Рішення

від 13.01.2023 по справі 160/19305/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2023 року Справа № 160/19305/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 03.02.1988 р. по 01.04.1990р. (Дніпропетровське обласне виробниче підприємство "Дніпропетровськавтотехобслуговування") та з 12.11.1992 по 19.03.1999 р. (ПРИВАТНА ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «НОВАТОР».

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.02.1988p. пo 01.04.1990р. (Дніпропетровське обласне виробниче підприємство "Дніпропетровськавтотехобслуговування") та з 12.11.1992 по 19.03.1999 р. ПРИВАТНА ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «НОВАТОР».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 08.05.2022р. він отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В серпні 2022р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про отримання індивідуальних відомостей про застраховану особу. В отриманих відомостях дізнався про відсутність відомостей за 8 років 6 місяців своєї роботи, а саме за період з 03.02.1988 р. по 01.04.1990р., та з 12.11.1992 по 19.03.1999 р. В жовтні 2022р. позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу, однак відповідачем повідомлено про неможливість врахування періоду роботи позивача, оскільки на титульному аркуші трудової книжки відсутня печатка підприємства. Позивач з такою позицією відповідача не погоджується, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №160/19305/22. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

05.01.2023 року представником відповідача подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що перелік документів, які необхідно надавати до заяви про призначення пенсії за віком, визначено пунктом 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 N° 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України N° 25-1 від 16.12.2020) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок). Враховуючи те, що ОСОБА_1 до заяви на призначення пенсії не надав уточнюючих довідок за період роботи з 03.02.1988 по 01.04.1990 та з 12.11.1992 по 19.03.1999 у відповідності до Порядку № 637 та, відповідно, трудова книжка серії НОМЕР_1 від 04.08.1982 на титульному аркуші не містить печатки підприємства (відділу кадрів) на якому вперше заповнювалась трудова книжка, означені періоди не зараховані до страхового стажу, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.07.1974 №162. З огляду на викладене вище, страховий стаж ОСОБА_1 обчислено на підставі диплому серії НОМЕР_2 (період навчання з 01.09.1979 по 31.05.1984), довідки про роботу від 29.06.2022 за № 52, виданої АТ "Дніпроважмаш" (період роботи з 15.10.1984 по 01.02.1988), та довідки про роботу від 01.07.2022 за № 679, виданої ТОВ "ПБ - КОНСАЛТІНГ" (період роботи з 14.06.1990 по 09.11.1992).

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 , з 08.05.2022 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

05.10.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питання пенсійного забезпечення.

Листом від 02.11.2022р. за №33688-25624/В-01/8-0400/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено, що розмір пенсії обчислено виходячи із загального страхового стажу 33 роки 2 місяці 2 дні (зарахований по 31.03.2022). Страховий стаж обчислено на підставі диплому серії НОМЕР_2 (період навчання з 01.09.1979 по 31.05.1984), довідки про роботу від 29.06.2022 за № 52. виданої АТ Дніпроважмаш (період роботи з 15.10.1984 по 01.02.1988), та довідки про роботу від 01.07.2022 за № 679, виданої ТОВ ПБ - КОНСАЛТІНГ (період роботи з 14.06.1990 по 09.11.1992). З 01.07.1998 страховий стаж обчислено за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. До страхового стажу не зараховано періоди роботи на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 04.08.1982, оскільки на титульному аркуші відсутня печатка підприємства (відділу кадрів) на якому вперше заповнювалась трудова книжка, що суперечить вимогам пункту 2.11 діючої на той час Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 № 162.

Позивач вважає, що пенсійний орган протиправно не врахувало спірні періоди роботи позивача з 03.02.1988 р. по 01.04.1990р., та з 12.11.1992 по 19.03.1999 р. до страхового стажу, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).

Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як підтверджено матеріалами справи, пенсійним органом не враховано періоди роботи позивача з 03.02.1988p. пo 01.04.1990р. в Дніпропетровському обласному виробничому підприємстві "Дніпропетровськавтотехобслуговування" та з 12.11.1992 по 19.03.1999 р. в Приватній виробничо-комерційній фірмі «Новатор», оскільки на титульному аркуші відсутня печатка підприємства (відділу кадрів) на якому вперше заповнювалась трудова книжка, що суперечить вимогам пункту 2.11 діючої на той час Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 № 162.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Суд зауважує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить всі необхідні записи, які підтверджують факт роботи ОСОБА_1 у спірний період з 03.02.1988p. пo 01.04.1990р. та з 12.11.1992 по 19.03.1999 р.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці позивача є в наявності певні недоліки в оформлені трудової книжки, такі як відсутність на титульному аркуші печатки підприємства (відділу кадрів) на якому вперше заповнювалась трудова книжка, оскільки наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.

Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 03.02.1988p. пo 01.04.1990р. та з 12.11.1992 по 19.03.1999 р до загального стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, і.к. 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 03.02.1988 р. по 01.04.1990р. (Дніпропетровське обласне виробниче підприємство "Дніпропетровськавтотехобслуговування") та з 12.11.1992 по 19.03.1999 р. (ПРИВАТНА ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «НОВАТОР».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.02.1988p. пo 01.04.1990р. (Дніпропетровське обласне виробниче підприємство "Дніпропетровськавтотехобслуговування") та з 12.11.1992 по 19.03.1999 р. (ПРИВАТНА ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «НОВАТОР», код 13438131).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили

Суддя С.В. Златін