Рішення

від 12.01.2023 по справі 283/1178/22

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/1178/22

Провадження №2/283/21/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2023 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Кравець Л.Ю.,

представника позивача Івашкевич О.Г.,

представника відповідача Реуса Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення різниці в заробітку,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради в якому просить:

- визнати незаконним і скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради № 76 від 25.03.2022 року «Про переведення заступника головного лікаря з МОН та ОСОБА_2 на посаду лікаря загальної практики сімейного лікаря АЗПСМ № 1 м. Малин» та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 30.03.2022 року по день ухвалення рішення або поновлення на посаді з розрахунку 534 гривні 53 копійки втраченого середньоденного заробітку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та пояснила, що позивач працювала в Комунальному некомерційному підприємстві «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради на посаді заступника головного лікаря та за сумісництвом лікарем загальної практики сімейної медицини. У зв?язку з тим, що м. Малин Житомирської області, в якому позивач працює і проживає, піддавалось бомбардуванню, вона вимушена була 07.03.2022 року тимчасово виїхати в Закарпатську область. 29.03.2022 року позивач повернулась до місця проживання, а 30.03.2022 року приступила до роботи. Однак 04.04.2022 року головний лікар повідомив її, що обов?язки заступника головного лікаря виконує інша особа, а позивач, у зв?язку з виробничою необхідністю переведена на посаду лікаря загальної практики сімейного лікаря. З наказом про переведення її ознайомили лише 30.06.2022 року. Вважає даний наказ незаконним, оскільки із змінами в організації виробництва і праці її завчасно ніхто не ознайомив, а дане переведення не було викликане відверненням або ліквідацією наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей.

За часвиконання обов?язків лікаря загальної практики сімейного лікаря їй виплачувалась заробітна плата у меншому розмірі ніж при роботі на посадах заступника головного лікаря та сумісництвом лікаря загальної практики сімейної медицини, а тому відповідач повинен здійснити доплату за час виконання нежчеоплачуваної роботи.

За таких обставин просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що в Україні введений воєнний стан, а тому роботодавець мав право, на підставі ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», перевести працівника на іншу роботу, яка не обумовлена трудовим договором, а нормичастини третьоїстатті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються. При переведенні позивача на посаду лікаря загальної практики сімейного лікаря її заробіток як лікаря не зменшився. Крім того позивач дізналась про порушення свого права 30.03.2022 року, а звернулась до суду лише 04.07.2022 року. За таких обставин вона пропустила трьохмісячний строк звернення до суду, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, вважає, щопозовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що згіднопаспорта татрудової книжки ОСОБА_1 проживає в м. Малині Житомирської області і працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради (а.с. 9-15). 01.01.2014 року вона призначена на посаду лікаря загальної практики сімейної медицини (а.с. 14), а з 12.01.2015 року на посаду заступника головного лікаря з МОН та ЕТН (а.с. 15). Крім того їй дозволене сумісництво лікаря загальної практики сімейної медицини з оплатою 0,5 ставки (а.с. 15).

У зв`язку з військовоюагресією РосійськоїФедерації протиУкраїни Указом Президента України від 24 лютого 2022 року№ 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Даний Указ затверджений Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»». Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє на даний час.

В березні 2022 року розпочалися авіаційні атаки Житомирської області, в тому числі і м. Малина. У зв?язку з цим, як зазначила представник, позивач вимушена була виїхати до іншої області. З довідки виконавчого комітету с. Новобарово Тячівського району Закарпатської області № 482 від 28.03.2022 року (а.с. 16) та довідки про реєстрацію місця перебування (а.с. 17) підтверджується, що ОСОБА_1 з 10.03.2022 року по 28.03.2022 року перебувала в с. Новобарово Тячівського району Закарпатської області.

25.03.2022 року головний лікар Комунального некомерційного підприємства «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради видав наказ № 76 «Про переведення заступника головного лікаря з МОН та ОСОБА_2 на посаду лікаря загальної практики сімейного лікаря АЗПСМ № 1 м. Малин» в якому вказав, що у зв?язку з введенням воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року№ 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, та керуючись статтею 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-ІХ наказую: перевести з посади заступника головного лікаря з МОН та ЕТН ОСОБА_1 з 25.03.2022 року на посаду лікаря загальної практики сімейного лікаря АЗПСМ № 1 м. Малин на 1,0 ставку (а.с. 20).

Відповідно дост.32КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених устатті 33цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

В статті33цього Кодексузазначено,що тимчасовепереведення працівникана іншуроботу,не обумовленутрудовим договором,допускається лишеза йогозгодою. Роботодавець має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Однак 15.03.2022 року був прийнятий Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». В статті 3 цього Закону, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, вказано, що у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою . У період дії воєнного стану нормичастини третьоїстатті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Таким чином відповідач мав право без згоди позивача перевести його на іншу роботу. Повідомити про таке переведення відповідач не міг, оскільки позивач виїхала з місця проживання і на день винесення наказу про переведення на роботі не перебувала.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним і скасування наказу Комунального некомерційного підприємства «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради № 76 від 25.03.2022 року «Про переведення заступника головного лікаря з МОН та ОСОБА_2 на посаду лікаря загальної практики сімейного лікаря АЗПСМ № 1 м. Малин».

Також суд відмовляє і у поновленні позивача на посаді заступника головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради, оскільки вона вже переведена на цю посаду з 20.10.2022 року на підставі наказу головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради № 158 від 20.10.2022 року «Про переведення ОСОБА_1 на посаду заступника головного лікаря з МОН та ЕТН» (а.с. 87).

При вирішенні питання про стягнення різниці в заробітку суд враховує, що ст. 3 Закону України «Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» вимагає,щоб припереведенні наіншу роботуоплата праціза виконануроботу булане нижчесередньої заробітноїплати запопередньою роботою.Середній заробітокпозивача розраховуєтьсявідповідно допостанови КабінетуМіністрів Українивід 8лютого 1995року №100 «Прозатвердження Порядкуобчислення середньоїзаробітної плати».В підпункті«ї» пункту4вказаної постановизазначено,що при обчисленні середньої заробітної плати не враховується заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством).

Робота позивача за сумісництвом регламентувалась постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, яким визначені додаткові підстави для звільнення з роботи за сумісництвом.

Зазначені нормативно-правові акти регулювали питання роботи на умовах сумісництва в установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, отже, їх дія поширювалась і на комунальні заклади, утворені органом місцевого самоврядування, та комунальні установи, організації, що фінансуються з бюджету. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 16 березня 2020 року справа №415/6914/17, провадження № 61-38121св18, від 12 лютого 2020 року в справі № 607/13528/18, провадження № 61-12081св19, від10 квітня 2019 року, справа №592/11917/17, провадження №61-37556св18, від 23 квітня 2018 року у справі № 640/569/17, провадження № 61-6529св18.

Таким чином при обчислені середнього заробітку позивача враховується і його заробіток за сумісництвом.

За два місяці до переведення, в січні та лютому 2022 року, позивач відпрацювала 48 робочих днів (а.с. 74-77). За ці дні їй нарахована заробітна плату у розмірі 73067 гривень 38 копійок. Розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 1522 гривні 24 копійки (73067 гривень 38 копійок : 48 робочих днів).

На переведеній посаді, з квітня по жовтень 2022 року (в березні не працювала), позивач пропрацювала 144 робочих дні (а.с. 95-103). За ці дні їй нарахована заробітна плата у розмірі 203667 гривень 09 копійок (а.с. 21, 111). Розмір середньоденної заробітної плати позивача на переведеній посаді становив 1414 гривень 35 копійок (203667 гривень 09 копійок : 144 робочих дні).

Таким чином різниця у позивача в середньоденній заробітній платі за час виконання нижчеоплачуваної роботи становила 107 гривень 89 копійок. Отже відповідач повинен доплатити позивачу заробіток за 144 дні в розмірі 15536 гривень 16 копійок.

Строк давності позивач не пропустив, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У зв?язку з цим суд стягує з відповідача на користь позивача різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 30.03.2022 року по 20.10.2022 року в розмірі 15536 гривень 16 копійок, за вирахуванням суми податків і зборів, яку повинен відрахувати відповідач.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат по справі у відповідності до ст.141 ЦПК України, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 992 гривні 40 копійок за позовні вимоги про визнання незаконним і скасування наказу та поновлення на посаді. Оскільки у задоволенні цих вимог позивачу відмовлено, то суд не стягує на його користь дану суму судового збору.

Від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи позивач звільнений на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки дані позовні вимоги задоволені, то суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок.

Також,у зв?язкуз частковимзадоволенням позову,суд стягуєз відповідачана користьпозивача половинурозміру витратна професійнуправничу допомогу,що становить3300гривень (а.с.25,79,114).

Керуючись ст.ст. 3, 4, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 32, 33, 233 КЗпП України, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційногопідприємства «Малинськийцентр первинноїмедико-санітарноїдопомоги» Малинськоїміської ради на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 30.03.2022 року по 20.10.2022 року в розмірі 15536 гривень 16 копійок, за вирахуванням суми податків і зборів, яку відповідно до законодавства повинно відрахувати Комунальне некомерційне підприємство «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Малинської міської ради.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Комунального некомерційногопідприємства «Малинськийцентр первинноїмедико-санітарноїдопомоги» Малинськоїміської радина користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3300 гривень та на користь держави судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: А. О. Тимошенко