Рішення

від 03.01.2023 по справі 914/2580/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.2023 Справа № 914/2580/22

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відділу освіти, молоді та спорту Сколівської міської ради, Львівська область, Стрийський район, м.Сколе;

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю НУРМАТ ЛТД, Житомирська область, м.Житомир;

про: стягнення заборгованості та збитків

ціна позову: 283077,20грн.

Представники:

Позивача: Сомар І.М. представник (довіреність від 31.10.2022р. №428);

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

17.10.2022р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Відділу освіти, молоді та спорту Сколівської міської ради від 14.10.2022р. б/н (вх. №2806) за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НУРМАТ ЛТД про стягнення заборгованості та збитків; ціна позову: 283077,20грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем зобов`язань з поставки пального за Договором від 01.10.2021р. №67.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.10.2022р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; клопотання Позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження відхилити; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 03.11.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.11.2022р. у цій справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 22.11.2022р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.11.2022р. у цій справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 07.12.2022р.

В судовому засіданні 07.12.2022р. судом оголошувалась перерва в межах дня слухання до 11:55год. 07.12.2022р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2022р. у цій справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 03.01.2022р.

Згідно ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу: підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, згідно ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили. Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України).

Згідно із п.п.1, 2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (ст.13 ГПК України).

Учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п.п.2, 3 ч.1 ст.42 ГПК України).

З врахуванням наведеного суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 28.01.2020р. у справі №43/122, що учасник справи, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право участь в судовому процесі та подання письмових заяв по суті спору. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.10.2022р. про відкриття провадження у цій справі судом встановлено Відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали, відповідно до ст.165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду); одночасно надіслати (надати) Позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого надіслання (надання) надати суду.

Ухвалу суду від 18.10.2022р. про відкриття провадження у цій справі надіслано судом 19.10.2022р. за зазначеною Позивачем у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача: 10001, Житомирська область, м.Житомир, вул.Кооперативна, буд.18, проте 24.11.2022р. повернуто відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою: за закінченням терміну зберігання, що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414677137 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

02.12.2022р. поштовий конверт за ідентифікатором 7901414677137 повернувся до суду із відміткою відділення поштового зв`язку (ф.20) «за закінченням встановленого терміну зберігання» та зареєстрований в системі електронного документообігу суду за вх.№24850/22.

Ухвалу суду від 03.11.2022р. у цій справі надіслано судом 09.11.2022р. за адресою місцезнаходження Відповідача: 10001, Житомирська область, м.Житомир, вул.Кооперативна, буд.18, проте 14.12.2022р. повернуто відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою: за закінченням терміну зберігання, що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414670175 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html). 22.12.2022р. поштовий конверт за ідентифікатором 7901414670175 повернувся до суду із відміткою відділення поштового зв`язку (ф.20) «за закінченням встановленого терміну зберігання» та був зареєстрований в системі електронного документообігу суду за вх.№26555/22.

Ухвалу суду від 22.11.2022р. у цій справі надіслано судом 28.11.2022р. за зазначеною Позивачем у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача: 10001, Житомирська область, м.Житомир, вул.Кооперативна, буд.18, проте з 06.12.2022р. перебуває у точці видачі/доставки, що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414692047 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу суду від 07.12.2022р. у цій справі надіслано судом 08.12.2022р. за зазначеною Позивачем у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача: 10001, Житомирська область, м.Житомир, вул.Кооперативна, буд.18, проте 16.12.2022р. не вручено під час доставки, що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414713192 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч.ч.3, 7 ст.120 ГПК України).

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду №800/547/17 від 25.04.2018, а також Верховного Суду №913/879/17 від 27.11.2019, №10/249-10/19 від 21.05.2020р., №24/260-23/52-б від 15.06.2020р. та №911/3142/19 від 18.03.2021р., що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Зокрема, «право на публічний розгляд», передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, означає право на «усне слухання». І це право було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання («Schmidt v. Latvia»). У справі «Салов проти України» ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Ruiz-Mateos v. Spain»). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони («Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» та «Ankerl v. Switzerland»).

У рішенні ЄСПЛ «Надточій проти України» зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Судові рішення, пов`язані з рухом цієї справи надсилались судом на адресу Відповідача (зокрема ухвали від 18.10.2022р., 03.11.2022р., 22.11.2022р. та від 07.12.2022р. у цій справі), а також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У рішеннях "Надточій проти України" та "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу ("Богонос проти Росії").

Також, суд враховує правову позицію ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення Відповідача про відкриття провадження у справі, а також про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання Учасникам справи достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №910/33054/15.

За приписами ст.129 Конституції України, ст.2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними ("Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними ("Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну ("Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 01.04.2021р. №763/0/15-21 «Про надання уніфікованих рекомендацій для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину» вирішено рекомендувати судам застосовувати у діяльності уніфіковані рекомендації щодо безпечної роботи в умовах карантину, що додаються.

Пунктом 4 уніфікованих рекомендацій щодо безпечної роботи в умовах карантину встановлено довести до відома учасників судових процесів можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. При цьому відкладення розгляду справи можливе лише у крайньому разі, лише коли його проведення з використанням електронних засобів зв`язку неможливе через процедурні та технічні причини.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення Учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, беручи до уваги встановлені ст.195 ГПК України строки розгляду спору в порядку загального позовного провадження, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності повноважного представника Відповідача за наявними у справі документами.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 283077,20грн. заборгованості, яка виникла у зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем Договору від 01.10.2021р. №67 при врахуванні ціни дизельного пального, яка існує на день подання позову до суду а у випадку зміни ціни, задоволити вимогу про відшкодування збитків беручи до уваги ціну дизельного палива, яка буде існувати на день винесення рішення суду.

В обґрунтування заявленого позову Позивач зазначає, що 01.10.2021р. між ним та ТзОВ «Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія», яке, внаслідок зміни найменування, перетворилось в Товариство з обмеженою відповідальністю «НУРМАТ ЛТД» (надалі Відповідач) в результаті проведення процедури закупівлі відкритих торгів укладено Договір №67 про закупівлю дизельного палива на загальну суму 255000грн.

Згідно пункту 1.3 вказаного Договору відпуск товару здійснюється по відпускних талонах, які є документом обов`язкової звітності та надають право покупцеві на отримання товару через АЗС «БРСМ» за адресою: Україна, Львівська область, Стрийський район, м. Сколе, вул. Героїв Маківки, 9 (пункт 4.8 договору). Термін дії договору, згідно пункту 11.1. становить «до повного виконання сторонами договірних зобов`язань».

05.10.2021р. ТОВ «ТД МТК» на адресу Позивача згідно видаткової накладної № 5512 направлено талони на 5000 літрів дизельного палива на загальну суму 127500грн. (по ціні 25,5грн. за 1 літр - згідно договору №67 від 01.10.21), термін дії яких, в порушення вимог пункту 4.6 договору N67 (термін дії талонів на паливо повинен бути від 12 місяців) до 31.12.2021р. Кошти в сумі 127500грн. проплачені, згідно платіжного доручення №407 від 12.10.2021р., Позивачем на рахунок ТОВ «ТД МТК».

13.12.2021р. ТОВ «ТД МТК» на адресу Позивача згідно видаткової накладної №7161 направлено талони на 4560 літрів дизельного палива на загальну суму 127224грн. (по ціні 27,9грн. за 1 літр - згідно додаткової угоди №1 від 09.12.2021р.), термін дії яких до 30.11.2022р. Кошти в сумі 127224грн. проплачені Позивачем на рахунок ТОВ «ТД МТК» згідно платіжного доручення №612 від 23.12.2021р.

З наведеного Позивач підсумовує про належне виконання умов Договору Позивачем.

Позивач зазначає, що 25.01.2022 він звернувся з листом вих.№25 до ТОВ «ТД МТК» для здійснення обміну залишку талонів на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2021 в кількості 1970 літрів (були отримані по ціні 25,5грн. за 1 літр) на талони на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2022 в кількості 1970 літрів, на виконання вимог пункту 4.6 (термін дії талонів на паливо повинен бути від 12 місяців, з можливістю обміну їх на нові талони з новим строком дії при його закінченні) та згідно з п.4.1 (строк постачання товарів - до повного виконання сторонами договірних зобов`язань) та п.11.1 (договір діє до повного виконання сторонами договірних зобов`язань) договору №67 (відправлено ТОВ «ТД МТК» 25.01.2022 на адресу м.Запоріжжя, вул.Гребельна,5, Укрпоштою рекомендованим листом). Однак, даний лист проігнорований ТОВ «ТД МТК».

20.05.2022р. Позивач повторно звернувся з листом за вих.№188 до ТОВ «ТД МТК» для здійснення обміну талонів на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2021р. в кількості 1970 літрів (були отримані по ціні 25,5грн. за 1 літр) на талони на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2022р. в кількості 1970 літрів, на виконання п.4.6 (термін дії талонів на паливо повинен бути від 12 місяців, з можливістю обміну їх на нові талони з новим строком дії при його закінченні) та згідно з п.4.1 (строк постачання товарів - до повного виконання сторонами договірних зобов`язань) та п.11.1 (договір діє до повного виконання сторонами договірних зобов`язань) договору №67 (відправлено ТОВ «ТД МТК» 20.05.2022 на офіційну електронну пошту, вказану у Договорі). Однак, даний лист знову проігнорований ТОВ «ТД МТК».

Крім цього, АЗС «БРСМ» за адресою: Україна, Львівська область, Стрийський район, м.Сколе, вул.Героїв Маківки, 9 (п.4.8 договору) відмовився заправляти транспортні засоби Позивача дизельним паливом по залишку талонів, термін дії яких закінчується 30.11.2022р. в кількості 3350 літрів (були отримані по ціні 27,9грн. за 1 літр), мотивуючи відсутністю палива, хоча згідно п.7.5.2 договору №67 продавець (ТОВ «ТД МТК») зобов`язаний забезпечувати поставку товару у необхідній кількості за адресою замовника.

01.06.2022р. він повторно звернувся з листом (письмовою претензією) за вих.№202 до ТОВ «ТД МТК» з вимогою виконати в повному обсязі умови договору №67 від 01.10.2021р., а саме: на виконання вимог п.4.6 (термін дії талонів на паливо повинен бути від 12 місяців, з можливістю обміну їх на нові талони з новим строком дії при його закінченні), а також вимог п.7.5.4 (продавець зобов`язаний у разі закінчення терміну дії талонів на товар здійснити заміну таких талонів на нові (подовжити термін їх дії) без зміни кількості товару) і п.7.5.2 (продавець зобов`язаний забезпечувати поставку товару у необхідній кількості за адресою замовника), та згідно з п.4.1 (строк постачання товарів - до повного виконання сторонами договірних зобов`язань) та п.11.1 (договір діє до повного виконання сторонами договірних зобов`язань) договору N67; здійснити обмін талонів або подовжити термін їх дії на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2021р. в кількості 1970 літрів на талони на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2022р. в кількості 1970 літрів: забезпечити їх отоварення дизельним паливом через АЗС «БРСМ» за адресою: Україна, Львівська область, Стрийський район, м.Сколе, вул. Героїв Маківки, 9 (п.4.8) на виконання вимог п.7.5.1 (продавець зобов`язаний забезпечувати безперебійну та цілодобову роботу АЗС за виключенням технологічних перерв), п.7.5.2 (продавець зобов`язаний забезпечувати поставку товару у необхідній кількості за адресою замовника), п.7.5.3 (продавець зобов`язаний відпускати товар на всю вказану у пред`явлених талонах кількість через мережу АЗС на території України) договору №67; забезпечити отоварення талонів, термін дії яких закінчується 30.11.2022р., дизельним паливом через АЗС «БРСМ» за адресою: Україна, Львівська область, Стрийський район, м.Сколе, вул.Героїв Маківки, 9 (п.4.8) на виконання вимог п.7.5.1 (продавець зобов`язаний забезпечувати безперебійну та цілодобову роботу АЗС за виключенням технологічних перерв), п.7.5.2 (продавець зобов`язаний забезпечувати поставку товару у необхідній кількості за адресою замовника), п.7.5.3 (продавець зобов`язаний відпускати товар на всю вказану у пред`явлених талонах кількість через мережу АЗС на території України).

Вказаним листом також проінформовано, що ТОВ «ТД МТК», згідно п.9.2 договору №67 від 01.10.2021р. (сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за договором внаслідок дії форс-мажорних обставин, повинна письмово повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов`язань за договором протягом 3 днів з моменту настання форс-мажорних обставин), не повідомило Позивача про неможливість виконання в повному обсязі умов вказаного договору.

Також, цим листом повідомлено, що у випадку невиконання ТОВ «ТД МТК» в повному обсязі умов договору, Позивач буде змушений звертатися з позовом до суду на підставі п.10.1 договору №67 для зобов`язання виконання договору в повному обсязі, а також для стягнення пені, штрафу та судових витрат з підприємства, згідно п.8.1 (у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачені законами та договором), п.8.2 (у разі затримки поставки товару у строки, передбачені договором, або затримки заміни неякісного товару чи усунення недоліків постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Термін постачання товару починається з моменту направлення замовником заявки на товар), п.8.3 (сплата неустойки не звільняє винну сторону від обов`язку належним чином виконати прострочене зобов`язання) договору №67. Вказаний лист (письмова претензія) відправлено до ТОВ «ТД МТК» 01.06.2022 на вказану у договорі офіційну електронну пошту, а також відправлено до ТОВ «ТД МТК» 28.06.2022 в м.Запоріжжя, відділення №4 Нової пошти. Цей лист також проігнорований ТОВ «ТД МТК».

В доповнення Позивач зазначає, що 04.07.2022р. він звернувся з листом за вих.№253 до ТОВ «ТД МТК» з вимогою виконати в повному обсязі умови договору №67, а саме: згідно п.п.4.1, 11.1, на підставі п.4.6 Договору та на підставі Гарантійного листа від 17.01.2022 здійснити обмін талонів на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2021р. в кількості 1970 літрів (отримані по ціні 25,5грн. за 1 літр) на талони на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2022р. в кількості 1970 літрів. У разі неможливості обміну вище вказаних талонів повернути кошти, сплачені за дизельне паливо в кількості 1970 літрів, згідно вказаного договору, в сумі 50235грн., перерахувавши їх на розрахунковий рахунок Позивача.

Враховуючи, що на АЗС «БРСМ» за адресою: Україна, Львівська область, Стрийський район, м.Сколе, вул.Героїв Маківки, 9 (п.4.8 договору) Позивач не має змоги заправити транспортні засоби дизельним паливом по талонах, термін дії яких закінчується 30.11.2022р., в кількості 3350 літрів (отримані по ціні 27,9грн. за 1 літр), у зв`язку з відсутністю палива на вказаній АЗС, забезпечити можливість Позивачу отоварення цих талонів дизельним паливом на АЗС. У разі неможливості отоварення вище вказаних талонів, повернути кошти, сплачені за дизельне паливо в кількості 3350 літрів в сумі 93465 грн., перерахувавши їх на розрахунковий рахунок Позивача. Вказаний лист також проігнорований ТОВ «ТД МТК».

