Рішення

від 10.01.2023 по справі 925/1047/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/1047/22

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно, в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Ф.Адамант</a>,

про стягнення 7 861,33 грн,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно, в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ (проспект Хіміків, 76, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 00204033) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Ф.Адамант</a> (вул. Новопирогівська, 50, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 24418514) про стягнення 7 861,33 грн заборгованості за поставлену теплову енергію на підставі договору № 956 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2012, укладеного між сторонами у справі та відшкодування судових витрат 2 481,00 грн сплаченого судового збору.

В обґрунтування позову позивач вказав, що у лютому 2020 року здійснив перерахунок-донарахування за використану теплову енергію за листопад-грудень 2018 по тарифу, який діяв у вказаному періоді, на виконання постанови НКРЕКП України від 17.12.2019 № 2884.

Ухвалою від 19 жовтня 2022 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; задовольнив клопотання Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням, однак поштове повідомлення направлене відповідачу відділенням Укрпошти повернено суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: вул. Новопирогівська, 50, м. Київ, 03045

Відповідно до ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений належним чином.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов не надав.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини.

01.08.2012 між публічним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно" (далі - Енергопостачальна організація, позивач у справі) та Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Ф.Мартіна ( на сьогодні товариство з обмеженою відповідальністю Ю.Ф.Адамант</a> - Споживач, відповідач у справі) було укладено договір № 956 про постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с. 8-9), у відповідності до якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання поставити Споживачеві теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).

Теплова енергія постачається Споживачу орієнтовно в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

* опалення - в період опалювального сезону;

* гаряче водопостачання - протягом року.

Фактичне споживання теплової енергії за звітний період визначається на підставі показників приладів обліку (п. 2.1. договору).

Договір укладався на строк до 31 грудня 2012 року, проте строк дії договору на наступні роки сторонами продовжувався на підставі п. 10.4 договору.

Відповідно п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться:

-розрахунковим способом (до встановлення приладів обліку),

-по приладах обліку.

В додатку №1 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 956 від 01 серпня 2012 року вказано, що енергопостачальна організація постачає споживачу за адресою м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 352 теплову енергію в гарячій воді в межах: максимальне теплове навантаження Q=0,014 Гкал/год. Тариф, який діє на момент укладення договору складає 539 грн 94 коп. (з ПДВ) за 1 Гкал.

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю Ю.Ф.Мартіна державним реєстратором зареєстроване 14.05.1997 (а. с. 16).

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Ю.Ф.Мартіна зареєстровано право власності на нерухоме майно: вбудовано прибудоване приміщення магазину за адресою м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 352 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 646364 від 22.09.2006 (а.с. 17-18).

21.05.2019 у товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Ф.Мартіна код ЄДРПОУ 24418514 змінилась назва на товариство з обмеженою відповідальністю Ю.Ф.Адамант</a> код ЄДРПОУ 24418514 та змінилась юридична адреса на вул. Новопирогівська, 50, м. Київ, 03045, (а.с. 14).

В період з листопада 2018 року по грудень 2018 року позивачем відпущено відповідачу теплової енергії згідно рахунків - фактур № 4224 від 30.11.2018 на суму 5371,69 грн та № 5070 від 31.12.2018 на суму 3786,60 грн (а.с. 12). З цих рахунків-фактур вбачається, що за період листопада і грудня 2018 відповідачем було спожито 7,28 Гкал.

При цьому позивачем застосовано тариф 1 048,34 грн. без ПДВ., який було встановлено за 1 Гкал на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 404 від 14.06.2018.

Даною Постановою, яка оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора-НКРЕКП 20.06.2018 та офіційно опублікована в газеті „Урядовий кур`єр (15.08.2018 № 152) у п. 13 вказано про внесення змін до постанови від 29 грудня 2015 року № 3225 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПАТ Черкаське хімволокно:

абзаци другий та третій підпунктів 1 та 3 пункту 1 викласти в такій редакції:

тариф на теплову енергію 1047,75 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова 762,07 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової 285,68 грн/Гкал) за такими складовими:

тариф на виробництво теплової енергії 973,03 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова 762,07 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової 210,96 грн/Гкал);

тариф на теплову енергію 1048,34 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова 762,63 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової 285,71 грн/Гкал) за такими складовими:

тариф на виробництво теплової енергії 973,62 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова 762,63 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової 210,99 грн/Гкал);;

27 лютого 2018 року НКРЕКП прийняла постанову №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП". Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, в розмірі 1590,88 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Постанова НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" була опублікована газеті "Урядовий кур`єр" за 27.10.2018 №202 і відповідно до вимог ч. 7 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 28.10.2018.

Як вказано вище, 14 червня 2018 року НКРЕКП прийняла постанову № 404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП". Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, в розмірі 1048,34 грн за 1 Гкал без ПДВ. Ця постанова була опублікована газеті "Урядовий кур`єр" за 15.08.2018 №152 і відповідно до вимог ч. 7 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 16.08.2018.

Отже, у листопаді та грудні 2018 року одночасно були чинними Постанови НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" і від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", яким для позивача були встановлені різні тарифи на теплову енергію для інших споживачів.

У рішенні від 03.10.97 № 4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У цьому рішення суд зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".

З цього рішення Конституційного Суду України випливає, що з прийняттям нового акта, якщо ним не передбачено інше, автоматично скасовується діючий у часі раніше прийнятий однопредметний акт.

У даному випадку вбачається, що на час прийняття НКРЕКП постанови від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" раніше прийнята НКРЕКП постанова від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" ще не діяла, оскільки не набрала чинності, тому автоматично вона не була скасована.

Навпаки, після набрання чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", а саме з 28.10.2018, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" була автоматично скасована.

Отже з 28.10.2018 сторони за договором від 01.08.2012 № 956 мали застосовувати в обов`язковому порядку регульований тариф на теплову енергію, встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" в розмірі 1590,88 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Позивачем у лютому 2020 року було зроблено перерахунок-донарахування за надану відповідачу послугу з теплопостачання у листопаді-грудні 2018 року за рахунком-фактурою від 29.02.2020 № 1144 на суму 13897,93 грн виходячи із тарифу 1590,88 грн за 1 Гкал, яку відповідач мав оплатити (а.с. 13).

На веб-сторінці за адресою https://www.nerc.gov.ua/data/filearch/ Catalog8/2019%20/02.12.2019/Akt-Cherkaske_himvolokno_02.12.2019-429.pdf оприлюднено складений НКРЕКП АКТ за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері теплопостачання та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії (сфера державного нагляду (контролю) від 02 грудня 2019 року N 429 стосовно ПрАТ "Черкаське хімволокно".

Акт складено за результатами перевірки ліцензованої діяльності за період діяльності з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, комісія з перевірки зареєстрована у журналі перевірок ліцензіата 19.11.2019, запис N 124.

Актом засвідчується, що ПрАТ Черкаське хімволокно є теплогенеруючою, теплотранспортуючою, теплопостачальною організацією та виконавцем комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води і застосовувало у 2017-2018 роках при реалізації кінцевим споживачам теплової енергії чи наданні послуг тарифи на теплову енергію/послугу, встановлені в розрізі категорій споживачів. Перевіркою встановлено, що в жовтні-грудні 2018 року (в період з 28.10.2018 по 31.12.2018) Товариство застосовувало тарифи на теплову енергію: для споживачів категорії бюджетні установи тариф у розмірі 1047,75 грн/Гкал. встановлений постановою НКРЕКП від 29.12.2015 No 3225 (зі змінами, внесеними постановою КРЕКП від 14.06.2018 No 404) всупереч тарифу в розмірі 1217,17 грн/Гкал, який був встановлений ліцензіату постановою НКРЕКП від 27.02.2018 N 239 для споживачів категорії інші споживачі тариф у розмірі 1048,75 грн/Гкал, встановлений постановою НКРЕКП від 29.12.2015 N3225 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 4.06.2018 N 404), всупереч тарифу в розмірі 1590,88 грн/Гкал, який був встановлений ліцензіату постановою НКРЕКП від 27.02.2018 N 239. Вищезазначене свідчить про порушення вимог підпункту 9 пункту 3.2 глави Ліцензійних умов з постачання N 308 у частині здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються НКРЕКП у межах наданих повноважень. У висновках вказано, що фактично з 28 жовтня 2018 року до 31 грудня 2018 року Товариство мало застосовувати тариф на теплову енергію для споживачів категорії бюджетні установи та інші споживачі встановлені постановою НКРЕКП від 29.12.2015 No 3225 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП 27.02.2018 No 239). Ліцензіат застосовував постанову НКРЕКП від 14.06.2018 N 404, яка втратила чинність.

На офіційному веб-сайті НКРЕКП оприлюднено 23.12.2019 постанову 17.12.2019 № 2884 "Про накладення штрафу на ПрАТ Черкаське хімволокно за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання". Постанову складено за результатами відкритого слухання Актів планової перевірки від 02 грудня 2019 року № 427, № 428 та № 429, накладено на ПрАТ Черкаське хімволокно штрафи і предписано в термін до 01 квітня 2020 року здійснити перерахунок за категоріями споживачів бюджетні організації, інші споживачі, релігійні організації недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у даній справі, мають ознаки договору поставки, на які поширюються приписи ст. 712 ЦК України, згідно з якою продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частинами 1 та 2 ст. 190 Господарського кодексу України передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що cуб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, спір між сторонами виник через донарахування позивачем відповідачу у лютому 2020 вартості теплової енергії за іншою чинною постановою НКРЕКП, ніж та, яку було застосовано позивачем у листопаді-грудні 2018.

Згідно затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року N 715/2014 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НКРЕКП є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.

Комісія, зокрема, встановлює тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій.

Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Доказів скасування постанов НКРЕКП України щодо встановлення тарифів, які застосовує позивач у відносинах із відповідачем в межах виконання умов Договору № 70 від 01.08.2012 у справу не подано.

Позивач є суб`єктом природних монополій з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, інформація про що занесена до Зведеного переліку суб`єктів природних монополій, розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України в мережі Інтернет за адресою: https://amcu.gov.ua/zvedenij-perelik-subyektiv-prirodnih-monopolij.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Частиною 1 ст. 12 Закону України Про ціни і ціноутворення (надалі - Закон про ціни) передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч. 3 ст. 12 Закону про ціни).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22 вересня 2016 року N 1540-VIII (надалі - Закон) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор/ НКРЕКП), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 3 ч. 2 п. 2-3 Закону Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом. Згідно ст. 3 ч. 3 п. 6 Закону основними завданнями Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

У відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що в лютому 2020 року позивачем було зроблено донарахування відповідачу за поставлену у листопаді-грудні 2018 року теплову енергію з урахуванням тарифу 1590,88 грн за 1 Гкал. на підставі постанови НКРЕКП України від 29.12.2015 N 3225 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП 27.02.2018 N 239 (а.с. 11).

З урахуванням цього перерахунку за листопад - грудень 2018 року (рахунок-фактура а.с. 11), виписки з картки рахунку № 361 по контрагенту (а.с. 13) заборгованість відповідача перед позивачем становить 7861,33 грн.

Згідно з п. 3.2.2 Договору Споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно з п. 1.1. Договору відповідач зобов`язаний оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Умовами договору № 956 від 01.08.2012 ціна договору не регулюється, сторонами узгоджено, що вона визначається за встановленими тарифами (п.1.1).

Затверджені постановами НКРЕКП тарифи на теплопостачання є обов`язковими для виконання ПрАТ "Черкаське хімволокно". Тому зі свого боку відповідач, як споживач, повинен оплачувати спожиті ним послуги теплопостачання виключно за тарифами, які затверджуються постановами НКРЕКП і не регулюються договором від 01.08.2012 № 956.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд дійшов до таких висновків.

Відповідач, відповідно до умов договору від 01.08.2012 № 956, не виконав грошові зобов`язання щодо оплати поставленої йому позивачем в листопаді - грудні 2018 року теплової енергії, чим порушив права позивача на своєчасне і повне одержання плати за поставлену теплову енергію.

Отже, позивач в порядку захисту свого порушених прав вправі вимагати примусового виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором від 01.08.2012 № 956 в натурі шляхом стягнення з відповідача на свою користь боргу в сумі 7861,33 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Факт наявності у відповідача перед позивачем 7861,33 грн боргу за теплопостачання в період листопада-грудня 2018 позивачем належним чином доведений, документально підтверджений зібраними у справі доказами та відповідачем належним чином не спростований.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення. З відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 7861,33 грн донарахування основного боргу за поставлену теплову енергію на підставі договору № 956 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2012 за період листопада-грудня 2018 по тарифу 1590,88 грн. за 1 Гкал.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, з якого на користь позивача слід стягнути 2481,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Ф.Адамант</a> (вул. Новопирогівська, 50, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 24418514) на користь Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно в особі відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ (проспект Хіміків, 76, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 00204033) - 7861,33 грн основного боргу за поставлену теплову енергію та 2481,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Чевгуз