Ухвала

від 10.01.2023 по справі 916/2458/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2458/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022

у справі № 916/2458/18

за заявою Головного управління ДФС в Одеській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд - 17"

про визнання банкрутом-

ВСТАНОВИВ:

21.12.2022, поштовою кореспонденцією Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ «АБ «Укргазбанк») звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі №916/2458/18 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2458/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.12.2022.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу "правової визначеності".

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Відтак, суд зазначає, що касаційна скарга ПАТ «АБ «Укргазбанк» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі № 916/2458/18 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, а саме виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання письмових пояснень в яких зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення або неповне (неналежне) усунення зазначених недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Оцінюючи зазначені скаржником доводи в обґрунтування пропуску ним строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 було виготовлено 14.11.2022. Двадцятиденний строк на касаційне оскарження з дати виготовлення повного тексту судового рішення суду апеляційної інстанції, спливає 05.12.2022.

Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі № 916/2458/18 - 21.12.2022, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заявник зазначає про отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 19.12.2022, в підтвердження чого надає копію першої сторінки постанови апеляційного суду з проставленням штампу вхідної кореспонденції банку. Проте такі посилання суперечать приписам статті 288 Господарського процесуального кодексу України, оскільки учасник справи має право на поновлення пропущеного строку саме з дня вручення судового рішення, а не реєстрації на підприємстві.

Слід зауважити, що штамп вхідної кореспонденції на копії оскаржуваної постанови не є належним доказом вручення зазначеної постанови саме 19.12.2022, оскільки є внутрішніми документами скаржника.

Такими доказами можуть бути, зокрема поштовий конверт зі штрихкодовим ідентифікатором у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові, витяг з електронного реєстру руху поштових відправлень ПАТ "Укрпошта".

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване також тим, що через воєнну агресію на території України існують пошкодження енергетичної системи по всій країни, а в період з 14.11.2022 по 19.12.2022на всій території України та місті Одесі відбуваються аварійні відключення світла, які унеможливлюють роботу юристів банку в підготовці касаційної скарги та вважає поважними причинами пропуску встановленого строку касаційного оскарження.

Суд вважає за необхідне зазначити, що як передбачено положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Проте доказів у підтвердження викладених підстав та поважності причин його пропуску скаржником не додано, доказів звернення з відповідною заявою до суду апеляційної інстанції про видачу копії оскаржуваного судового рішення з дня його оголошення скаржником не додано.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою не тільки Єдиного державного реєстра судових рішень (доступ до якого у період з 24.02.2022 по 27.06.2022 був частково обмежений), а й за допомогою контакт-центру, робота якого не зупинялася.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Доказів поважності причин пропуску строку касаційного оскарження через введення воєнного стану заявником також не додано.

Крім цього, Суд зазначає, що враховуючи те, що касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду, через відсутність матеріалів справи у колегії суддів немає можливості перевірити наявність доказів надсилання та вручення копії оскаржуваної постанови скаржникові.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( частина третя статті 13 ГПК України).

Суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Оскільки скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження через воєнний стан не додано відповідних доказів, вказані підстави визнаються судом неповажними.

Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга ПАТ «АБ «Укргазбанк» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі № 916/2458/18 підлягає залишенню без руху на підставі частини 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду мотивованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для його поновлення та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, суддя Верховного Суду, -

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними наведені ПАТ «АБ «Укргазбанк» підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі №916/2458/18.

2. Касаційну скаргу ПАТ «АБ «Укргазбанк» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі № 916/2458/18 залишити без руху.

3. Надати ПАТ «АБ «Укргазбанк» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання письмових пояснень в яких зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали, а також подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для його поновлення та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

4. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статями 292, 293 Господарського процесуального кодексу України.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк