Ухвала

від 10.01.2023 по справі 916/2458/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2458/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Кравченко Миколи Васильовича

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022

у справі № 916/2458/18

за заявою Головного управління ДФС в Одеській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд - 17"

про визнання банкрутом-

ВСТАНОВИВ:

13.12.2022, поштовою кореспонденцією Фізична особа-підприємець Кравченко Микола Васильович (далі - ФОП Кравченко М. В.) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі №916/2458/18 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2458/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 21.12.2022.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року становить 2270,00 гривень.

Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022, якою переглянуто ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.11.2021, якою визнано недійсними договори про відступлення права вимог за кредитним та іпотечним договорами у справі № 916/2458/18, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 18160, 00 грн. (2270 *2 * 2 * 200%).

Проте, скаржником до касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2481, 00 грн., яку не можна вважати належним доказом сплати судового збору за подання відповідної касаційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу "правової визначеності".

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до статті 291 ГПК України, особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, передбачені ч. 3 ст. 2 ГПК України.

Проте до касаційної скарги не додано належних доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам провадження по справі № 916/2458/18.

Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Відтак, суд зазначає, що касаційна скарга ФОП Кравченко М. В. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі № 916/2458/18 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, а саме:

- надати докази сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 18160,00 грн.;

- виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання письмових пояснень в яких зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали;

- надати належні докази надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги листом з описом вкладення на адреси їх місцезнаходження.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення або неповне (неналежне) усунення зазначених недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Оцінюючи зазначені скаржником доводи в обґрунтування пропуску ним строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 було виготовлено 14.11.2022. Двадцятиденний строк на касаційне оскарження з дати виготовлення повного тексту судового рішення суду апеляційної інстанції, спливає 05.12.2022.

Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі № 916/2458/18 - 13.12.2022, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заявник зазначає про отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 26.11.2022, проте не надає жодних доказів про отримання кореспонденції з суду саме 26.11.2022.

Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної норми права вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Оскільки заявником касаційної скарги не надано доказів отримання судового рішення, згідно яких було б можливо перевірити дату отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення, відтак суд позбавлений можливості перевірити чи встановити дійсну дату отримання скаржником постанови суду апеляційної інстанції, що є предметом касаційного оскарження.

Оскільки скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі №916/2458/18 задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга ФОП Кравченко М. В. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі № 916/2458/18 підлягає залишенню без руху на підставі частини 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду мотивованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для його поновлення та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

27.12.2022 до Верховного Суду надійшли заперечення від арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. проти відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ФОП Кравченко М. В., які мотивовані тим, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначено підставу на якій подається касаційна скарга, а також банком не сплачено судовий збір у належному розмірі за подання даної касаційної скарги та не виконано вимоги статті 291 ГПК України.

Розглянувши доводи вищевказаних заперечень проти відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ФОП Кравченко М. В., колегія суддів суду касаційної інстанції враховує зауваження невиконання вимог статті 290, 291 Господарського процесуального кодексу України, що і стало підставою для залишення даної касаційної скарги без руху.

З огляду на залишення касаційної скарги без руху, заява скаржника про зупинення виконання дії судового рішення буде розглянута судом при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, суддя Верховного Суду, -

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними наведені ФОП Кравченко М. В. підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі №916/2458/18.

2. Касаційну скаргу ФОП Кравченко М. В. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі № 916/2458/18 залишити без руху.

3. Надати ФОП Кравченко М. В. строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статями 292, 293 Господарського процесуального кодексу України.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк