Рішення

від 13.01.2023 по справі 904/3748/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3748/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бібліотека Вина", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 47 644, 8 грн.

Без участі (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Винфорт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бібліотека Вина" про стягнення заборгованості за договором поставки № 07/05/20 від 27.04.2020 у розмірі 47 644, 80 грн., з яких:

- 32 144, 67 грн. - основний борг;

- 8 152, 25 грн. - штраф;

- 6 863, 93 грн. - пеня;

- 483, 95 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 31.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Під час дослідження матеріалів справи судом встановлено, що позивачем не надано доказів виконання п. 2.2. договору в частині надання відповідачем замовлень на поставку товару.

Крім того, позивачем в позовній заяві зазначалося про повернення відповідачем 30.05.2022 товару на суму 464,31 грн.

Доказів повернення товару на цю суму позивачем також не надано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2023 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано Позивачу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали господарського суду про залишення позовної заяви без руху (направленої поштовим чи електронним зв`язком), усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати докази виконання п. 2.2. договору поставки № 07/05/20 від 27.04.2020 в частині надання відповідачем замовлень на поставку товару;

- докази повернення відповідачем 30.05.2022 товару на суму 464,31 грн.

06.01.2023 позивач подав до суду письмові пояснення та заяву про зменшення позовних вимог, в яких просить суд, у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 32 144,67 грн., стягнути з останнього:

- 8 152, 25 грн. - штрафу;

- 6 863, 93 грн. - пені;

- 483, 95 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 11.01.2023 продовжено розгляд справи. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

13.01.2023 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 07/05/20 від 27.04.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 32 144,67 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 20.04.2022 по 19.10.2022 на загальну суму 6 863,93грн.;

- штраф у розмірі 8 152,25 грн.

- три проценти річних за загальний період прострочення 20.04.2022 по 19.10.2022 на загальну суму 483,95грн.

06.01.2023 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в яких просить суд, у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 32 144,67 грн., стягнути з останнього:

- 8 152, 25 грн. - штрафу;

- 6 863, 93 грн. - пені;

- 483, 95 грн. - 3 % річних.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 24.02.2022 по теперішній час (02.01.2023), ухвала суду від 31.10.2022 не була відправлена учасникам даної справи засобами поштового зв`язку.

В той же час, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до вказаних вище положень, господарським судом було здійснено надсилання ухвали суду від 31.10.2022 на електронну адресу відповідача - menzatul13@gmail.com, яка отримана останнім - 31.10.2022, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну адресу відповідача (а.с.34).

Так, ухвалою суду від 31.10.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 13.01.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: Обставини укладення договору. Природа договору. Строк поставки товару. Факт поставки товару. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості. Правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Обставини укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Винфорт" (далі - постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бібліотека Вина" (далі - замовник) укладено договір № 07/05/20 від 27.04.2020. (далі - договір).

Предмет договору. Постачальник зобов`язується постачати продукти харчування, в т.ч. алкогольні напої (далі -товар), відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати товар за накладними, далі іменованими товаросупровідна документація, і оплачувати його в порядку, визначеному договором. (п. 1.1. договору).

Ціна договору. Ціна за одиницю товару встановлюється постачальником та фіксується в товаросупровідній документації (п.3.1. договору).

Строк. Цей договір укладено строком до 31.12.2021 і набирає чинності з моменту його підписання. Якщо не менше ніж за 10 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про розірвання даного договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на колишніх умовах.(п. 4.5. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Природа договору.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк поставки товару. Факт поставки товару. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Постачальник здійснює поставку товару в обсязі та асортименті, погодженому сторонами, на підставі замовлень покупця на умовах DDP (склад покупця) відповідно до умов ІНКОТЕРМС-2010

Право власності на товар і всі пов`язані з цим ризики зобов`язання переходять до покупця при прийомі товару і підписанні ним товаросупровідної документації.(п.п. 2.1., 2.5. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 32 608,98 грн., про що свідчать видаткові накладні № РК5А-00025 від 18.02.2022 на суму 25904,02 грн. та № РК1-002226 від 20.02.2022 на суму 6 704,96 грн.

Дані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Отже, факт поставки товару на суму 32608,98 грн. визнається підтвердженим.

Позивач зазначає, що відповідач 30.05.2022 повернув товар на суму 464,31 грн., що підтверджується накладною на повернення № ВпП-000171 від 30.05.2022, тому сума боргу становить 32 144,67 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказана накладна на повернення підтверджує повернення товару на суму 1 688,10 грн.

Суд не приймає твердження позивача про те, що відповідачем було здійснено повернення товару саме на суму 464,31 грн. за спірними накладними, а решту суми повернення зараховано в погашення попередніх поставок, які не є предметом спору, оскільки з даної накладної на повернення № ВпП-000171 від 30.05.2022 не вбачається, що саме на суму 464,31 грн. повернуто товар за видатковими накладними № РК5А-00025 від 18.02.2022 на суму 25904,02 грн. та № РК1-002226 від 20.02.2022 на суму 6 704,96 грн.

Отже, суд приймає накладну на повернення № ВпП-000171 від 30.05.2022 як доказ повернення відповідачем товару за спірним договором та накладними саме на суму 1 688,10 грн.

Таким чином, сума заборгованості становить 30 456,57 грн.

Згідно пункту 3.3. договору покупець оплачує повну вартість поставленого товару протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника (позивача) своєчасно поставити товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов`язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору оплачувати вартість поставленого товару.

Господарський суд зазначає, що строк оплати за видатковими накладними є таким, що настав.

Відповідач сплатив вартість товару в сумі 30 456,57 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 04.11.2022.

Крім того, позивач відмовився від позовних вимог в цій частині.

Правомірність нарахування пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата пені.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3 договору визначено, що у разі прострочення покупцем оплати товару відповідно до п.3.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення.

У разі прострочення покупцем оплати товару понад тридцять календарних днів відповідно до п. 3.3. даного договору, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від суми неоплаченого в строк товару.

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 20.04.2022 по 19.10.2022 на загальну суму 6 863,93грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок пені, виявив в ньому помилку, тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 6 629,65 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 234,28 грн. слід відмовити.

Щодо розрахунку штрафу.

Позивач нарахував штраф у розмірі 25% в розмірі 8 152,25грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу, вважає його вірним, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 8 152,25 грн.

Правомірність нарахування трьох процентів річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 20.04.2022 по 19.10.2022 на загальну суму 483,95грн.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних, виявив в ньому помилку, тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 467,54 грн.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 16,41 грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 8 152,25 грн. -штрафу, 6 629,65 грн. - пені, 467,54 грн. - 3% річних.

В частині стягнення пені в розмірі 234,28 грн., 3% річних в розмірі 16,41 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бібліотека Вина" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 47 644, 80 грн., - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бібліотека Вина" (Ідентифікаційний код: 42152757, місцезнаходження: 49000, місто Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 64) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт" (Ідентифікаційний код: 30704028, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, провул. Катаєва, буд. 3) 6 629,65 грн. - пені, 467,54 грн. - 3% річних, 8 152,25 грн. - штрафу,2 440,81 грн. - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко