Рішення

від 11.01.2023 по справі 340/4898/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/4898/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гарт (26223, Кіровоградська обл., Маловисківський р-н, смт. Смоліне, вул. Геологів, 56, кв.7, ЄДРПОУ 30898935)

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 19.07.2022 р. №00011130704, №00011140704, №00011120710, №00011150710, №00011160710 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.07.2022 р. №Ю-00011170710.

Позов мотивовано тим, що вищенаведені спірні рішення відповідачем були прийняті за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки за наслідками якої був складений акт від 21.06.2022 р. №962/11-28-07-04/30898935 про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Представник позивача вказує, що відповідач в акті перевірки дійшов висновків, що СТОВ «Гарт» мав нарахувати «компенсаційні» податкові зобов`язання за п.198.5 ст.198 ПКУ через те, що реалізація с/г продукції (сої) за цінами, нижчими за собівартість, є ніби-то використанням сировини/матеріалів (що включені до собівартості) не у господарській діяльності, а також зареєструвати податкові накладні у зв`язку із використанням «не у господарській діяльності».

Окрім того, позивач мав нарахувати зобов`язання з ПДВ (та зареєструвати податкові накладні), ПДФО, військовий збір та ЄСВ у зв`язку із організацією харчування для працівників, оскільки, на думку відповідача, харчування є безоплатним постачанням і додатковим благом для працівників, а також позивач не включив до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку нарахованих дивідендів засновникам позивача за ознакою доходу « 109».

Представник позивача зазначає, що СТОВ «Гарт» реалізував с/г продукцію за ціною, визначеною сторонами договору, база для нарахування ПДВ позивачем визначена у відповідності до п.188.1. ст.188 ПКУ, виходячи із звичайної ціни. Звичайна ціна, виходячи із якої нараховувався ПДВ, відповідає ринковій ціні. При визначенні бази для нарахування ПДВ у відповідності до п.188.1. ст. 188 ПКУ розмір собівартості с/г продукції не враховується, що підтверджено листом ДПС від 06.03.2020 №965/6/99-00-07-03-02-06/ІПК та узгоджується із судовою практикою Верховного Суду. Тобто, чинним податковим законодавством не передбачено нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму перевищення собівартості та складання податкової накладної.

Сировина/матеріали (що входили до собівартості сої, яка була реалізована у листопаді 2020 року) використані позивачем під час виробництва такої сої, що є основною господарською діяльністю позивача. Відповідачем такі обставини не заперечуються. Перевищення собівартості над ціною реалізації сої не свідчить про використання сировини/матеріалів (що входили до собівартості) не у господарській діяльності. Тобто, збитковість операції не свідчить про відсутність зв`язку такої операції із господарською діяльністю, до того ж в разі якщо таке зумовлено об`єктивними причинами (через погодні умови у регіоні позивача була низька врожайність сої), що підтверджено листом Головного управління статистики у Кіровоградській області від 23.06.2022 року.

Позивач вважає, що нарахування «компенсаційних» податкових зобов`язань з ПДВ здійснюється тільки за підтвердженого документально факту використання товарів/послуг у операціях, що не є господарською діяльністю. Відповідачем документально такий факт не підтверджено.

Представник позивача зазначає, що надання працівникам та зовнішньому персоналу харчування у форматі «шведського столу» не призводить до появи додаткового блага для цілей ПДФО, військового збору та ЄСВ, оскільки у такому випадку неможливо визначити розмір додаткового блага у конкретного платника податків, а також з огляду на те, що відповідні витрати на харчування включались до собівартості продукції. Така позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 10.06.2019 у справі № 808/3611/16.

Надання харчування працівникам не є постачанням товарів для цілей ПДВ, оскільки такі товари використовуються позивачем в межах своєї господарської діяльності. Представник позивача стверджує, що висновки акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства не підтверджуються документально, а визначені відповідачем суми як бази для нарахування ПДВ, ПДФО, військового збору та ЄСВ є взагалі довільними без жодних розрахунків та посилань на документи. Представник позивача вважає, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та побудовані на припущеннях. СТОВ «Гарт» вважає спірні податкові повідомлення-рішення і вимогу протиправними та просить їх скасувати.

Ухвалою від 25.10.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.249 т.1).

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.8-12 т.2), в якому вказано про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога обґрунтовані, законні та прийняті відповідно до норм Податкового кодексу України.

Відповідач вказує, що СТОВ «Гарт» у листопаді 2020 року реалізувало сільськогосподарську продукцію (сою) контрагентам - покупцям в загальній кількості 516,74 т. на загальну суму 8 474 556,66 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 412 426,10 грн. Перевіркою аналізу рахунку 27 було встановлено, що СТОВ «Гарт» від вказаної реалізації сої своїм покупцям отримало валові збитки, а саме собівартість реалізованої продукції перевищила суму, доходу від реалізації (без врахування податку на додану вартість) на загальну суму 2 932 715,89 грн. Згідно статистичного звіту «Звіту про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» за формою 50-сг за 2020 рік питома вага матеріальних витрат, придбаних з податку на додану вартість (а саме: вартість насіння та посадкового матеріалу, паливо-мастильних матеріалів та мінеральних добрив), в складі собівартості готової продукції (Д26 Кт231) - 9994,80, питома вага матеріальної складової собівартості, % - 47,3%.

Таким чином, частка сировини, матеріалів, послуг (придбаних з податком на додану вартість), в загальній сумі отриманих збитків від реалізації готової продукції за цінами нижчими за собівартість, на думку відповідача, є такою, що використана не у господарській діяльності товариства. Зазначена господарська операція з реалізації сої власного виробництва нижче собівартості призвела до отримання збитку товариством за результатами фінансово-господарської діяльності всього поточного 2020 року. Крім цього, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01 січня 2017 року по 10 червня 2022 року було встановлено його завищення за січень 2020 року на суму 2716,00 грн.

Так, СТОВ «Гарт» було відкориговано рядок 21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року (згідно уточнюючого розрахунку від 19 лютого 2020 року №9029407193 на суму 2716 грн.), проте зазначену суму не відкориговано по рядку 16.1 «Значення рядка попереднього звітного (податкового) періоду» декларації з податку на додану вартість за січень 2020 року на суму 2716 грн.

Отже, на порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, СТОВ «Гарт» було завищено податковий кредит за січень 2020 року на суму 2716,00 грн.

Також, перевіркою було встановлено порушення п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в частині не складання та не реєстрації податкових накладних на суму 1514568,95 грн., крім того, податок на додану вартість 302913,79 грн. На порушення п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України СТОВ «Гарт» не було нараховано податкові зобов`язання на продукти харчування, що були виписані на їдальню для харчування працівників господарства. Згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку « 28» «Товари» за 2017 рік та за 2018 рік та по рахунку 209 «Інші матеріали» за квітень-травень 2019 року Товариством на їдальню списано (реалізовано) продукти харчування, по яким не нараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість, на загальну суму податку на додану вартість 25480,00 грн.

Також, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п.162.1.3 п. 162.1 ст.162, п.п.163.1.1, п.п.163.1.2 п.163.1 ст.163, п.164.1 абз. «б», п.п.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.168.1 ст.168, п. 176.2 ст.176 та п.161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України, а саме: не включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичних осіб, отриманого як додаткове благо у вигляді вартості харчування працівників у загальній сумі 333617,69 грн., та як наслідок не нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі 73 233,02 грн. та військовий збір у сумі 5004,26 грн. Крім цього було встановлено порушення вимог п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого податку (форма №1-ДФ), в частині подання податкових розрахунків за формою 1-ДФ у перевіряємому періоді не в повному обсязі, а саме: не включення нарахованих сум доходу у вигляді додаткового блага (харчування працівників) за ознакою доходу « 126», що призвело до зменшення податкових зобов`язань та зміни платника податку, що призвело до заниження податкових зобов`язань платників податків та є підставою для застосування штрафної санкції, передбаченої п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України. Доводячи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Гарт» зареєстроване як юридична особа з 12.09.2000 року. Основним видом його економічної діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.20-29 т.1).

У період з 06.06.2022 р. по 14.06.2022 р. ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт» з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За результатами якої складено акт №962/11-28-07-04/30898935 від 21.06.2022 р. (а.с.61-104 т.1).

Перевіркою встановлено порушення:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, пп. «в» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 305631 грн., в т.ч. за листопад 2018 року на суму 17038 грн., листопад 2020 року на суму 288593 грн.;

- п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в частині не складання та не реєстрації податкових накладних на суму 1514568,95 грн., крім того ПДВ 302913,79 грн.;

- п.202.1 ст.202, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання до контролюючого органу за місцем реєстрації податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року;

- п.51.1 ст.51, п.70.16 ст.70, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині не включення до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) нарахованих дивідендів засновникам Товариства за ознакою доходу « 109» за ІV квартал 2021 р. та не включення до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) оподатковуваного доходу у вигляді додаткового блага виплаченого в натуральній формі (харчування працівників) за І-ІV квартал 2019 р., І-ІV квартал 2020 р., ІІ-ІV квартал 2021 р. за ознакою « 126»;

- пп.164.2.1, пп.164.2.17, «б» та пп. «е» п.164.2, п.164.5 ст.164, пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, частини «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині ненарахування та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді індивідуально призначеної знижки звичайної ціни за харчування, безоплатно отриманого платником податку в сумі 73233,02 грн., в т.ч. за 2017 рік 13789 грн., за 2018 рік 12267,22 грн., 2019 рік 8075,73 грн., 2020 рік 15938,32 грн., 2021 рік 23162,75 грн., та відповідно до пп.129.1.4 п.129.1 ст.129 та з урахуванням п.52 прим. 1 підрозд.10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України нараховано пеню в сумі 13599,39 грн.;

- пп.164.2.1, пп.164.2.17, «б» та пп. «е» п.164.2, п.164.5, ст.164, пп.168.1.4, п.168.1 ст.168, частини «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині ненарахування та не перерахування до бюджету військового збору з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді індивідуально призначеної знижки звичайної ціни за харчування, безоплатно отриманого платником податку в сумі 5004,27 грн., в.ч. за 2017 рік 942,25 грн., за 2018 рік 838,26 грн., за 2019 рік 551,84 грн., за 2020 рік 1089,12 грн., за 2021 рік 1582,79 грн., та відповідно до пп.129.1.4 п.129.1 ст.129 та з урахуванням п.52 прим. 1 підрозд.10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України нараховано пеню в сумі 713,44 грн.;

- абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ, п.п.2.3.4, п.2.3 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету зі статистики України від 13.01.2004 р. №5, в результаті чого не сплачено єдиний внесок із сум оплати на харчування працівників в сумі 90108,33 грн., в тому числі за 2017 рік 16853,22 грн., за 2018 рік 14993,27 грн., 2019 рік 9870,34 грн., 2020 рік 20081,47 грн., 2021 рік 28310,03 грн.

СТОВ «Гарт» не погоджуючись із висновками акту подало заперечення від 04.07.2022 року №0407/2022 (а.с.138-146 т.1).

Представником відповідача до матеріалів справи надано Висновок №33/11-28-07-04/30898935 від 15.07.2022 р. за результатами розгляду заперечень, відповідно до якого висновки акту залишено без змін (а.с.22-26 т.2).

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.07.2022 року:

- №00011130704, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 382039,00 грн., в т.ч. 305631 основного зобов`язання та 76408 - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.159-162 т.1);

- №00011140704, яким до позивача застосовано штраф в сумі 12739,43 грн. (а.с.163-165 т.1);

- №00011120710, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п в сумі 1020,00 грн. (а.с.166-167 т.1);

- №00011150710, яким СТОВ «Гарт» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 95365,32 грн., в т.ч. 73233,02 грн. за основним зобов`язанням, 8532,99 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 13599,31 грн. пені нарахованої відповідно до п.129.1.4 п.129.1 ст.129 ПКУ (а.с.168-169 т.1);

- №00011160710, яким СТОВ «Гарт» збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 6240,08 грн., в т.ч. 5004,26 грн. основного зобов`язання, 583,09 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 652,73 грн. пені нарахованої відповідно до п.129.1.4 п.129.1 ст.129 ПКУ (а.с.170-171 т.1).

Також, 19.07.2022 р. ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-00011170710 про сплату боргу в сумі 90108,33 грн. (а.с.172-174 т.1).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою позивач оскаржив їх до ДПС України (а.с.176-185 т.1).

Рішенням про результати розгляду скарги від 29.09.2022 року ДПС України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 19.07.2022 року №00011130704, №00011140704, №00011120710, №00011150710, №00011160710, а скаргу без задоволення (а.с.188-196 т.1).

Рішенням про результати розгляду скарги від 30.09.2022 року ДПС України залишила без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Кіровоградській області від 19.07.2022 року №Ю-00011170710, а скаргу без задоволення (а.с.200-203 т.1).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 19.07.2022 р. №00011150710 яким визначено суму податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків та податкового повідомлення-рішення від 19.07.2022 р. №00011160710, яким визначено суму військового збору, то суд зазначає наступне.

Згідно пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для осіб з інвалідністю, у тому числі які призначені для участі осіб з інвалідністю в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Відповідно пп.14.1.47 п. 14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Виходячи з наведеної норми, додатковими благами вважаються матеріальні чи нематеріальні цінності, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, за умови, якщо такий дохід не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму.

В акті перевірки контролюючим органом вказано, що відповідно до наказу №11 "Про організацію харчування працівників, задіяних у сільському господарстві" від 01.03.2016 року, позивач забезпечував своїх працівників харчуванням (а.с.85 т.1).

Судом досліджено наказ позивача №11 від 01.03.2016 р. «Про організацію харчування працівників, задіяних у сільському господарстві за принципом «шведський стіл» (а.с.245 т.1).

Пунктом 1 наказу визначено, організувати приготування гарячих страв по відділенням, в яких будуть проводитись польові та ремонтні роботи для працівників.

Пунктом 2 вказаного наказу визначено, що харчування працівників здійснюється на безоплатній основі. Організовано харчування за принципом «шведський стіл» з забезпеченням вибору страв.

Пунктом 3 наказу встановлено забезпечення харчування працівників, задіяних на польових роботах в нічний час.

В пункті 5 вказано, що витрати на таке харчування включати до собівартості вирощеної продукції.

Відповідно до пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Суд вважає, що харчування, яким забезпечує працівника роботодавець у зв`язку із виконанням ним трудових обов`язків, не є додатковим благом фізичних осіб, оскільки воно пов`язане з виконанням працівниками обов`язків трудового найму.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31.01.18р. у справі №810/583/17 від 10.06.19р. у справі №808/3611/16 та від 30.01.20р. у справі №810/481/16.

Наказ №11 від 01.03.2016 року не містить переліку працівників які будуть забезпечені харчуванням на умовах "шведський стіл". Суд бере до уваги, що податковий орган, визначаючи позивачу до сплати податкові зобов`язання за основу взяв загальну кількість працівників СТОВ "Гарт", які залучались до польових робіт (а.с.85 т.1).

Додатково суд звертає увагу на те, що податкове законодавство не визначає способу обчислення доходу працівника у разі його харчування за принципом «шведський стіл». Харчування за цим принципом передбачає, що працівники підприємства мають змогу підійти до місця, де знаходяться відповідні продукти, та взяти необхідну для себе кількість у розмірі, визначеному на свій власний розсуд, що фактично унеможливлює визначення кількості спожитих продуктів кожною окремою особою та їх вартість окремо для кожної особи, та свідчить про те, що обсяг такого безоплатного харчування щодо кожної особи не може бути персоніфікованим.

За таких обставин, вартість харчування, яким забезпечуються працівники позивача впродовж робочого дня за принципом «шведський стіл», не є додатковим благом, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб та не може розглядатися як об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.16-1 Підрозділу 10 Розділу XX ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно із пп.1.7. п.16-1 Підрозділу 10 Розділу XX ПК України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Отже, вартість харчування за принципом «шведський стіл» не є об`єктом оподаткування військовим збором.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.07.2022 р. №Ю-00011170710.

Відповідно до абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. №2464-VІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як описано вище вартість харчування, яким забезпечуються працівники позивача впродовж робочого дня за принципом «шведський стіл», не є додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб, а тому також звільняється від оподаткування військовим збором та не може розглядатися як база нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Дані обставини свідчать про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.07.2022 р. №Ю-00011170710.

