Постанова

від 10.11.2022 по справі 759/12038/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3212/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року м. Київ

Справа № 759/12038/19

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2021 року, ухвалене у складі судді Ковальчук Л.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування,

встановив:

У липні 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив суд:

1. визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «Антикор» за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІНФОРМАЦІЯ_35 », а саме: - заголовок публікації « ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІНФОРМАЦІЯ_35 »;

- «ІНФОРМАЦІЯ_36»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_37»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_38"»;

2. зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 спростувати не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили недостовірну інформацію про ОСОБА_1 у спосіб, аналогічний до способу її поширення, а саме шляхом розміщення на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «Антикор» за посиланням: https://antikor.com.ua/ повідомлення про спростування із заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_39 » із викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі, а також вилучити недостовірну інформацію з веб-сайту;

3. визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на його персональній сторінці у соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 а саме:

- «ІНФОРМАЦІЯ_40 "»;

- « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;

- «ІНФОРМАЦІЯ_40»;

4. зобов`язати ОСОБА_5 спростувати не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили недостовірну інформацію про ОСОБА_1 у спосіб, аналогічний до способу її поширення, а саме шляхом розміщення на своїй персональній сторінці в соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлення про спростування із заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_39 » із викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі, а також вилучити недостовірну інформацію з веб-сайту;

5. визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_18 на веб- сайті Інформаційного порталу «Моя Київщина» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 " ІНФОРМАЦІЯ_35 », а саме:

- заголовок публікації « ІНФОРМАЦІЯ_7 " ІНФОРМАЦІЯ_35 »,

- « ІНФОРМАЦІЯ_41»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_37»,

- «ІНФОРМАЦІЯ_42"»;

6. зобов`язати ОСОБА_6 спростувати не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили недостовірну інформацію про ОСОБА_1 у спосіб, аналогічний до способу її поширення, а саме: шляхом розміщення на веб-сайті Інформаційного порталу «Моя Київщина» за посиланням: http://ІНФОРМАЦІЯ_15/ повідомлення про спростування із заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_39 » із викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі, а також вилучити недостовірну інформацію з веб-сайту;

7. визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Інтернет-порталу « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 у статті ОСОБА_8 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_43 », а саме:

- заголовок публікації « ІНФОРМАЦІЯ_43 »;

- «ІНФОРМАЦІЯ_44 »;

- «ІНФОРМАЦІЯ_45»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_46 »;

- «ІНФОРМАЦІЯ_47»»;

8. зобов`язати ОСОБА_7 спростувати не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили недостовірну інформацію про ОСОБА_1 у спосіб аналогічний до способу її поширення, а саме: шляхом розміщення на веб-сайті Інтернет-порталу « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_14 повідомлення про спростування із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_39 » із викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі, а також вилучити недостовірну інформацію з веб-сайту.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що вказана інформація є негативною, недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію як добропорядного громадянина України, адвоката, науковця та кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №90. Позивач стверджував, що ця інформація викладена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що за відсутності доказів іншого, під час розгляду справи було достеменно встановлено, що власниками веб-сайтів (реєстрантами доменних імен) « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та « ІНФОРМАЦІЯ_15 », на яких було розміщено оспорювану позивачем інформацію, виступають саме ОСОБА_7 (відповідач-5) та ОСОБА_6 (відповідач-6). Оскільки Національний антикорупційний портал «Антикор» (antikor.com.ua) було створено за сприяння Громадської організації «Комітет по протидії корупції в органах влади», яка за даними УЦПНА і є фактичним власником даного веб-сайту, однак не має статусу юридичної особи та не може виступати відповідачем у суді, то цілком правомірно позивач вважав відповідальними за розміщення інформації на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_16 » засновників такої громадської організації, які і були залучені в якості відповідачів 1, 2, 3 по даній справі, що повністю відповідає висновкам Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 26.02.2020 р. у справі №742/3812/18.

Що стосується інших залучених відповідачів ( ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ), то ОСОБА_5 був визначений в якості відповідача як володілець сторінки « ОСОБА_18 » у соціальній мережі Facebook, на якій було розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_17 "», а ОСОБА_19 - як автор статті «Автор «ІНФОРМАЦІЯ_49 », розміщеної на веб-сайті Інтернет-порталу « ІНФОРМАЦІЯ_9 », що цілком відповідає приписам пункту 12 Постанови Пленуму ВСУ №1, відповідно до яких належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є, у тому числі, автор відповідного інформаційного матеріалу.

Відповідно до загальнодоступних відомостей, ОСОБА_5 (нар. ІНФОРМАЦІЯ_50, АДРЕСА_5) - український журналіст-розслідувач та громадський діяч. Автор численних публікацій, присвячених донецькому клану, корумпованим представникам МВС, СБУ та прокуратури. Є одним зі співавторів книги «ІНФОРМАЦІЯ_51». Співпрацює з виданнями «Остров», Радіо «Свобода», «Ракурс», Protest. Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСОБА_5 виступає одним із засновників Громадської організації «Активне громадянське суспільство» (код ЄДРПОУ 41466861), адреса його місця проживання: АДРЕСА_1 .

Звертає увагу на те, що жоден із залучених до участі у справі відповідачів не заперечував їх належність як відповідачів у справі та не спростував своє відношення до згаданих веб-сайтів та розміщеної на них інформації. Однак, в порушення вимог ЦПК України та положень п. 12 Постанови Пленуму ВСУ №1, суд першої інстанції, маючи у своєму розпорядженні належні докази встановлення осіб, які є власниками веб-сайтів «ІНФОРМАЦІЯ_9», «ІНФОРМАЦІЯ_15», « ІНФОРМАЦІЯ_16 », та залучивши вказаних осіб до участі у справі в якості належних відповідачів, дійшов в оскаржуваному рішенні суперечливого та повністю безпідставного висновку, що вказані особи не можуть відповідати за спростування поширеної інформації як власники веб-сайтів.

Вважає, що ним було вжито всі залежні від нього заходи та використано всі процесуальні можливості для з`ясування відомостей про осіб, які виступають власниками веб-сайтів, на яких було розміщено недостовірну інформацію. Отже, за наявності в матеріалах справи належних доказів з відомостями про осіб, які виступають власниками веб-сайтів у розумінні ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та відповідають за розміщення (зміну, видалення) електронної (цифрової) інформації на веб-сайті, а також зважаючи на відсутність будь-яких заперечень від таких осіб щодо їх відношення до спірних веб-сайтів та оскаржуваної на них інформації, з огляду на принцип змагальності цивільного судочинства, у суду першої інстанції не було жодних правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог через їх пред`явлення до неналежних відповідачів.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення були невірно застосовані норми ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», та порушені норми статей 12, 48, 51, 76, 78, 79, 80, 81, 89, 263 ЦПК України, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про пред`явлення позову до неналежних відповідачів та відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, ні позивача, ні відповідачів по справі не було жодним чином повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання, у якому було ухвалено заочне рішення, ні шляхом направлення судової повістки-повідомлення, ні через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, ні шляхом повідомлення під розписку, що є грубим порушенням прав сторін судового процесу та обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення. Не повідомивши учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, суд першої інстанції порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 не подавали.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_22 підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, як за наявними у матеріалах справи адресами, так і шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_18 в мережі Інтернет на веб-сайті Інформаційного порталу "Моя Київщина" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_52 " ІНФОРМАЦІЯ_35 " наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_53».

ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-порталу « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 було розміщено статтю ОСОБА_8 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_43 » наступного змісту (мовою оригіналу):

«ІНФОРМАЦІЯ_54.».

Також ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті Національного антикорупційного порталу « ІНФОРМАЦІЯ_22 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_23 було розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 " ІНФОРМАЦІЯ_35 » наступного змісту:

« ІНФОРМАЦІЯ_55.».

03.07.2019 ОСОБА_18 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_56 розмістив публікацію наступного змісту (мовою оригіналу):

«ІНФОРМАЦІЯ_57.».

На думку позивача, вказана інформація є негативною, недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію як добропорядного громадянина України, адвоката, науковця та кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №90. Позивач стверджував, що ця інформація викладена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Разом з тим, стосовно позивача не було порушено жодних кримінальних проваджень, він ніколи не був визнаний підозрюваним або обвинуваченим у вчиненні тих діянь, про які йдеться у спірних публікаціях, що додатково підтверджує наклепницький характер поширеної щодо позивача інформації. Тому вважає, що опубліковані про нього відомості мають сильне негативне забарвлення та не ґрунтуючись на жодних фактичних даних, є надмірними, дискредитаційними, образливими та такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 у первинній редакції, позовні вимоги були заявлені до наступних відповідачів: Національного антикорупційного порталу «Антикор», ОСОБА_5 , Інформаційного порталу «Моя Київщина», Інтернет-порталу «ІНФОРМАЦІЯ_58» та ОСОБА_21

19 жовтня 2020 року представником позивача було подано до суду першої інстанції клопотання про заміну неналежних відповідачів на належних, а саме: позивач просив замінити відповідача Національний антикорупційний портал «Антикор» на належних відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Також представник позивача просив замінити відповідача «Інформаційний портал «Моя Київщина» на належного відповідача - ОСОБА_6 , а відповідача Інтернет-портал «ІНФОРМАЦІЯ_58» - на належного відповідача ОСОБА_7 ( а.с. 49, т. 2).

Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року, внесеною до протоколу судового засідання,зазначене клопотання представника позивача було задоволено.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, дійсно в мережі Інтернет мали місце публікації того змісту, про які зазначає позивач ОСОБА_1 , а саме:

ІНФОРМАЦІЯ_25 в мережі Інтернет на веб-сайті Інформаційного порталу "Моя Київщина" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_52 " ІНФОРМАЦІЯ_35 ".

ІНФОРМАЦІЯ_26 в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-порталу « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 було розміщено статтю ОСОБА_8 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_43 » .

Також ІНФОРМАЦІЯ_26 в мережі Інтернет на веб-сайті Національного антикорупційного порталу « ІНФОРМАЦІЯ_22 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_23 було розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 " ІНФОРМАЦІЯ_35 »

ІНФОРМАЦІЯ_27 ОСОБА_18 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 розмістив вищевказану публікацію «ІНФОРМАЦІЯ_59" щодо позивача.

Судом встановлено, що позивач є адвокатом, кандидатом юридичних наук, кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 90, висунутий політичною партією Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина», на позачергових виборах народних депутатів України 21.07.2019, що підтверджується роздруківкою з ЄРАУ, дипломом та посвідченням № НОМЕР_1 від 24.06.2019.

Відповідно до листа Департаменту кіберполіції Київського управління кіберполіції Національної поліції України від 19.07.2019 встановити фактичне місце знаходження реєстрації Національного антикорупційного порталу «Антикор» не можливо, реєстратором доменного імені " ІНФОРМАЦІЯ_16 " є ІНФОРМАЦІЯ_60, хостинг-провадером, який надає послугу віддаленого доступу до сервера, де розміщений вказаний ресурс є Variti International GmbH (Швейцарія, Люцерн).

З листа ТОВ «Хостінг Україна» № 2814 від 23.09.2020 встановлено, що послуги реєстрації доменного імені « ІНФОРМАЦІЯ_9 » товариство надає абоненту, який при реєстрації на сайті вказав про себе наступні дані: ОСОБА_7 , адресу не зазначено.

Відповідно до листа ТОВ «Інтернет Інвест» № 303 від 22.09.2020 товариство надає послуги з реєстрації доменного імені « ІНФОРМАЦІЯ_15 », анкетні дані, що були надані реєстрантом при реєстрації цього доменного імені: ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи не можливо достовірно встановити на підставі належних, допустимих та достатніх доказів відповідальність саме відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за спростування поширеної інформації, як власників веб-сайту, так як реєстрація доменного імені є відкритою, здійснюється в онлайн-режимі на підставі онлайн-заявки особи, яка має намір зареєструвати доменне ім`я, та не потребує жодного підтвердження, ідентифікації та авторизації особи реєстранта, тобто не можливо встановити, що саме ці відповідачі є дійсними власниками (реєстрантами) веб-сайтів « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та « ІНФОРМАЦІЯ_15 », на яких опубліковані спірні статті.

Зі змісту постанови Чернігівського апеляційного суду у справі № 742/1485/19 судом встановлено, що власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_29 ймовірно є саме ГО «Комітет з протидії корупції в органах влади», засновниками яких є відповідачі, особи яких у роздрукованій представником позивача з Єдиного державного реєстру судових рішень знеособлено. Встановити особи відповідачів у справі № 742/1485/19 суд не має повноважень з огляду на ст. 19 Конституції України та принципу змагальності, оскільки позбавлений права з власної ініціативи збирати докази у такій категорії справ, позивач доказів, що підтверджують особи відповідачів у зазначеній справі, не надав.

Щодо відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то матеріали справи не містять жодного належного, допустимого та достатнього доказу того, що саме вони є власниками веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_16 ». Посилання позивача на постанову Чернігівського апеляційного суду від 16.12.2019 у справі № 742/1485/19-ц є недоречним, оскільки з наявної у матеріалах справи роздруківки не можливо встановити особи відповідачів. Більш того, вказана постанова була скасована постановою Верховного Суду від 09.06.2021 з тих мотивів, що не встановлено, що саме відповідачі є власниками веб-сайту.

Також суд першої інстанції зазначив, що неможливо встановити, що саме визначений позивачем відповідач ОСОБА_18 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , є відповідальним за публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_17 "» на сторінці ОСОБА_32 у соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_61/ .

Не ідентифікованою залишилась також і відповідач ОСОБА_19 , так як суду не було надано повністю її дані, а також докази того, що це не псевдонім, а реальна особа і дійсний автор спірної статті на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_9».

Колегія суддів вважає, що з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 погодитись неможливо, оскільки судом не у повному обсязі з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Положеннями частини першої статті 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах,в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 зроблено висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет».

Згідно з частиною одинадцятою статті 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власники веб-сайтів та постачальникипослуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися.

Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом «в» цієї частини.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про телекомунікації», що був чинним на час виникнення спірних правовідносин ( втратив чинність з 01 січня 2022 року на підставі Закону України «Про електронні комунікації» № 1089-IX від 16.12.2020), адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції.

Адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для: 1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет; 2) створення реєстру доменних назв у домені.UA; 3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; 4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені.UA; 5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції; 6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет. Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог.

Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену «.UA» об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» створено з метою управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру та системи доменних імен домену верхнього рівня «.UA».

ОП «УМІЦ» уповноважено здійснювати адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет і з метою сприяння захисту прав осіб від порушень у мережі Інтернет акредитувало та підтвердило компетентність Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції» у здійсненні відповідних функцій щодо українського сегмента мережі Інтернет.

Згідно із статутом ОП УМІЦ останнє не може надавати послуги третім особам у разі якщо для надання таких послуг воно акредитувало інші організації і скеровує осіб, які звертаються, та суди до УЦПНА за отриманням інформації, у тому числі про власників веб-сайту.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити у позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Відповідно до роз`яснення, наданого Консорціумом «Український центр підтримки номерів і адрес» реєстрація (делегування) доменного імені здійснюється для адресації веб-сайту таким доменним іменем. Тільки реєстрант доменного імені отримує від реєстратора доменного імені дані доступу для управління доменним іменем, та відповідно тільки він чи уповноважені ним особи, відповідальні за здійснення адміністративних/технічних функцій щодо такого доменного імені, мають можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені.

Реєстратор доменного імені - суб`єкт, який володіє даними про реєстранта доменного імені. За відсутності у реєстранта доменного імені доказів передачі права користування таким, доменним, іменем, (договору тощо) іншій особі, відповідальність за адресацію доменного імені до відповідного веб-сайту та за функціонування такого веб-сайту несе виключно реєстрант доменного імені. Відповідно, або особа реєстранта доменного імені співпадає з особою отримувача послуг хостингу, або цим особам відома інформація один про одного в силу існуючих договірних відносин.

Отже, оскільки реєстрант доменного імені має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені, отримувач послуг хостингу має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації веб-сайту таким доменним іменем, вони є відповідальними за створення технологічної можливості функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет. А володілець облікового запису встановлює порядок та умови використання веб-сайту та є особою, відповідальною за зміст веб-сайту. При цьому першочерговою умовою для можливості адресації веб-сайту відповідним доменним іменем є реєстрація такого доменного імені.

Отже, власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт та/або отримувач послуг хостингу.

Встановлюючи належність кожного з відповідачів, до яких заявлені позовні вимоги, позивач, з`ясувавши через сервіс « ІНФОРМАЦІЯ_31 » на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_62/ , що: реєстратором домену ІНФОРМАЦІЯ_16 виступає ІНФОРМАЦІЯ_28 (АДРЕСА_6); реєстратором домену ІНФОРМАЦІЯ_15 виступає ТОВ «Інтернет Інвест» (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 50Б, 2 поверх); реєстратором домену ІНФОРМАЦІЯ_9 виступає ТОВ «Хостінг Україна» (04112, м. Київ, а/с 65)., звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, в якому просив витребувати інформацію про осіб (якщо фізична особа - П.І.Б., адреса проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер засобу зв`язку; якщо юридична особа - найменування, ідентифікаційний код, юридична адреса, номер засобу зв`язку), які є реєстрантами доменних імен:

- у Gransy s.r.o. (АДРЕСА_6), щодо особи, яка є реєстрантом доменного імені (власником веб-сайту) ІНФОРМАЦІЯ_16 ;

- у ТОВ «Інтернет Інвест» - щодо особи, яка є реєстрантом доменного імені (власником веб-сайту) ІНФОРМАЦІЯ_15 ;

- у ТОВ «Хостінг Україна» - щодо особи, яка є реєстрантом доменного імені (власником веб-сайту) ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.09.2020 р. вказане клопотання позивача було задоволено та витребувано у реєстраторів веб-сайтів необхідну інформацію про реєстрантів доменних імен (власників веб-сайтів) ІНФОРМАЦІЯ_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

На виконання вказаної ухвали суду до матеріалів справи надійшли:

- лист ТОВ «Хостінг Україна» за вихідним №2814 від 23.09.2020 р., в якому повідомлялось, що реєстрантом веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_9 » є ОСОБА_7 (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_32 , телефон: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 );

- лист ТОВ «Інтернет Інвест» №303 від 22.09.2020 р., в якому повідомлялось, що реєстрантом веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_15 » є ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_33 ; телефон: НОМЕР_5 ).

Отже, за відсутності доказів іншого, під час розгляду справи суду першої інстанції були надані належні докази, що власниками веб-сайтів (реєстрантами доменних імен) « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та « ІНФОРМАЦІЯ_15 », на яких було розміщено оспорювану позивачем інформацію, виступають саме ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_25 в мережі Інтернет на веб-сайті Інформаційного порталу "Моя Київщина" ( реєстрант веб-сайту - ОСОБА_6 ) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_34 " ІНФОРМАЦІЯ_35 " наступного змісту :

«ОСОБА_36.».

ІНФОРМАЦІЯ_26 в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-порталу « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (реєстрант веб-сайту - ОСОБА_7 ) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 було розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_43 » наступного змісту (мовою оригіналу):

«ОСОБА_37.».

Відповідно до ч. 1 , 4, 6 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до п. 6.26., 6.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19), викладено правовий висновок про те, що не можна визнати інформацію такою, що має характер оціночних суджень, якщо ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт, тобто…повідомляється чітко, точно та є констатацією факту.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

З вищевикладеного змісту інформації на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_9» (реєстрант веб-сайту - ОСОБА_7 ) та веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_63» ( реєстрант веб-сайту - ОСОБА_6 ) вбачається, що за характером висловлювань і вжитих словосполучень ця інформація є фактичними твердженнями, оскільки містить посилання як на такі, що реально існують, факти вчинення дій , що мають ознаки злочинів, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_64»; « ІНФОРМАЦІЯ_7 " ІНФОРМАЦІЯ_35 », « ІНФОРМАЦІЯ_65»; «ІНФОРМАЦІЯ_37».

Таким чином, розповсюджена відповідачами інформація про позивача є твердженнями про факти вчинення позивачем конкретних дій - «розробив конституцію самопроголошеної «ДНР», є рейдером і сепаратистом, звинувачується у рейдерських захопленнях підприємств, що містять ознаки кримінальних правопорушень, тому правдивість такої інформації мала бути доведена відповідачами.

Висловлювання відповідачів щодо дій позивача є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості. Дії, про які заявляють відповідачі, підпадають під ознаки кримінально караних діянь, що, у свою чергу, виключає віднесення їх слів про позивача до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність.

При цьому зміст статті про те, що «у мережі багато статей, які прямо звинувачують ОСОБА_12 в рейдерських захопленнях підприємств … » не містить посилань на конкретні джерела розповсюдження такої інформації.

У рішенні суду «Сіреджук проти України» Європейський суд з прав людини в черговий раз зазначив, що критичні оціночні судження не підлягають доведенню. Проте, якщо поширена інформація має форму обвинувачення, сформульованого як пряме твердження про потенційні кримінальні зловживання, це є досить серйозним. У разі тверджень однієї особи щодо поведінки іншої особи може бути важко встановити різницю між твердженнями щодо фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. За таких обставин Європейський суд з прав людини не вбачав порушень у тому, що національні суди вимагали обґрунтування тверджень щодо фактів, які лежали в основі висловлених думок, які за відсутності достатніх доказів могли вважатися наклепницькими.

Принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, закріплений у ст. 62 Конституції України, ст.11 Загальної декларації прав людини, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає невинуватість особи до тих пір, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством України і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15 , презумпція невинуватості має призначення не лише оберігати честь і гідність особи від необґрунтованих звинувачень у вчиненні злочину, а й має запобігати формуванню громадської думки щодо винуватості/невинуватості особи за відсутності остаточного судового рішення, тому свобода вираження поглядів та переконань (ст. 34 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) не є абсолютним правом, а має межі, окреслені правами інших осіб або ж законодавчо встановленими обов`язками (ст. 68 Конституції України).

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Апеляційний судвважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - знайшли своє підтвердження, оскільки у даному випадку відповідачами як реєстрантами (власниками) веб-сайтів здійснено повідомлення про факти - «розробив конституцію самопроголошеної «ДНР», є рейдером і сепаратистом, звинувачується у рейдерських захопленнях підприємств, чим здійснено публічне звинувачення позивача у вчиненні діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень, та порушено основоположний принцип права щодо презумпції невинуватості.

Зокрема, рейдерством є незаконний метод набуття права власності на чуже майно шляхом використання корупційних зав`язків, підробки документів, шахрайства, силових методів. Під поняттям «сепаратизм» розуміють діяльність, спрямовану на порушення територіальної цілісності держави шляхом збройного захоплення місцевих органів влади та правоохоронних структур, проведення незаконних референдумів, створення нової держави (т.зв. самопроголошеної республіки), наділеної політичною самостійністю або широкою автономією. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій є кримінально караним діянням.

У постанові від 27 січня 2015 року за № 129-VIII Верховна Рада України визнала так звані "ДНР" і "ЛНР" терористичними організаціями.

Відповідно до п. 3 Заяви, схваленої постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 за № 337-УІІІ, наслідком збройної агресії Російської Федерації проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - невід`ємної складової державної території України, воєнна окупація значної частини державної території України у Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, позивач ОСОБА_1 є адвокатом, свідоцтво видане 01.07.2005 року Донецькою обласною КДКА, здійснює індивідуальну адвокатську діяльність.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру», адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Не може бути адвокатом особа, яка має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також нетяжкого злочину, за який призначено покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що поширена щодо позивача ОСОБА_1 відповідачами ОСОБА_7 , ОСОБА_6 інформація за своїм характером є такою, що принижує його честь і гідність, а також шкодить діловій репутації, оскільки містить негативні відомості про позивача. За характером висловлювань і вжитих словосполучень ця інформація є фактичними твердженнями, оскільки містить посилання на обставини як такі, що реально існують, є публічним звинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме : що позивач розробив конституцію самопроголошеної «ДНР», є рейдером та сепаратистом.

Отже, за наявності в матеріалах справи належних доказів з відомостями про відповідачів, які виступають власниками веб-сайтів у розумінні ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та відповідають за розміщення (зміну, видалення) електронної (цифрової) інформації на веб-сайті, а також зважаючи на відсутність будь-яких заперечень від таких осіб щодо їх відношення до спірних веб-сайтів та оскаржуваної на них інформації, з огляду на принцип змагальності цивільного судочинства, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пред`явленням їх до неналежних відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27..02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

Враховуючи викладене, оскільки відповідачами не було подано відзиву на позовну заяву, матеріали справи не містять даних про те, що позивач підозрюється, обвинувачується у скоєнні вказаних злочинів чи притягувався до кримінальної відповідальності, відтак відповідачами не доведено достовірності цієї інформації, яка порушує право позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, дискредитує його особу як адвоката, тому немайнові права позивача підлягають відновленню шляхом визнання такої інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, та зобов`язання відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 у спосіб аналогічний до способу її поширення, а саме: шляхом розміщення на відповідних веб-сайтах повідомлення про спростування із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_39 » із викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі, а також вилучити недостовірну інформацію з веб-сайту.

З висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 колегія суддів погоджується, оскільки, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до вказаних відповідачів, суд першої інстанції правильно виходив з того, що матеріали справи не містять жодного належного, допустимого та достатнього доказу того, що саме вони є власниками веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_16 ». Посилання позивача на постанову Чернігівського апеляційного суду від 16.12.2019 у справі № 742/1485/19-ц є недоречним, оскільки з наявної у матеріалах справи роздруківки не можливо встановити особи відповідачів. Більш того, вказана постанова була скасована постановою Верховного Суду від 09.06.2021 з тих мотивів, що не встановлено, що саме відповідачі є власниками веб-сайту.

Як вбачається з листа Департаменту кіберполіції Київського управління кіберполіції Національної поліції України від 19.07.2019 встановити фактичне місце знаходження реєстрації Національного антикорупційного порталу «Антикор» не можливо, реєстратором доменного імені "antikor.com.ua" є Gransy s.r.o. (Bussines Ctnter Rokytska, Sokolovska 270/201, 190 00 Prague, CZ), хостинг-провадером, який надає послугу віддаленого доступу до сервера, де розміщений вказаний ресурс є Variti International GmbH (Швейцарія, Люцерн).

На виконання ухвали Києв-Святошинського районного суду Київської області від 09.10.2020 року засобами електронного зв`язку надійшов лист Gransy s.r.o. від 09.10.2020 року, в якому повідомлялось про можливість надання інформації про реєстранта веб-сайту antikor.com.ua лише на запит місцевої поліції Чеської Республіки.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про телекомунікації», адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією, в тому числі, для забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені.UA; створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції.

Відповідно до п.1.6.7, 1.6.9 Статуту Об`єднання підприємств у галузі телекомунікацій, інформатизації та Інтернет «Український мережевий інформаційний центр», користувач домену (реєстрант) - це фізична або юридична особа, що отримала виключне право користування та розпорядження цим доменом (назвою (ім`ям) домену) на визначений термін, та в інтересах якої здійснюється реєстрація назви (імені) домену.

Реєстратор - юридична або фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності - резидент України, що обслуговує запити (розпорядження, замовлення, доручення) користувачів (заявників), здійснює реєстрацію, укладає із користувачем відповідну угоду, підтримує технічну систему реєстрацій та серверів доменних назв у відповідності до визначених стандартів та технічних умов, несе юридичну відповідальність за надані послуги та технічне забезпечення, відповідає кваліфікаційним та технічним умовам акредитації.

Згідно з п. 1 «Порядку надання послуг з проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет з видачею експертних висновків, а також видачі довідок з відомостями про власників веб-сайтів або інформацією про їх встановлення», затвердженого директором ОП «Український мережевий інформаційний центр» 22 листопада 2017 року, цей Порядок регламентує процедуру надання департаментом «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (далі - Центр компетенції УЦПНА) послуг з проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет з видачею Експертних висновків, а також видачі довідок з відомостями про власників веб-сайтів або інформацією про їх встановлення.

Пунктом 13 вказаного Порядку встановлено, що експертний висновок в обсязі базової послуги включає наступне: 1) дата реєстрації заявки на фіксацію та інформація про заявника (додатково про клієнта заявника - за наявності): для фізичної особи, фізичної особи-підприємця та адвоката - прізвище, ім`я, по батькові; для юридичної особи та заявника, що не має статусу юридичної особи - найменування; 2) адреса досліджуваної веб-сторінки, "id" фіксації, час фіксації та дослідження такої веб-сторінки; 3) інформація за результатами проведеної перевірки веб-сайту, який включає досліджувану веб-сторінку: доменне ім`я та доступність за ним веб-сайту для публічного використання у мережі Інтернет; дата та час реєстрації доменного імені, дата внесення останніх змін, дата та час завершення строку реєстрації доменного імені; DNS-сервер (-и); реєстратор доменного імені: для юридичних осіб - найменування, ідентифікаційний код, місцезнаходження, адреса для листування, веб-сайт, адреса електронної пошти, телефон, факс; для фізичних осіб-підприємців - прізвище, ім`я, по батькові, домашня адреса, адреса для листування, веб-сайт, адреса електронної пошти, телефон, факс; реєстрант доменного імені: найменування / прізвище, ім`я, по батькові, адреса місцезнаходження, веб-сайт, адреса електронної пошти, телефон, факс; IР-адреса, якій/яким відповідає доменне ім`я; хостинг-провайдер: найменування, ідентифікаційний код, місцезнаходження, адреса для листування, веб-сайт, адреса електронної пошти, телефон, факс; доступність сервера; тип сервера; достовірність/точність відображення змісту досліджуваної веб-сторінки в останніх версіях браузерів; маскування та/або фальсифікація адреси (URL, URI) досліджуваної веб-сторінки.

Відповідно до п. 18 Порядку, в залежності від мети отримання довідки при її підготовці може проводитись: дослідження автентичності даних в службі WHOIS; дослідження інших доменних імен, які використовуються тим самим реєстрантом доменного імені; оцінка надійності джерел інформації; пошук даних про реєстранта доменного імені / власника веб-сайту в різних джерелах інформації; здійснення порівняння даних, пошук альтернативних джерел інформації тощо.

Заявник може замовити видачу довідки про власника веб-сайту з відомостями станом на дату видачі або дату видачі та дату порушення прав (в режимі зворотнього часу) - з метою встановлення власника веб-сайту, зокрема, станом на дату правопорушення (у разі якщо після дати правопорушення були внесені зміни щодо доменного імені в службі WHOIS).

При підготовці довідок про власників веб-сайтів використовуються дані служби WHOIS, бази даних користувачів мереж RIPE NCC (Ripe Network Coordination Centre), а також дані, отримані від реєстраторів доменних імен та хостинг-провайдерів з дотриманням Закону України «Про захист персональних даних» а саме - дані про реєстрантів доменних імен (у разі якщо такі дані знеособлені/скриті в службі WHOIS), отримувачів послуг хостингу.

Заявляючи позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_33 та ОСОБА_2 позивач не надав належних доказів тих обставин, що вказані відповідачі є реєстрантами доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_16 , посилаючись лише на обставини, встановлені постановою Чернігівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у справі № 742/1485/19, а саме, що власником веб-сайту antikor.com.ua є Громадська організація «Комітет по протидії корупції в органах влади», яка не має статусу юридичної особи, її засновниками є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Однак, вказана постанова Чернігівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року була скасована постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 з тих підстав, що не встановлено, що саме відповідач ОСОБА_4 є власником (реєстрантом) веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_16 », на якому опублікована стаття.

Інших доказів щодо реєстранта ( власника) веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_16 » позивачем та його представниками надано не було.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що іншими судовими рішеннями, в тому числі постановами Верховного Суду в інших судових справах встановлено, що саме ОСОБА_4 є власником (реєстрантом) веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_16 », що Національний антикорупційний портал «Антикор» (antikor.com.ua) було створено за сприяння Громадської організації «Комітет по протидії корупції в органах влади», засновниками якої є ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , - не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у цій частині, оскільки ні відповідних доказів зазначених обставин, ні судових рішень із зазначенням осіб відповідачів, щодо яких встановлено такі обставини, матеріали даної справи не містять.

Також колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 , виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_5 , позивач посилався на те, що зазначена у позовній заяві недостовірна інформація про ОСОБА_1 розміщена на сторінці « ОСОБА_32 » у соціальній мережі «Фейбук» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4

Однак позивачем не підтверджено належними доказами те, що саме відповідач ОСОБА_18 на сторінці соціальній мережі «Фейсбук», яка належить саме йому, виклав зазначену у позові інформацію про позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб - сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб - сайту, і (або) отримувач послуг хостингу; власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

Доменне ім`я ОСОБА_34 .соm є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівня. Доменне ім`я ОСОБА_34 .соm не відноситься до українського сегменту Інтернет. Адреса facebook не належить до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється. ( висновок у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/6995/17).

Отже, автором публікацій і дописів на персональній веб-сторінці у соціальній мережі Facebook є власник веб-сторінки, який незалежно від власника веб - сайту розміщує інформацію на веб-сторінці та управляє нею.

Разом з тим, сторінка у соціальній мережі «Фейсбук», яка, як зазначає позивач, належить відповідачу та на якій відповідач ОСОБА_5 поширив недостовірну інформацію про позивача, експертом, атестованим за спеціальністю «Дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів» не досліджувалася. Висновки фахівця в галузі дослідження телекомунікаційних систем відсутні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних доказів того, що саме відповідач ОСОБА_5 порушив права позивача та є відповідальним за публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_17 "» на сторінці ОСОБА_32 у соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_21 , оскільки жодних ідентифікуючих її особу даних суду надано не було, лише посилання на адресу та номер телефону редакції Інтернет-порталу «ІНФОРМАЦІЯ_9».

У пункті 6.5. постанови Великої Палати Верховного Суду 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Обґрунтованих доводів на спростування висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_21 апеляційна скарга позивача не містить.

Доводи апеляційної скарги представника позивача про наявність обов`язкової підстави для скасування оскаржуваного рішення у повному обсязі у зв`язку з розглядом справи за відсутності позивача та його представника, які не були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, - колегія суддів відхиляє, оскільки повістка про призначення справи до розгляду в судове засідання на 22 жовтня 2021 року була належним чином надіслана судом на адресу позивача. Разом з тим, 18 червня 2021 року та 06 липня 2021 року представником позивача були надіслані до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника за наявними у справі матеріалами, також за наявності умов для проведення заочного розгляду справи представник позивача просив ухвалити заочне рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. ( а.с. 145-146, 161-162, т. 2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , ухвалення в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог до вказаних відповідачів. В іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги вказаних норм, колегія суддів дійшла висновку, що пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі по 3842 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2021 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування та прийняти в цій частині постанову:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування - задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, розміщену 01 липня 2019 року на веб-сайті Інформаційного порталу «Моя Київщина» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_52 " ІНФОРМАЦІЯ_35 », а саме:

- заголовок публікації « ІНФОРМАЦІЯ_7 " ІНФОРМАЦІЯ_35 »,

- « ІНФОРМАЦІЯ_8 ІНФОРМАЦІЯ_65»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_37»,

- «ІНФОРМАЦІЯ_42"»;

Зобов`язати ОСОБА_6 спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 у спосіб, аналогічний до способу її поширення, а саме: шляхом розміщення на веб-сайті Інформаційного порталу «Моя Київщина» за посиланням: http://ІНФОРМАЦІЯ_15/ повідомлення про спростування із заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_39 » із викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі, а також вилучити недостовірну інформацію з веб-сайту.

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_26 на веб-сайті Інтернет-порталу « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_43 », а саме:

- заголовок публікації « ІНФОРМАЦІЯ_43 »;

- «ІНФОРМАЦІЯ_44 »;

- «ІНФОРМАЦІЯ_45»;

- «ІНФОРМАЦІЯ_46 »;

- «ІНФОРМАЦІЯ_47»»;

Зобов`язати ОСОБА_7 спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 у спосіб аналогічний до способу її поширення, а саме: шляхом розміщення на веб-сайті Інтернет-порталу « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_14 повідомлення про спростування із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_39 » із викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі, а також вилучити недостовірну інформацію з веб-сайту.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3842 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3842 грн.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2021 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 09 січня 2023 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Махлай Л.Д.

Немировська О.В.