Рішення

від 12.01.2023 по справі 910/11534/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2023Справа № 910/11534/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська монолітно-будівельна компанія»

до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія»

про стягнення 156 183,74 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська монолітно-будівельна компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про стягнення 156 183,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на виконання будівельних робіт по влаштуванню буроін`єкційних паль на будівництві житлово-офісного комплексу з об`єктами соціального призначення на вул. Бориспільській, 67 у Дарницькому районі м. Києва (2-га черга) Секція 1 №34 від 21.09.2018 у частині своєчасної оплати прийнятих робіт, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 156 183,74 грн, з яких 86 592,00 грн основного боргу, 7 714,99 грн 3% річних, 26 772,35 грн пені та 35 104,40 грн інфляційних втрат.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Оскільки у справі № 910/11534/22 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

29.11.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з заявою про застосування позовної давності.

22.12.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшли пояснення щодо робіт, виконаних адвокатським бюро та здійснених ним витрат для надання правничої допомоги.

02.01.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшли заперечення проти заяви про застосування наслідків спливу позовної давності та відповідь на відзив.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, відповіді на відзив, запереченнях та поясненнях, а відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська монолітно-будівельна компанія» (позивач, субпідрядник, клієнт) та Закритим акціонерним товариством «Українська будівельна компанія» (відповідач, підрядник) укладено Договір на виконання будівельних робіт по влаштуванню буроін`єкційних паль на будівництві житлово-офісного комплексу з об`єктами соціального призначення на вул. Бориспільській, 67 у Дарницькому районі м. Києва (2-га черга) Секція 1 №34 від 21.09.2018 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов`язується у відповідності до умов договору, виконати роботи по влаштуванню буроін 'єкційних паль на будівництві житлово-офісного комплексу з об`єктами соціального призначення на вул. Бориспільській, 67 у Дарницькому районі м. Києва (2-га черга), Секція І.

Згідно п. 3.1. Договору Вартість робіт по влаштуванню буроін`єкційних паль становить 701 592,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 116 932,00грн.

У пунктах 4.1., 4.3., 4.4. та 4.5. Договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за виконання робіт підрядник проводить у безготівковій формі в національній валюті, платіжними дорученнями протягом 5-ти днів після завершення робіт (п.4.1. Договору).

Розрахунки за виконані Субпідрядником роботи здійснюються на підставі Актів виконаних робіт (типова форма КБ-2В) довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) в паперовій формі, які підписуються уповноваженим представником Субпідрядника та подаються Підряднику до 25 числа поточного місяця. Підрядник протягом 5-ти днів з моменту отримання таких Актів виконаних робіт і довідок про вартість виконаних робіт зобов`язаний оглянути виконану роботу, прийняти її, і за відсутності зауважень - підписати акти та довідки, і оплатити їх протягом 5-ти днів після завершення робіт (п. 4.3. Договору).

У разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно, але не пізніше 5 днів з моменту отримання Актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт Підрядник зобов`язаний письмово заявити про них Субпідряднику (п. 4.4. Договору).

Сторони погоджуються, що у разі ненадання Субпідряднику обґрунтованих письмових зауважень Підрядника, обумовлених пунктом 4.4. цього Договору, протягом 5 днів з моменту отримання ним Актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, ці Акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт вважаються підписаними і підлягають оплаті в порядку, передбаченому пунктом 4.1. цього Договору (п. 4.5. Договору).

Відповідно до п. 5.2.7. Договору Підрядник зобов`язується своєчасно, в строки обумовлені цим договором приймати до підписання Акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, оглянути виконані роботи і, за відсутності обґрунтованих зауважень, підписати їх та оплатити.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку що даний договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

На виконання умов Договору субпідрядник передав, а підрядник прийняв будівельні роботи, що підтверджується Актом б/н від 31.03.2019 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року форми №КБ-2в загальною вартістю 701 592,00 грн.

Підрядником було частково оплачено субпідряднику роботи по Договору №34 від 21.09.2018, що підтверджується платіжними дорученнями №11936 від 02.10.2018 на суму 45 000,00 грн, №11953 від 04.10.2018 на суму 10 000,00 грн, №12364 від 13.11.2018 на суму 10 000,00 грн, №12494 від 16.11.2022 на суму 10 000,00 грн, №1305 від 26.11.2018 на суму 20 000,00 грн, №1362 від 30.11.2018 на суму 20 000,00 грн, №12804 від 04.12.2022 на суму 10 000,00 грн, №1675 від 15.01.2019 на суму 10 000,00 грн, №1721 від 16.01.2019 на суму 20 000,00 грн, №2145 від 14.02.2019 на суму 10 000,00 грн, №13188 від 18.02.2019 на суму 10 000,00 грн, №13225 від 21.02.2019 на суму 10 000,00 грн, №2340 від 07.03.2019 на суму 10 000,00 грн, №2468 від 20.03.2019 на суму 10 000,00 грн, №3194 від 27.05.2019 на суму 20 000,00 грн, №14121 від 19.06.2019 на суму 5 000,00 грн, №3414 від 24.06.2019 на суму 10 000,00 грн, №3522 від 04.07.2019 на суму 10 000,00 грн, №3552 від 23.08.2019 на суму 10 000,00 грн, №4186 від 06.09.2019 на суму 15 000,00 грн, №4227 від 09.09.2019 на суму 15 000,00 грн, №4245 від 10.09.2019 на суму 15 000,00 грн, №14874 від 23.10.2019 на суму 50 000,00 грн, №4726 від 31.10.2019 на суму 260 000,00 грн, разом у сумі 615 000,00 грн.

Як зазначено у позові, субпідрядник звернувся до підрядника з Претензією Вих. №93 від 27.09.2022 на суму 86 592,00 грн, однак, дана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на виконання будівельних робіт по влаштуванню буроін`єкційних паль на будівництві житлово-офісного комплексу з об`єктами соціального призначення на вул. Бориспільській, 67 у Дарницькому районі м. Києва (2-га черга) Секція 1 №34 від 21.09.2018 у частині своєчасної оплати прийнятих робіт, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 156 183,74 грн, з яких 86 592,00 грн основного боргу, 7 714,99 грн 3% річних, 26 772,35 грн пені та 35 104,40 грн інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві визнає позовні вимоги частково (основну суму боргу, інфляційні втрати та 3% річних), однак, зазначає про передчасність позову, адже станом на дату подання позову не сплинув місячний термін для надання відповіді на претензію. Також, у відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимоги про стягнення пені, оскільки сплинув строк позовної давності щодо даної вимоги. Крім цього, разом з відзивом відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено Договір на виконання будівельних робіт по влаштуванню буроін`єкційних паль на будівництві житлово-офісного комплексу з об`єктами соціального призначення на вул. Бориспільській, 67 у Дарницькому районі м. Києва (2-га черга) Секція 1 №34 від 21.09.2018, відповідно до п.1.1. якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов`язується у відповідності до умов договору, виконати роботи по влаштуванню буроін 'єкційних паль на будівництві житлово-офісного комплексу з об`єктами соціального призначення на вул. Бориспільській, 67 у Дарницькому районі м. Києва (2-га черга), Секція І.

Також, судом було встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв будівельні роботи, що підтверджується Актом б/н від 31.03.2019 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року форми №КБ-2в загальною вартістю 701 592,00 грн.

У свою чергу, відповідачем здійснено часткову оплату вартості прийнятих будівельних робіт за Договором на суму сумі 615 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями за період з 02.10.2018 по 31.10.2019.

Інших доказів, які б підтверджували оплату рахунків прийнятих будівельних робіт за Актом б/н від 31.03.2019, або доказів на підтвердження відсутності обов`язку відповідача з оплати вказаного акту, матеріали даної справи не містять.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно із п. 1 ст. 889 ЦК України, за договором підряду замовник зобов`язаний сплатити підряднику встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи приписи пунктів 41., 4.3. та 5.2.7. Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати прийнятих робіт загальною вартістю 701 592,00 грн є таким, що настав, разом з тим, відповідачем у відзиві визнано, що за Договором залишок заборгованості складає 86 592,00 грн, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 86 592,00 грн, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.

Стосовно доводів відповідача про передчасність звернення позивача з позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10.1. та 10.2. Договору у випадку виникнення розбіжностей чи суперечностей, пов`язаних з виконанням умов цього Договору, Сторони мають прикласти всіх зусиль по їхньому досудовому врегулюванню. Суперечки, з яких не було досягнуто згоди, розв`язуються в Господарському суді відповідно до законодавства України. Сторони визначають, що всі ймовірні претензії за даним договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 14 днів з моменту отримання претензії.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Посилання відповідача на те, що позивачем не дотримано досудового порядку вирішення спору є необґрунтованим, оскільки кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Крім цього, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, 14-денний строк на розгляд відповідачем претензії №34 від 27.09.2022 відповідно до умов п. 10.2. Договору, минув до звернення позивача до суду.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача про передчасне звернення позивача до суду.

Поряд з основним боргом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 35 104,40 грн (за період з листопада 2019 року по вересень 2022 року) та 3% річних у розмірі 7 714,99 грн (за період з 31.10.2019 по 19.10.2022).

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, які містяться в позовній заяві, суд зазначає, що визначені позивачем періоди нарахування є обґрунтованими, а розрахунки арифметично правильними, відтак, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 35 104,40 грн та 3% річних у розмірі 7 714,99 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивачем не правомірно включено до періоду нарахування 3% річних - 31.10.2019 (день, у який відповідачем здійснювалася часткова оплата коштів за Договором), оскільки, нарахування 3% річних позивачем здійснено на залишок заборгованості (86 592,00 грн), яка наразі відповідачем не сплачена, а відтак, позивач має право нараховувати компенсаційні втрати на таку суму боргу з першого дня прострочення до моменту фактичного виконання зобов`язань зі сплати.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 26 772,35 грн за період з 14.10.2021 по 19.10.2022.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.6. Договору за затримку оплати виконаних за договором робіт, Підрядник платить пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожен день затримки.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як було встановлено судом, зобов`язання з оплати коштів за Договором мало бути виконано відповідачем не пізніше 05.04.2019 включно, відтак, період, за який позивач міг здійснювати нарахування пені становить з 06.04.2019 (перший день прострочення) по 06.10.2019 (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), однак, визначений позивачем період нарахування (з 14.10.2021 по 19.10.2022) не відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки, виходить за межі обґрунтованого строку нарахування пені, відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 26 772,35 грн за період з 14.10.2021 по 19.10.2022 задоволенню не підлягають.

При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що п. 6.6 Договору встановлено інший строк, ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки, формулювання «від неоплаченої суми за кожен день затримки» визначає, власне, механізм нарахування пені, який вирізняє пеню від штрафу.

Щодо посилання позивача на п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, суд зазначає наступне.

Так, розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України було доповнено пунктом 7, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, тобто, вже після закінчення обґрунтованого періоду нарахування пені. При цьому, суд звертає увагу, що зазначена норма визначає продовження строку, який існував станом на момент її прийняття, а не поновлення строку, який фактично закінчився, відтак, зазначена норма не поширюється на правовідносини сторін щодо строку нарахування пені у даній справі.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Тобто, позовна давність може бути застосована лише до обґрунтованих позовних вимог.

Разом з тим, оскільки, як було встановлено вище, вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 26 772,35 грн є необґрунтованим, суд відмовляє у задоволенні зазначених вимог саме з підстави їх необґрунтованості.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того, позивач просить суд вирішити питання стосовно розподілу судових витрат, з огляду на що суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з першої заяви по суті спору (позовної заяви) позивачем зазначено, що попередньо узгоджений гонорар у даній справі складає 10 000,00 грн.

Суд зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.

До позовної заяви та до пояснень позивачем додано в копіях Договір №89 від 10.12.2020 про надання правничої допомоги, Додаток №5 від 17.10.2022 до Договору №89 від 10.12.2020 про надання правничої допомоги, ордер №1034847 від 19.10.2022, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт №5 від 12.12.2022 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №89 від 10.12.2020, рахунок фактуру №5 від 12.12.2022 та платіжне доручення №7353 від 12.12.2022.

Судом встановлено, що між Адвокатським бюро «Василика В.В.» та позивачем укладено Договір №89 від 10.12.2020 про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1. якого Адвокатське бюро зобов`язується надати Клієнту правничу допомогу на умовах і в порядку, визначених цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському бюро винагороду (гонорар) за її надання та компенсувати фактичні витрати, необхідні для виконання доручення

Відповідно до п. 3.1.1. Договору №89 від 10.12.2020 клієнт зобов`язаний сплатити гонорар в розмірі та на умовах, визначених Договором.

Згідно п. 4.1. та 4.2. Договору №89 від 10.12.2020 гонорар є формою винагороди Адвокатського бюро за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги Клієнту. Попередньо узгоджений Сторонами розмір гонорару може зазначатись у додатках до Договору. Остаточний розмір гонорару, який підлягає сплаті Клієнтом, вказується в актах про надання правничої допомоги.

Також, між Адвокатським бюро та Клієнтом укладено Додаток №5 від 17.12.2022 до Договору №89 від 10.12.2020, відповідно до п. 1 якого Адвокатське бюро зобов`язується надати Клієнту правничу допомогу з метою захисту прав та законних інтересів Клієнта, а саме проаналізувати судову практику, підготовити та подати до Господарського суду м. Києва позовну заяву до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про стягнення заборгованості (у т.ч, пені, інфляційних втрат та 3% річних), яка виникла у зв`язку із невиконанням умов договору № 34 на виконання будівельних робіт по влаштуванню буроін`єкційних паль на будівництві житлово-офісного комплексу з об`єктами соціального призначення на вул. Бориспільській, 67 у Дарницькому районі м. Києва від 21.09.2018р, а також представляти інтереси Клієнта у Господарському суді м. Києва у справі за вказаним позовом з підготовкою усіх необхідних процесуальних документів, у т.ч. адвокатських запитів.

Відповідно до п. 2 Додатку №5 від 17.12.2022 попередньо узгоджений Сторонами розмір гонорару, який підлягає сплаті Клієнтом Адвокатському бюро за надання правничої допомоги вказаної у п. 1 цього додатку складає 10 000,00 грн.

Відповідно до Акту №5 від 12.12.2022 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №89 від 10.12.2020 Адвокатське бюро надало Клієнт послуги: аналіз законодавства та -судової практики щодо стягнення заборгованості (у т,ч. пені, 3% річних та інфляційних втрат), яка виникла у зв`язку із невиконанням умов договору на виконання робіт; підготовка та подання до Господарського суду м. Києва позову про стягнення із Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» заборгованості (у т.ч. пені, 3% річних та інфляційних втрат), яка виникла у зв`язку із невиконанням умов договору № 34 на виконання будівельних робіт по влаштуванню буроін`єкційних паль на будівництві житлово-офісного комплексу а об`єктами соціального призначення на вул. Бориспільській 67 у Дарницькому районі м, Києва від 21.09.2018 року; підготовка, усіх необхідних процесуальних документів для. представництва інтересів Клієнта у Господарському суді м. Києва у справі № 910/11534/22 (у т.ч. пояснень щодо робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги) на суму 10 000,00 грн.

Надалі, Клієнт сплатив Адвокатському бюро 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7353 від 12.12.2022 з призначенням платежу: «оплата за надання юридичної допомоги зг.дог. №89 від 10.12.2022 дод №5 від 17.10.2022 без ПДВ».

Відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн підтверджуються належними доказами.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Разом з тим, доказів на підтвердження не співмірності витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення з відповідача, останнім до суду подано не було.

Відтак, зважаючи на часткове задоволення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" (02096, місто Київ, вулиця Ремонтна, будинок 8; ідентифікаційний код: 23728595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська монолітно-будівельна компанія" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 21; ідентифікаційний код: 35646495) основний борг у розмірі 86 592 (вісімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 7 714 (сім тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 35 104 (тридцять п`ять тисяч сто чотири) грн. 40 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 8 285 (вісім тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 84 коп. та судовий збір у розмірі 2 055 (дві тисячі п`ятдесят п`ять) грн. 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева