Ухвала

від 30.12.2022 по справі 757/37971/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37971/22-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2022 року Суддя Печерського районного суду м. Києва Волкова С.Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська Телерадіокомпанія» про стягнення заробітної плати, інших нарахувань у зв`язку з трудовими відносинами,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська Телерадіокомпанія» про стягнення заробітної плати, інших нарахувань у зв`язку з трудовими відносинами.

Згідно ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами, судом встановлено наступне.

Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Статтями 175, 177, пунктом 2 частини восьмої статті 43 ЦПК України встановлені вимоги до позовної заяви при подачі її позивачем до суду, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що він звільнений від сплати судового збору за розгляд позовної заяви в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у виді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з використанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

На підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13.01.2004 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713, розробленої відповідно до Закону України «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків.

Згідно пункту 1.3 означеної Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фону оплати праці включається нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені розділом 3 цієї Інструкції, згідно з пунктом 3.9 якої до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні. Отже з наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрат частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях (позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16).

Згідно пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою позивачем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, вважає, що позивачу слід при поданні позовної заяви сплатити судовий у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Платіжні реквізити для перерахування судового збору в гривнях: отримувач коштів УК у Печер. р-ні/Печерс.р-н; код отримувача (ЄДРПОУ): 3004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 89998; рахунок отримувача: UA22899998031318120600002600; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Печерський районний суд м. Києва.

В разі невиконання вимог ухвали суду позовна заява відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175-177, 185, 187, 258-259, 260-261, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська Телерадіокомпанія» про стягнення заробітної плати, інших нарахувань у зв`язку з трудовими відносинами, - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Волкова С.Я.