Предметом спору також є податкове повідомлення-рішення №00011120710 від 19.07.2022 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п в сумі 1020,00 грн., яким СТОВ "Гарт" визначено суму штравних санкцій через невключення до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сумі утриманого з них податку (форма 1-ДФ) оподатковуваного доходу у вигляді додаткового блага, виплаченого в натуральній формі (харчування працівників) за I-IV квартал 2020 року, IІ-IV квартал 2020 року, IІІ-IV квартал 2020 року (а.с.166-167 т.1).

З огляду на вищевикладений висновок щодо того, що забезпечення працівників позивача впродовж робочого дня за принципом «шведський стіл», не є додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб, підстави включати такі суми до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сумі утриманого з них податку (форма 1-ДФ) оподатковуваного доходу у вигляді додаткового блага, виплаченого в натуральній формі (харчування працівників) за I-IV квартал 2020 року, IІ-IV квартал 2020 року, IІІ-IV квартал 2020 року відсутні.

Таким чином, у контролюючого органу не було правових підстав визначати позивачу штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п в сумі 1020,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00011130704, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 382039,00 грн., в т.ч. 305631 основного зобов`язання та 76408 - штрафних (фінансових) санкцій.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом п.15.1. статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України окреслено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Приписами п.п.16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України на платника податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У пп. 14.1.191. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Пп. 14.1.202 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України обумовлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За нормою п.п. а п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Унормуванням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п.п. «а» п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

За визначенням п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 200.1 статті 200 Податкового кодексу України окреслено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 установлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) ураховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, указаних у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон № 996).

Стаття 1 Закону № 996 установлює, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням частини другої статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Приписами пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 установлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Пунктом 15 Порядку заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, визначено, що у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання /звичайна ціна/ балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання /звичайної ціни/ балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (15 - складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Відповідно до п.п.188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції станом на період перевірки - червень-липень 2019 року) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

-товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

-газу, який постачається для потреб населення.

Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 статті 14 визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

За визначенням з п.п. 14.1.219 п.14.1 статті 14 Кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Приписами п.п. 14.1.159 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України окреслено, що пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв, зокрема для юридичних осіб, як: одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків; кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа.

Собівартість - це витрати підприємства на виробництво (виробнича собівартість) та реалізацію (собівартість реалізації) власної продукції. Сума витрат на виробництво і реалізацію товару називається повною собівартістю. Собівартість формується безпосередньо на підприємстві і відображає індивідуальні витрати та умови виробництва, а також конкретні результати господарювання цього виробничого підприємства.

Статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 11 указаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Відповідно до п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митих цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов`язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Податковим органом прийнято №00011130704, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 382039,00 грн., в т.ч. 305631 основного зобов`язання та 76408 - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.159-162 т.1).

Основне зобов`язання, визначене даним податковим повідомленням-рішенням визначене складається з трьох сум, визначених за трьома порушеннями.

Так, контролюючий орган в акті перевірки посилається на заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 302915,00 грн. в зв`язку з ненарахуванням такого зобов`язання на матеріальну складову собівартості готової продукції, що була використана не у господарській діяльності товариства.

Дана позиція відповідачем мотивована тим, що СТОВ "Гарт" від реалізації с/г продукції отримало валові збитки, а саме собівартість реалізованої продукції перевищила суму доходу від її реалізації (без врахування ПДВ).

Судом встановлено, що на підставі договору від 03.11.2020 року №04/11/2020-С СТОВ "Гарт" реалізувало ТОВ "Глобинський переробний завод" сою за ціною 13666,70 грн. без ПДВ за тону на загальну суму 8474556,67 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними та встановлено в ході перевірки (а.с.205-215 т.1).

В акті вказано та не заперечувалось позивачем, що перевіркою аналізу рахунку 27 встановлено, що СТОВ "Гарт" від реалізації с/г продукції (сої) контрагентам-покупцям отримало валові збитки, а саме собівартість реалізованої продукції перевищила суму доходу від реалізації (без врахування ПДВ) у листопаді 2020 року на суму 2932715,89 грн. (а.с.132 т.1).

Відповідач стверджуючи, що господарською є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу, вважає частку сировини та матеріалів в загальній сумі отриманих збитків від реалізації готової продукції за цінами нижчими за собівартість, такою, що використана не у господарській діяльності.

Аналіз наведених вище в рішенні норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Крім того, суд звертає увагу податкового органу, що Податковий кодекс України (п. 188.1 статті 188 Кодексу) лише у період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року визначав, що база оподаткування податком на додану вартість з реалізації самостійно виготовлених товарів залежала від собівартості таких товарів та не могла бути меншою їх собівартості. У період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року платник податків був зобов`язаний визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг виходячи з розміру, який не може бути нижче їх собівартості.

Указана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 року в справі № 808/2519/16, від 16.12.2019 року в справі № 200/12345/18-а.

Отже, посилання відповідача на те, що при визначенні бази оподаткування має враховуватися розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг не відповідає положенням податкового законодавства, які були чинними протягом періоду, що перевірявся.

Окрім цього, необхідно зазначити, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію. База оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг (не враховуючи норми для окремих видів операцій) не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим.

Факт реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим. Тобто, обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін у цьому випадку покладається на контролюючий орган.

Суд звертає увагу відповідача на те, що останній не надав жодних доказів, що були здійснені дії у відповідності до порядку, про який йдеться в п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98, тобто що ним відповідно до такого порядку досліджено відповідний ринок цін та проведено аналіз цін на продукцію позивача за період, що перевірявся; не надав доказів, на підставі яких фактичних даних ним встановлено, що ціни, за якими позивач у перевіряємий період реалізовував продукцію власного виробництва, не були звичайними цінами (або не відповідали їх рівню), і що такі дії ґрунтувалися на вимогах відповідного порядку, тобто на вимогах законодавства.

Більш того, матеріали справи містять інформацію Головного управління статистики у Кіровоградській області від 24.06.2022 року, відповідно до якої середня врожайність сої з 1 га зібраної площі становить 7,8 ц, а середня ціна сої, реалізована підприємствами в листопаді 2020 року становить 13661,00 грн. за тонну (а.с.239 т.1).

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, висновок про заниження позивачем рівня звичайних цін податковим органом зроблено всупереч вимог п.п. 188.1 статті 188 ПК України, які діяли станом на час періоду, який перевірявся, а відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу позивачем власної продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством України.

Враховуючи наведене, правові підстави для збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 302915,00 грн. та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) оскарженим податковим повідомленням-рішенням №00011130704 були відсутні.

Додатково податковим повідомленням-рішенням №00011130704, позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 25480,00 грн. основного зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій на цю суму в зв`язку з ненарахуванням податкового зобов`язання на продукти харчування, що були списані на їдальню для харчування працівників господарства за обставинами що описані вище (харчування за умовами "шведського столу").

Згідно п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

СТОВ "Гарт" повідомило податковому органу про включення вартості продуктів харчування для приготування страв для безоплатного харчування працівників в умовах "шведського столу" до собівартості вирощеної (виробленої) сільськогосподарської продукції, тобто використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

В акті перевірки не вказано та в ході перевірки не встановлено того факту, що вартість продуктів харчування для приготування страв для безоплатного харчування працівників в умовах "шведського столу" не включалась позивачем до собівартості вирощеної (виробленої) сільськогосподарської продукції.

Суд вважає, що, за обставин включення витрат на продукти харчування для приготування страв для безоплатного харчування працівників в умовах "шведського столу" до собівартості вирощеної (виробленої) сільськогосподарської продукції, у СТОВ "Гарт" був відсутнім обов`язок з нарахування податкового зобов`язання при списанні таких продуктів на їдальню для безоплатного харчування працівників.

Висновок податкового органу про зворотне є необґрунтованим оскільки нарахування податкового зобов`язання з ПДВ при списанні таких продуктів на їдальню для безоплатного харчування працівників призвів би до подвійної сплати податкового зобов`язання з ПДВ позивачем: перший раз - при списанні продуктів харчування, другий - при реалізації вирощеної (виробленої) с/г продукції, оскільки такі витрати були би "продані" в ціні такої с/г продукції.

З огляду на те, що податковим органом не доведено наявності підстав для нарахування податкового зобов`язання з ПДВ при списанні таких продуктів на їдальню для безоплатного харчування працівників, у контролюючого органу не було правових підстав для збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 25480,00 грн. та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) оскарженим податковим повідомленням-рішенням №00011130704.

