Ухвала

від 12.01.2023 по справі 161/544/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/544/23

Провадження № 2-з/161/2/23

У Х В А Л А

про відмову в забезпечення позову

12 січня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Гриня О. М.,

за участю секретаря судового засідання Остимчук О. М.,

розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Стретович Інни Сергіївни про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и в :

11 січня 2023 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 адвоката Стретович І. С. про забезпечення позову.

Вказана заява обґрунтована тим, що 04 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С. В. Відповідно до п. 1 договору позики позикодавець ОСОБА_1 передав, а позичальники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прийняли у власність 238876,00 гривень, що еквівалентно 8900 доларів США. Підписанням договору позики сторони підтвердили факт передачі грошових коштів. Відповідно до п. 2 Договору позики позичену суму коштів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зобов`язались повернути ОСОБА_1 готівкою в строк до 31 грудня 2022 року. Заявник вказує, що станом на 09 січня 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позичені кошти не повернули та уникають зустрічі з ним. Наведене зумовлює необхідність звернення до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики з врахуванням 3 % річних від простроченої суми 8900 доларів США. Таким чином, заявник визначає ціну позову, що за його розрахунком становить 332188,80 гривень.

Мотивуючи необхідність забезпечення вищевказаного позову до пред`явлення позовної заяви, заявник вказує, що накладення арешту на майно відповідачів зможе реально забезпечити виконання рішення суду про задоволення його позовних вимог. Також заявник зазначає, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про належність ОСОБА_2 нерухомого майна, зокрема, йому належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 та 17/200 частки житлового будинку за цією ж адресою. Разом з тим, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в ОСОБА_3 відсутнє нерухоме майно, а тому, на думку заявника, є доцільність в порядку забезпечення позову накласти арешт на кошти ОСОБА_3 . Заявник вважає, що накладення арешту на майно позичальників дозволить йому задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна в разі невиконання ними своїх боргових зобов`язань.

На підставі наведеного заявник просить:

1) накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а саме:

-на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710100000:31:112:0001, площею 0,0616 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд;

-на 17/200 частки житлового будинку загальною площею 164,8 кв. м, житловою площею 118,3 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 і знаходяться в неї або в інших осіб в розмірі, що відповідає розміру непогашеної суми позики, а саме: 332188,80 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 4 ст. 152 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Також підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо-обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа №759/3972/18), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору, що виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є стягнення боргу за договором позики в розмірі 332188,80 гривень

Вирішуючи заяву про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви, суд ураховує, що саме лише посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведеннявідповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову. Заявник належним чином не обґрунтував свого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення його порушених прав, за захистом яких він має намір звернутися до суду. У заяві належним чином не обґрунтовано, які існують обставини, що можуть свідчити про реальну можливість невиконання рішення суду у разі задоволення позову (наявність відповідної особи у Єдиному реєстрі боржників, наявність судових рішень та як наслідок виконавчих проваджень щодо боржника, оголошення його банкрутом, тощо).

Крім того, маючи безпосередній доступ до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд з метою перевірки актуальності відомостей щодо об`єктів нерухомого майна, на яке заявник просить накласти арешт, з`ясував, що право власності на земельну ділянку (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710100000:31:112:0001, площа - 0,0616 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд) та право власності житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , загальна площа 164,8 кв. м) зареєстровано заТзОВ «КейКолект» (код ЄДРПОУ - 37825968), дата реєстрації права власності 20 квітня 2016 року (а. с. 14).

Наведене свідчить,що заявникналежним чиномне підтвердивналежності направі власності ОСОБА_2 того нерухомогомайна,на якепросить накластиарешт впорядку забезпеченняпозову. З метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині вимог про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 .

Заявляючи вимогу про накладення арешту на кошти відповідача ОСОБА_3 , заявник не зазначив які саме кошти знаходяться у ОСОБА_3 чи належать їй.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням (ч. 4 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до положень пункту 2 частини першої ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, ухвала суду про накладення арешту в порядку забезпечення позову в цивільній справі є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відтак частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) (пункти 50-52, 92 постанови).

Таким чином, суд за відсутності належного обґрунтування необхідності застосування обраного заявником заходу забезпечення позову та відомостей про наявність у ОСОБА_3 грошових коштів, на які законом не заборонено накладати арешт дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову щодо накладення арешту на кошти, що належать ОСОБА_3 .

З наведених мотивів, враховуючи предмет позову та суб`єктний склад спірних правовідносин, обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Стретович Інни Сергіївни про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду О. М. Гринь