16.08.2022р. Позивач звернувся з листом-претензією за вих.№302 до ТОВ «НУРМАТ ЛТД» з вимогою повернути заборгованість, яка виникла у зв`язку з невиконанням ТОВ «ТД МТК» умов Договору (враховуючи, що ТОВ «НУРМАТ ЛТД» (ЄДРПОУ: 43621716) у зв`язку зі зміною виду діяльності не в змозі виконати в повному обсязі умови Договору по обміну та отоваренню талонів дизельним паливом), а саме: ТОВ «НУРМАТ ЛТД» запропоновано протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача усю суму заборгованості (143700грн.). Крім цього, вказаним листом-претензією ТОВ «НУРМАТ ЛТД» проінформовано, що ТОВ «ТД МТК», згідно вимог п.9.2 Договору (сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за договором внаслідок дії форс-мажорних обставин, повинна письмово повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов`язань за договором протягом 3 днів з моменту настання форс-мажорних обставин), не повідомило про неможливість виконання в повному обсязі умов вказаного договору, Також, ТОВ «НУРМАТ ЛТД» цим листом-претензією повідомлено, що у випадку не повернення ними заборгованості, що виникла у зв`язку з не виконанням ТОВ «ТД МТК» у повному обсязі умов Договору, Позивач буде змушений звертатися з позовом до суду на підставі п.10.1 Договору для зобов`язання повернення заборгованості, а також для стягнення пені, штрафу та судових витрат з підприємства, згідно п.8.1 (у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачені законами та договором), п.8.2 (у разі затримки поставки товару у строки, передбачені договором, або затримки заміни неякісного товару чи усунення недоліків постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Термін постачання товару починається з моменту направлення замовником заявки на товар), п.8.3 (сплата неустойки не звільняє винну сторону від обов`язку належним чином виконати прострочене зобов`язання) договору №67.

Вказаний лист-претензія відправлено до ТОВ «НУРМАТ ЛТД» 16.08.2022 на юридичну адресу, згідно витягу з ЄДРПОУ: м. Житомир, вул. Кооперативна, 18, однак за вказаною адресою лист-претензію не було вручено ТОВ «НУРМАТ ЛТД» і повернуто відправнику. Тоді, 25.08.2022 цей лист-претензію відправлено до ТОВ «НУРМАТ ЛТД» на фактичну адресу, згідно даних з Опендатабот: м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5, де, в м. Запоріжжя, у відділенні № 4 Нової пошти, 28.08.2022 вручено представнику ТОВ «НУРМАТ ЛТД». Цей лист-претензія проігнорований ТОВ «НУРМАТ ЛТД».

30.08.2022р. Позивач звернувся з листом вих.№327 до директора АЗС «БРСМ», що знаходиться за адресою: м.Сколе, вул.Героїв Маківки, 9, з проханням письмово повідомити впродовж 10 днів про причини відмови заправляти транспортні засоби Позивача дизельним паливом по залишку талонів, термін дії яких закінчується 30.11.2022 року в кількості 3350 літрів (на виконання умов договору №67 від 01.10.2021р.). Відповідь на лист не надійшла.

Підсумовуючи наведене Позивач зазначає, що станом на 29.09.2022р. за Позивачем рахується у залишку талонів на дизельне паливо, які не отоварені, всього в загальній кількості 5320 літрів, а саме: талони на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2021р.: номіналом 10 літрів - 3 штуки (в загальному 30 літрів), номіналом 20 літрів - 97 штук (в загальному 1940 літрів) - всього 1970 літрів; талони на дизельне паливо терміном дії до 30.11.2022р.: номіналом 10 літрів - 27 штук (в загальному 270 літрів), номіналом 20 літрів - 154 штуки (в загальному 3080 літрів) - всього 3350 літрів.

Відтак, згідно доводів Позивача, ТОВ «ТД МТК» (теперішня назва ТОВ «НУРМАТ ЛТД») порушив господарське зобов`язання, шо виникло з договору №67, а саме: відповідач порушив (не виконав або неналежно виконав) такі пункти договору №67 від 01.10.2021р.: 4.1. Строк постачання товарів; до 31.12.2021р. або до повного виконання сторонами договірних зобов`язань; 4.6. Термін дії талонів на паливо повинен бути від 12 місяців, з можливістю обміну їх на нові талони з новим строком дії при його закінченні; 5.1. Продавань гарантує безперебійне обслуговування автотранспортних засобів Покуття на кожній вибраній АЗС Продавця по території України; 7.5.2. Продавець зобов`язаний: Забезпечувати поставку товару необхідній кількості за адресою Замовника; 7.5.3. Продавець зобов`язаний: Відпускати Товар на всю вказану пред`явлених талонах (скетч-картах) кількість через мережу АЗС по території України; 7.5.4. Продавець зобов`язаний: У разі закінчення терміну дії талонів (скетч-карток) на Товар, здійснити заміну таких талонів на нові (подовжити термін їх дії) без зміни кількості Товару; 7.5.5. Продавець зобов`язаний: У разі невиконання п.7.5.3. даного Договору повернути сплачені кошти за Товар, який не був отриманий.

Позивач у поданій позовній заяві зазначає, що ТОВ «НУРМАТ ЛТД» за вчинене правопорушення у сфері господарювання, а саме: за порушення господарського зобов`язання, повинен нести господарсько-правову відповідальність шляхом застосування господарських санкцій, а саме: штрафних санкцій і відшкодування збитків, на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, інтими законами та договором №67 від 01.10.2021р. Таким чином, на основі вище викладеного, Відповідач зобов`язаний повернути заборгованість Позивачу, шо виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №67 від 01.10.2021р. шляхом сплати Позивачу коштів, перерахувавши їх на розрахунковий рахунок Позивача в сумі 283077,20грн., а саме: штрафні санкції в розмірі 30273,88грн. (20214,88грн. пені та 10059грн. штрафу), відшкодування збитків у сумі 252803,32грн. (283077,20-30273,88), втрати дизельного палива Позивачем в кількості 1970 літрів на загальну суму 104823,70грн., втрати дизельного палива Позивачем в кількості 3350 літрів на загальну суму 178253,50грн.

Втрати пального в кількості 1970 літрів на загальну суму 104823,70грн. Позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з його не отриманням від ТОВ «ТД МТК», так як неможливо отоварити талони дизельним паливом марки «Євро» по залишку талонів, термін дії яких закінчився 31.12.2021р., які ТОВ «ТД МТК» не обміняв, порушивши вимоги п.4.6 договору №67 від 01.10.2021р. (термін дії талонів на паливо повинен бути від 12 місяців, з можливістю обміну їх на нові талони з новим строком дії при його закінченні), за яке, згідно платіжного доручення №407 від 12.10.2021р., у вигляді талонів на дизельне паливо Позивачем була проплачена сума відповідачу у розмірі 50235грн. (по ціні 25,5грн. за 1 літр - згідно договору №67 від 01.10.2021р.); на підставі даних на сайті Мінфіну за інформацією Консалтингової групи А-95 середня ціна на дизельне паливо по Україні станом на 04.10.2022р. становить 53,21грн. за 1 літр, отже, на час подання позовної заяви вартість 1970 літрів дизельного палива буде становити 104 823,70грн.

Щодо втрат пального в кількості 3350 літрів на загальну суму 178253,50грн. Позивач зазначає, що у зв`язку з його не отриманням від ТОВ «ТД МТК», так як неможливо отоварити талони дизельним паливом марки «Євро» по залишку талонів, термін дії яких закінчується 30.11.2022р., через відсутність палива на АЗС «БРСМ» за адресою: Україна, Львівська область, Стрийський район, м.Сколе, вул.Героїв Маківки, 9 (п.4.8 договору), за яке, згідно платіжного доручення №612 від 23.12.2021р., у вигляді талонів на дизельне паливо позивачем була проплачена сума відповідачу у розмірі 93465грн. (по ціні 27,9грн. за 1 літр - згідно додаткової угоди №1 від 09.12.2021р.); на підставі даних на сайті Мінфіну за інформацією Консалтингової групи А-95 середня ціна на дизельне паливо по Україні станом на 04.10.2022 становить 53,21грн. за 1 літр, отже, на час подання позовної заяви вартість 3350 літрів дизельного палива буде становити 178 253,50грн.

Аналогічні за змістом доводи викладено Позивачем в Поясненнях від 03.11.2022р. вих. №435 (вх. №22927/22 від 03.11.2022р.).

У поданих 07.12.2022р. за вх.№25270/22 Поясненнях представник Позивача зазначив, що з вини Відповідача внаслідок невиконання умов Договору від 01.10.2021р. №67 Позивачем не було отоварено талони за Договором в кількості 1970л. на суму 50235грн. та в кількості 3350л. на суму 93465грн. З підстав наведеного Позивачем у відповідності до вимог ГК України розраховано суму збитків в розмірі 283077,20грн., де за основу бралась ціна дизельного пального на момент подання позовної заяви до суду та кількості пального, яке не отоварено Позивачем за Договором.

Дана сума в розмірі 283077,20грн. включає в себе суму заборгованості в розмірі 143700грн. та штрафні санкції на суму 30273,88грн., а тому Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 283077,20грн. завданих збитків, які покривають суму штрафних санкцій в розмірі 30273,88грн. і заборгованість в розмірі 143700грн.

Позиція Відповідача:

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 ГПК України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності повноважного представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, в позові слід відмовити у повному обсязі з огляду на наступне.

01.10.2021р. між Відділом освіти, молоді та спорту Сколівської міської ради (надалі Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ МІЖРЕГІОНАЛЬНА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ», яке внаслідок зміни найменування перетворилось в Товариство з обмеженою відповідальністю НУРМАТ ЛТД (надалі Відповідач, Продавець) укладено Договір №67 (надалі Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Продавець зобов`язується передати через мережу автозаправних станцій по території України Покупцю товар за «ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (дизельне паливо)» (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплачувати його вартість в порядку та на умовах визначених Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору найменуванням (номенклатура, асортимент), кількість та ціна Товару визначаються в специфікації (Додаток №1 до договору про закупівлю), що є невід`ємною частішою цього Договору.

Згідно п.1.3. Договору відпуск Товару здійснюється по відпускним талонам (скетч-картах, талонах), які є документом обов`язкової звітності та надають право Покупцеві (представникам Покупця) на отримання Товару через АЗС.

Загальна сума Договору становить 255000грн., в т.ч. ПДВ (20%) 42500грн., яку визначено найбільш економічно вигідною (п.2.1. Договору).

Відпускна ціна за одиницю Товару на момент видачі талонів (скетч-карток) не має перевищувати ціну; що встановлена у мережі, але не може бути вище, ніж ціна, що визначена у специфікації (Додаток № 1 до договору) до цього Договору (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.2.3. Договору зміна ціни за одиницю Товару допускається не більше ніж на 10 відсотків уразі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в п. 2.1. Договору.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі рахунку та накладної на умовах можливої відстрочки платежу строком на 30 календарних днів (п.3.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору Сторонами передбачено, що строк постачання товарів становить до 31.12.2021 року або до повного виконання сторонами договірних зобовязань.

Відповідно до п.4.2. Договору після погодження Сторонами асортименту, кількості та ціни Товару (партії Товару) Постачальник надає за видатковою накладною Покупцю талони/скетч-карти на пальне встановленої форми відповідного номіналу.

Право власності па Товар переходить, до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар (п.4.3. Договору).

Пунктом 4.4. Договору Сторонами передбачено, що картка па пальне є товаро-розпорядчим документом на Товар, на підставі якого здійснюється відпуск Товару на АЗС. Картка на пальне не є розрахунковими платіжним засобом. Для отримання Товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред`являє оператору - АЗС картку на пальне: Оператор АЗС здійснює: відповідну1 ідентифікацію картки на пальне і, на підставі цього, здійснює відпуск Товару відповідної марки та кількості. При відпуску Товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання Покупцем Товару відповідного асортименту та кількості.

Відповідно до п.4.5. Договору датою відпуску Товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта.

Згідно п.4.6. Договору термін дії талонів на паливо повинен бути від 12місяців, з можливістю обміну їх на нові талони з новим строком дії при його закінченні.

Місце отримання Товару - УКРАЇНА, ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ, СТРИЙСЬКИЙ РАЙОН, М.СКОЛЕ, вул. Героїв Маківки, буд.9 - АЗС «БРСМ» (п.4.8. Договору).

Пунктом 5.1. Договору Продавець гарантував безперебійне обслуговування водіїв автотранспортних засобів Покупця на кожній вибраній АЗС Продавця по території України.

Мережа АЗС здійснює відпуск Товару Покупцю цілодобово (п.6.1. Договору).

Згідно п.8.2. Договору у разі затримки поставки Товару у строки, передбачені цим Договором або затримку заміни неякісного Товару чи усунення недоліків Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості, Термін постачання товару починається з моменту направлення Замовником заявки на товар. Форма отримання заявки обумовлюється сторонами.

Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2021р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобовязань (п.11.1. Договору).

Специфікацією (Додаток №1 до Договору) визначено, що предметом Договору є дизельне паливо в кількості 10000 літрів за ціною 25,50грн. за 1 літру з ПДВ.

Загальна вартість тендерної пропозиції 255000грн., в т.ч. ПДВ (20%): 42500грн.

Додатковою угодою від 09.12.2021р. №1 до Договору Сторонами погоджено змінити ціни Товару та внести відповідні зміни до Договору №67. У зв`язку із застосуванням цієї Додаткової угоди Сторони домовились викласти Специфікацію до Договору у наступній редакції: дизельне паливо в кількості 5000 літрів за ціною 25,50грн. за 1 літру з ПДВ; дизельне паливо в кількості 4569,89247 літрів за ціною 27,90грн. за 1 літру з ПДВ. Загальна вартість тендерної пропозиції прописом 255000грн., в т.ч. ПДВ (20%): 42500грн.

Договір, Додаток №1 та Додаткову угоду №1 до нього підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Видатковою накладною від 05.10.2021р. №5512 Відповідачем поставлено Позивачу дизельне паливо у кількості 5000л. за ціною 25,50грн. за 1л. з ПДВ на суму 127500грн. з ПДВ. Вказану Видаткову накладну підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Платіжним дорученням від 12.10.2021р. №407 Позивачем сплачено на користь Відповідача 127500грн. за поставлений товар за Договором.

Видатковою накладною від 13.12.2021р. №7161 Відповідачем поставлено Позивачу дизельне паливо у кількості 4560л. за ціною 27,90грн. за 1л. з ПДВ на суму 127224грн. з ПДВ. Вказану Видаткову накладну підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Платіжним дорученням від 23.12.2021р. №612 Позивачем сплачено на користь Відповідача 127224грн. за поставлений товар за Договором.

Листом від 25.01.2022р. вих.№25 Позивач просив Відповідача здійснити обмін талонів на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2021 року в кількості 1970 літрів на талони на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2022 року в кількості 1970 літрів.

Листом від 20.05.2022р. вих. №188 Позивач просив Відповідача здійснити обмін талонів на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2021 року в кількості 1970 літрів на талони на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2022 року в кількості 1970 літрів.

Відповідачем вказані листи залишено без відповіді та реагування.

Листом від 01.06.2022р. вих.№202 Позивач просив Відповідача здійснити обмін талонів на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2021р. в| кількості 1970 літрів на талони на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2022р. в кількості 1970 літрів, а також виконати належним чином взяті на себе договірні зобов`язання з постави товару за Договором:

-здійснити обмін талонів або подовжити термін їх дії на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2021р. в кількості 1970 літрів на талони на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2022р. в кількості 1970 літрів;

-забезпечити їх отоварення дизельним паливом через АЗС «БРСМ» за адресою: Україна, Львівська: область, Стрийський район, м.Сколе, вул.Героїв Маківки, 9 (п.4.8 договору) на виконання вимог п.7.5.1 (продавець зобов`язаний забезпечувати безперебійну та цілодобову роботу АЗС за виключенням технологічних перерв), п.7.5.2 (продавець зобов`язаний забезпечувати поставку товару у необхідній кількості за адресою замовника), п.7.5.3 (продавець зобов`язаний відпускати товар на всю вказану у пред`явлених талонах кількість через мережу АЗС на території України) договору №67;

-забезпечити отоварення талонів, термін дії яких закінчується 30.11.2022, дизельним наливом через АЗС «БРСМ» за адресою: Україна, Львівська область, Стрийський район, м.Сколе, вул.Героїв Маківки, 9 (п.4.8) на виконання вимог п.7.5.1 (продавець зобов`язаний забезпечувати безперебійну та цілодобову роботу АЗС за виключенням технологічних перерв), п.7.5.2 (продавець зобов`язаний забезпечувати поставку товару у необхідній кількості за адресою замовника), п.7.5.3 (продавець зобов`язаний відпускати товар на всю вказану у пред`явлених талонах кількість через мережу АЗС на території України) договору.

Відповідачем вказаного листа залишено без відповіді та реагування.

Листом від 04.07.2022р. вих.№253 Позивач просив Відповідача здійснити обмін талонів на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2021р. в кількості 1970 літрів на талони на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2022р. в кількості 1970 літрів. У разі неможливості обміну талонів Позивач просив Відповідача повернути кошти, сплачені за Договором. Відповідачем вказаного листа залишено без відповіді та реагування.

З метою досудового врегулювання спору Позивач Листом-претензією від 16.08.2022р. вих.№302 пропонував Відповідачу протягом 10 календарних днів перерахувати Позивачу 143700грн. сплачених за Договором коштів та зазначав, що у випадку неповернення Позивач буде змушений звертатись до суду за захистом своїх прав. Відповідачем вказану Претензію залишено без відповіді та реагування. Докази повного або часткового задоволення Відповідачем претензії Позивача в матеріалах справи відсутні, станом на час проведення судового засідання з розгляду спору по суті Сторонами суду не заявлені та не подані.

Також, листом від 30.08.2022р. вих.№327 Позивач просив Відповідача протягом 10 днів повідомити причини відмови заправляти транспортні засоби Позивача товаром за Договором по залишку талонів, термін дії яких завершується 31.12.2022р. в кількості 3350 літрів.

Інформаційним листом від 01.09.2022р. б/н інженер Позивача повідомив про те, що 13.12.2021р. ТзОВ «ТД МТК» на адресу Позивача, згідно видаткової накладної №7161, було направлено талони на 4560 літрів дизельного палива марки «Євро» на загальну суму 127224грн. (по ціні 27,9 гривень за 1 літр), термін дії яких до 30.11.2022 року. Кошти в сумі 127224 гривень проплачені, згідно платіжного доручення №612 від 23.12.2021, відділом освіти, молоді та спорту Сколівської міської ради на рахунок ТзОВ «ТД МТК». Однак, АЗС «БРСМ» за адресою: Україна, Львівська область, Стрийський район м.Сколе, вул.Героїв Маківки, 9 (п.4.8 договору) відмовляється заправляти транспортні засоби відділу освіти, молоді та спорту Сколівської міської ради дизельним паливом по залишку талонів, термін дії яких закінчується 30.11.2022р. в кількості 3350 літрів, мотивуючи відсутністю палива, хоча згідно п.7.5.2 договору №67 продавець (ТзОВ «ТД МТК») зобов`язаний забезпечувати поставку товару у необхідній кількості за адресою замовника.

В обґрунтування ціни палива станом на 04.10.2022р. Позивачем долучено до матеріалів справи роздруківку скрін-шоту із сайту «Мінфін», з якої вбачається, що за інформацією Консалтингової групи А-95 середня ціна на дизельне паливо по Україні станом на 04.10.2022р. становить 53,21 гривень за 1 літр.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь 283077,20грн. збитків, які виникли у зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем Договору від 01.10.2021р. №67.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, ст.4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №924/831/17.

Верховний Суд (постанова №924/1022/17 від 06.11.2019) констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.03.2021р. у справі №521/20937/16-ц, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 №905/1926/16, від 30.01.2019 справа №569/17272/15-ц).

Суд також зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі №917/733/14, що наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Окрім того, статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2019р. №911/476/17.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно вимог ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок (ч.1 ст.527 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода) (ст.22 ЦК України).

Відповідно до статті 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі №753/7281/15.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція у постанові Верховного Суду №902/320/17 від 10.12.2018р. та №904/5489/18 від 16.04.2020р.).

При цьому суд зазначає, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення Позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок Позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу, протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного Позивачем максимального розміру заборгованості.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі №927/467/17, від 21.05.2018 №904/10198/15, від 22.01.2019 №905/305/18, від 28.01.2019 №922/3782/17, від 14.02.2019 №922/1019/18, від 05.03.2019 №910/1389/18, та від 27.05.2019 у справі №910/20107/17.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що підписання Позивачем Видаткової накладної не свідчить про передання Відповідачем Позивачу товару за Договором, а лише підтверджує факт передачі паливних карток чи талонів, які надавали право Позивачу на отримання відповідної кількості товару (палива) за Договором в майбутньому.

Суд звертає увагу, що враховуючи суть правовідносин між Сторонами та специфіку придбання палива у спосіб придбання скретч-карток чи паливних талонів та мету придбання таких - мати можливість їх пред`явлення на АЗС для отримання палива у погодженій кількості та у межах строку дії таких карток, Позивачу мали бути передані картки, які уже на час передачі мали бути забезпечені узгодженою кількістю палива, доступного для фактичного отримання Позивачем при пред`явленні відповідної картки чи талону на АЗС. Договором між сторонами не визначалося додаткових умов чи дій Позивача для отримання палива на АЗС при пред`явленні карток. Технічні збої в системах оператора, впровадження карантинних заходів (які вже існували на час укладення договору) чи зростання цін на нафтопродукти не можуть вважатись об`єктивними обставинами неможливості виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань, оплачених Позивачем у повному обсязі.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Відповідачем Позивачу на підставі Видаткових накладних від 05.10.2021р. №5512 та від 13.12.2021р. №7161 поставлено товар за Договором на суму 254724грн з урахуванням ПДВ.

За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред`являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.

В той же час, згідно доводів Позивача, Позивач внаслідок неможливості обміну талонів на товар за Договором шляхом обміну талонів на пальне на АЗК зазнав збитків на суму 283077,20грн.

При цьому, суд звертає увагу, що Відповідач не заперечив факту неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором перед Позивачем. Під час розгляду справи Відповідач таких обставин також не спростовував.

Як передбачено ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020р. у справі №910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази Позивачем і ненадання жодних доказів на їх спростування Відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані Позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені Позивачем обставини щодо укладення між Сторонами Договору, належного виконання Позивачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставленого за Договором товару, а також неможливості реалізації Позивачем паливних талонів на дизельне паливо терміном дії до 31.12.2021 року в кількості 1970 літрів за ціною 25,50грн./л. та 3350 літрів за ціною 27,90грн./л. загалом на суму 143700грн.

Відтак, обставину неможливості реалізувати талони, придбані у Відповідача за Договором, суд визнає доведеною та не спростованню. Наведене не відповідає умовам зобов`язань, що виникли між Сторонами, адже, здійснюючи повну оплату товару пального у талонах, сторона (Позивач) розраховує на відпуск відповідного пального у відповідних АЗС, обов`язок забезпечення здійснення якого належить Відповідачу.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що Позивачем доведено протиправну поведінку Відповідача, яка полягала у невиконанні взятих на себе договірних зобов`язань з поставки товару за Договором у встановлені Договором порядку та строки, вину Відповідача у такій непоставці, проте не доведено розміру шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою Відповідача та шкодою.

Так, Позивачем не доведено належними засобами доказування необхідності та невідворотності використання Позивачем саме 5320 літрів дизельного палива саме 04.10.2022р., а також ціни дизельного палива в м.Сколе Стрийського району Львівської області станом на вказану дату.

Суд звертає увагу, що подана Позивачем роздруківка скрін-шоту із сайту «Мінфін», згідно доводів Позивача, відображає середню ціну дизельного палива по Україні в той час, як вартість дизельного палива в м.Сколе Стрийського району Львівської області може відрізнятись від ціни такого ж палива в інших адміністративно-територіальних одиницях.

При цьому, щодо поданої Позивачем в обґрунтування розміру завданих збитків роздруківки скрін-шоту із сайту «Мінфін», з якої вбачається, що за інформацією Консалтингової групи А-95 середня ціна на дизельне паливо по Україні станом на 04.10.2022р. становить 53,21 гривень за 1 літр суд зазначає, що така не може підтверджувати розмір витрат Позивача, необхідних для закупівлі палива, так як не є офіційним джерелом інформації та не відображає офіційно встановленої ціни палива.

Вказаним спростовуються доводи представника Позивача про те, що згадану роздруківку виконано з сайту Міністерства фінансів України, оскільки, інтернет-ресурс https;//www.minfin.com.ua, згідно наявної на ньому інформації (https://minfin.com.ua/ua/contacts/) належить юридичній особі Товариству з обмеженою відповідальністю «Мінфин Медіа» (ідентифікаційний код: 35506859).

Щодо доводів Позивача про задоволення позовної вимоги про відшкодування збитків беручи до уваги ціну дизельного палива, яка буде існувати на день винесення рішення суду у випадку зміни ціни суд зазначає, що Позивачем не доведено належними засобами доказування іншої, відмінної від визначеної в позовній заяві, ціни палива, яку взято Позивачем для обчислення суми завданих збитків від непоставки Відповідачем Позивачу товару за Договором.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст.ст. 73, 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

17.10.2019р.змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України №923/2075/15 від 14.06.2017 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Верховний Суд у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У ч.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує позицію ЄСПЛ («Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень звертається увага, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи не підтверджується завдання Відповідачем Позивачу збитків внаслідок непоставки товару за Договором, а також їх розмірі в сумі 283077,20грн. суд зазначає про недоведеність позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 283077,20грн. збитків за Договором. Відтак, в позові слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіціент 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року для працездатних осіб в розмірі 2481 гривні.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 3396,93грн.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Квитанцію від 04.10.2022р. №85 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 3397грн. Оригінал вказаної Квитанції є додатком №21 до позовної заяви.

При цьому суд звертає увагу на те, що Позивачем у поданій до господарського суду позовній заяві визначено одну позовну вимогу майнового характеру із ціною позову 283077,20грн., а відтак, сума належного до сплати за подання такої позовної заяви судового збору складала 1,5% від ціни позову, помноженої на коефіцієнт 0,8 3396,93грн.

Відтак, Позивачем здійснено переплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 0,07грн. (3397-3396,93).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Суд зазначає (аналогічна правова позиція у п.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»), що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або в ухвалі про закриття провадження у справі, або в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ.

З підстав наведеного, а також неподання Позивачем станом на час вирішення спору по суті в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України доказів іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 3397грн., беручи до уваги недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 3396,93грн. слід розподілити між Сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, покласти вказані судові витрати на Позивача.

При цьому, з врахуванням доводів мотивувальної частини рішення, судом встановлено, що Позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України 0,07грн. сплаченого згідно Квитанції від 04.10.2022р. №85 судового збору у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З підстав відсутності клопотання Позивача про повернення 0,07грн. сплаченого згідно Квитанції від 04.10.2022р. №85 судового збору у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 123, 126, 129, 165, 205, 216, 222, 231, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 216, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 22, 509, 526, 527, 530, 610-612, 623, 629, 655, 664, 692, 693, 712, 1166 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.В позові відмовити повністю.

2.Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

3.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 13.01.2023р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.