Ухвала

від 09.01.2023 по справі 914/3791/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/3791/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бенедисюк І.М., Малашенкова Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022

(головуючий - Кравчук Н.М., судді Марко Р.І., Плотніцький Б.Д.)

у справі № 914/3791/21

за первісним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

до Приватного акціонерного товариства «Самбірський керамзитовий завод»

про стягнення 352 027,03 грн заборгованості,

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Самбірський керамзитовий завод»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

про стягнення 225 997,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2021 році Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі - АТ «Львівгаз») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Самбірський керамзитовий завод» (далі - ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод») про стягнення 352 027,03 грн, з яких: 338 411,74 грн заборгованості за розподіл природного газу, 3 045,71 грн інфляційних втрат, 1 585,44 грн 3 % річних та 8 984,14 грн пені, у зв`язку із невиконанням умов договору розподілу природного газу.

У 2022 році у межах справи №914/3791/21 ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» звернулось до Господарського суду Львівської області з зустрічною позовною заявою до АТ "Львівгаз" про стягнення 225 997,80 грн, з яких: 215 810,37 грн основний борг, 5 356,83 грн відсотки за безпідставне користування чужими коштами, 1 809,26 грн 3 % річних та 3 021,34 грн інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.07.2022 у справі №914/3791/21 первісні позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» - 338 411,74 грн заборгованості, 3 045,71 грн інфляційних втрат, 1 585,44 грн 3% річних, 8984,14 грн пені та 5 280,41 грн судового збору. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №914/3791/21 рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2022 в частині задоволення первісного позову про стягнення з ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» на користь АТ «Львівгаз» 338 411,74 грн заборгованості, 3 045,71 грн інфляційних втрат, 1 585,44 грн 3% річних, 8984,14 грн пені та 5 280,41 грн судового збору скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовлено. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2022 у справі № 914/3791/21 залишено без змін. Стягнуто з АТ «Львівгаз» на користь ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод» 7 920,61 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

02.01.2023 АТ «Львівгаз» звернулось через систему «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №914/3791/21.

02.01.2023 АТ «Львівгаз» звернулось через систему «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №914/3791/21.

Подані скаржником касаційні скарги за формою, змістом та вимогами, що викладені в їх прохальних частинах стосовно предмету оскарження, є ідентичними, тобто по суті є однією касаційною скаргою.

Перевіривши матеріали касаційної скарги АТ «Львівгаз», Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2 270,00 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у справі №914/3791/21 за первісним позовом є стягнення заборгованості в сумі 352 027,03 грн та за зустрічним позовом - стягнення 225 997,80 грн. Оскільки предметом спору в цій справі що за первісним позовом, що за зустрічним позовом є стягнення суми меншої, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік - 1 135 000,00 грн), то у розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачено наявність випадків для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №914/3791/21 за первісним та зустрічним позовом є стягнення суми, що є меншою, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено обґрунтування щодо наявності випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу АТ «Львівгаз» подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Львівгаз» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №914/3791/21 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №914/3791/21.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді І.М. Бенедисюк

Т.М. Малашенкова