Рішення

від 13.01.2023 по справі 910/11844/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2023Справа № 910/11844/22за позовом Фізичної особи-підприємця Казанцевої Катерини Олександрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маска."

про стягнення 40 320,00 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Казанцева Катерина Олександрівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маска» про стягнення 40 320,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було поставлено товар оплачений згідно рахунку №0008 від 23.08.2022, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 40 320,00 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Оскільки у справі № 910/11844/22 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зважаючи на наявне в позовній заяві клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маска.» (постачальник, відповідача) виставило Фізичній особі-підприємцю Казанцевій Катерині Олександрівні (покупець, позивач) рахунок №-0008 від 23.08.2022 за прапорці на металевій підставці 15х25, 160 шт., на суму 20 160,00 грн.

Покупцем було сплачено постачальнику 24 192,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №509 від 24.08.2022 з призначенням платежу: «оплата за прапорці на металевій підставці 15х25см зг.рах.-факт. №0008 від 23.08.2022р., без ПДВ».

Постачальником було повернуто покупцю частину сплачених коштів у розмірі 4 032,00 грн, що підтверджується випискою за 24.08.2022 по рахунку покупця за документом №20 від 24.08.2022 з призначення платежу: «Повернення помилково зарахованих коштів згідно платіжного доручення №509 від 24.08.22р.».

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Дослідивши зміст правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу виставлення відповідачем рахунку на оплату позивачеві та його оплату останнім, суд дійшов висновку про укладення сторонами договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Покупець звернувся до постачальника з вимогою про зобов`язання поставити товар Вих.№4/10-2022р. від 04.10.2022, згідно якої вимагав протягом 3 робочих днів з моменту отримання цього листа зробити поставку товару на наступну адресу: м. Київ, вул. Олекси Тихого, 84 (докази направлення містяться в матеріалах справи).

У відповідь постачальником надано покупцю гарантійний лист Вих. №18,10/1 від 18.10.2022, яким гарантувало в термін до 25.10.2022 поставити прапорці а металевій підставці згідно рахунку РВ №-0008 від 23.08.2022. У випадку непоставки товару до 25.10.2022 ТОВ «Маска.» гарантувало повернення коштів покупцю в сумі 20 160,00 грн та сплатити штраф у розмірі 100% від суми замовленого товару.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було поставлено товар оплачений згідно рахунку №0008 від 23.08.2022, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 40 320,00 грн, з яких 20 160,00 грн основного боргу та 20 160,00 грн штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, постачальник виставив покупцю рахунок №-0008 від 23.08.2022 на суму 20 160,00 грн, який оплачено позивачем на суму 20 160,00 грн (з урахуванням повернення коштів постачальником покупцю на суму 4 032,00 грн), згідно платіжного доручення №509 від 24.08.2022 22.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що покупець звернувся до постачальника з вимогою про зобов`язання поставити товар Вих.№4/10-2022р. від 04.10.2022 згідно якої вимагав протягом 3 робочих днів з моменту отримання цього листа зробити поставку товару на наступну адресу: м. Київ, вул. Олекси Тихого, 84.

У відповідь на зазначену вимогу, постачальником надано покупцю гарантійний лист Вих. №18,10/1 від 18.10.2022, яким гарантувало в термін до 25.10.2022 поставити прапорці а металевій підставці згідно рахунку РВ №-0008 від 23.08.2022 та у випадку непоставки товару до 25.10.2022 ТОВ «Маска.» гарантувало повернення коштів покупцю в сумі 20 160,00 грн та сплатити штраф у розмірі 100% від суми замовленого товару.

Однак, як зазначає позивач, товар визначений рахунком №-0008 від 23.08.2022 відповідачем поставлений позивачу не був, грошові кошти у розмірі 20 160,00 грн позивачу відповідач не повернув. Доказів протилежного матеріали справи № 910/11844/22 не містять.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Частинами 1, 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання постачальником свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №904/8972/17.

В даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги у встановленому законом порядку.

Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару.

Вказану правову позицію викладено в постанові від 13.09.2018 Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/22116/16 та постанові від 25.05.2018 Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/125/14.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що постачальником не було передано попередньо оплачений товар покупцю, а останнім було застосовано правові наслідки непоставки товару, передбачені ст.693 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 20 160,00 грн попередньої оплати підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 160,00 грн, стосовно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, а тому відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару у вигляді штрафу, не передбачена.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків поставки товару не передбачена і законодавчими актами.

Оскільки, сторони укладаючи договір у спрощений спосіб не погодили відповідальність відповідача за порушення строків виконання зобов`язання у вигляді штрафу (який встановлюється договором за згодою сторін), позовні вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 20 160,00 грн є необґрунтованими, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маска." (04136, місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 3; ідентифікаційний код: 43581916) на користь Фізичної особи-підприємця Казанцевої Катерини Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 20 160 (двадцять тисяч сто шістдесят) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева