Ухвала

від 11.01.2023 по справі 549/7/23

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №549/7/23

Провадження №2/549/19/23

УХВАЛА

11 січня 2023 року селище Чорнухи

Суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Крєпкий С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Чорнухинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавчької області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі Чорнухинський ДВС), третя особа - Приватне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» (далі ПАТ «Індустріально-експортний банк»), про зняття арешту з майна,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовною заявоюдо ЧорнухинськогоДВС,третя особа - ПАТ «Індустріально-експортний банк», про зняття арешту.

Прохає суд зняти арешт з належного йому майна, накладений 17.01.2011 постановою державного виконавця Чорнухинського ДВС Бут Л.М., ВП №23578385, реєстраційний номер обтяження 10730519, зареєстрований 19.01.2011 Полтавською філією ДП «Інформаційний центр».

Вимоги мотивовані тим, що на виконанні державного виконавця Чорнухинського ДВС знаходилось виконавче провадження №23578385 з виконання виконавчого листа №2-606/2010 від 23.12.2010 Чорнухинського районного суду Полтавської області про стягнення з нього і ОСОБА_2 солідарно боргу в сумі 14912,28 грн на користь ПАТ «Індустріально-експортний банк».

Державним виконавцем Чорнухинського ДВС 17.01.2011 прийнято постанову, якою на належне йому майно накладено арешт.

19 січня 2011 року Полтавською філією ДП «Інформаційний центр» було внесено запис про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №10730519.

Виконавче провадження було завершене 11.04.2011 на підставі п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку фактичним та повним виконанням рішення.

Вважає, що дії державного виконавця є такими, що порушують його охоронювані законом інтереси як власника майна.

Накладенням арешту та внесенням відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежую його права як власника майна щодо вільного розпорядження майном, унеможливлює укладення договорів відчуження, здачі в оренду належного йому майна.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі на підставі поданої позовної заяви прихожу до висновку, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства зважаючи на таке.

Згідно з п.1 ч.1 ст.186ЦПК України суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №5 від 03.06.2016 на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачем в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку із цим боржник не може пред`явити такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, а помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Положеннями ч.2 ст.19 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1)наказного провадження; 2)позовного провадження (загального або спрощеного); 3)окремого провадження.

Таким чином у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи те, що позивач у справі ОСОБА_1 є боржником виконавчого провадження, в рамках якого він просить зняти арешт з майна, тобто стороною виконавчого провадження, така справа не може розглядатися за правилами позовного провадження в порядку цивільного судочинства.

Законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року № 712/12136/18.

З огляду на викладене у відкритті провадження у справі необхідно відмовити з підстав п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Чорнухинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавчької області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), третя особа - Приватне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» про зняття арешту з майна.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання апеляційної скарги. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя С.І.Крєпкий