Ухвала

від 11.01.2023 по справі 640/20070/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20070/20

УХВАЛА

11 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2022 позов задоволено повністю:

- визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві №1745675/41607988, №1745656/4160798, №1745679/41607988 від 17.07.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №120 від 30.06.2020, №70 від 16.06.2020, №119 від 30.06.2020;

- зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №120 від 30.06.2020, №70 від 16.06.2020, №119 від 30.06.2020 датою її фактичного подання.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2022 вперше подану ГУ ДПС у м. Києві у травні 2022 року апеляційну скаргу повернуто Апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДПС у м. Києві) вдруге подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати його та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позову.

Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.12.2022 залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, а клопотання про його відстрочення визнано необґрунтованим.

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС у м. Києві отримано 13.12.2022.

На виконання вимог згаданої ухвали ГУ ДПС у м. Києві подані клопотання про усунення недоліків, що яких додані платіжні доручення від 08.12.2022 №4327 та від 20.12.2022 №4576 на суму 6 306,00 грн кожне, чим виконані вимоги ухвали суду від 07.12.2022 в частині необхідності надання документу про сплату судового збору на суму 9 459,00 грн.

Крім того, Відповідачем-2 подано клопотання, в якому останнє просило поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що представником контролюючого органу після отримання копії рішення суду першої інстанції було невідкладно вжито заходів щодо його апеляційного оскарження.

Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено в ухвалі від 07.12.2022, рішення суду першої інстанції прийнято 17.01.2022, а копію його повного тексту отримано Відповідачем-2 26.01.2022. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням приписів п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України було 25.02.2022. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 01.12.2022, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

При цьому судом враховується, що вперше подану ГУ ДПС у м. Києві апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 у зв`язку з несплатою судового збору. Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 було задоволено клопотання ГУ ДПС у м. Києві та продовжено останньому строк для усунення недоліків на п`ять днів. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 15.09.2022 повернув ГУ ДПС у м. Києві вперше подану останнім апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні вдруге поданого клопотання про продовження строку для усунення недоліків. Тобто, Відповідач-2 мав майже три місяці для забезпечення усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги.

Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №820/4420/18.

У свою чергу, сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10.06.2021 у справі №320/2061/20.

Відтак, на переконання суду, надані на виконання вимог ухвали суду платіжні доручення про сплату судового збору не можуть бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.

Як вже було наголошено в ухвалі від 07.12.2022, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано 01.12.2022, тобто більше ніж через десять місяців з моменту постановлення оскаржуваного рішення та через два з половиною місяці з моменту прийняття ухвали від 15.09.2022 про повернення вперше поданої апеляційної скарги. При цьому будь-яких доказів, що підтверджують вчинення Апелянтом активних дій, спрямованих на сплату судового збору протягом січня-лютого та травня-листопада 2022 року, матеріали апеляційної скарги не містять.

У свою чергу, як вже зазначалося вище, сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 у справі №820/4558/16, від 22.05.2018 у справі №826/26113/15, від 18.09.2018 у справі №826/25121/15, від 13.02.2020 у справі № 760/1904/17, від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19, від 10.06.2021 у справі №320/2061/20.

Посилання Апелянта на необхідність врахування особливостей організації роботи ГУ ДПС у м. Києві, за якими лише після проходження повної процедури реєстрації копії судового рішення останнє передається представнику для підготовки апеляційної скарги, яка, за твердженням Відповідача-2, подана у найкоротший строк, судовою колегією оцінюється критично.

Так, як було встановлено вище, апеляційну скаргу у цій справі було подано вдруге і лише через два з половиною місяці з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги, що вказує на безпідставність твердження ГУ ДПС у м. Києві про невідкладне її подання без зайвих зволікань.

Крім того, тривала процедура передачі копій судових рішень відповідальним працівникам не є поважною причиною для пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки свідчить лише про неналежну організацію роботи суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №600/5911/21-а.

При цьому, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Указану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 28.11.2022 у справі № 560/10645/21.

У свою чергу, доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали Відповідачу-2 скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою, ГУ ДПС у м. Києві не наведено.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску Відповідачем-2 строку на апеляційне оскарження рішення суду від 17.01.2022. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеєр проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Указана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.12.2021 у справі № 620/4510/20.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст. ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські залізобетонні конструкції» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль