Рішення

від 10.01.2023 по справі 541/2184/22

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2184/22

Номер провадження 2/541/84/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 січня 2023 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Балко Л.П.,

за участю представника позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства ім. Зубковського про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до Миргородського міськрайонного суду з позовом до ПП ім. Зубковського про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги наступним. Вона є власницею земельної ділянки площею 4,7489 га, кадастровий номер 5323289600:00:004:0048, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 26 грудня 2016 року позивачка уклала з ПП ім. Зубковського договір оренди земельної ділянки на строк 7 років за орендну плату, яка визначена та встановлена п. 4 договору. ОСОБА_3 своєчасно і в строки, визначені договором оренди земельної ділянки, отримувала орендну плати, у неї не було претензій до відповідача. З січня 2021 року по день звернення позивачки до суду відповідач грубо порушив умови договору оренди в частині сплати у встановлені строки орендної плати, не провів з нею розрахунок з 15 січня 2021 року по 15 січня 2022 року, тобто за 2 роки поспіль. Несплата орендної плати є порушенням умов спірної угоди, яку ОСОБА_3 має намір розірвати достроково в зв`язку з порушенням умов зі сторони відповідача. Позивачка намагалася врегулювати спір у досудовому порядку і неодноразово просила відповідача виплатити заборговану грошову суму, але безрезультатно. Зазначила, що відповідачем не було їй повернуто оригінал Державного акта на земельну ділянку, який він брав для реєстрації угоди. З урахуванням зазначеного, просила розірвати достроково договір оренд землі від 26 грудня 2016 року, укладений між нею та ПП ім. Зубковського; витребувати у відповідача оригінал Державного акта на земельну ділянку на її ім`я, а також стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір.

Представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого з позовними вимогами він не погоджується. Строк дії договору оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ПП ім. Зубковського 26 грудня 2016 року, припиняється в грудні 2016 року. Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку № 6856, за період з 01 січня 2017 року по 01 листопада 2022 року ОСОБА_3 отримувала орендну плату вчасно та в повному обсязі, а саме: 2017 рік 18923,08 грн, 2018 рік 22649,79 грн, 2019 рік 22649,69 грн, 2020 рік 22648,60 грн, 2021 рік 22649,69 грн, 2022 рік 18233 грн. Зазначене підтверджує, що орендна плата позивачці виплачувалась відповідачем в строки з 15 січня поточного року по 15 січня наступного року, отже відповідач дотримувався строків виплати оренди земельної ділянки у відповідності з п. 4.2 договору від 26 грудня 2016 року. З приводу незгоди з нарахованою їй орендною платою, її невиплатою чи строками її виплати ОСОБА_3 до ПП ім. Зубковського не зверталась. Оскільки орендар не порушував жодних прав орендодавця, визначених законом та договором, у позивачки відсутні підстави для розірвання договору оренди землі. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивачки позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з викладених в ньому підстав.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав пояснення, аналогічні, викладеним у відзиві, зазначив, що Державний акт на право власності на земельну ділянку повинен зберігатися у позивачки, у відповідача він відсутній.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

26грудня 2016року між ОСОБА_3 та ППім.Зубковського булоукладено договіроренди земельноїділянки площею4,7489га, кадастровийномер 5323289600:00:004:0048,з цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,що розташованана територіїЯрмаківської сільськоїради Миргородськогорайону Полтавськоїобласті.

Право власності на вказану земельну ділянку у відповідності з позовною заявою підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку. Копії вказаного документа до позовної заяви не додано, однак відповідач права власності ОСОБА_3 на зазначену в позові земельну ділянку не заперечує, у відзиві на підтвердження права власності позивачки на землю послався на Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 032337 від 19 грудня 2005 року.

У відповідності з п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року вказаний договір було укладено строком на 7 років.

П. 4.1 вказаного договору визначено, що за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 14,5 % за рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в п. 2.2. цього договору.

Згідно з п. 4.2 договору орендар сплачує орендну плату протягом строку дії цього договору в строк з 15 січня поточного року по 15 січня наступного.

П. 8.3 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 8.6 договору сторони погодились, що дострокове розірвання цього договору за ініціативою орендодавця допускається у випадках несплати орендарем орендної плати протягом 6 місяців з дня закінчення строку платежу; використання орендарем земельної ділянки не за призначенням.

Ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір, відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

У відповідності зі ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням п. «д» ч. 1 статті 141 ЗК України, а саме підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило,стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 6856 за період з 01 січня 2017 року по 01 листопада 2022 року ОСОБА_3 отримала орендну плату в 2017 році в розмірі 18923,08 грн, в 2018 році в розмірі 22649,79 грн, в 2019 році в розмірі 22649,69 грн, в 2020 році в розмірі 22648,60 грн, в 2021 році в розмірі 22649,69 грн, в 2022 році в розмірі 18233 грн.

Зазначене вище свідчить, що ПП ім. Зубковського в строк, визначений договором оренди земельної ділянки, сплачувало ОСОБА_3 орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року. Доказів на підтвердження того, що позивачка зверталась до відповідача з приводу незгоди з нарахованою їй суми орендної плати, її невиплато чи порушення строків виплати суду не надано.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави для висновку, що ПП ім. Зубковського було порушено умови договору оренди земельної ділянки, укладеного з ОСОБА_3 , щодо несплати орендної плати, суд приходить до висновку, що позовні вимоги останньої щодо дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Позивачкою також не надано жодних доказів того, що Державний акт про право власності на земельну ділянку на її ім`я перебуває у відповідача, тому у суду відсутні підстави для вирішення питання про витребування у відповідача вказаного документу.

Керуючись ст.ст.5,10,12,13,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного підприємства ім. Зубковського про дострокове розірваннядоговору орендиземельної ділянкивідмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2023 року.

Суддя: О. М. Вірченко