Рішення

від 11.01.2023 по справі 140/6970/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року ЛуцькСправа № 140/6970/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Делівері» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Делівері» (далі ТзОВ «Стандарт Делівері», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000161/2 від 13.09.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.09.2022 позивачем, з метою митного оформлення товару «свіжоморожені частини форелі (Oncorhyn chus mykiss) без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі приправ та інших домішок, в картонних коробках… та заморожена форель б/г, вага нетто -19125 кг., 765 ящиків, термін придатності - 24 місяці, виробник - Esmeralda Corp.S.A.CPE4…», на митний пост Волинської митниці подано митну декларацію відповідно до положень ст. 264 Митного кодексу України за № UA205140/2022/064069, де ціна товару зазначена за першим методом, а також передбачений МК України перелік документів, на підставі яких товар було придбано та ввезено на територію України.

Проте митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA205140/2022/000161/2 від 13.09.2022, оскільки подані документи містять розбіжності та неточності.

Позивач з таким твердженням митного органу не погоджується та зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення. При цьому, вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 22.12.2021 між компаніями ТзОВ «Стандарт Делівері» (покупець) та Biuro Handlowe «Hand-Food» Krzysztof Szewchuk (Польща) (продавець) укладено контракт № SD1, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар всі види м`яса замороженого, втому числі, субпродукти замороженої риби, морепродукти, креветки, кальмари та ін.

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що кількість товару поставленого і прийнятого покупцем визначається згідно з Інвойсом. Загальна кількість товару вказана в Інвойсах до діючого контракту.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2., 4.3. ціна товару за 1 кг вказується в проформах-інвойсах та інвойсах на кожну поставку товару й визначається на умовах вказаних у проформах-інвойсах та інвойсах і включає в себе вартість тари, маркування й упакування. Загальна вартість контракту складається з суми усіх інвойсів на кожну окрему поставку.

Відповідно до пункту 5.1 оплата за товар здійснюється покупцем в доларах США і Євро і може включати в себе передоплату на умовах, визначених в проформах-інвойсах та оплату по факту поставки протягом 90 днів з моменту отримання товару покупцем, якщо інше не вказано в інвойсі. Валюта оплати вказується в кожній проформі-інвойсі та інвойсі.

На виконання умов контракту ТзОВ «Стандарт Делівері» виписано проформу інвойс №310/ЕХ/2022 від 26.07.2022 на товар заморожена форель вагою 22500 кг. на суму 76 500 доларів США. Вказана сума була виплачена фірмі Biuro Handlowe «Hand-Food» Krzysztof Szewchuk (Польща) згідно наступних платіжних доручень №55 від 02.08.2022 на суму 10 750 доларів США, №58 від 17.08.2022 на суму 27 300 доларів США, №59 від 19.08.2022 на суму 38 450 доларів США, що разом складає 76 500 доларів США, як це вказано у проформі інвойсі.

Продавцем було завантажено 19125 кг товару в автомобіль поданий на завантаження із врахуванням допустимих Європейським союзом навантаженням на вісь, тому на таку кількість товару було виписано Інвойс №5716(5800) від 02.09.2022 відповідно на суму відвантаженого товару на суму 65 025 доларів США.

12.09.2022 ТзОВ «Стандарт Делівері»» подало до Волинської митниці МД № UA205140/2022/064069 для здійснення митного оформлення товару - «свіжоморожені частини форелі (Oncorhyn chus mykiss) без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі приправ та інших домішок, в картонних коробках… та заморожена форель б/г, вага нетто -19125 кг., 765 ящиків, термін придатності - 24 місяці, виробник - Esmeralda Corp.S.A.CPE4…». При цьому, митна вартість товарів була визначена за першим методом у сумі 2 377 873,22 грн, що становить 65 025,00 доларів США.

На підтвердження заявленої в МД митної вартості товарів та обраного методу їх визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 21.07.2022, рахунок-проформа (Proforma invoice) 310/EX/2022 від 26.07.2022, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 5716(5800) від 02.09.2022, автотранспортна накладна (Road consignment note) A817122 від 04.09.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) LT0306788/L2-17372 від 04.09.2022, декларація про походження товару (Declaration of origin) 5716(5800) від 02.09.2022, банківський платіжний документ, що стосується товару 55 від 02.08.2022, банківський платіжний документ, що стосується товару 59 від 19.08.2022, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 58 від 17.08.2022, прейскурант (прайс-лист) виробника товару 2207/22 від 22.07.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів SD-1 від 22.12.2021, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 8959228, копія митної декларації країни відправлення 22LTLC0100EK1EAA30 від 04.09.2022.

Волинська митниця встановила, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також подані документи містять розбіжності, а саме:

- вартість товару, зазначена в експортній декларації від 04.09.2022 № 22LTLC0100EK1EAA30 65 457,02 Євро не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі від 02.09.2022 № 5716(5800) 65 025,00 дол. США;

- в платіжних документах №55 від 02.08.2022, №58 від 17.08.2022, №59 від 19.08.2022 не відповідає сумі інвойсу від 02.09.2022 № 5716(5800) 65 025,00 дол. США;

- прайс-лист № 2207/22 від 22.07.2022 наданий відправником товару.

Відповідно до вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021№476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно ст. 53 та ст. 54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: - банківські платіжні документи згідно даної поставки та документи, що підтверджують взаєморозрахунки між продавцем і покупцем за попередні періоди згідно зовнішньоекономічного контракту; - виписку з бухгалтерської документації; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару для загального кола покупців відповідно до VII статті ГАТТ; - рахунки, договори про здійснення платежів третім особам на користь продавця; - висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Декларантом на вимогу митниці надано банківський платіжний документ № 55, 58, 59 від 19.08.2022; експертний висновок Волинської Торгово-промислової палати № B-563 від 13.09.2022; листи-пояснення від 13.09.2022, прайс-лист.

Оскільки подані документи у своїй сукупності не спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, вказане слугувало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а шляхом поетапного застосування митницею методів визначення митної вартості та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000161/2 від 13.09.2022, де згідно з графою 30 вказаного рішення було виявлено наступні порушення: - вартість товару, зазначена в експортній декларації від 04.09.2022 № 22LTLC0100EK1EAA30 65 457,02 Євро не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі від 02.09.2022 № 5716(5800) 65 025,00 дол. США; - в платіжних документах № 55, 58, 59 від 19.08.2022 сума 76 500 дол. США не відповідає сумі інвойсу від 02.09.2022 № 5716(5800) 65 025,00 дол. США, тобто існує ризик щодо здійснення розрахунків між продавцем і покупцем та заявлення до митного оформлення всіх відомостей; - прайс-лист № 2207/22 від 22.07.2022 наданий відправником товару.

Крім того, 13.09.2022 Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2022/064069. Як зазначено у вказаній картці відмови, Волинська митниця відмовила у митному оформленні товарів з таких причин: у зв`язку з прийняттям рішення щодо коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000161/2 від 13.09.2022. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості у відповідность до рішення про визначення митної вартості № UA205140/2022/000161/2 від 13.09.2022.

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД № UA 205140/2022/064465 від 13.09.2022.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

За приписами частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару, з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що 22.12.2021 між компаніями ТзОВ «Стандарт Делівері» (покупець) та Biuro Handlowe «Hand-Food» Krzysztof Szewchuk (Польща) (продавець) укладено контракт № SD1, за умовами якого продавець зобов`язався продати, а покупець прийняти та оплатити заморожену форель (далі - товар), в кількості та за цінами, які вказані в додатках, проформах-інвойсах та інвойсах, які становлять невід`ємну частину цього договору. Товар надходить окремими партіями і оплачується покупцем відповідно до інвойсів, що виставляються продавцем на кожну партію товару. Оплата за товар здійснюється покупцем в доларах США і Євро і може включати в себе передоплату на умовах, визначених в проформах-інвойсах та оплату по факту поставки протягом 90 днів з моменту отримання товару покупцем, якщо інше не вказано в інвойсі.

Відповідно до умов вказаного контракту та фактури-проформи № 310/ЕХ/2022 від 26.07.2022 позивачем придбано у компанії Biuro Handlowe «Hand-Food» Krzysztof Szewchuk (Польща) товар - «свіжоморожені частини форелі (Oncorhyn chus mykiss) без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі приправ та інших домішок, в картонних коробках… та заморожена форель б/г, вага нетто -22500 кг., термін придатності - 24 місяці, виробник - Esmeralda Corp.S.A.CPE4…», за ціною 76 500 Євро.

Суд зауважує, що проформа-інвойс (proformainvoice) є попередніми рахунком, виставленим на оплату товару постачальником (експортером, продавцем, відправником). Разом із тим, після того, як сторонами узгоджено кількість навантаженого товару та суми оплати повністю узгоджені і затверджені, виставляється рахунок-інвойс по факту товару який поставляється.

Як слідує з матеріалів справи, продавцем завантажено 19125 кг товару в автомобіль поданий на завантаження із врахуванням допустимих Європейським союзом навантаженням на вісь, тому на таку кількість товару виписано рахунок-фактуру (Інвойс) №5716(5800) від 02.09.2022 відповідно на суму відвантаженого товару на суму 65 025 доларів США.

Суд звертає увагу на те, що заявлена у МД № UA205140/2022/064069 від 12.09.2022 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (Інвойсі) №5716(5800) від 02.09.2022, та становить 65 025 доларів США.

Платіжні доручення №55 від 02.08.2022, №58 від 17.08.2022, №59 від 19.08.2022 підтверджують сплату позивачем контрагенту Biuro Handlowe «Hand-Food» Krzysztof Szewchuk (Польща) коштів за товар у сумі 65 025 доларів США згідно рахунку-фактури №5716(5800) від 02.09.2022.

Отже, вказаними документами підтверджується, оплата товару на суму 65 025 доларів США.

Суд зазначає, як вбачається з листа № 15 від 13.09.2022 компанії Biuro Handlowe «Hand-Food» Krzysztof Szewchuk (Польща) решта товару, який проплачено ТзОВ «Стандарт Делівері» в кількості 3375 кг. згідно проформи інвойс №310/ЕХ/2022 від 26.07.2022 буде передано покупцеві, коли буде вантажитись наступний автомобіль, при цьому наголошує, що оплата за вказаний товар проведена згідно проформи інвойса №310/ЕХ/2022 від 26.07.2022.

Крім того, на підтвердження вартості перевезення товару позивачем надано такі документи: сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 21.07.2022, рахунок-проформа (Proforma invoice) 310/EX/2022 від 26.07.2022, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 5716(5800) від 02.09.2022, автотранспортна накладна (Road consignment note) A817122 від 04.09.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) LT0306788/L2-17372 від 04.09.2022, декларація про походження товару (Declaration of origin) 5716(5800) від 02.09.2022, банківський платіжний документ, що стосується товару 55 від 02.08.2022, банківський платіжний документ, що стосується товару 59 від 19.08.2022, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 58 від 17.08.2022, прейскурант (прайс-лист) виробника товару 2207/22 від 22.07.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів SD-1 від 22.12.2021, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 8959228, копія митної декларації країни відправлення 22LTLC0100EK1EAA30 від 04.09.2022, а також банківський платіжний документ №55 від 02.08.2022, №58 від 17.08.2022, №59 від 19.08.2022; експертний висновок Волинської Торгово-промислової палати № B-563 від 13.09.2022; листи-пояснення від 13.09.2022, прайс-лист.

У графі 33 оскаржуваного рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000161/2 від 13.09.2022 зазначено, що митна вартість товарів не може бути визнана за вибраним декларантом методом у зв`язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, зокрема, згідно - вартість товару, зазначена в експортній декларації від 04.09.2022 № 22LTLC0100EK1EAA30 65 457,02 Євро не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі від 02.09.2022 № 5716(5800) 65 025,00 дол. США; - в платіжних документах №55 від 02.08.2022, №58 від 17.08.2022, №59 від 19.08.2022 сума 76 500 дол. США не відповідає сумі інвойсу від 02.09.2022 № 5716(5800) 65 025,00 дол. США, тобто існує ризик щодо здійснення розрахунків між продавцем і покупцем та заявлення до митного оформлення всіх відомостей; - прайс-лист № 2207/22 від 22.07.2022 наданий відправником товару.

З цього приводу суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у вартості товару в доларах США та Євро, зазначеній в інвойсах та у деклараціях країни експорту, не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до умов контракту від 22.12.2021 № SD1 та додатків до нього ціна товару встановлюється в Євро або доларах США та у рахунку-фактурі (інвойсі) №5716(5800) від 02.09.2022, чітко зазначено, що підлягає оплаті 65 025,00 дол. США та саме цією валютою (долар США) здійснювалась оплата, про що свідчать платіжні доручення №55 від 02.08.2022, №58 від 17.08.2022, №59 від 19.08.2022.

Щодо сумнівів митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості товару за № UA205140/2022/064069 від 12.09.2022, які виникли у зв`язку з тим, що прайс-лист № 2207/22 від 22.07.2022 наданий відправником товару, суд зазначає наступне.

До переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засади свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, терміну дії ціни на товар, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки.

В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання відправником товару прайс-листа, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості товарів в повній мірі відповідає вартості, визначеній у поданих до митного оформлення рахунках-фактурах.

Відповідач не навів доводів, на підставі яких він вважає, що до ціни товару, перелік якого наведений в прайс-листах, включені не всі складові вартості цього товару або будь-яких інших доводів в обґрунтування критичної оцінки цього документа.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.01.2018 у справі №816/747/15-а.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд також звертає увагу, що в оскаржуваних рішеннях вказано про те, що декларантом до митного оформлення не було подано документів у повній мірі, проте відповідач не пояснив, яких саме документів не було подано декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім зазначення про використання цінової інформації з мережі Інтернет (Rybna-kraina) на рівні 36,05 польських злотих, що в еквіваленті курсів валют становить 7,45 доларів США з кг, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, оскаржуване рішення № UA205140/2022/000161/2 від 13.09.2022 про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 9 517,10 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем додано копії договору про надання правничої допомоги від 28.09.2022, рахунка-фактури від 05.10.2022 №05/10/22-1, акта приймання-передачі наданих послуг від 05.10.2022 на суму 30 000,00 грн; платіжного доручення від 12.10.2022 про оплату ТзОВ «Стандарт Делівері» за надання правової допомоги коштів в сумі 30 000,00 грн.

Як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг від 05.10.2022, виконавцем було виконано такі роботи (надано послуги) загальною вартістю 30 000,00 грн: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000161/2 від 13.09.2022 10 000 грн (2 години); складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000161/2 від 13.09.2022 20 000 грн (4 години).

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зазначає, що предметом судового розгляду у даній справі було рішення про коригування митної вартості, яке складене за наслідками митного декларування товарів та провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечує проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн з підстав їх необґрунтованості.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи незначну складність справи, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що згідно з платіжним дорученням від 13.10.2022 та від 02.11.2022 позивач сплатив судовий збір у сумі 9 517,10 грн.

З урахуванням наведеного, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 9 517,10 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Керуючись статтями 134, 139, 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000161/2 від 13.09.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Делівері» судовий збір в сумі 9 517,10 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн, а всього на загальну суму 17 517,10 грн (сімнадцять тисяч п`ятсот сімнадцять гривень 10 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Делівері» (01601; м. Київ, вул. Госпітальна, 4/4; код ЄДРПОУ 44474753).

Відповідач: Волинська митниця (44350; Волинська область, с. Римачі, вул. Призалізнична, 3; код ЄДРПОУ 43958385).

СуддяС.Ф. Костюкевич