 грн 77 коп., 3% річних у розмірі 104 грн 15 коп. та витрати по сплаті судового збору у 2 481 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті 10 січня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога