Рішення

від 13.01.2023 по справі 200/5250/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2023 року Справа№200/5250/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: 11 державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області

про: визнання протиправною бездіяльність 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 24.12.2020 р., зобов`язання 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 24.12.2020 р.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до 11 державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій , грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки , виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 24.12.2020 р., зобов`язання 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 24.12.2020 р.

В обґрунтування позовних позивач посилається на те, що він проходив службу у 11 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області та відповідно до витягу з наказу ГУ ДСНС України у Донецькій області від 24.12.2020 р. № 310 о/с його було звільнено зі служби у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) у зв`язку із закінченням строку контракту. Позивач наголошує, що відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 від 14 вересня 2016 року йому надано статус учасник бойових дій, у зв`язку з чим він має право на отримання додаткової відпустки під час проходження служби. Позивач зазначає, що додатковою відпусткою за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки не скористався, отже, до вимог чинного законодавства мав право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2016-2020 роки, проте, відповідач при звільнені не виплатив йому належні суми компенсації. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпуски за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки протиправними та такими, що порушують його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Позивач проходив службу в 11 ДПРЗ та просить виплатити компенсацію за невикористані відпустки як учасник бойових дій за 2016-2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту, тобто 28.12.2020 року. Відповідач наголошує, що додаткова відпустка учасника бойових дій відповідно до ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» не має обов`язкового щорічного характеру, вона не надається у наступному році у разі її невикористання в минулому році, зокрема, після закінчення дії особливого періоду, з урахуванням норм ст. 10-1 зазначеного Закону. Також у відповідності до роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року № 107/13/84-16 додаткова відпустка учасника бойових дій не відноситься до виду щорічних відпусток, про що Позивачу було повідомлено. Також, вказує, що позивач не звертався до 11 ДПРЗ з відповідними рапортами про надання йому відпустки як учаснику бойових дій протягом 2016-2020 років. Також при формуванні бюджетного запиту на відповідний рік кошти на значені компенсаційні виплати не зазначалися, оскільки це не передбачено кошторисом.

На думку відповідача, нарахування та виплата позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту 28 грудня 2020 року, та зобов`язання 11 ДПРЗ нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за зазначений період безпідставні та не підлягають задоволенню.

Відповідач вважає, що діяв в межах наданих йому повноважень відповідно до законодавства, та норми матеріального права у спірних правовідносинах застосовано вірно, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо строків звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.

Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3статті 122 КАС Українивизначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженогонаказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19) висловила позицію про те, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а отже твердження відповідача з цього приводу не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що позивач проходи службу в 11 державному пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області за контрактом.

Згідно витягу з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (по особовому складу) від 24.12.2020 року № 310 о/с «Про звільнення із служби, прийняття на роботу, надання соціальної відпустки» звільнено із злужби у Запас Збройних Сил України старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_2 , пожежного-рятувальника 68 державної пожежно рятувальної частини 11 державного пожежно рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області, виключити з кадрів ДСНС України 28 грудня 2020 року та направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на військовий облік.

02.02.2015 року отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 .

10.08.2022 року представник позивача звернулась до начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки з 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки включно, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 24.12.2020 року.

Станом на час розгляду справи рішення (відповіді) щодо розгляду вищезазначеної заяви позивача відповідачем до суду не надано.

Позивач вважає, що відповідно до вимог Закону України «Про статут ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він мав право на отримання додаткової відпустки, однак, ним така відпустка за період з 2016 року по 2020 рік використана не була, у зв`язку при звільненні з військової служби мав право на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 2020 роки протиправною, у зв`язку з чим звернулась до суду із даною позовною заявою.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з п. 8 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі та соціальні відпустки надаються відповідно до ЗУ «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» учасниками бойових дій, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення, зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців із служби, у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям жінкам, які мають дітей.

У відповідності до вимог положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпустки.

Таким чином, відповідач наголошує що грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена в разі наявності відповідного права на відпустку. Позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотриману додаткову відпустку, оскільки п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовців додаткової відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст.8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з п. 8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з п. 18 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Згідност. 125 Кодексу цивільного захисту Українидержава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За п. 155 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, затвердженогопостановою КМУ від 11.07.2013 року № 593, у разі звільнення особи рядового і начальницького складу із служби у зв`язку із закінченням строку контракту невикористана нею щорічна основна відпустка за її бажанням може надаватися тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк контракту. В такому разі дія зазначеного контракту продовжується до закінчення відпустки.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII та «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Водночас, в ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Тому у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у періоди, передбачені п.п.17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 16-2 Закону України «Про відпустки».

Крім того відповідно до п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Крім того суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі«Тимошенко проти України»(заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у зразковій справі у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18), яке набрало законної сили 21 серпня 2019 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Виходячи із вказаної норми, при ухваленні даного рішення судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18).

З огляду на вказане, суд вважає, що при звільненні з військової служби у запас позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2016-2020 рр. додаткову відпустку, як учасник бойових дій, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати такої компенсації.

При цьому посилання відповідача на те, що на момент звільнення не надходило рапорту від позивача щодо надання невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, або грошової компенсації за вищевказаний вид відпусток, суд не приймає до уваги, оскільки чинним законодавством не поставлено в залежність виплату компенсації за невикористані дні відпустки від подачі відповідної заяви особою, яка має на неї право.

Водночас суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В той же час, суд зазначає, що кількість невикористаних позивачем календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій повинна визначатись саме відповідачем, який наділений відповідними дискреційними повноваженнями.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до 11 державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 24.12.2020 р., зобов`язання 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 24.12.2020 р.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає стягненню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до 11 державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність 11 державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 24.12.2020 р., зобов`язання 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 24.12.2020 р. задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність 11 державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 24.12.2020 р.

Зобов`язати 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 24.12.2020 р.

Повний текст рішення складено та підписано 13 січня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська