Рішення

від 13.01.2023 по справі 911/1055/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1055/22

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум»(03186,м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5-А, оф. 320, код: 39568531)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМП-1» (08500, Київська обл., місто Фастів, вул. Соборна, будинок 10, код: 42867672)

про стягнення 118343,71 гривень

До Господарського суду Київської області 06.07.2022 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» (далі по тексту позивач/ТОВ «Енергум») про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМП-1» (далі по тексту відповідач/ТОВ «ЗМП-1») заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 16.04.2021 № 10-04/МИ/БО у загальному розмірі 118343,71 гривень, з яких: 93966,10 гривень основна заборгованість, 10060,80 гривень пеня, 1274,33 гривень 3% річних, 13042,48 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в порушення умов договору відповідач за спожиту електричну енергію у червні-грудні 2021 року в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 93966,10 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1055/22. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для: подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується відомостями з офіційного сайту АТ «Укрпошта», з яких вбачається поштове відправлення за № 0103282766055, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі, вручено відповідачу 26.12.2022, відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище врегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії».

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії`учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

ТОВ «Енергум» (надалі також постачальник) та ТОВ «ЗМП-1» (надалі також споживач) 16.04.2021 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 10-04/МИ/БО (далі договір), відповідно до умов п. 1.1. якого цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом підписання двох примірників, які мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається у постачальника, другий - у споживача.

Відповідно до п. 2.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена у заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до договору (п. 3.1. договору).

У відповідності з п. 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до договору.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Згідно з п. 5.4. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за договором, у тому числі в разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Відповідно до п. 5.5. договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Споживач зобов`язується здійснити оплату рахунку постачальника в строк, вказаний у рахунку, згідно додатку № 2 (п. 5.7. договору).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що постачальник зобов`язується, зокрема, нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та договором.

ТОВ «Енергум» та ТОВ «ЗМП-1» 12.05.2021 підписано додаток № 1 до договору - заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, згідно якої було погоджено обсяг закупівлі електричної енергії та встановлено початок її постачання з 01.06.2021.

Також ТОВ «Енергум» та ТОВ «ЗМП-1» 16.04.2021 підписано додаток № 2 до договору - комерційну пропозицію постачальника електричної енергії ТОВ «Енергум» споживачу ТОВ «ЗМП-1» (далі додаток).

Відповідно до п. 3 додатку № 2 розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору, шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у рахунку на оплату та на сайті постачальника.

Згідно з п. 4 додатку № 2 оплата заявлених обсягів споживання електричної енергії здійснюється за наступним графіком: подекадний (подекадна відстрочка платежу): 50% до 20-го числа місяця поставки від заявлених споживачем обсягів споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період; 50% - до 10-го числа наступного місяця поставки від заявлених споживачем обсягів споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період, з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Споживач надає звіти про покази засобу обліку в останній робочий день розрахункового періоду.

Рахунок за фактично відпущену електричну енергію надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки/акти за фактично відпущену електричну енергію підлягають оплаті згідно пункту 4.1 комерційної пропозиції (п. 5 додатку № 2).

Пунктом 6 додатку № 2 передбачено, що оплата послуг з передачі, розподілу електричної енергії здійснюється споживачем на рахунки оператора системи розподілу/передачі за тарифами (цінами), які регулюється регулятором і розраховуються у встановленому законодавством порядку.

Так, на виконання умов договору постачальником була поставлена електрична енергія споживачу на загальну суму 153559,02 гривень, що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії, підписаними обома сторонами, а саме:

- від 30.06.2021 № 2226 на суму 18296,87 гривень;

- від 31.07.2021 № 2490 на суму 13749,73 гривень;

- від 31.08.2021 № 2988 на суму 13910,14 гривень;

- від 30.09.2021 № 3480 на суму 13636,18 гривень;

- від 31.10.2021 № 3975 на суму 45917,93 гривень;

- від 30.11.2021 № 4548 на суму 42366,60 гривень;

- від 31.12.2021 № 5210 на суму 5681,57 гривень.

Згідно реєстру надходжень грошових коштів, наданого АТ «Ощадбанк» на запит позивача, на поточний рахунок ТОВ «Енергум» за період з 01.01.2021 по 12.06.2022 від контрагента ТОВ «ЗМП-1» перераховано 59592,92 гривень.

Як вказує позивач, відповідач, всупереч умовам укладеного договору в повному обсязі не розрахувався за спожиту електричну енергію та станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 93966,10 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст.11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Пунктом 1.2.7. ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до ст. ст. 525,526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки електричної енергії та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно із ч. ч. 6, 7ст. 276 Господарського кодексу Українирозрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 1статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що електропостачальники мають право, серед іншого, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. При цьому ч. 3 ст. 58 Закону передбачено, що споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач свої зобов`язання виконав належним чином та у відповідності до умов договору у період червень-грудень 2021 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 153559,02 гривень, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі електричної енергії, що підписані обома сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, за умовами п. 5.7. договору споживач зобов`язується здійснити оплату рахунку постачальника в строк, вказаний у рахунку, згідно додатку № 2.

При цьому, за змістом п. 4 додатку № 2 оплата заявлених обсягів споживання електричної енергії здійснюється за наступним графіком: подекадний (подекадна відстрочка платежу): 50% до 20-го числа місяця поставки від заявлених споживачем обсягів споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період; 50% - до 10-го числа наступного місяця поставки від заявлених споживачем обсягів споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період, з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

Отже, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється споживачем не пізніше 10 числа наступного календарного місяця поставки, відтак строк оплати за спожиту відповідачем електроенергію, за наведеними вище актами прийому-передачі є таким що настав.

Однак, відповідач в порушення умов договору та вимог законодавства в повному обсязі не розрахувався за спожиту електроенергії та станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 93966,10 гривень.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач в перебігу розгляду справи своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача не спростував.

З огляду на викладене вище, враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем в повному обсязі боргу за спожиту електричну енергію за спірний період, чого відповідачем в перебігу розгляду справи не спростовано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості у розмірі 93966,10 гривень є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 10060,80 гривень пені, 1274,33 гривень 3% річних та 13042,48 гривень інфляційних втрат, розрахованих за загальний період з 10.01.2022 по 23.06.2022 на загальну суму заборгованості.

Пунктом п. 5.8. договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати за договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до договору.

За умовами п. 7 додатку № 2 у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,10% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду, але не більше ніж за 6 місяців.

Вказані положення узгоджуються з приписами ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені,3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що позивачем невірно визначено базу для нарахування, момент виникнення у відповідача прострочення виконання зобов`язань по кожному місяцю, за який у відповідача рахується заборгованість, а також в частині нарахування пені не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Так, згідно реєстру надходжень грошових коштів, наданого АТ «Ощадбанк» на запит позивача, на поточний рахунок ТОВ «Енергум» за період з 01.01.2021 по 12.06.2022 від контрагента ТОВ «ЗМП-1» перераховано 59592,92 гривень, зокрема відповідачем здійснено такі оплати:

- 24.06.2021 відповідачем на рахунок позивача здійснено перерахування грошових коштів у сумі 10000 гривень, із призначенням платежу: «Електрична енергія згідно дог. № 10-04/МИ-БО від 16.04.2021, рах. № 1949 від 18.05.2021»;

- 20.07.2021 відповідачем на рахунок позивача здійснено перерахування грошових коштів у сумі 8296,87 гривень, із призначенням платежу: «Електрична енергія за червень 2021 р. згідно рах. № 1949 від 18.05.2021»;

- 27.07.2021 відповідачем на рахунок позивача здійснено перерахування грошових коштів у сумі 8000 гривень, із призначенням платежу: «Електрична енергія за липень 2021 р. згідно рах. № 2302 від 16.06.2021»;

- 02.08.2021 відповідачем на рахунок позивача здійснено перерахування грошових коштів у сумі 5000 гривень, із призначенням платежу: «Електрична енергія за липень 2021 р. згідно рах. № 2302 від 16.06.2021»;

- 09.08.2021 відповідачем на рахунок позивача здійснено перерахування грошових коштів у сумі 7731,20 гривень, із призначенням платежу: «Електрична енергія за липень 2021 р. згідно рах. № 2302 від 16.06.2021»;

- 31.08.2021 відповідачем на рахунок позивача здійснено перерахування грошових коштів у сумі 5000 гривень, із призначенням платежу: «Електрична енергія згідно рах. № 3443 від 16.08.2021»;

- 27.09.2021 відповідачем на рахунок позивача здійснено перерахування грошових коштів у сумі 14000 гривень, із призначенням платежу: «Електрична енергія вересень 2021 р. згідно рах. № 3443 від 16.08.2021»;

- 29.10.2021 відповідачем на рахунок позивача здійснено перерахування грошових коштів у сумі 1564,85 гривень, із призначенням платежу: «Електрична енергія вересень 2021 р. згідно рах. № 3443 від 16.08.2021».

Пунктом 4.23. ПРРЕЕ передбачено, що у разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.

За змістом п. 4.24. ПРРЕЕ при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

У постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18, зазначено, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йде про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

Отже, з наведеного слідує, що заповнення реквізиту призначення платежу платіжного доручення належить виключно платнику, водночас, отримувач коштів, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Таким чином, враховуючи, що відповідач здійснюючи, зокрема20.07.2021, 27.07.2021, 02.08.2021, 09.08.2021. 27.09.2021 та 29.10.2021 оплати у платіжних документах чітко визначив призначення здійснюваного платежу, то позивач не мав права зараховувати грошові кошти в рахунок оплати будь-яких інших періодів, ніж ті що зазначені у платіжних документах. При цьому, у випадку наявності переплати у відповідному місяці, такі кошти у відповідності до п. 4.23. ПРРЕЕ зараховуються споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.

Отже, враховуючи наведені вище положення законодавства та висновки Верховного Суду, судом встановлено, що:

- здійснені відповідачем 24.06.2021 та 20.07.2021 оплати у сумі 10000 гривень та 8296,87 гривень відповідно, підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за актом прийому-передачі електроенергії від 30.06.2021 № 2226 на суму 18296,87 гривень, відтак вказаний акт оплачений повністю відповідачем;

- здійснені відповідачем 27.07.2021, 02.08.2021 оплати у сумі 8000 гривень, 5000 гривень відповідно та здійснена 09.08.2021 частково у сумі 749,73 підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за актом прийому-передачі електроенергії від 31.07.2021 № 2490 на суму 13749,73 гривень, відтак вказаний акт оплачений повністю відповідачем;

- залишок здійсненої відповідачем 09.08.2021 оплати у сумі 6981,47 гривень, здійснена 31.08.2021 оплата в сумі 5000 гривень та здійснена 27.09.2021 частково у сумі 1928,67 гривень підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за актом прийому-передачі електроенергії від 31.08.2021 № 2988 на суму 13910,14 гривень, відтак вказаний акт оплачений повністю відповідачем;

- залишок здійсненої відповідачем 27.09.2021 оплати у сумі 12071,33 гривень, здійснена 29.10.2021 оплата в сумі 1564,85 гривень підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за актом прийому-передачі електроенергії від 30.09.2021 № 3480 на суму 13636,18 гривень, відтак вказаний акт оплачений повністю відповідачем.

Відтак, неоплаченими є акти від 31.10.2021 № 3975 на суму 45917,93 гривень, від 30.11.2021 № 4548 на суму 42366,60 гривень та від 31.12.2021 № 5210 на суму 5681,57 гривень, кінцевий строк оплати яких, як зазначалось судом вище, є 10 число наступного календарного місяця поставки, а з 11 числа відповідного місяця відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Тому пеня має розраховуватися з наступного для після визначеного договором терміну оплати та до виконання грошового зобов`язання або до відповідного дня останнього місяця шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Натомість позивачем наведеного не врахованого та за актами №№ 3975, 4548 нарахування пені здійснено поза межами строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому судом враховано, що сторони в умовах договору не передбачили більшу тривалість строку нарахування пені.

Тож, судом здійснено власний розрахунок пені, 3% та інфляційних втрат, з урахуванням вірно визначеного початку та кінцевого періоду нарахування, положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», та встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат становить 7487,12 гривень, 1273,86 гривень та 13042,48 гривень відповідно.

Відтак вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі встановленому судом, а вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, підлягають задоволенню повністю у заявленій позивачем сумі 13042,48 гривень.

Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМП-1» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» 93966,10 гривень основного боргу, 7487,12 гривень пені, 1273,86 гривень3% річних та 13042,48 гривень інфляційних втрат.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2427,03 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМП-1» (08500, Київська обл., місто Фастів, вул. Соборна, будинок 10, код: 42867672) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5-А, оф. 320, код: 39568531) 93966,10 гривень основного боргу, 7487,12 гривень пені, 1273,86 гривень 3% річних,13042,48 гривень інфляційних втрат та 2427,03 гривеньсудового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2023.

Суддя Р.М. Колесник