Постанова

від 12.01.2023 по справі 640/4444/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року

м. Київ

справа № 640/4444/21

адміністративне провадження № К/990/13489/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Білоуса О.В.,

суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

секретар судового засідання - Носенко Л.О.,

за участю: представника позивача - Заржицької В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дельта Вілмар» до Державної податкової служби в особі Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Торговий Дім «Дельта Вілмар» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби в особі Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС №312/28-10-53-10 від 22.12.2020 року та №313/28-10-53-10 від 22.12.2020 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати а в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року задоволено клопотання ТОВ «Торговий Дім «Дельта Вілмар» та Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про участь у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Роз`яснено представникам ТОВ «Торговий Дім «Дельта Вілмар» та Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

В режимі відеоконференції Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків власними технічними засобами на зв`язок вийти не змогло.

Представник позивача просила продовжити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Враховуючи, що за приписами частини п`ятої статті 195 КАС України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом економічної діяльності ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» є: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.10 Складське господарство; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 82.11 Надання комбінованих офісних адміністративних послуг

20 листопада 2020 року Офісом ВПП ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 20.11.2020 року №523/28-10-53-10/36369434 (далі - Акт перевірки), яким зафіксовано порушення Товариством:

- п.п. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, оскільки, ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 «Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.201.3 ст.201 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка: підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок З ДЗ): на рахунок платника у банку», податкової декларації з ПДВ за серпень 2020 року на суму 12 206 234 грн;

- п.п. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, оскільки, ним завищено від`ємне значення з ПДВ, відображене у рядку 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації), яка переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду», податкової декларації з ПДВ за серпень 2020 року на суму 9 316 985 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 20.11.2020 року №523/28-10-53-10/36369434 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №312/28-10-53-10 від 22.12.2020 року про зменшення розміру бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 12 206 234 грн та нарахування штрафних санкцій в розмірі 6 103 117 грн;

- №313/28-10-53-10 від 22.12.2020 року про зменшення суми від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 9 316 985 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулося до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст.188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписи п.198.6 ст.198 ПК України встановлюють, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із ст.1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст.9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до аб.2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі - Положення), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Офісом ВПП ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт перевірки.

На підставі Акту перевірки, Офісом ВПП ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 грудня 2020 року №312/28-10-53-10 та №313/28-10-53-10.

Підставою для нарахування грошових зобов`язань став висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «КАС-АГРО».

Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «КАС-АГРО».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» (Покупець) та ТОВ «КАС-АГРО» (Постачальник) було укладено Договір поставки №500005404 від 03 серпня 2020 року (далі - Договір №500005404).

Відповідно до п.1.1 вищевказаного Договору, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити насіння ріпаку, врожаю 2020 року українського походження (надалі - Товар), на умовах, викладених в цьому Договорі.

Згідно із п.2.1 Договору №500005404, кількість товару, що підлягає постачанню за договором складає 500т (допустиме відхилення кількості Товару +/- 5% за вибором Постачальника).

За приписами п.3.1-3.3 Договору №500005404, Постачальник зобов`язується поставити товар у строк з 03.08.2020 року по 10.08.2020 року.

Базис поставки товару ПАР в редакції Інкотермс - 2010 (в частині, що не суперечить умовам цього договору: ТОВ «Дельта Вілмар Україна», Переробний комплекс олійних культур, Одеська обл.,м. Южне, Одесько-Миколаївське шосе, 28.

Вид транспорту для перевезення Товару: автотранспорт та/або залізничний транспорт. Кожний транспортний засіб з товаром повинен супроводжуватися відповідною накладною.

Пунктом 3.5 Договору №500005404 визначено, що право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення та пошкодження Товару переходить в момент розвантаження Товару в місці Поставки, що підтверджується відміткою у відповідній транспортній накладній.

Положеннями п.5.1 Договору №500005404 передбачено, що Покупець здійснює оплату повної вартості прийнятого товару на поточний рахунок Постачальника протягом трьох банківських днів за днем після приймання Покупцем товару за якістю та кількістю в місці поставки, а також отримання: фасової або сканованої копії: рахунку-фактури Постачальника, в якому зазначені банківські реквізити, видаткової накладної, копії Акту перерахунку ціни партії Товару, оригіналів транспортних накладних, складених згідно вимог чинного законодавства, податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до Додаткових угод від 03 серпня 2020 року №1 та №2, сторони дійшли до згоди викласти п.3.1 Договору в наступній редакції: «Постачальник зобов`язаний поставити товар у строк з 03.08.2020 року по 15.08.2020 року».

На підтвердження виконання вказаного Договору позивачем надано:

- рахунки №6 від 06.08.2020 року, №7 від 06.08.2020 року, №8 від 08.08.2020 року, №9 від 09.08.2020 року, №10 від 10.08.2020 року, №11 від 11.08.2020 року, №12 від 11.08.2020 року, №13 від 12.08.2020 року, №14 від 15.08.2020 року;

- видаткові накладні №102 від 06.08.2020 року, №103 від 06.08.2020 року, №104 від 08.08.2020 року, №105 від 09.08.2020 року, №106 від 10.08.2020 року, №107 від 11.08.2020 року; №108 від 11.08.2020 року; №13 від 12.08.2020 року, №14 від 15.08.2020 року;

- товаро-транспортні накладні від 03.08.2020 року №233, від 05.08.2020 року №4 та №5, від 08.08.2020 року №127, №128, №0102, №007, від 09.08.2020 року №121, від 10.08.2020 року №146, від 11.08.2020 року №0103 та №1968, від 13.08.2020 року №104 та №777;

- акти перерахунку ціни партії товару від 06.08.2020 року, від 08.08.2020 року, від 09.08.2020 року, від 10.08.2020 року, від 11.08.2020 року, від 12.08.2020 року, від 15.08.2020 року.

Крім того, за наслідками господарських операцій були оформлені та своєчасно зареєстровані наступні податкові накладні: від 11.08.2020 року №7 та №6, від 12.08.2020 року №8, від 15.08.2020 року №9, від 08.08.2020 року №3, від 10.08.2020 року №5, від 09.08.2020 року №4, від 06.08.2020 року №2, від 06.08.2020 року №1.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, усі вказані документи складені відповідно до вимог законодавства та містять усі необхідні реквізити, а відтак є належним підтвердженням фактів поставки та зберігання зернових, а також проведення оплати. Крім того, зазначені документи були надані відповідачеві під час проведення перевірки.

Контролюючий орган вказує, що не можливо підтвердити послуги щодо транспортування сільськогосподарської продукції від контрагента позивача - ТОВ «КАС-АГРО» до місця призначення, вказаного в Договорі, а саме: м. Южне вул. індустріальна, 6.

Також, в Акті перевірки контролюючий орган зазначив, що надані до перевірки товаро-транспортні накладні містять завідомо недостовірну інформацію та не підтверджують реальність здійснення, зокрема водії, вказані в товарно-транспортних накладних, наданих ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» до перевірки, не є працівниками ТОВ «КАС-АГРО» та не є працівниками перевізника.

На переконання колегії суддів Верховного Суду, надаючи оцінку вказаним доводам контролюючого органу, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що посилання на наявність недоліків в заповненні товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах з контрагентом, як підставу для невизнання реальності господарських операцій, є необґрунтованими, оскільки, документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

В Акті перевірки зазначено, що за результатами проведеного аналізу ЄРПН встановлено придбання ТОВ «КАС-АГРО» товару «насіння ріпаку» у постачальників: ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) -135.96 т.; ФОП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )-130,04 т.; ФГ «Мартиненко О.М.» (код ЄДРПОУ 42567187) - 33,86 т. Крім того, аналізом ЄРПН встановлено придбання ТОВ «КАС-АГРО» транспортних послуг у ТОВ «ТРЕВЕЛТРАНС» (код ЄДРПОУ 41938126) на 293.7 т. вантажу.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були додані документи по ланцюгу постачання товару, а саме, докази в підтвердження придбання ТОВ «КАС-АГРО» насіння ріпаку у загальній кількості 299,865 тон у наступних постачальників:

- ФГ « Мартиненко О.М. »: Договір купівлі-продажу №1-27/07/20 від 27.07.2020 року; накладна №27 від 04.08.2020 року на обсяг 33,865 т. насіння ріпаку; звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур №37-сг; належним чином зареєстровану з боку ФГ « Мартиненко О.М. » податкову накладну; листи про підтвердження закупівлі зерна (ріпаку) у ФГ «Мартиненко О.М.»;

- ФОП ОСОБА_2 : Договір купівлі-продажу №1-03/08/20-10 від 03.08.2020 року; видаткові накладні на загальний обсяг 130,04 т. насіння ріпаку; належним чином зареєстровані з боку ФОП ОСОБА_2 податкові накладні; довідку про порядок вирощування насіння ріпаку (рапсу) №16 від 30.07.2020 року, що підтверджує оренду земельної ділянки загальної площею 300,9912 га, яка підтверджується Довідкою Держгеокадастру у Дніпропетровській області; листи про підтвердження закупівлі зерна (ріпаку) у ФОП ОСОБА_2 ;

- ФОП ОСОБА_1 : Договір купівлі-продажу №1-03/08/20-11 від 03.08.2020 року; видаткові накладні на загальний обсяг 135,96 т. насіння ріпаку; належним чином зареєстровані з боку ФОП ОСОБА_1 податкові накладні; довідку про порядок вирощування насіння ріпаку (рапсу) №10 від 31.07.2020 року, що підтверджує оренду земельної ділянки загальної площею 690,0428 га, яка підтверджується Довідкою, виданою Преображенським старостинським округом Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровській області; листи про підтвердження закупівлі зерна (ріпаку) у ФОП ОСОБА_1 .

Водночас, контролюючий орган вказує, що незначна кількість працівників у ФОП ОСОБА_1 , та ФОП ОСОБА_2 свідчить про неможливість виконання у серпні 2020 року оформлених господарських операцій з реалізації товарі, а саме, насіння ріпаку 2020 року в кількості 135,96 т. та 130.04 т.

Також відповідач посилається на те, що, згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за III квартал 2020 року, вищевказаними фізичними особами-підприємцями дохід самозайнятим особам (157 ознака) та фізичним особам-орендодавцям (106 ознака) не виплачувався.

Колегія суддів Верховного Суду вважає вказані доводи скаржника помилковими, оскільки, висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, зокрема, і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте, така податкова інформація, носить виключно інформативний характер.

Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №600/1083/20-а, від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

З огляду на зазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вказані господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товар (роботи, послуги), отриманий від контрагентів, мав реальний і товарний характер та був використаний в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 12 січня 2023 року.

Головуючий суддя О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх