Ухвала

від 11.01.2023 по справі 703/44/23

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/44/23

2-з/703/1/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Биченко І.Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 ,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про забезпечення позову.

Заяву мотивує тим, що 18 лютого 2022 року він надав у борг ОСОБА_2 200000 грн., про що була написана відповідна розписка.

Відповідно до цієї розписки ОСОБА_2 зобов`язався повернути отримані кошти в строк до 18 серпня 2022 року, а в разі неповернення коштів у визначений строк, зобов`язався переоформити право власності на належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823681900:04:000:0046, площею 8,9314 га, яка розташована в адмінмежах Дмитрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

ОСОБА_1 стверджує, що у вказаний строк ОСОБА_2 кошти не повернув, а на вимогу про повернення боргу повідомив, що в нього кошти відсутні і він не знає коли може повернути борг.

Заявник має намір звернутись до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою, однак йому стало відомо, що ОСОБА_2 намагається відчужити зазначену в розписці земельну ділянку, про що розмістив оголошення на сайті «ОЛХ» в мережі інтернет.

Оскільки земельна ділянка є єдиною власністю ОСОБА_3 і може гарантувати повернення останнім коштів, взятих у нього в борг, ОСОБА_1 просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану земельну ділянку та заборони її відчуження.

Суд, ознайомившись з поданою заявою, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

За змістом ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Тобто, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Превентивними заходами захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав є, зокрема, заходи забезпечення позову, визначені главою 10 ЦПКУкраїни.

Згідно з ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Системний аналіз наведеного свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у місцевих загальних судах.

Отже розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом компетентним розглядати спір по суті. При цьому першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду за умови дотримання яких здійснюється її розгляд по суті.

Тобто першочерговою у будь - якому випадку є оцінка дотримання процесуального порядку (юрисдикції) звернення із заявою про забезпечення позову до суду.

Положеннями ЦПК України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція (ст.ст. 19-22 ЦПК України), інстанційна юрисдикція (ст.ст. 23-25 ЦПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (ст.ст. 26-30 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 30 ЦПК України встановлено правила виключної підсудності справ.

Згідно із ч.1 ст.30 ЦПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки конкретним судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Як встановлено судом ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Обгрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову зазначив, що він має намір звернутись до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , який проживає в м. Сміла Черкаської області, про стягнення боргу за борговою розпискою. Поряд з цим у тексті заяви (абз. 3 а.с.2 заяви) підставою звернення до суду з позовом ОСОБА_1 зазначає відмову ОСОБА_2 від виконання взятих на себе зобов`язань з повернення боргу та переоформлення права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Верховний Суд у своїй постанові по справі №909/243/18 роз`яснив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

У даному випадку не зазначення ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову предмету позову вимога про стягнення боргу, чи про переоформлення права власності, унеможливлює надання судом оцінки процесуального порядку (юрисдикції) звернення до суду із такою заявою.

Згідно ч.10 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Оскільки заява про забезпечення позову подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України не містить конкретного предмету позову, її належить повернути заявнику.

На підставі наведеного, керуючись ст. 151, 153, 258-261 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом 15 днів може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: І.Я. Биченко