Рішення

від 13.01.2023 по справі 922/2105/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2105/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24-А, ідентифікаційний код 37068787) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 216" (61022, м. Харків, пров. Криничний, буд. 10, ідентифікаційний код 33608987) про стягнення 16 064,54 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 216" (відповідач) про стягнення 16 064,54 грн, з яких: 11 811,84 грн - сума основного боргу, 1 706,11 грн - 30% річних, 2 546,59 грн - пеня. Позивач також просить стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грнта 2 000,00 грн в якості відшкодування гонорару успіху.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 49/Х від 17.08.2018 в частині виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 ГПК України). Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 14.11.2022 була надіслана на адресу позивача: 49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24-А та відповідача: 61022, м. Харків, пров. Криничний, буд. 10, які зазначені позивачем у позовній заяві та відомості про місцезнаходження яких за вказаними адресами містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана ухвала вручена представнику позивача 23.11.2022, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення повернутим на адресу суду поштовим відділенням.

Відповідачу вказана ухвала суду не була вручена та повернута за зворотною адресою відділенням поштового зв`язку до суду 18.11.2022 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується довідкою пошти та вбачається з відстеження поштового пересилання за ідентифікатором № 6102271694619 Трекінг з інтернет-порталу АТ "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отже з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки, починається обрахунок строку, обумовленого статтею 251, 165 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву.

Отож відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 05.12.2022, проте у строк встановлений судом відповідач не надав до суду відзив на позовну заяву.

Суд зазначає про те, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 викладено правову позицію, зокрема що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (п.97 та інші рішення у справі "Schmidt v. Latvia" від 27.04.2017р.). У §87 у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. "Ruiz-Mateos v. Spain", рішення від 23.06.1993р., серія A, №262, с.25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands", рішення від 27.10.1993р., серія A, №274, с.19, параграф 33, та "Ankerl v. Switzerland", рішення від 23.10.1996р., Reports 1996-V, параграф 38).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008р. у справі "Надточій проти України" (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як вбачається із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Судове рішення, пов`язане з рухом цієї справи надсилалось судом на адресу відповідача, а також було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання сторонам достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.

Разом з цим, судом ураховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою своєчасного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Положеннями ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

17.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека 216" (покупець) було укладено договір поставки № 49/Х (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти покупцю непродовольчі товари (надалі - товар) відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов`язується приймати товари та своєчасно оплачувати їх вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (видаткових, товарно-транспортних накладних тощо).

Згідно з п. 1.3. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від і постачальника до покупця не визначений сторонами.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями.

Згідно з п. 2.2. договору кількість товару у кожній партії товару визначається виходячи з усної чи письмової заявки покупця та наявності товару у постачальника на момент отримання заявки, і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (товарно-транспортні, видаткові накладні) і які мають силу специфікації.

Згідно з п. 2.4. договору постачальник здійснює постачання кожної партії товару на умовах DDР (Інкотермс 2010) за умови виконання покупцем умов щодо порядку розрахунків визначених розділом 4 договору.

Згідно з п. 6.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, в тому числі і щодо нарахування неустойки за цим договором.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 30.12.2020 до договору поставки № 49/Х від 17.08.2018 сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 на тих самих умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 11 811,84 грн, що підтверджується видатковими накладними: №ДУ53227 від 20.01.2022 на суму 644,14 грн, №ДУ109681 від 08.02.2022 на суму 2 299 грн, №ДУ109680 від 08.02.2022 на суму 2299 грн, №ДУ111425 від 08.02.2022 на суму 972,63 грн та №ДУ111426 від 08.02.2022 на суму 569,94 грн, №ДУ111510 від 08.02.2022 на суму 346,68 грн, №ДУ136546 від 16.02.2022 на суму 280,45 грн, №ДУ151662 від 21.02.2022 на суму 2200 грн та №ДУ150826 від 21.02.2022 на суму 2200 грн.

Дані видаткові накладні підписані повноважними представниками позивача та відповідача. Жодних претензій з боку відповідача стосовно асортименту, якості товару, ціни, строку оплати до позивача не надходило.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 4.4. договору покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару на протязі 45 календарних днів з моменту отримання товару. Факт отримання товару підтверджується (видатковою, товарно-транспортною накладною) підписаною сторонами.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди від 05.02.2019 до договору доповнено п. 4.4. договору та викладено його у наступній редакції: "покупець сплачує 100% вартості товару ТМ "Medtextile", "2В" протягом 30 календарних днів з моменту реалізації товару". Покупець зобов`язується на вимогу постачальника надавати Звіт про реалізовану продукцію. Інші умови даного пункту залишити без змін.

У видаткових накладних сторони також визначили кінцевий строк сплати товару, а саме:

- у видатковій накладній №ДУ111425 від 08.02.2022 на суму 972,63 грн - 25.03.2022,

- у видатковій накладній №ДУ111426 від 08.02.2022 на суму 569,94 грн - 25.03.2022,

- у видатковій накладній №ДУ151662 від 21.02.2022 на суму 2200 грн - 07.04.2022,

- у видатковій накладній №ДУ150826 від 21.02.2022 на суму 2200 грн - 07.04.2022,

- у видатковій накладній №ДУ53227 від 20.01.2022 на суму 644,14 грн - 20.05.2022,

- у видатковій накладній №ДУ109681 від 08.02.2022 на суму 2 299 грн - 08.06.2022,

- у видатковій накладній №ДУ109680 від 08.02.2022 на суму 2299 грн - 08.06.2022,

- у видатковій накладній №ДУ111510 від 08.02.2022 на суму 346,68 грн - 08.06.2022,

- у видатковій накладній №ДУ136546 від 16.02.2022 на суму 280,45 грн - 16.06.2022.

Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач в порушення умов договору вартість товару не оплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 11 811,84 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 11 811,84 грн, 30% річних у розмірі 1 706,11 грн та пені у розмірі 2 546,59 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що кінцевий строк оплати товару визначено в усіх видаткових накладних, а відтак суд вважає, що у відповідача виник обов`язок розрахуватись за отриманий товар саме у строк, визначений у видаткових накладних, проте, відповідач, в порушення умов договору отриманий у власність товар не оплатив, у зв`язку з чим у нього наявна заборгованість за договором у розмірі 11 811,84 грн.

Відповідач правом на участь у розгляді справи не скористався, відзив на позов не надав.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги порушення відповідачем умов договору в частині оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі, та те, що відповідач не спростував наявність суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 11 811,84 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 1 706,11 грн та пені у розмірі 2 546,59 грн, суд зазначає наступне.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 5.3. договору сторонами встановлено, що за порушення грошового зобов`язання щодо оплати товарів покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять (30%) відсотків річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 1статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до п. 5.4. договору сторони погодили, якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через рік від дня коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 30% річних та пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 1 706,11 грн та пені у розмірі 2 546,59 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, позов задоволено повністю.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2481,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн та 2 000,00 грн в якості відшкодування гонорару успіху.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 25.10.2022, укладений між ТОВ "Долфі-Україна" та адвокатом Горець О.А., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю вказаною особою (Серія ДП № 4771 від 12.06.2020); ордер на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Горець О.А.; Додаткову угоду № 1 від 25.10.2022 до договору про надання правової допомоги від 25.10.2022, Акт прийому-передачі послуг від 28.10.2022 за договором про надання правової допомоги від 25.10.2022 та Додаткової угоди № 1 від 25.10.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2022 між ТОВ "Долфі-Україна" (Клієнт) та адвокатом Горець О.А. було укладено договір про надання правової допомоги від 25.10.2022, який згідно з п. 7.1. набирає чинності з моменту його підписання та діє до його повного виконання.

За умовами п. 1.1. вказаного договору Адвокат зобов`язується: надавати Клієнту консультації з правових питань; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правовому допомогу та представляти інтереси Клієнта щодо захисту прав та інтересів останнього у судах під час здійснення господарського судочинства, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Додатковою угодою № 1 від 25.10.2022 до договору про надання правової допомоги від 25.10.2022 визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвоката за надання правової допомоги у спорі про стягнення з ТОВ "Аптека 216" на користь ТОВ "Долфі-Україна" заборгованості за договором поставки №49/Х від 17.08.2018.

Так, згідно з пунктами 2-3 Додаткової угоди № 1 від 25.10.2022 до договору про надання правової допомоги від 25.10.2022 Адвокат зобов`язується за необхідності здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді першої інстанції (Господарський суд Харківської області).

Згідно з пунктами 4.1.-4.2. Додаткової угоди № 1 від 25.10.2022 до договору про надання правової допомоги від 25.10.2022 оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг сплачується протягом 10 календарних днів з моменту набрання судового рішення законної сили. У разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення заборгованості у повній сумі) Клієнт додатково сплачує Адвокату гонорар у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Згідно з пунктами 7.1.-7.2. Додаткової угоди № 1 від 25.10.2022 до договору про надання правової допомоги від 25.10.2022 правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає Клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

Згідно Акту прийому-передачі послуг від 28.10.2022 за договором про надання правової допомоги від 25.10.2022 та Додаткової угоди № 1 від 25.10.2022 Клієнтом прийнято послуги з надання правової допомоги (підготовка, подача позовної заяви до Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості та засвідчення додатків до позовної заяви) на суму 4500,00 грн. На виконання цих послуг адвокат витратив 3 годин.

Дослідивши надані докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу 4500,00 грн та 2000,00 грн "гонорару успіху", беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм наданих адвокатом позивачеві послуг, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що дані докази підтверджують суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн та 2000 грн "гонорару успіху".

Судом також враховано, що так званий "гонорар успіху", обумовлений сторонами договору про надання правової допомоги від 25.10.2022, є складовою частиною гонорару адвоката та належить до судових витрат, на думку суду, він є співмірним з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Натомість відповідачами не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, як передбачено ч. 6 ст. 126 ГПК України.

Таким чином, враховуючи те, що позов задоволено повністю, згідно з положеннями пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2481,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн та 2 000,00 грн гонорару успіху слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 549, 611, 612, 623-629, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 216" (61022, м. Харків, пров. Криничний, буд. 10, ідентифікаційний код 33608987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24-А, ідентифікаційний код 37068787) основний борг у розмірі 11 811,84 грн, 30% річних у розмірі 1 706,11 грн та пеню у розмірі 2 546,59 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2481,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн та 2 000,00 грн гонорару успіху покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека 216" (61022, м. Харків, пров. Криничний, буд. 10, ідентифікаційний код 33608987).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 216" (61022, м. Харків, пров. Криничний, буд. 10, ідентифікаційний код 33608987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24-А, ідентифікаційний код 37068787) судовий збір у розмірі 2481,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн та гонорар успіху у розмірі 2 000,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24-А, ідентифікаційний код 37068787).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека 216" (61022, м. Харків, пров. Криничний, буд. 10, ідентифікаційний код 33608987).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.О. Чистякова