Додатково податковим повідомленням-рішенням №00011130704, позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2716,00 грн. основного зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій на цю суму в зв`язку з завищенням суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 16 Декларації попереднього звітного періоду) за січень 2020 року.

Так, податковим органом вказано, що СТОВ "Гарт" було відкориговано рядок 21 декларації з ПДВ за грудень 2019 року (згідно уточнюючого розрахунку від 19.02.2020 року на суму "-"2716) (а.с.232 т.2).

Правова позиція СТОВ "Гарт" з приводу даного порушення у позовній заяві відсутня.

Зі змісту уточнюючого розрахунку від 19.02.2020 року судом встановлено, що позивач зменшив рядок 21 на суму 2716 Декларації з ПДВ за грудень 2019 року (а.с.232 т.2).

Таким чином, уточнений (зменшений) показник суми від`ємного значення з ПДВ повинен був бути перенесений до рядка 15.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду, тобто зменшений на 2716,00 грн.

Однак, таких дій позивачем здійснено не було, а тому такі обставини призвели до завищенням суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 16 Декларації попереднього звітного періоду) за січень 2020 року.

Таким чином, у контролюючого органу були правові підстави для збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2716,00 грн. та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 679,00 грн. (2716,00 грн. х 25%) оскарженим податковим повідомленням-рішенням №00011130704.

Податковим органом прийнято податкове повідомленням-рішення №00011140704, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість на суму 12739,43 грн. (50%) (а.с.163-165 т.1).

У відповідності до п.120-1 ст.120-1 Податкового кодексу України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Податковий орган посилається на те, що позивач не склав та не зареєстрував в реєстрі податкові накладні на загальну суму 25478,86 грн. податку на додану вартість. Порушення щодо заниження податкового зобов`язання описане в акті (висновок щодо необхідності нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість на продукти харчування, що були списані на їдальню для харчування працівників господарства за обставинами що описані вище (харчування за умовами "шведського столу").

З огляду на те, що позивач не мав обов`язку визначати податкове зобов`язання з податку на додану вартість під час списання продуктів харчування на їдальню для приготування їжі для працівників господарства за обставинами що описані вище (харчування за умовами "шведського столу"), як наслідок, обов`язок складати та реєструвати податкові накладні за даними операціями у нього був відсутнім також, а тому податкове повідомлення-рішення №00011140704, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість на суму 12739,43 грн. (50%), є протиправним.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тож здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Так, загальна сума нарахувань становить 587512,16 грн. Сума визначених зобов`язань, нарахованих правомірно становить 3395,00 грн. (2716,00 грн. + 679,00 грн.), що становить 0,577% в загальній сумі нарахувань.

Таким чином, розмір судового збору, що не підлягає відшкодуванню становить 50,85 грн. (8812,69 грн. х 0,577%). А тому стягненню підлягає 8761,84 грн. (8812,69 грн. 50,85 грн.).

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2022 року №00011130704, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області, яким Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Гарт збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 382039,00 грн., з яких 305631,00 грн. основного зобов`язання та 76408,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в частині 302915,00 грн. основного зобов`язання та 75729,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2022 року №00011140704, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області, яким до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гарт застосовано штраф в сумі 12739,43 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2022 року №00011120710, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області, яким до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гарт застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п в сумі 1020,00 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2022 року №00011150710, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області, яким Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Гарт збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 95365,32 грн., з яких 73233,02 грн. за основним зобов`язанням, 8532,99 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 13599,31 грн. пені нарахованої відповідно до п.129.1.4 п.129.1 ст.129 ПКУ.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2022 року №00011160710, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області, яким Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Гарт збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 6240,08 грн., з яких 5004,26 грн. основного зобов`язання, 583,09 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 652,73 грн. пені нарахованої відповідно до п.129.1.4 п.129.1 ст.129 ПКУ.

7. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-00011170710, сформовану 19 липня 2022 року Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області, якою визначено до сплати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Гарт борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 90108,33 грн.

8. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт» (ЄДРПОУ 30898935) витрати на сплату судового збору у розмірі 8761,84 грн. (вісім тисяч сімсот шістдесят одна грн. 69 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (ЄДРПОУ ВП 43995486).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова