Ухвала

від 12.01.2023 по справі 300/5252/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"12" січня 2023 р. Справа № 300/5252/22

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б. розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою діяльністю "ВУДГОФФ" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №002523/0705, №002524/0705, №002525/0705 від 27.04.2021,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВУДГОФФ" звернулося в суд із позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2021:

- №002523/0705, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на 88142,17 грн.;

- №002524/0705, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;

- №002525/0705, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 14280 грн. за платежем адміністративні штрафи на інші санкції.

Ухвалою суду від 23.12.2022 на підставі статей 123 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем 09.01.2023 подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Поважність підстав пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач обґрунтовує зміною сталої судової практики щодо застосування строків звернення до суду в податкових правовідносинах та обмеженням доступну до реєстру судових рішень в зв`язку із запровадження воєнного стану на території України. Представник позивача зазначає, що на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень існувала усталена практика процедури оскарження, яка становила 1095 днів з дня отримання рішень.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд враховує, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати позовну заяву.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 Кодексу.

Предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення №002523/0705, №002524/0705, №002525/0705 від 27.04.2021.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів є стаття 56 Податкового кодексу України.

З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Суд звертає увагу на те, що з 26.11.2020 Верховним Судом дійсно змінено правову позицію щодо процесуального строку звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень (рішення про застосування штрафних санкцій) податкового органу. При цьому, обумовлена у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 правова позиція фактично носила універсальний характер. Однак, вказана позиція була висвітлена у справі про оскарження рішень податкового органу за якими проводилася процедура адміністративного оскарження таких рішень.

Натомість, питання щодо строку звернення до суду з позовом у справах щодо оскарження рішень податкового органу за якими не проводилася процедура адміністративного оскарження (у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19) остаточно було врегульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.01.2022 по справі №160/11673/20.

Зокрема, у зазначеній постанові від 27.01.2022 Верховний Суд вказав про фактичний відступ від раніше викладених висновків Верховного Суду, відображених у постановах від 03.04.2018 у справі №826/5325/17, від 23.05.2018 у справі №803/728/17, від 18.06.2018 у справі №805/1146/17-а щодо строку звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору та дійшов правового висновку, що у вказаній категорії справ такий строк становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах процедура адміністративного оскарження не проводилися, отже строк звернення до суду визначається абзацом 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить шість місяців.

Застосування скорочених строків при вирішенні судами спорів у податкових правовідносинах, установлених Кодексом адміністративного судочинства України, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання, було предметом дослідження Верховним Судом у справі №640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23.09.2021. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення відповідної постанови Верховного Суду, однак при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом при розгляді справи №580/3400/20 (постанова від 27.07.2021).

Судом встановлено, що на підставі акту документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 25.03.2021 за №1509/09-19-07-05/36894669, контролюючим органом 27.04.2021 прийнято податкові повідомлення-рішення №002520/0705, №002521/0705, № 002522/0705, №002523/0705, №002524/0705, №002525/0705.

Окремі з цих податкових повідомлень-рішень (№002520/0705, №002521/0705, №002522/0705) позивачем оскаржено в судовому порядку ще в червні 2021 року, що свідчить про обізнаність позивача про прийняття таких. Це не заперечується і самим позивачем. За результатами розгляду даного спору, судовим рішенням в справі №300/2963/21 від 13.12.2021 позов задоволено, податкові повідомлення-рішення №002520/0705, №002521/0705, №02522/0705 від 27.04.2021 визнано протиправними та скасовано.

З цим позовом Товариство звернулося 14.12.2022, тобто з пропуском строку на звернення до суду визначеного абзацом 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Своєчасне оскарження податкових повідомлень-рішень №002520/0705, №002521/0705, №002522/0705 свідчить про відсутність перешкод і для оскарження податкових повідомлень-рішень спірних в цій справі, хоча б одночасно із першими з вказаних.

Суд також звертає увагу на те, що позивач з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень №002520/0705, №002521/0705, №002522/0705 звернувся до суду 17.06.2021, на протязі двох місяців з дня прийняття таких, тобто в межах строку, передбаченого саме абзацом 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім цього, позивач просить суд враховати, що судове рішення у справі №300/2963/21 набрало законної сили 12.04.2022. Саме цим рішенням встановлено протиправність дій контролюючого органу щодо проведення перевірки, та якими позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у цій справі. Верховним судом 17.10.2022 постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, тож, на думку позивача, тільки в жовтні цього року судове рішення набуло статусу остаточного.

Разом з тим, суд вважає такі обґрунтування безпідставними, оскільки після прийняття 13.12.2021 судового рішення у справі №300/2963/21, враховуючи навіть період розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивач допустив надмірне зволікання звернувшись з цим позовом лише 14.12.2022, не навівши обґрунтованих причин та поважних обставин, які слугували підставою для звернення до суду з позовом лише в грудні 2022 року.

Очікування судового рішення суду касаційної інстанції не є виправданим, по-перше судове рішення за результатами апеляційного перегляду в справі №300/2963/21 є таким, що набрало законної сили, по-друге, не вдаючись до детального аналізу судової практики з питань правомірності призначення документальних та фактичних перевірок протягом дії карантину, слід відмітити, що Верховний Суд і раніше неодноразово висловлювався по аналогічних правовідносинах, судова практика з цього питання є сталою, тож у позивача було достатньо часу для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову.

Щодо посилання позивача на обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану з 24.02.2022, відповідно відсутністю можливості відстеження судової практики щодо строків оскарження податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Аналогічні висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 по справі № 990/115/22.

Судом при цьому враховано, що оприлюднення судового рішення Верховного Суду від 27.01.2022 в справі №160/11673/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень мало місце 09.02.2022, доступ до якого обмежено практично через два тижні - 24.02.2022.

Як сам зазначає позивач, доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень відновлено 20.06.2022, що в свою чергу вказує на те, що позивач не вчиняв дій, спрямованих на як найшвидше звернення до суду для захисту своїх прав, при цьому не вказав конкретних обставин, які вплинули на звернення до суду лише в грудні 2022 року.

Слід відмітити також, що окрім Єдиного державного реєстру судових рішень є доступними і інші інтернет ресурси/аналітично-правові системи для пошуку судової практики, доступ до яких не був необмежений зі введенням воєнного стану в країні.

На думку суду, запровадженні обмеження не перешкоджали позивачу своєчасно звернутися з позовом про оскарження рішень контролюючого органу, прийнятих в 2021 році.

Враховуючи викладене в сукупності, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Згідно частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу).

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки, позивачем подано позовну заяву після закінчення строків, встановлених законодавством, а вказані в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду на думку суду не є поважними, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою діяльністю "ВУДГОФФ" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №002523/0705, №002524/0705, №002525/0705 від 27.04.2021, повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.