Постанова

від 12.01.2023 по справі 910/4110/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2023 р. Справа№ 910/4110/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Пашкіної С.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 (повний текст складено 17.08.2022)

у справі № 910/4110/22 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ"

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення грошових коштів у розмірі 398 125,10 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У червні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПАТ «МК «Азовсталь») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») 398 125,10 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що всупереч Правилам обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 відповідач прострочив терміни доставки вантажу за залізничними накладними: №№39387691, 39465000, 39356944, 39468004, 39475389, 39112099, 39484316, 39477765, 39441126, 39441118, 39129192, 39477773, 39542998, 39487657, 39487673, 39465539, 39429055, 39507355, 39556527, 39457122, 39542253, 39605829, 39605811, 39488473, 39605506, 39578950, 39584115, 39584107, 39578976, 39591102, 39591094, 39489463, 39524921, 39584248, 39584230, 39564513, 39506613, 39506597, 39506605, 39556212, 39539424, 39539333, 39487459, 39543327, 39538582.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 позов задоволено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ПАТ «МК «Азовсталь» 398 125,10 грн штрафу та 5 971,88 грн витрат по сплаті судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2022, АТ «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати; розглянути заяву про зменшення суми штрафу з урахуванням додаткових доказів задовольнити її та ухвалити нове рішення про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 5% від обґрунтованої суми позову 398 125,10 грн - 19 906,26 грн та здійснити перерозподіл судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» вказує, що господарський суд першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, безпідставно та необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви АТ «Українська залізниця» про зменшення суми штрафу.

Скаржник зазначає, що у відзиві на позовну заяву не заперечував, що за спірними накладними порушено встановлений Правилами строк доставки вантажу і сума штрафу розрахована позивачем математично і фактично правильно та відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України.

Апелянт вважає, що під час розгляду заяви про зменшення суми штрафу та відмовляючи у її задоволенні, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що порушення терміну доставки вантажу по регіональій філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" відбувається саме через проведення АТО, а не через неналежну організацію роботи у відповідача.

Крім того, суд першої інстанції помилково не розглянув аргументи АТ «Українська залізниця» про початок збройної агресії проти України та її вплив на стан відповідача. З 24.02.2014 та по теперішній час залізниця зазнає систематичних ракетних ударів та обстрілів. Наслідком чого є численні пошкодження та знищення інфраструктурних об`єктів залізниці, тягового та рухомого залізничного складу. Також через бойові дії (особливо на сході України) суттєво зменшилися обсяги залізничних вантажних перевезень. І фактично АТ «Укрзалізниця» перетворилося з комерційного підприємства на бюджетну установу. На час подання відзиву на позовну заяву відповідач не мав точної інформації щодо розміру завданих залізниці збитків, обсягу пошкоджень та руйнувань залізничної інфраструктури та рухомого складу через проведення бойових дій. Але зазначив, що орієнтовно сума збитків складає не один мільярд гривень. Факти ушкоджень та руйнувань залізничних об`єктів в результаті ворожих обстрілів неодноразово висвітлювалися в засобах масової інформації і є загальновідомими. Тому ці факти є загальновідомими та не підлягають доказуванню.

Скаржник вважає, що з огляду на викладене, враховуючи майновий стан відповідача, зважаючи на те, що порушення зобов`язання зі сторони АТ «Укрзалізниця» не завдало збитків позивачу, наявні обставини, які в силу приписів ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України є достатніми підставами для зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення з відповідача.

У поданій апеляційній скарзі заявник просить залучити до матеріалів справи додаткові докази та розглянути заяву про зменшення суми штрафу з урахуванням додаткових доказів.

Разом з апеляційною скаргою АТ «Українська залізниця» подало клопотання про додаткові докази, у якому просить долучити до матеріалів справи додаткові докази на підтвердження розміру збитків та обсягів зруйнованого і пошкодженого майна, завданих відповідачу внаслідок збройної агресії, які додатково підтверджують наявність підстав для зменшення суми штрафу та не були подані до суду першої інстанції з поважних причин, а саме копію довідки Департаменту казначейства АТ «Укрзалізниця» від 15.07.2022 та листа Департаменту майнової політики АТ «Укрзалізниця» від 15.07.2022.

АТ «Українська залізниця» зазначає, що на час подання відзиву на позовну заяву у справі №910/4110/22 (22.06.2022) зазначена в довідці та листі інформація фізично не була опрацьована і не була сформована. Також частина залізничної інфраструктури регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» перебуває на окупованій території, в тому числі і в місті Лиман Донецької області. А управління залізниці перемістилося в різні міста на підконтрольній території Україні, що суттєво ускладнило комунікацію як між підрозділами філії, так і між філією та АТ «Укрзалізниця». Крім того інформація щодо обсягів зруйнованого і пошкодженого майна постійно змінюється через продовження бойових дій, а їх оформлення та облік потребують додаткового часу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4110/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 до надходження матеріалів справи №910/4110/22.

19.09.2022 матеріали справи № 910/4110/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/4110/22 залишено без руху. Надано АТ «Українська залізниця» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу - ПАТ «МК «Азовсталь» встановленому порядку. Попереджено АТ «Українська залізниця», що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О. судді Демидова А.М., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Попікової О.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 задоволено заяву судді Демидової А.М. про самовідвід від розгляду справи №910/4110/22 за апеляційною скаргою АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі №910/4110/22.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О. судді Пашкіна С.А., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/4110/22. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Постанову підписано 12.01.2022 після виходу колегії суддів з відпутки.

Позиції учасників справи.

ПАТ «МК «Азовсталь» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ПАТ «МК «Азовсталь» вважає, що наведені АТ «Українська залізниця» доводи є лише його (відповідача) думкою, яка нічим не підтверджена.

Позивач також зазначає та просить звернути увагу, що він є підприємством, що повністю зруйноване, не працює взагалі (тобто його діяльність повністю припинена і позивач взагалі не отримує прибуток, в той час як підприємство відповідача є працюючим підприємством, яке в повній мірі здійснює свою господарську діяльність та отримує прибуток).

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

АТ «Українська залізниця» здійснила перевезення різних вантажів на адресу ПАТ «МК «Азовсталь» за залізничними накладними: №№39387691, 39465000, 39356944, 39468004, 39475389, 39112099, 39484316, 39477765, 39441126, 39441118, 39129192, 39477773, 39542998, 39487657, 39487673, 39465539, 39429055, 39507355, 39556527, 39457122, 39542253, 39605829, 39605811, 39488473, 39605506, 39578950, 39584115, 39584107, 39578976, 39591102, 39591094, 39489463, 39524921, 39584248, 39584230, 39564513, 39506613, 39506597, 39506605, 39556212, 39539424, 39539333, 39487459, 39543327, 39538582.

Згідно з п. 4 вказаних накладних одержувачем вантажу є ПАТ «МК «Азовсталь»; накладні містять відомості про дату відправлення вантажу та дату прибуття вантажу у відповідному вагоні; розмір провізної плати та відстань перевезення вантажу.

Відповідно до залізничних накладних: №№39387691, 39465000, 39356944, 39468004, 39475389, 39112099, 39484316, 39477765, 39441126, 39441118, 39129192, 39477773, 39542998, 39487657, 39487673, 39465539, 39429055, 39507355, 39556527, 39457122, 39542253, 39605829, 39605811, 39488473, 39605506, 39578950, 39584115, 39584107, 39578976, 39591102, 39591094, 39489463, 39524921, 39584248, 39584230, 39564513, 39506613, 39506597, 39506605, 39556212, 39539424, 39539333, 39487459, 39543327, 39538582 АТ «Українська залізниця» у жовтні місяці 2021 року було прийнято до перевезення вагони за цими залізничними накладними, які були доставлені одержувачу з порушенням строку доставки, визначеного пп. 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів.

ПАТ «МК «Азовсталь» вказує, що АТ «Українська залізниця» в порушення Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 прострочило терміни доставки вантажу за вказаними вище залізничними накладними, у зв`язку з чим нарахувало штраф за несвоєчасну доставку вантажу залізницею на загальну суму 398 125,10 грн про стягнення якого звернулось з позовом у цій справі.

АТ «Українська залізниця» у відзиві на позовну заяву не заперечує, що за спірними накладними було порушено встановлений Правилами строк доставки вантажу і сума штрафу розрахована позивачем математично і фактично правильно та відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України та просить зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажу до 5% від суми позову.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст. 908 ЦК України).

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч. 5 ст. 307 ГК України).

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 ГК України).

Приписами ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

За змістом ст. ст. 2, 3 Статуту залізниць України (далі - Статут залізниць) цим Статутом визначаються обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут залізниць), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів; б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Стаття 6 Статуту залізниць визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом (ч. ч. 1, 2, 5 ст. 23 Статуту залізниць).

Згідно зі ст. 41 Статуту залізниць, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Пунктами 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086 (далі - Правила), визначено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до пп. 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41 Статуту залізниць) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1 Правил).

Згідно з п. 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).

Згідно з п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць (ст.. 23 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Статтею 116 Статуту залізниць встановлено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083 оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Суд встановив, що за залізничними накладними №№39387691, 39465000, 39356944, 39468004, 39475389, 39112099, 39484316, 39477765, 39441126, 39441118, 39129192, 39477773, 39542998, 39487657, 39487673, 39465539, 39429055, 39507355, 39556527, 39457122, 39542253, 39605829, 39605811, 39488473, 39605506, 39578950, 39584115, 39584107, 39578976, 39591102, 39591094, 39489463, 39524921, 39584248, 39584230, 39564513, 39506613, 39506597, 39506605, 39556212, 39539424, 39539333, 39487459, 39543327, 39538582 залізниця у жовтні місяці 2021 року прийняла до перевезення вагони за вказаними залізничними накладними, які були доставлені одержувачу з порушенням строку доставки, визначеного, пп. 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок штрафу за прострочення доставки залізницею вантажу за вказаними вище залізничними накладними, апеляційний господарський суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням Правил обчислення термінів доставки вантажів, в т.ч. з урахуванням відстані доставки, кількості повних діб доставки вантажу та провізної плати.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, що є підставами для збільшення терміну доставки вантажу та звільнення його від відповідальності, зокрема, вказаних у п. п. 41, 116 Статуту, п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів.

Згідно з приписами пп. «в» п. 130 Статуту належним доказом прострочення доставки вантажу з вини залізниці є накладні, в яких відображені дати відправки вантажу та дата прибуття вантажу на станцію призначення.

АТ «Українська залізниця» у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі не заперечує, що за спірними накладними було порушено встановлений Правилами строк доставки вантажу і сума штрафу розрахована позивачем математично і фактично правильно та відповідно до ст. 116 Статуту залізниць.

Щодо заяви АТ «Українська залізниця» про зменшення розміру штрафних санкцій апеляційний господарський суд зазначає таке.

У відзиві на позовну заяву АТ «Українська залізниця», визнаючи обгрунтованість заявлених до нього позовних вимог, зазначає, що практично вся залізнична мережа РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» знаходиться у зоні проведення АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць і Правил перевезення вантажів, які були затверджені задовго до початку проведення АТО. Крім того, проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей суттєво вплинули на фінансове становище РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця»; збиток за 2021 рік склав 1 089 407,0 тис. грн, що підтверджується звітом про фінансові результати. Додатково відповідач зазначає, що з початку збройної агресії проти України АТ «Українська залізниця» зазнає систематичних ракетних ударів та обстрілів, наслідком чого є чисельні пошкодження та знищення інфраструктурних об`єктів залізниці, тягового та рухомого складу, зменшились обсяги залізничних вантажних перевезень. Резюмуючи відповідач вказав, що на теперішній час не можливо встановити реальний розмір збитків залізниці через проведення бойових дій, але орієнтовно сума збитків складає не один мільярд грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви АТ «Українська залізниця», господарський суд першої інстанції вказав, що відповідач не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. ст. 76-79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення. Також зазначив, що порушення відповідачем своїх зобов`язань з вчасної доставки вантажів має систематичний характер вже продовж дуже тривалого часу у різних регіонах України (іншими філіями), на території яких не проводиться АТО та за наявності доступу до всієї інфраструктури відповідної філії, відтак у суду відсутні підстави вважати, що порушення відповідачем в особі РФ «Донецька залізниця» терміну доставки вантажу було обумовлене саме проведенням АТО, а не неналежною організацією роботи у відповідача.

Місцевий господарський суд, оцінивши обставини даної справі та мотивування поданої відповідачем заяви з урахуванням визначених чинним законодавством критеріїв щодо можливості зменшення розміру неустойки, не вбачав правових підстав для її задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу на 95% від встановленої судом суми, що підлягає стягненню з відповідача.

У апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» вказує, що за період з 24.02.2022 по 15.07.2022 кількість зруйнованого та пошкодженого майна АТ «Укрзалізниця» становить - 4 243 од, залишковою вартістю 5 070 529 тис. грн, а саме:

- будівлі - 1 216 од, залишкова вартість складає 2 092 680 тис. грн;

- споруди - 123 од, залишкова вартість складає 27 615 тис. грн;

- споруди ЦП - 37 од, залишкова вартість складає 755 028 тис. грн;

- залізничні колії - 203 од, залишкова вартість складає 1 697 215 тис. грн;

- передавальні пристрої ЦЕ - 189 од, залишкова вартість складає 113 873 тис. грн;

- передавальні пристрої ЦШ - 101 од, залишкова вартість складає 8 549 тис. грн;

- моторвагонний склад - 38 од, залишкова вартість складає 75 981 тис. грн;

- локомотиви - 60 од, залишкова вартість складає 136 721 тис. грн;

- автотранспортні засоби - 45 од, залишкова вартість складає 4 480 тис. грн;

- вантажні вагони - 151 од, залишкова вартість складає 15 910 тис. грн;

- спеціальний рухомий склад - 21 од, залишкова вартість складає 24 603 тис. грн;

- пасажирські вагони - 35 од, залишкова вартість складає 7 455 тис. грн;

- обладнання ЦЕ - 232 од, залишкова вартість складає 72 226 тис. грн;

- обладнання ЦШ - 210 од, залишкова вартість складає 16 336 тис. грн;

- інші основні засоби - 1 582 од, залишкова вартість складає 21 857 тис. грн.

При цьому сума збитків завданих інфраструктурі АТ «Укрзалізниця» буде визначена після затвердження Мінінфраструктури методики щодо визначення шкоди та збитків, на виконання пп. 11 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

АТ «Українська залізниця» просить суд (як у відзиві на позовну заяву, так і у апеляційній скарзі) зменшити розмір штрафу до 5% від обґрунтованої суми позову.

Розглядаючи заяву АТ «Українська залізниця» про зменшення штрафу, апеляційний господарський суд бере до уваги, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафної санкції фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Отже, майновий стан сторін та соціальна значущість учасника справи мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу до 5% від обґрунтованої суми позову, колегія суддів апеляційної інстанції водночас вважає, що враховуючи майнові інтереси позивача, підприємство якого є повністю зруйнованим, та дотримуючись розумного балансу між інтересами позивача та перевізника (відповідача) при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) штрафу обґрунтованим та справедливим є зменшення штрафу на 50%, що відповідно становить суму 199 062,55 грн (398 125,10 грн * 50%).

Апеляційний господарський суд щодо поданого АТ «Українська залізниця» з апеляційною скаргою клопотання по додатковим доказам зазначає, що надані з цим клопотанням докази - довідка Департаменту казначейства АТ «Укрзалізниця» від 15.07.2022 (копія) та лист Департаменту майнової політики АТ «Укрзалізниця» від 15.07.2022 - датовані 15.07.2022, в той час як оскаржуване рішення було прийнято господарським судом першої інстанції 17.08.2022.

Колегія суддів вважає, що АТ «Українська залізниця» мало можливість надати ці докази в період після подання відзиву та до прийняття оскаржуваного рішення, а відтак, з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України, ці докази (які не були подані до суду першої інстанції) не приймаються апеляційним судом, оскільки АТ «Українська залізниця» не довело наявність (з наданням відповідних доказів) винятковості цього випадку та неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає; рішення місцевого господарського суду у має бути змінено з присудженням до стягнення з відповідача на користь позивача 199 062,55 грн штрафу.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі №910/4110/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі №910/4110/22 змінити, виклавши його в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Південне шосе, 89, каб. 12, код ЄДРПОУ 00191158) 199 062,55 грн штрафу, 2 985,94 грн витрат по сплаті судового збору».

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

4. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

5. Справу №910/4110/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.А. Пашкіна