Постанова

від 12.01.2023 по справі 922/1347/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року м. Харків Справа № 922/1347/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

розглянувши апеляційну скаргу ФОП Шевченко О.В. (вх.№1229Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2022 у справі № 922/1347/22 (повний текст якого складено та підписано 21.10.2022 суддею Аріт К.В. у приміщенні господарського суду Харківської області),

за позовом АТ "Важпромелектропроект", м. Харків

до фізичної особи підприємця Шевченко Олени Василівни, м. Дергачі

про стягнення 34 911,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

19.08.2022 до господарського суду Харківської області надійшла позовна заява акціонерного товариства "Важпромелектропроект" до фізичної особи-підприємця Шевченко Олени Василівни про стягнення 34911,62 грн заборгованості за договорами оренди №№1906,1907 від 27.05.2019.

Рішеннямкт

господарського суду Харківської області від 21.10.2022 у справі № 922/1347/22 позов задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи підприємця Шевченко Олени Василівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства "Важпромелектропроект" (адреса: 61072, м. Харків, просп. Науки, буд. 56; код ЄДРПОУ 01413359) заборгованість за договорами оренди нежитлових приміщень № 1906 та № 1907 від 27.05.2019 року у розмірі 34911,62 грн (з яких за Договором № 1906 - 12517,29 грн та за Договором № 1907 - 22394,33 грн), а також 2481,00 грн судового збору.

ФОП Шевченко О.В. із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2022 у справі № 922/1347/22 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.

Так в обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що не погоджується з висновком суду першої інстанції, який посилаючись на п. 3.5. договору дійшов висновку про те, що сума орендної плати та строк її оплати встановлені умовами договорів та не залежать від щомісячних актів наданих послуг та рахунків на їх оплату, оскільки п. 2.2.2. договору щомісячний розмір орендної плати визначається за формулою з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць і цей розрахунок проводила бухгалтер позивача, а укладеними договорами не передбачено обов`язку відповідача самостійного обрахування розміру орендної плати.

Крім того, відповідач посилаючись на порушення позивачем пп. 3.2.,3.3. Договорів, згідно з якими надання орендарем послуг з оренди приміщення та приймання їх результатів орендарем оформлюється Актом надання послуг; орендодавець повинен надавати, а орендар (або його довірена особа) повинен отримувати щомісячний акт надання послуг та рахунок на сплату до нього не пізніше 16-ти календарних днів з моменту закінчення відповідного місяця що засвідчує підписом на екземплярі рахунку, який залишається у орендодавця, зазначає, що у спірний період позивач не надав ані рахунків ані актів, тому на його думку, у нього відсутній обов`язок щодо сплати орендної плати.

Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що факт надання позивачем на користь відповідача послуг за Договорами оренди № 1906 та № 1907 від 27.05.2019 та їх вартість підтверджується матеріалами справи, оскільки судом першої інстанції не вказано на підставі яких доказів суд дійшов даного висновку.

Також, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів неможливості користування відповідачем приміщеннями у спірний період, а також доказів звернення до позивача з вимогою зменшення орендної плати через військовий стан, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги того факту, що з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, апелянт виїхав з м. Харкова, оскільки м. Харків віднесено до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій та по теперішній час приміщенням не користуюсь.

Крім того, надані відповідачем скрін-шоти смс-повідомлень з телефону, на його думку, підтверджують той факт, що позивач був обізнаний про те, що відповідач не користувався орендованими приміщеннями в спірний період.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2022, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Шевченко О.В. на рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2022 у справі № 922/1347/22. Розгляд апеляційної скарги ФОП Шевченко О.В. на рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2022 у справі № 922/1347/22 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Позивачу встановлено строк для подання відзиву.

Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження були надіслані сторонам на їх адреси, зазначені в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

30.11.2022 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

05.12.2022 від апелянта надійшли письмові пояснення на відзив на апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2022.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиву на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 27.05.2019 між акціонерним товариством "Важпромелектропроект" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Шевченко Оленою Василівною (орендар, відповідач) було укладено договори оренди нежитлових приміщень, а саме:

- Договір № 1906, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування частину нежитлового приміщення площею 45,5кв.м. з обладнанням, розташованого за адресою: м. Харків, проспект Науки, б.56, кімната № 29(525) на 5 поверсі.

- Договір № 1907, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування частину нежитлового приміщення площею 63,2кв.м. з обладнанням, розташованого за адресою: м. Харків, проспект Науки, б.56, кімната № 36, 37, 38, 39(206,207,208) на 2 поверсі.

Згідно з актами приймання-передачі орендованих приміщень за Договорами №1906 та №1907 від 27.05.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове користування частину нежитлового приміщення площею 45,5 кв.м. з обладнанням, розташованого за адресою: м. Харків, проспект Науки, б.56, кімната №29(525) на 5 поверсі, та частину нежитлового приміщення площею 63,2 кв.м. з обладнанням, розташованого за адресою: м. Харків, проспект Науки, б.56, кімната №№ 36, 37, 38, 39 (206,207,208) на 2 поверсі.

Акти підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Базова орендна плата за договором №1906 складає 5915,00 грн., а за договором №1907 10112,00 грн.

Пунктом 2.4. Договорів визначено, що орендна плата нараховується з дати фактичної передачі Орендованого приміщення Орендарю до дати фактичного повернення його Орендодавцю, що оформлюється підписанням Сторонами відповідних актів приймання-передачі орендованого приміщення.

За умовами п. 5.2.1 укладених між сторонами Договорів орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі та в строки, зазначені в розділі 3 Договору, виконувати грошові зобов`язання по Договору.

Зокрема, згідно з п. 3.5. Договорів орендар повинен оплатити послуги з оренди не пізніше 24-х календарних днів з моменту закінчення відповідного місяця шляхом перерахування грошової суми на розрахунковий рахунок орендодавця. Днем оплати є день зарахування коштів на рахунок орендодавця, вказаний у реквізитах договору (п.3.6. договору).

Відповідно до п.4.1. Договорів передача орендованого приміщення орендарю здійснюється 01 липня 2019 року на підставі підписаних Сторонами актів приймання-передачі, але не пізніше отримання Орендодавцем передоплати відповідно до умов Договорів. Повернення орендованого приміщення орендодавцю здійснюється в день припинення дії Договорів на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі, які є невід`ємною частиною Договорів (п. 4.4.- 4.5.).

Відповідно до п.7.1. Договорів за невиконання або неналежне виконання зобов`язання за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договорами та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.1. Договори діють з моменту підписання Сторонами та у відповідності до Додаткових угод № 6 від 07.06.2021 року, діють по 31.05.2022 року, а в частині оплати до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Отже, термін дії за Договорами оренди нежитлового приміщення № 1906 та №1907 від 27.05.2019 закінчився 31.05.2022.

Позивач вважає, що відповідачем порушені умови укладених договорів, відповідно до яких відповідач отримав в оренду визначені приміщення, що підтверджується актами приймання-передачі, отримав ключі від приміщення і розмістив у ньому свої особисті речі, а також здійснив оплату орендної плати за січень 2022 року, а в подальшому перестав сплачувати орендну плату і не передав приміщення Позивачеві, особисті речі з приміщення не вивіз. Наразі строк дії укладених Договорів сплив та Відповідач наміру продовжити їх дію не висловив.

Ураховуючи введення воєнного стану в України, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, який затверджений законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, Позивачем прийнято рішення, що оформлено протоколом Правління від 25.02.2022 №3, про зменшення розмірів орендної плати на 50%.

Проте відповідач орендну плату не сплачував, в результаті чого станом на 31.05.2022 року виникла заборгованість за договором №1906 від 27.05.2019 в розмірі 12517,29 грн: лютий - 7411,07 грн; березень - 3529,73 грн; квітень - 1576,49 грн.

За договором №1907 від 27.05.2019 року заборгованість складає 22394,33 грн: лютий - 13664,82 грн; березень - 6034,31 грн; квітень - 2695,20 грн.

Зазначене стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.2.1 укладених між сторонами Договорів орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі та в строки, зазначені в розділі 3 Договору, виконувати грошові зобов`язання по Договору.

Відповідно до п. 3.5. Договорів орендар повинен оплатити послуги з оренди не пізніше 24-х календарних днів з моменту закінчення відповідного місяця шляхом перерахування грошової суми на розрахунковий рахунок орендодавця.

Згідно з п. 2.2. базова орендна плата є договірною і складає 5915,00 грн. за договором № 1906, а за договором №1907 10112,00 грн.

Отже сторони погодили строк та розмір орендної плати відповідно до умов договору.

Слід зазначити, що згідно з п.2.1. Договорів місячна вартість послуг за Договорами складається з орендної плати (включаючи експлуатаційні та комунальні витрати) та компенсації витрат на забезпечення електроенергією Орендованого приміщення.

Відповідно до п. 3.2. Договорів надання орендарем послуг з оренди приміщення та приймання їх результатів орендарем оформлюється Актом надання послуг.

Згідно з п.3.3. Договорів орендодавець повинен надавати, а орендар (або його довірена особа) повинен отримувати щомісячний акт надання послуг та рахунок на сплату до нього не пізніше 16-ти календарних днів з моменту закінчення відповідного місяця, що засвідчує підписом на екземплярі рахунку, який залишається у орендодавця.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Строк оплати наданих послуг визначено умовами Договорів (п. 3.5) та є таким, що настав.

Матеріали справи не містять доказів неможливості користування відповідачем приміщеннями у спірний період, а також доказів звернення до позивача з вимогою зменшення орендної плати через військовий стан.

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач є таким, що прострочив свої зобов`язання за договорами в частині сплати орендних платежів.

Щодо тверджень відповідача, про те, що з 24.02.2022 року, тобто з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України та по теперішній час не відвідував орендоване майно і не користувався ним, тому у нього відсутній обов`язок щодо оплати орендної плати, колегія суддів зазначає наступне.

Для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (зі змінами та доповненнями) вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Вказана правова позиція міститься в постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року якою вирішено справу № 910/7495/16.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Верховним Судом у постанові від 20.10.2021 по справі № 911/3067/20 вказано, що при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, №910/13158/20.

При цьому, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Наразі, у підтвердження обставини неможливості користування орендованим майном відповідач послався на те що з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, апелянт виїхав з м. Харкова, оскільки м. Харків віднесено до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій та по теперішній час приміщенням не користуюсь.

Однак, колегія суддів зауважує, що запровадження Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 воєнного стану на території України само по собі не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Наразі, відповідач не довів що не використовував приміщення та не мав вільного доступ до приміщення у період дії воєнного стану, з підстав наявності обставин, за які орендар не відповідає, тоді як позивач у цей період забезпечив відповідачу доступ до орендованого майна.

Твердження відповідача про те, що позивач не заперечував того факту, що ФОП Шевченко О.В. не користувалась приміщенням, з березня по теперішній час жодного разу не була в орендованому приміщенні, не доводять того факту, що відповідач не повинен надати докази наявності обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин.

Крім того, відповідачем не надано до суду жодних доказів звернення до позивача, з початку воєнного стану в Україні та у період дії договорів, щодо припинення дії договору.

В матеріалах справи наявні лише листи відповідача від 29.07.2022 про припинення договорів оренди.

Відповідно до п. 8.1. Договори діють з моменту підписання Сторонами та у відповідності до Додаткових угод № 6 від 07 червня 2021 року, діють по 31 травня 2022 року.

Отже на час звернення відповідача до позивача строк дії відповідних договорів вже сплив.

Щодо строку та порядку розрахунків відповідач посилається на пп. 3.2.,3.3. Договорів, згідно з якими надання орендарем послуг з оренди приміщення та приймання їх результатів орендарем оформлюється Актом надання послуг; орендодавець повинен надавати, а орендар (або його довірена особа) повинен отримувати щомісячний акт надання послуг та рахунок на сплату до нього не пізніше 16-ти календарних днів з моменту закінчення відповідного місяця що засвідчує підписом на екземплярі рахунку, який залишається у орендодавця.

Відповідач вказує, що у спірний період позивач не надав ані рахунків ані актів.

Проте умовами договорів визначена сума оренди нежитлових приміщень та строк її оплати.

Як вже зазначалось вище, згідно з п. 3.5. Договору орендар повинен оплатити послуги з оренди не пізніше 24-х календарних днів з моменту закінчення відповідного місяця шляхом перерахування грошової суми на розрахунковий рахунок орендодавця.

Згідно з п. 2.2. базова орендна плата є договірною і складає 5915,00 грн. за договором № 1906, а за договором №1907 10112,00 грн.

В рахунках окрім вартості самої оренди приміщення, додатково зазначається також вартість електроенергії, якою був забезпечений орендар в попередньому місяці.

Таким чином сума орендної плати та строк її оплати встановлені умовами договорів та не залежать від щомісячних актів наданих послуг та рахунків на їх оплату.

Щодо посилань апелянта на п.2.2.2. колегія суддів зазначає, що щомісячний розмір орендної плати визначається за формулою з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць і цей розрахунок проводила бухгалтер позивача, а укладеними договорами не передбачено обов`язку відповідача самостійного обрахування розміру орендної плати, колегія суддів зазначає, що даний пункт містить формулу розрахунку орендної плати, скориставшись якою відповідач мав змогу зробити розрахунок орендної плати.

Щодо встановлення факту надання позивачем на користь відповідача послуг за Договорами оренди № 1906 та № 1907 від 27.05.2019 та їх вартості, колегія суддів зазначає, що сторонами укладені спірні договори, в яких встановлена базова орендна плата за договорами, крім того, в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі орендованих приміщень за Договорами №1906 та №1907 від 27.05.2019, що підтверджує висновки суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг за договорами. В той же час в матеріалів справи відсутні докази передання орендованого майна відповідачем позивачеві.

Щодо тверджень відповідача про припинення договорів відповідно до п.8.8.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що дане твердження є хибним, оскільки п. 8.8. передбачає, що дія Договору припиняється внаслідок відсутності своєчасної передоплати відповідно до умов розділу 3 Договору в повному обсязі.

Передоплата відповідно до п.3.1. Договору вноситься орендарем впродовж 5-ти календарних днів з дати підписання Договору за останній місяць оренди.

Тобто передоплата вноситься орендарем протягом 5-ти днів з дати підписання договору, та не відноситься до щомісячних платежів за користування нежитловими приміщеннями за договором.

Таким чином договори оренди № 1906 та № 1907 від 27.05.2019 діяли до 31.05.2022 та відповідач повинен був сплачувати орендну плату відповідно до умов договору саме до 31.05.2022.

З урахуванням сплаченого відповідачем авансу за останній місяць дії Договорів, позивачем зарахована ця сума в орендну плату за травень 2022.

Отже позивачем заявлено до стягнення заборгованість по орендній платі за лютий, березень, квітень 2022, з урахуванням 50% знижки, обумовленої введенням в Україні воєнного стану, в загальному розмірі 34911,62 грн:

- за договором №1906 від 27.05.2019 в розмірі 12517,29 грн: лютий - 7411,07грн; березень - 3529,73 грн; квітень - 1576,49 грн;

- за договором №1907 від 27.05.2019 в розмірі 22394,33 грн: лютий - 13664,82грн; березень - 6034,31 грн; квітень - 2695,20 грн.

Стосовно інших доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони є тотожними доводам, які покладені відповідачем в обґрунтування відзиву на позов. Вказані доводи були проаналізовані як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції та їм надана відповідна правова оцінки, а мотиви їх відхилення зазначені вище.

Отже, за висновками судової колегії, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку на підставі доказів, що були надані учасниками процесу. Судовою колегією не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ФОП Шевченко О.В. на рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2022 у справі № 922/1347/22 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2022 у справі № 922/1347/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко