Рішення

від 11.01.2023 по справі 910/1231/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2023 р. м. Київ

Справа № 910/1231/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖБУД-3» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕАТОР-БУД МОНТАЖ» про стягнення 28 934,60грн, за участю представників від:

позивача Лєман Н.Г. (ордер КВ №454732 від 22.11.2021);

відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖБУД-3» (далі ТОВ «Спецмонтажбуд-3») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕАТОР-БУД МОНТАЖ» (далі ТОВ «Креатор-буд Монтаж») про стягнення 28 934,60грн з яких: 24 000грн - основний борг; 1 652,85грн - втрати від інфляції за період з 06.03.2021 по 30.11.2021; 532,60грн 3% річних за період з 06.03.2021 по 30.11.2021; 2 749,15грн пеня за період з 06.03.2021 по 30.11.2021.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на виникнення у відповідача обов`язку повернути сплачений аванс, оскільки договір підряду №19/11/2020 від 19.11.2020, зобов`язання за яким щодо виконання робіт відповідачем не виконані, розірвано внаслідок односторонньої відмови підрядника від договору (а.с.1-4).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2022 відповідну позовну заяву постановлено передати за підсудністю на розгляд Господарського суду Київської області (а.с.67-68).

Позовна заява надійшла до Господарського суду Київської області 12.05.2022 (а.с.69).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2022 відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для подання сторонами заяв по суті відповіді на відзив та заперечення (а.с.89-90).

Як вбачається з довідки від 29.06.2022, копія відповідної ухвали у паперовій формі сторонам не направлена у зв`язку з відсутністю фінансування (а.с.91); відомостей про реєстрацію офіційної електронної адреси позивача та відповідача в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі суд на час прийняття відповідної ухвали не мав.

23.09.2022 судом отримано клопотання позивача про стягнення судових витрат, понесених позивачем на оплату позову судовим збором у розмірі 2 481грн та професійну правничу допомогу у розмірі 6 000грн (а.с.92-93).

Ухвалою від 03.10.2022, з урахуванням виправлення описки ухвалою від 03.10.2022, судом призначено проведення судового засідання з розгляду справи по суті на 15:50 10.10.2022 (а.с.107-109).

10.10.2022 судове засідання не відбулось та ухвалою від 12.10.2022 призначено на 19.10.2022 о 15:30 (а.с.117)

19.10.2022 судове засідання не відбулось та ухвалою від 19.10.2022 призначено н 28.10.2022 о 11:30 (а.с.122).

28.10.2022 судове засідання не відбулось та ухвалою від 07.11.2022 призначено на 16.11.2022 о 14:40 (а.с.127).

Копія відповідної ухвали сторонам у паперовій формі не направлена, у зв`язку з відсутністю фінансування, що підтверджується довідкою від 07.11.2022 (а.с.128). При цьому, така ухвала доставлена до електронного кабінету представника позивача 07.11.2022 о 13:35 (а.с.131); відповідачу направлена на електронну адресу, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.49-50,129), електронного кабінету у ЄСІТС відповідач не має.

16.11.2022 позивачем надана засвідчена банківською установою копія платіжного доручення №399 від 19.11.2020 (а.с.132-133), копія якого ним вже долучалась до позовної заяви (а.с.10).

16.11.2022 ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання (а.с.134-135), розгляд справи відкладено на 12.12.2022 о 15:50 на підставі ст.216, п.1 ч.2 ст.202 ГПК України, враховуючи не вручення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі та не направлення ухвали від 07.11.2022 щодо дати, часу та місця засідання суду у паперовій формі або із застосуванням ЄСІТС, як визначено ч.5 ст.6 ГПК України, тобто у встановленому порядку.

16.11.2022 позивачу вручено для направлення/вручення відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у даній справі та ухвали від 16.11.2022 (а.с.90, зворот; а.с.137, зворот).

Ухвалою від 12.12.2022 розгляд справи по суті відкладено на 11.01.2023 о 16:20 (а.с.141-142).

Копія відповідної ухвали направлена відповідачу 14.12.2022 за адресою, яка відповідає адресі відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, у т.ч. станом на 11.01.2023; представнику позивача ухвала доставлена до електронного кабінету 13.12.2022 (а.с.145).

14.12.2022 до суду надійшла довідка відділення поштового зв`язку від 08.12.2022 (а.с.147) про причини неможливості вручення поштового відправлення №0207202562152, яким відповідачу направлено копію ухвали від 29.06.2022 про відкриття провадження у даній справі та ухвали від 16.11.2022, відповідно до якої вказане поштове відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відзиву на позов до прийняття рішення у справі суд від відповідача не отримав.

В судове засідання 11.01.2023 представник відповідача не з`явився; клопотань про відкладення судового засідання суд не отримав.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

19.11.2020 між ТОВ «Спецмонтажбуд-3» (далі підрядник») та ТОВ «Креатор-буд Монтаж» (далі субпідрядник) укладено договір №19/11/2020 (далі договір, а.с.81-87), за умовами якого субпідрядник зобов`язується за завданням підрядника та відповідно до технічного завдання виконати роботи по влаштуванню фасаду з керамограніту на об`єкті: «Будівництво рекреаційно-оздоровчого комплексу з благоустроєм території за адресою: вул. Квітки Цісик, 34,36 в Оболонському районі м. Києва. Будівля апартаментів, ТП (І Черга»)» в обсягах, визначених у додатку №1 до договору, та в строки, визначені договором, а підрядник прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи в порядку, передбаченому договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору повний перелік робіт та вартість матеріалів субпідрядника зазначені та погоджені сторонами в договірній ціні (додаток №1) до договору, який є його невід`ємною частиною.

Загальна вартість робіт, що виконуються за договором, зазначена у додатку №1 та становить 82999,20грн з ПДВ без врахування матеріалів на виконання робіт; вартість робіт є сталою і до неї входить: вартість робіт, передбачена п.1.1 договору; заробітна плата працівників субпідрядника, інші витрати субпідрядника, необхідні для виконання зобов`язань за договором (п.2.1 договору). Ціна договору може переглядатись у випадках, визначених п.2.2 договору.

Сторони домовились, що загальна вартість робіт за договором становить суму додатків з договірною ціною до цього договору, згідно підписаних сторонами відповідних додаткових угод до договору і виконаних субпідрядником та прийнятих підрядником робіт на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт з підтверджуючими її кошторисними розрахунками (п.3.1 договору).

Згідно до п.3.4 договору оплата робіт за цим договором здійснюється підрядником у національній валюті України гривні шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника.

В силу п 3.5 договору сторони домовилися, що авансування виконання робіт здійснюється на умовах, погоджених сторонами у відповідних додатках до договору, які викладаються у додаткових угодах до договору. Так, п.3.5.2 договору передбачено авансування робіт за договором у розмірі 24 000грн; сплата авансу субпідряднику здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору.

Як узгоджено сторонами п.4.1 договору, субпідрядник приступає до виконання робіт на наступний день з дати перерахування попередньої оплати та зобов`язується виконати всі роботи, передбачені договором, протягом 30 робочих днів з моменту сплати підрядником попередньої оплати, передбаченої п.3.11 договору. При цьому, п.4.2 договору визначено, що датою закінчення виконання робіт буде вважатися день підписання підсумкового (остаточного) акту приймання-передачі виконаних робіт замовником. За умовами договору строки виконання робіт можуть бути змінені за згодою сторін (п.4.3 договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторонами встановлена відповідальність. Зокрема, п.8.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення з вини субпідрядника строку виконання робіт більш ніж на 20 календарних днів субпідрядник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.2 договору підрядник може розірвати договір в односторонньому порядку, якщо субпідрядник не приступив до виконання робіт протягом 10 календарних днів з дня підписання договору, при цьому субпідрядник зобов`язаний повернути замовнику всі отримані від нього грошові кошти протягом 2 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги.

В силу п.11.1 договору строк дії договору визначений сторонами з моменту його підписання до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

19.11.2020 платіжним дорученням №399 позивач перерахував відповідачу 24 000грн з призначенням платежу: «оплата за роботи по влаштуванню фасаду з керамограніту зг.дог.№19/11/2020 від 30.10.2020, у т.ч. ПДВ 20% - 4 000грн (а.с.10,133).

На підтвердження факту перерахування позивачем також надана виписка з рахунку за період з 19.11.2020 по 26.01.2022 (а.с.11-38).

01.03.2021 позивач звернувся до відповідача з повідомленням №01-03/2021-1 про розірвання договору (вимога про повернення коштів), у якому повідомив про відмову від договору, посилаючись на те, що субпідрядник відповідач у справі не приступив до виконання робіт за договором та вказав, що договір є розірваним в односторонньому порядку з 09.03.2021, а також вимагав повернення авансового платежу у розмірі 24 000грн протягом 2 банківських днів з моменту одержання вимоги (а.с.39).

На підтвердження направлення відповідного повідомлення надано поштову накладну №0315074078045 від 01.03.2021 та опис вкладення у відправлення, прийняте за такою накладною (а.с.40). Вищевказане відправлення направлено на адресу, зазначену у договорі.

Окрім того, 10.03.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією №10-03/2021-1, у якій повідомив, що договір є розірваним з 09.03.2021 та вимагав повернення 24 000грн, сплачених в якості авансу, протягом 2 банківських днів з моменту одержання (а.с.41). В якості доказів направлення відповідного відправлення надано поштову накладну №0315074186670 від 19.03.2021 та опис вкладення у цінний лист, прийнятий для відправлення за такою накладною відділенням поштового зв`язку (а.с.42).

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач вказує на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за договором підряду та не повернув авансовий платіж у розмірі 24 000грн після одностороннього розірвання договору внаслідок не виконання відповідачем зобов`язання з виконання робіт за договором у встановлений строк.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку повернути аванс за виконані роботи та застосування до нього відповідальності, встановленої договором, за порушення строку виконання підрядних робіт, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством за невиконання зобов`язання з повернення авансу.

Заявлені вимоги є частково обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором субпідряду, враховуючи наступне.

Як визначено ч.1 ст.317 ГПК України, будівництво об`єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб`єктами господарювання для інших суб`єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Відповідно до ч.2 такої норми, для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. При цьому, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В силу ст.318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх.

Частиною 2 ст.318 ГК України визначено, що договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об`єктів; будівництво об`єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єктів.

Як установлено ч.1 ст.319 ГК України, договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками.

Згідно ч.2 ст.319 ГК України підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи; у цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник, що також визначено ч.1 ст.838 ЦК України.

Строк виконання робіт, що установлено ч.2 ст.318 ГПК України, встановлюється у договорі, що також визначено ч.1 ст.846 ЦК України, в силу якої строки виконання робіт або їх окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У даній справі відповідачем не надано доказів у спростування тверджень позивача про не виконання робіт за договором. Отже, оскільки попередня оплата робіт у розмірі 24 000грн, як передбачено п.3.5.1 договору, здійснена позивачем 19.11.2020, відповідач мав приступити до виконання робіт в силу п.4.1 договору наступного дня - 20.11.2020 і виконати всі роботи протягом 30 робочих днів з моменту сплати авансу.

Між тим, у даній справі відповідачем не доведено факту виконання робіт за договором, як і не повідомлено з наданням доказів про наявність перешкод у виконані відповідного зобов`язання з вини замовника або з незалежних від відповідача причин.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення відповідного зобов`язання. При цьому, відповідачем у даній справі навіть не доведеного того, що ним розпочато виконання відповідних робіт.

Частиною 2 ст.320 ГК України визначено право замовника вимагати розірвання договору та відшкодування збитків у разі, якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим.

Аналогічне правило містить ч.2 ст.849 ЦК України, в силу якої, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

При цьому, як визначено ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, п.1 ч. 1 ст.611 ЦК України визначено, що одним із наслідків порушення зобов`язань є припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Враховуючи положення відповідних норм, які передбачають право замовника на односторонню відмову від договору, а також узгодження сторонами такого наслідку положеннями договору (п.9.2 договору), а саме виникнення права на односторонню відмову від договору у випадку, якщо підрядник не приступив до виконання робіт протягом строку, визначеного п.9.2 договору, реалізація такого права позивачем шляхом направлення відповідачу листа від 01.03.2021, яким позивач повідомив відповідача про відмову від договору та його припинення з 09.03.2021, є правомірною.

Як визначено ч.3 ст.615 ЦК України, внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За таких обставин, враховуючи положення п.9.2 договору та реалізацію позивачем права на односторонню відмову від договору, відповідач мав повернути сплачені в якості авансу грошові кошти у розмірі 24 000грн протягом 2 банківських днів, як передбачено п.9.2 договору.

Оскільки під час розгляду справи не надано доказів повернення позивачу авансу, вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 24 000грн суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у даній справі позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 652,85грн - втрат від інфляції за період з 06.03.2021 по 30.11.2021 та 532,60грн 3% річних за період з 06.03.2021 по 30.11.2021.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з повернення авансу, яке за своєю природою є грошовим, нарахування процентів та втрат від інфляції є обґрунтованим, однак, відповідні вимоги не можуть бути задоволені у повному обсязі судом.

Так, початок строку виконання зобов`язання з повернення авансу позивач рахує з 03.03.2021 та вважає його простроченим з 06.03.2021 з чим не може погодитись суд з наступних підстав.

03.03.2021 вказана як розрахункова дата отримання поштового відправлення №0315074078045, яким позивачем направлено відповідачу повідомлення про розірвання договору з вимогою про повернення авансу (а.с.39), зазначена у поштовій накладній (а.с.40). Доказів отримання відповідного повідомлення відповідачем саме 03.03.2021 позивачем не надано, однак, відповідачем і не спростовано факт його отримання у іншій день або взагалі. Поряд з цим, з тексту відповідного повідомлення вбачається, що позивач, користуючись своїм правом на односторонню відмову, висловив свою волю на припинення відповідного договору не з моменту отримання, а лише з 09.03.2021, таким чином не можна вважати припиненими зобов`язання за договором раніше цієї дати, тому помилковим є висновок позивача про виникнення обов`язку у відповідача повернути грошові кошти, сплачені в якості авансу до цієї дати.

З урахуванням того, що зобов`язання з повернення авансу, як передбачено п.9.2 договору має виконуватись протягом 2 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги, отримання якої саме 03.03.2021 не доведено, а за одностороннім волевиявленням позивача договір є розірваним з 09.03.2021, суд вважає, що такі нарахування мають здійснюватись після закінчення 2 банківських днів з моменту припинення договору 09.02.2021.

За розрахунком суду за період з 12.03.2021 по 30.11.2021 розмір втрат від інфляції становить 1656грн (сукупний індекс інфляції за період 106,9%), а 3% річних 522,74грн. При цьому, розбіжності у розрахунку втрат від інфляції пов`язані з тим, що позивачем не округлено індекс інфляції до десятої.

Оскільки у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, вимоги в частині стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі 1652,85грн, а вимоги в частині стягнення 3% річних суд задовольняє у розмірі 522,74грн, а у задоволенні вимог про стягнення 12,86грн відмовляє.

Також, у даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення неустойки пені у розмірі 2749,15грн, яка ним нарахована за порушення зобов`язання з виконання передбачених договором робіт у встановлений строк.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У даній справі судом встановлено, що відповідач допустив порушення виконання зобов`язання за договором, оскільки не виконав роботи, хоча строк їх виконання, встановлений договором, закінчився. Поряд з цим, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача неустойки, яка нарахована позивачем за період з 06.03.2021 по 30.11.2021, відсутні, оскільки станом на 06.03.2021 початок періоду нарахування позивач листом від 01.03.2021 вже відмовився від договору в односторонньому порядку, що тягне за собою припинення відповідного зобов`язання відповідача виконувати роботи в силу ч. 3 ст.615 ЦК України.

З урахуванням вказаного, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 2749,15грн пені.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають покладення на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2244,43грн в рахунок відшкодування відповідних витрат.

Окрім того, у даній справі позивач просив стягнути з відповідача витрати у розмірі 6000грн на оплату послуг адвоката, які він поніс у зв`язку з розглядом справи.

У підтвердження надання відповідних послуг позивач надав договір від 22.11.2021 про надання професійної правової (правничої) допомоги, укладений між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Лєман, Шнейдер і партнери» (далі АО) (а.с.94-96), предметом якого є надання клієнту правничої допомоги, що полягає у аналізі наданих документів, моніторингу чинного законодавства, надання консультацій і роз`яснень з правових питань; правничого супроводу діяльності клієнта, представництво його інтересів перед фізичними та юридичними особами, у суді; складання заяв, позовних заяв, повідомлень про розірвання договору та повернення коштів тощо.

Метою укладення відповідного договору, як визначеного його п.1.1.2, є стягнення з ТОВ «Креатор-Буд монтаж» грошових коштів у розмірі 24 000грн за договором підряду №19/11/2020, укладеним 19.11.2020 між клієнтом та відповідачем у даній справі та нарахованих штрафних санкцій, втрат від інфляції, трьох процентів річних за користування грошовими коштами, судових витрат.

Відповідно до п.1.2 договору, до правничої допомоги входить: аналіз документів; усна консультація з складання повідомлення про розірвання договору (вимоги про повернення коштів); складання претензії та позовної заяви, а також подання документів до суду; представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції.

З договору вбачається, що правнича допомога надається оплатно; гонорар адвоката за договором встановлений у фіксованому розмірі 6000грн (п.3.1.1 договору) та оплачується протягом 45 днів з дня укладення договору, але не пізніше дня підписання клієнтом позовної заяви до суду.

На підставі рахунку-фактури №СФ-0008888 від 22.11.2021 (а.с.97) позивачем перераховано АО платіжним дорученням №36 від 20.01.2022 за надання професійної правничої допомоги відповідно до вказаного договору 6000грн ( а.с.98); надходження оплати АО підтверджується випискою з його рахунку (а.с.99).

Також, у підтвердження виконання зобов`язань АО надано акт № від 31.08.2022 прийому-передачі наданих за відповідним договором послуг (а.с.100), відповідно до якого АО надані наступні послуги: аналіз отриманої від клієнта інформації та документів; моніторинг чинного законодавства та судової практики; надання консультації з питання стягнення грошових коштів; підготовка проекту позовної заяви та додатків до неї; підготовка проекту заяви про усунення недоліків та додатків до неї, направлення її відповідачу та подання до суду; оновлення інформації щодо відкриття провадження у справі.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача в суді здійснювалось адвокатом Лєман Н.Г. на підставі відповідного договору та ордеру КВ №454732 від 22.11.2021, виданого АО «Лєман, Шнейдер і партнери».

Відповідні витрати у розмірі 6000грн підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача частково пропорційно розміру задоволених вимог з наступних підстав.

У відповідності з ч. 1 до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 вказаної норми до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, що передбачено ч.2 ст.126 ГПК України.

При цьому, як встановлено ч.ч.3,4,5 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідно до ч.6 вказаної норми, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не надано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги через їх неспівмірність.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено ч.4 ст. 129 ГПК України, інші витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких віднесено витрати на правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати на правничу допомогу, понесені позивачем у розмірі 6000грн, підлягають відшкодування йому за рахунок відповідача у розмірі, який пропорційний розміру задоволених вимог, що становить 5427,88грн. При цьому, витрати позивача на відповідні послуги у розмірі 572,12 (6000-5427,88) суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕАТОР-БУД МОНТАЖ» (ідентифікаційний код 42803443; 08130, Київська обл. Києво-Святошинський район, с Петропавліська Борщагівка, (з), вул. Соборна, 10Б, н.п.110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖБУД-3» (ідентифікаційний код 40053634; 04128, м. Київ, вул. Стеценка, 75-Б, оф.2) 24 000грн основного боргу, 522,74грн - 3% річних, 1 652,85грн втрат від інфляції, а також 2 244,43грн в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором та 5427,88грн в рахунок часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 12,86грн 3% річних, 2749,15грн пені.

4. Витрати на оплату професійної правничої допомоги, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖБУД-3», у розмірі 572,12грн покласти на Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖБУД-3»

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.01.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова