Рішення

від 13.01.2023 по справі 909/876/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/876/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Україна"

вул. Стартова,3, м. Дніпро, 49041

поштова адреса: вул. Радистів,5-А, оф.402, м. Дніпро, 49041

ел. адреса : ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Мрій"

вул. Шота Руставелі, буд.1, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 611 879 грн 52 коп.

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемент Україна" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Мрій" про стягнення заборгованості в розмірі 611 879 грн 52 коп., з яких: 384 992 грн 84 коп. основного боргу, 134 747 грн 49 коп. неустойки, 10 473 грн 89 коп. - 3% річних та 81 665 грн 40 коп. - інфляційні втрати.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2022, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі від 31.10.2022 направлено на вказану ним у позовній заяві електронну пошту, що відповідає приписам ч.5 ст.242 ГПК України.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - ТОВ "Дім Мрій" (код 42813960) є: 76018, вул. Шота Руставелі, буд.1, м. Івано-Франківськ.

Направлені за юридичною адресою відповідача 01.11.2022 та повторно 09.12.2022 копії ухвали про відкриття провадження у справі від 31.10.2022 повернулися до суду з відмітками Укрпошти 07.11.2022 та 15.12.2022 "не числиться " (адресат відсутній за вказаною адресою).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тобто надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, з врахуванням приписів ч.5, п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позов мотивовано тим, що в порушення договірних зобов`язань, які виникли між сторонами, відповідач не здійснив повної оплати за отриманий товар, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 384 992 грн 84 коп. За прострочення виконання зобов`язання позивачем на суму боргу нараховано 3% річних, інфляційні втрати, а також неустойку.

Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елемент Україна" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім Мрій" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №2109ЕЛ-00003 (т. 1, а.с. 28-31).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник передає у зумовлені цим договором строки у власність лакофарбову продукцію постачальника, що надалі іменується товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього грошову суму на умовах визначеним цим договором та додатками до нього.

Згідно з п. 1.2 договору, покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату придбаного товару.

Ціна товару встановлюється постачальником та оформлюється у вигляді прайс-листів, які надаються покупцю в друкованому вигляді та електронній версії на вибір покупця. Ціна в прайс-листах вказується у національній валюті гривні. Оплата товару здійснюється у гривнях відповідно до цін, вказаних у рахунках-фактурах, видаткових накладних та підтвердженому замовленні. Покупець оплачує придбаний товар з урахуванням цін, знижок, відстрочок та інших умов, передбачених цим договором та його додатками (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору, загальна сума договору складається з сум окремих поставок, що здійснюється відповідно до окремих замовлень. Остаточний асортимент і кількість товару, узгоджених до постачання партій, визначається шляхом виставлення постачальником рахунків-фактур. На основі кожного замовлення покупцю надаються рахунки-фактури та видаткові накладні, які є підтверджувальними документами для відвантаження та оплати товару.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що датою поставки вважається дата передачі товару постачальником покупцю, його представнику, або транспортно-експедиторській фірмі, що оформлюється видатковою накладною та засвідчується підписом відповідальної особи, якій покупець доручає отримати товар у постачальника.

Згідно з п. 4.1 договору, оплата за придбаний товар згідно виписаних рахунків-фактур та накладних має бути обов`язково здійснена до закінчення строку такої оплати згідно умов, встановлених цим договором та додатками до цього договору, які є невід`ємними його частинами. Оплата вважається здійсненою лише у випадку зарахування відповідної суми на поточний рахунок постачальника.

Форма оплати - 100% оплата вартості партії товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки партії товару (п. 4.2 договору).

Сума відвантаженого, але не оплаченого товару не може перевищувати суми ліміту - 200 000 грн. У разі, якщо сума відвантаженого товару перевищує ліміт в розмірі - 200 000 грн, покупець зобов`язаний проводити оплату сум партії товару, що перевищують ліміт, на умовах 100% передоплати (п. 4.3 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у разі прострочення постачальником дати поставки товарів, покупець має право вимагати від постачальника сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день простроченої поставки, починаючи з шостого робочого дня прострочи, але в будь-якому випадку не більше, ніж 10% від суми товарів, поставка яких була прострочена.

Відповідно до п. 6.4 договору, у випадку прострочення покупцем строку оплати товару, передбаченого договором, більше ніж на шістдесят календарних днів, покупець сплачує неустойку в розмірі 35% від вартості неоплаченої частини поставленого товару.

Згідно з пунктами 8.1, 8.2 договору, усі суперечності, що витікають з цього договору чи у зв`язку з ним, вирішуються сторонами по можливості, шляхом переговорів. Спір, що виник по цьому договору та/або в зв`язку з його виконанням, який не вдалося вирішити шляхом переговорів, підлягає передачі на розгляд в господарський суд згідно чинного законодавства України.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2020 року. Договір вважається автоматично поновлено на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявила своєї вимоги про розірвання цього договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати сплину терміну його дії (п. п. 9.1, 9.4 договору).

На підтвердження виконання зобов`язань за договором поставки позивач надав суду видаткові накладні на загальну суму 913 810 грн 42 коп., а саме: №3009ЕЛ2280000016 від 30.09.2020 на суму 80 424 грн, №3009ЕЛ2280000017 від 30.09.2020 на суму 11 653 грн 84 коп., №1311ЕЛ2280000003 від 13.11.2020 на суму 66 996 грн, №1112ЕЛ2280000004 від 14.12.2020 на суму 27 268 грн 72 коп., №1112ЕЛ2280000005 від 14.12.2020 на суму 21 680 грн 20 коп., №2405БПИФ00000001 від 25.05.2021 на суму 152 889 грн 43 коп., №2805БПИФ00000001 від 28.05.2021 на суму 8902 грн 62 коп., №406БПИФ00000002 від 04.06.2021 на суму 1839 грн, №1106БПИФ00000001 від 15.06.2021 на суму 24 079 грн 18 коп., №1106БПИФ00000002 від 15.06.2021 на суму 9 013 грн 57 коп., №1706БПИФ00000001 від 17.06.2021 на суму 2 299 грн 01 коп., №1706БПИФ00000002 від 17.06.2021 від 994 грн 50 коп., №1806БПИФ00000001 від 23.06.2021 на суму 51 981 грн 61 коп., №2506БПИФ00000001 від 30.06.2021 на суму 89 283 грн 40 коп., №3006БПИФ00000001 від 30.06.2021 на суму 67 518 грн 43 коп., №2307БПИФ00000002 від 29.07.2021 на суму 82 445 грн 52 коп., №208БПИФ00000001 від 02.08.2021 на суму 1 116 грн, №2708БПИФ00000001 від 02.09.2021 на суму 58 567 грн 85 коп., №2708БПИФ00000002 від 02.09.2021 на суму 19 117 грн 49 коп., №2409БПИФ00000001 від 28.09.2021 на суму 37 830 грн 59 коп., №3009БПИФ00000001 від 30.09.2021 на суму 759 грн 53 коп., №810БПИФ00000001 від 11.10.2021 на суму 24 466 грн 27 коп., №1210БПИФ00000001 від 12.10.2021 на суму 1 880 грн 06 коп., №1310БПИФ00000001 від 13.10.2021 на суму 70 803 грн 60 коп. (а.с. 32-69).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, постачальником повернуто товар на загальну суму 147 903 грн 74 коп., про що свідчать накладні на повернення товару від покупця, а саме: №708 від 29.12.2021 на суму 1 989 грн, №715 від 29.12.2021 на суму 30 674 грн 96 коп., №716 від 29.12.2021 на суму 3 824 грн 86 коп., №717 від 29.12.2021 на суму 2 010 грн 60 коп., №718 від 29.12.2021 на суму 17 724 грн 96 коп., №719 від 29.12.2021 на суму 3 450 грн 14 коп., №720 від 29.12.2021 на суму 347 грн, №721 від 29.12.2021 на суму 15 648 грн 20 коп., №722 від 29.12.2021 на суму 217 грн 01 коп., №723 від 29.12.2021 на суму 5 358 грн 54 коп., №724 від 29.12.2021 на суму 26 611 грн 63 коп., №725 від 29.12.2021 на суму 919 грн 50 коп., №726 від 29.12.2021 на суму 9 154 грн 07 коп., №727 від 29.12.2021 на суму 24 924 грн 73 коп.№728 від 29.12.2021 на суму 5 048 грн 54 коп. (т. 1, а.с. 70-87).

Додатково на підтвердження здійснення господарських операцій, які оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у справі, позивачем подано податкові декларації, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних: №752 від 30.09.2020 на суму 80 424 грн, №753 від 30.09.2020 на суму 11 653 грн 84 коп., №231 від 13.11.2020 на суму 66 996 грн, №329 від 14.12.2020 на суму 27 268 грн 72 коп., №330 від 14.12.2020 на суму 21 680 грн 20 коп., №391 від 25.05.2021 на суму 152 889 грн 43 коп., №438 від 28.05.2021 на суму 8 902 грн 62 коп., №116 від 04.06.2021 на суму 1 839 грн, №352 від 15.06.2021 на суму 24 079 грн 18 коп., №364 від 15.06.2021 на суму 9 013 грн 57 коп., №397 від 17.06.2021 на суму 2 299 грн 01 коп., №396 від 17.06.2021 на суму 994 грн 50 коп., №548 від 23.06.2021 на суму 51 981 грн 61 коп., №715 від 30.06.2021 на суму 89 283 грн 40 коп., №733 від 30.06.2021 на суму 67 518 грн 43 коп., №672 від 29.07.2021 на суму 82 445 грн 52 коп., №4 від 02.08.2021 на суму 1 116 грн, №42 від 02.09.2021 на суму 58 567 грн 85 коп., №43 від 02.09.2021 на суму 19 117 грн 49 коп., №610 від 28.09.2021 на суму 37 830 грн 59 коп., №665 від 30.09.2021 на суму 759 грн 53 коп., №245 від 11.10.2021 на суму 24 466 грн 27 коп., №263 від 12.10.2021 на суму 1 880 грн 06 коп., №286 від 13.10.2021 на суму 70 803 грн 60 коп., постачальником згідно накладних є ТОВ "Елемент Україна", а одержувачем ТОВ "Дім Мрій". Всього на загальну суму 913810 грн 42 коп. (т. 1, а.с. 88-145).

На доказ часткової оплати відповідача за договором поставки до матеріалів справи позивачем приєднано платіжні доручення та виписки з банку, а саме: №136 від 27.10.2020 на суму 4 653 грн 84 коп., №142 від 20.11.2020 на суму 50 000 грн, №140 від 20.11.2020 на суму 7 000 грн, №150 від 27.11.2020 на суму 5 000 грн, №151 від 01.12.2020 на суму 2 026 грн, №156 від 08.12.2020 на суму 1 000 грн, № 159 від 11.12.2020 на суму 8 970 грн, від 15.12.2020 на суму 6 100 грн, від 18.12.2020 на суму 1 000 грн, від 23.12.2020 на суму 5 000 грн, від 29.12.2020 на суму 5 000 грн, від 05.01.2021 на суму 11 500 грн, від 13.01.2021 на суму 2 500 грн, від 29.01.2021 на суму 865 грн, від 29.01.2021 на суму 1 500 грн, від 02.02.2021 на суму 1 500 грн, від 05.02.2021 на суму 1 500 грн, від 03.03.2021 на суму 1 716 грн 45 коп., від 03.03.2021 на суму 4 783 грн 55 коп., від 23.03.2021 на суму 2 000 грн, від 30.03.2021 на суму 1 500 грн, від 31.03.2021 на суму 13 500 грн, від 08.04.2021 на суму 3 300 грн, від 16.04.2021 на суму 10 000 грн, від 22.04.2021 на суму 10 000 грн, від 20.05.2021 на суму 10 000 грн, від 26.05.2021 на суму 5 000 грн, від 28.05.2021 на суму 2 000 грн, від 10.06.2021 на суму 3 000 грн, від 15.06.2021 на суму 5 000 грн, від 16.06.2021 на суму 10 000 грн, від 18.06.2021 на суму 5 000 грн, від 02.07.2021 на суму 15 000 грн, від 16.07.2021 на суму 2 000 грн, від 16.07.2021 на суму 3 000 грн, від 26.07.2021 на суму 5 000 грн, від 03.08.2021 на суму 17 500 грн, від 20.08.2021 на суму 5 000 грн, від 25.08.2021 на суму 10 000 грн, від 03.09.2021 на суму 3 000 грн, від 10.09.2021 на суму 50 000 грн, від 13.09.2021 на суму 5 000 грн, від 17.09.2021 на суму 2 000 грн, від 23.09.2021 на суму 2 000 грн, від 30.09.2021 на суму 5 000 грн, від 05.10.2021 на суму 5 000 грн, від 22.10.2021 на суму 30 000 грн, від 19.11.2021 на суму 3 000 грн, від 30.11.2021 на суму 5 000 грн, від 08.02.2022 на суму 2 500 грн, від 25.05.2022 на суму 1 000 грн, від 08.08.2022 на суму 2 000 грн, від 18.08.2022 на суму 2 000 грн, від 18.08.2022 на суму 2 000 грн, від 30.08.2022 на суму 2 000 грн. Всього на 380914 грн 84 коп. (т. 1, а.с. 189-264).

При цьому, відповідно до наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 по 01.08.2022, підписаного сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.08.2022 становила 390 991 грн 84 коп. (т. 2, а.с. 6-7).

Після підписання акту звірки 18.08.2022 відповідач перерахував позивачу 4000 грн, а після звернення позивача з претензією №2508/3/ЕЛ від 25.08.2022 (т. 2, а.с. 9-15) ще 2000 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено часткову оплату відповідача за договором поставки в загальному розмірі 380 914 грн 84 коп.

05.10.2022 листом №0410/1/ЕЛ від 04.10.2022 позивач направив на адресу відповідача видаткові накладні, накладні на повернення товару від покупця для підписання та скріплення печатками (т. 2, а.с. 1-5).

Згідно з розрахунками позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідачу нараховано 134 747 грн 49 коп. неустойки, 10 473 грн 89 коп. 3% річних та 81 665 грн 40 коп. інфляційних втрат.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За встановлених судом обставин, на виконання умов договору поставки №2109ЕЛ-00003 від 29.09.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 913810 грн 42 коп., відповідач повернув товар на суму 147 903 грн 74 коп. Таким чином, загальна сума поставки товару становить 765906 грн 68 коп.

Сторони в договорі встановили такий порядок оплати товару: оплата за придбаний товар згідно виписаних рахунків-фактур та накладних, має бути обов`язково здійснена до закінчення строку такої оплати згідно умов, встановлених цим договором та додатками до цього договору, які є невід`ємними його частинами. Оплата вважається здійсненою лише у випадку зарахування відповідної суми на поточний рахунок постачальника. Форма оплати - 100% оплата вартості партії товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки партії товару (п. 4.1, п. 4.2 договору).

Відповідач за поставлений товар розрахувався з порушенням визначених у договорі строків частково у розмірі 380 914 грн 84 коп.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доводів позивача не спростував, суму основної заборгованості визнав (частково оплатив заборгованість, підписав акт звірки), доказів виконання зобов`язань за договором у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи вищенаведене в сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 384991 грн 84 коп. заборгованості за поставлений за договором поставки №2109ЕЛ-00003 від 29.09.2020 товар є обґрунтованими та належать до задоволення.

Заборгованість відповідача перед позивача в розмірі 1 грн 00 коп. необґрунтована, відтак позовна вимога в цій частині до задоволення не належить.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У договорі поставки №2109ЕЛ-00003 від 29.09.2020 сторони передбачали сплату покупцем неустойки в розмірі 35% від вартості неоплаченої частини поставленого товару у випадку прострочення покупцем строку оплати товару, передбаченого договором, більше ніж на шістдесят календарних днів (п.6.4).

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу:

- 10 473 грн 89 коп. 3% річних (за період з 14.11.2021 по 10.10.2022 на суму 384 992 грн);

- 81 665 грн 30 коп. інфляційних втрат (за період з листопада 2021 по серпень 2022 на суму 384 992 грн);

- 134 747 грн 49 коп. 35% неустойки на суму 384 992 грн 84 коп.

Судом здійснено перерахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та неустойки за вказаний період від задоволеної до стягнення суми основної заборгованості - 384 991 грн 84 коп., відповідно до якого розмір трьох процентів річних становить 10 473 грн 89 коп., інфляційних втрат 81 665 грн 26 коп. та 134 747 грн 14 коп. 35% неустойки.

Таким чином, до стягнення належить 10 473 грн 89 коп. 3% річних, 81 665 грн 26 коп. інфляційних втрат та 134 747 грн 14 коп. неустойки.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

За наведених обставин у їх сукупності, позов належить до задоволення частково.

Судові витрати, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Мрій" (вул. Шота Руставелі, буд.1, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 42813960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Україна" вул. Стартова,3, м. Дніпро, 49041, код ЄДРПОУ 36573135) 611 878 (шістсот одинадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) гривень 13 коп. заборгованості, з яких: 384 991 (триста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 84 коп. основний борг, 134 747 (сто тридцять чотири тисячі сімсот сорок сім) гривень 14 коп. неустойка, 10 473 (десять тисяч чотириста сімдесят три) гривні 89 коп. - 3% річних, 81 665 (вісімдесят одна тисяча шістсот шістдесят п`ять) гривень 26 коп. - інфляційні втрати та 9 178 (дев`ять тисяч сто сімдесят вісім) гривень 19 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.

Рішення складено та підписано 13.01.2023

Суддя О.В. Рочняк