Рішення

від 13.01.2023 по справі 320/14144/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2023 року м. Київ № 320/14144/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Київській області від 17.02.2021 № 294921-2403-1002/3, від 17.02.2021 № 294922-2403-1002/3, від 17.02.2021 № 294921-2403-1002/4, від 17.02.2021 № 294922-2403-1002/4.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Головним управління ДПС у Київській області відносно фізичної особи ОСОБА_1 з порушенням визначеного податковим законодавством строку 1095 днів та вимог ст. 286 Податкового кодексу України були винесені податкові повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за звітні періоди 2017 і 2018 роки, а саме: від 17.02.2021 № 294921-2403-1002/3 на суму 96 295,27 грн., від 17.02.2021 № 294922-2403-1002/3 на суму 132 579,86 грн., від 17.02.2021 № 294921-2403-1002/4 на суму 96 295,27 грн., від 17.02.2021 № 294922-2403-1002/4 на суму 132 579,86 грн. У контексті з цим позивач вказує на те, що він є керівником та засновником Фермерського господарства «Гармонія Соі». З метою ведення діяльності фермерського господарства ОСОБА_2 як фізична особа уклав договори оренди землі з Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області від 16.02.2016 на земельні ділянки площами 37,6486 га та 51,8348 га. 25.02.2016 ОСОБА_2 відповідного до свого рішення та на підставі актів приймання-передачі земельних ділянок передав належні йому права користування відповідними земельними ділянкам Фермерському господарству. Таким чином, як стверджує позивач, від нього до Фермерського господарства перейшли права і обов`язки користувача земельними ділянками за договорами оренди землі, що були укладені ним як засновником цього фермерського господарства. При цьому, укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено. З огляду на наведене та відповідно до норми п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, починаючи з 25.02.2016 Фермерське господарство «Гармонія Соі» почало подавати податкові декларації з плати за землю та сплачувати за земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485800:01:001:0060 і 3220485800:01:001:0046. Оплата задекларованих сум податкових зобов`язань з орендної плати за зазначені земельні ділянки за звітні періоди 2017 і 2018 років були сплачені фермерським господарством повністю. Отже, прийнявши спірні податкові повідомлення-рішення відповідач створив передумови для неправомірного подвійного обкладання податком одних і тих самих об`єктів оподаткування (земельних ділянок). Крім того, позивач вважає, що Київським окружним адміністративним судом прийняте преюдиціальне рішення стосовно ОСОБА_1 від 17.08.2021 по справі № 320/4842/21 щодо оскарження подібних податкових повідомлень-рішень проте за інші звітні періоди. Відтак, оспорювані податкові повідомлення-рішення від 17.02.2021 позивач вважає протиправними та з метою їх скасування звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 відкрито провадження у справі № 320/14144/21 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.

На виконання вимог ухвали від 08.11.2021 представник відповідача подав через канцелярію суду відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову відповідач мотивує наступним: упродовж 2016 2019 років відповідно до облікових даних ІТС «Податковий блок» інформація щодо наявних договорів оренди земельних ділянок, стороною яких є ОСОБА_1 , у контролюючого органу була відсутня. Разом з тим, у 2020 році від Розаліївської сільської ради контролюючим органом отримана інформація щодо наявних договорів оренди земельних ділянок, укладених з гр-м ОСОБА_1 , та відповідні дані були внесені до ІТС «Податковий блок». При цьому, у зв`язку із некоректною роботою ІТС «Податковий блок» податкові повідомлення-рішення за 2020 рік в автоматичному режимі не були сформовані. Також згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за гр-м ОСОБА_1 рахуються в оренді земельні ділянки площею 51,8348 га з кадастровим номером 3220485800:01:001:0046 та площею 37,6486 га з кадастровим номером 3220485800:01:001:0060. З посиланням на норми ст. 288 Податкового кодексу України представник відповідача зробив висновок про те, що оскільки платником орендної плати є саме орендар земельної ділянки, то фізична особа (засновник фермерського господарства), що уклала договір оренди на земельну ділянку державної або комунальної власності, в якому визначене цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, сплачує орендну плату за вказану земельну ділянку. Таким чином, на виконання вимог п. 287.10 ст. 287 Податкового кодексу України та в межах строків, визначених п. 102.1 ст. 102 цього Кодексу, платнику (позивачу) за 2017 і 2018 роки правомірно нараховані податкові зобов`язання за земельні ділянки згідно договорів оренди землі від 16.02.2016, загальними площами 37,6486 та 51,8348 га. Станом на 17.11.2021 гр-н ОСОБА_1 до Білоцерківського відділу ГУ ДПС у Київській області відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України щодо проведення звірки не звертався.

25.01.2022 суд відповідно до своєї протокольної ухвали ухвалив про закриття підготовчого провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

У призначене на 10.05.2022 судове засідання сторони особисто не з`явилися та явку своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча останні були належним чином повідомлені про дати, час і місце судового засідання. Натомість від представників сторін через канцелярю суду надійшли клопотання щодо здійснення подальшого судового розгляду справи за відсутності позивача і відповідача.

У зв?язку з цим судом, відповідно до ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані учасниками справи документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (сформованої станом на 22.07.2015), 05.04.2011 зареєстровано юридичну особу Фермерське господарство «Гармоня Соі» (далі також ФГ). За змістом Статуту Фермерського господарства «Гармонія Соі» (у редакції від 2011 року, затвердженій 05.04.2011) одноосібним засновником названого ФГ визначено ОСОБА_1 .

У подальшому, 16.02.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (як орендодавцем) та громадянином ОСОБА_1 (як орендарем) були укладені строком на 7 років договори оренди землі. За умовами цих договорів орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування наступні земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства): земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0046 площею 51,8348 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0060 площею 37,6486 га, - які знаходяться на території Розаліївської сільської ради Білоцерквівського району Київської області.

Як стверджує відповідач з посиланням на долучений до відзиву на позов Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та не заперечував позивач, права оренди зазначеними земельними ділянками були зареєстровані 02.03.2016 та 17.02.2016 за ОСОБА_1 (як фізичною особою) згідно відповідних рішень державного реєстратора на підставі договорів оренди землі від 16.02.2016.

Поряд з цим, 25.02.2016 ОСОБА_1 як одноособовий засновник ФГ прийняв рішення за № 25/02/16 про передачу орендованих двох земельних ділянок у користування Фермерського господарства для ведення фермерського господарства. Також в тексті цього рішення ОСОБА_1 вирішив про проведення орендної плати за земельні ділянки з рахунків Фермерського господарства «Гармонія СОІ». 25.02.2016 за фактом передачі оренованих земельних ділянок у користування ФГ складені акти приймання-передачі, що підписані ОСОБА_1 як фізичною особою та головою Фермерського господарства.

У подальшому, як стверджує позивач та не заперечував відповідач, ФГ (код ЄДРПОУ 37307049) подавало до контролюючого органу за місцезнаходженням (а саме до Білоцеркіської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) податкові декларації з плати за землю за звітні періоди 2016, 2017, 2018 і 2019 роки, де декларувало до сплати в місцевий бюджет податкові зобов`язання з орендної плати за зазначені земельні ділянки. Зокрема, за 2017 рік ФГ задекларувало до сплати за земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0046 площею 51,8348 га річну орендну плату у розмірі 132 579,86 грн. (при обчисленні якого були використані наступні дані: площа землі 51,8348 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 31 971,73 грн., розмір орендної плати 8%) та за земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0060 площею 37,6486 га річну орендну плату в розмірі 96 295,27 грн. (при обчисленні якого були використані наступні дані: площа землі 37,6486 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 31 971,73 грн., розмір орендної плати 8%). За 2018 рік ФГ задекларувало до сплати за земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0046 площею 51,8348 га річну орендну плату у розмірі 157 214,95 грн. (при обчисленні якого були використані наступні дані: площа землі 51,8348 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 37 912,50 грн., розмір орендної плати 8%) та за земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0060 площею 37,6486 га річну орендну плату в розмірі 114 188,20 грн. (при обчисленні якого були використані наступні дані: площа землі 37,6486 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 37 912,50 грн., розмір орендної плати 8%).

Згідно текстів долучених позивачем до матеріалів позову копій роздруківок платіжних доручень ФГ «Гармонія Соі» від 27.02.2017 №156, від 21.03.2017 №186, від 29.06.2017 №239, від 30.08.2017 №257, від 20.10.2017 №269, від 16.11.2017 №285 Фермерське господарство сплатило до місцевого бюджету орендну плату за 2017 рік у загальній сумі 209 802,23 грн. Документальних доказів сплати ФГ решти суми задекларованого за звітний період 2017 рік розміру орендної плати (а саме копії платіжних доручень ФГ від 27.02.2018 за №821 і №822, на які позивач посилався в ткексі позовної заяви) позивачем до суду подані не були.

Згідно текстів долучених позивачем до матеріалів позову копій роздруківок платіжних доручень ФГ «Гармонія Соі» від 29.03.2018 № 831, від 24.04.2018 № 838, від 29.05.2018 № 848, від 31.07.2018 № 857, від 23.08.2018 № 863, від 28.09.2018 № 873, від 19.10.2018 № 894, від 11.12.2018 № 911 Фермерське господарство сплатило до місцевого бюджету орендну плату за 2017 рік у загальній сумі 240 786,23 грн. Документальних доказів сплати ФГ решти суми задекларованого за звітний період 2018 рік розміру орендної плати позивачем до суду подані не були.

Натомість позивач долучив до матерілів справи копію довідки контролюючого органу від 18.03.2021 про відсутність у ФГ «Гармонія Соі» (код ЄДРПОУ 37307049) заборгованості з платежів, контроль за справляння яких покладено на контролюючі органи.

Таким чином, як стверджує позивач, за орендовані ним земельні ділянки з кадастровим номером 3220485800:01:001:0046 площею 51,8348 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0060 площею 37,6486 га орендну плату сплачувало засноване ним ФГ «Гармонія Соі».

Разом з тим, 17.02.2021 ГУ ДПС у Київській області нараховано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкові зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за звітні періоди 2017 і 2018 роки та прийняло оспорювані податкові повідомлення-рішення форми «Ф»: за 2017 рік - податкові повідомлення-рішення за №294921-2403-1002/4 на суму 96 295,27 грн., за №294922-2403-1002/4 на суму 132 579,86 грн.; за 2018 рік - податкові повідомлення-рішення за №294921-2403-1002/3 на суму 96 295,27 грн., за №294922-2403-1002/3 на суму 132 579,86 грн.

Примірники цих податкових повідомлень-рішень були отримані позивачем поштою 12.05.2021.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача безпідставними і протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За змістом пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Положеннями ст. 54 ПК України визначено обов`язок нарахування суми податку фізичній особі контролюючим органом шляхом направлення податкового повідомлення - рішення.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За приписами ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Положеннями п. 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Пунктами 288.2 та 288.3 ст. 288 ПК визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п. 288.4 ст. 288 ПК України розмір та умови внесення її плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Пунктом 288.5 ст. 288 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.1); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2); може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у пп. 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (пп. 288.5.3).

Згідно з п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до п. 287.2 ст. 287 ПК України, облік фізичних осіб-платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Згідно з п. 286.5 ст. 286 даного Кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Положеннями п. 286.1 ст. 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, зі змісту вищевказаних вимог слідує, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки, в разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Статтею 125 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень».

У свою чергу нормами ст. 6 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Правові засади переходу право на оренду земельної ділянки визначені у ст. 7 зазначеного Закону. А саме у періоди 2016 - 2018 років законодавцем було передбачено, що право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону. У разі засудження фізичної особи-орендаря до позбавлення волі або обмеження його дієздатності за рішенням суду право на оренду земельної ділянки переходить до одного з членів його сім`ї, який виявив бажання і може відповідно до закону стати орендарем, а в разі його відмови або відсутності таких - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем, за їх згодою, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону. До особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Окрім того, нормами ст. 512 521 Цивільного кодексу України врегульовано загальний порядок та спосіб заміни сторін правочину. Зокрема, у силу норм ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз наведених законодавчих положень у сукупності дає підстави для висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме, з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У контексті з наведеним суд також враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

В силу вимог ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

При цьому, згідно зі ст. 12 цього Закону (у редакції, яка була чинна у періоди 2016 2018 років) землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали суд встановив, що договори на оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності були укладені між позивачем (у статусі фізичної особи, а не засновника ФГ) та ГУ Держгеокадастру у Київській області в лютому 2016 року. На той час засноване позивачем Фермерське господарство було вже давно зареєстроване як окрема юридична особа.

За змістом наявних у матеріалах справи відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень підтверджується та обставина, що відповідно до договорів оренди землі від 16.02.2016 орендарем та землекористувачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3220485800:01:001:0046 площею 51,8348 га та з кадастровим номером 3220485800:01:001:0060 площею 37,6486 га на території Розаліївської сільської ради Білоцерквівського району Київської області є фізична особа ОСОБА_1 .

В ході розгляду даної справи судом сторони не подали до суду документальні докази на підтвердження переходу права користування зазначеними земельними ділянками від орендаря ( ОСОБА_1 ) до Фермерського господарства у встановленому законом порядку, та відповідно проведення в подальшому державної реєстрації права користування фермерським господарством такими земельними ділянками.

Також аналізуючи положення Статуту ФГ суд встановив відсутність таких, за змістом яких було б передбачено, що ФГ має право користування та розпорядження земельними ділянками, що належать його засновнику на праві користування, та у зв`язку із цим у ФГ виникає обов`язок по сплаті орендної плати за користування цими земельними ділянками.

При цьому, чинні у періоди 2016 2018 років норми Закону України «Про фермерське господарство» відносили до земель фермерського господарства земельні ділянки, належні його засновниками на праві користування.

Таким чином, оскільки орендарем описаних вище земельних ділянок у періоди 2016 2018 років був саме фізична особа ОСОБА_1 , що підтверджується текстами договорів оренди землі та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, а не ФГ «Гармонія Соі» (яке, як окремо створена та зареєстрована на той час юридична особа, не було позбавлено права на укладення безпосередньо договору оренди відповідних земельних ділянок) і протилежних доказів позивачем не надано, а тому суд погоджується з позицією відповідача по справі, що саме позивач мав сплачувати плату за землю (орендну плату) за звітні періоди 2017 2018 роки відповідно до вимог ПК України. При цьому, той факт, що зі слів позивача використання земельної ділянки відбувалася через створене ним фермерське господарство не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати податок.

Дані сформовані судом висновки по спірним правовідносинам узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, що викладені у його постановах від 12.05.2022 у справі № 120/2868/19-а та від 28.08.2018 у справі № 808/3798/16.

Так, у постанові від 12.05.2022 у справі № 120/2868/19-а Верховний Суд залишив в силі рішення суду першої та апеляційної інстанції, якими було відмовлено у задоволенні позовних вимог в аналогічних даній справі правовідносинах. При цьому суд касаційної інстанції зазначив: "....той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство не змінює статусу позивача як орендаря земельних ділянок та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату. Не звільняє його від цього обов`язку і фактична сплата ФГ "Іллінецьке" орендної плати за землю. Платник податку, як це встановлено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 ПК, є обов`язковим елементом податку, який визначається виключно нормами ПК. Статтею 2 ПК встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу".

При цьому, суд відхиляє доводи позивача відносно того, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 є преюдиційним рішенням стосовно ОСОБА_1 по справі № 320/4842/21, враховуючи приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку твердженням позивача про порушення контролюючим органом встановлених ПК України строків для нарахування позивачу подактових зобов`язань по орендній платі за звітний період 2017 року, суд виходив з наступного.

Так, за змістом п. 288.7 ст. 288 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

У свою чергу п. 287.2 ст. 287 ПК України встановлено, що облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Згідно із п. 287.5 ст. 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені цією статтею, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання (п. 287.9 ст. 287 цього Кодексу).

Водночас нормою п. 287.10 ст. 287 ПК України визначено, що податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

У силу положень п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених законодавчих положень ГУ ДПС у Київській області мало право здійснити нарахування позивачу податкове зобов`язання по рендній платі за звітний період 2017 рік не пізніше закінчення 1095 днів, починаючи з 01.05.2017 року, - тобто у межах строку 1095 днів до 01.05.2020 року включно.

У контексті з наведеним суд враховує, що відповідно Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 533-IX (що набрав чинності з 18.03.2020) внесено зміни до ПК України, зокрема підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

У подальшому, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 №591-IX (що набрав чинності з 29.05.2020), редакція п. 52-2 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України була викладена наступним чином: «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин.

Постановами від 09.12.2020 № 1236 та від 21.04.2021 №405 Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про продовження дії карантину.

Разом з цим, відповідно до положень пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі по тексту - Закон № 909-ІХ) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Вказана норма на даний час є діючою та не конституційною не визнана.

Таким чином, Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Суд звертає увагу, що положення п. 52-2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України, як і п. 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №909-ІХ були прийняті саме з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, внаслідок якої актами Кабінету Міністрів України було введено та продовжено у подальшому карантин.

Отже, з огляду на зміст норм п. 102.1 ст. 102, п. 287.10 ст. 287 і п. 52-2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України (у редакціях Законів від 17.03.2020 № 533-IX і від 13.05.2020 №591-IX) у сукупності, а також на обставину прийняття Урядом постанов про продовження дії карантину станом на лютий 2021 року (тобто, на час прийняття оспрюваних податкових повідомлень-рішень) контролюючий орган мав достатні правові підстави для нарахування позтивачу 17.02.2021 податкових зобов`язань по орендній платі за 2017 рік в порядку ст. 287 ПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 17.02.2021 №294921-2403-1002/3, від 17.02.2021 № 294922-2403-1002/3, від 17.02.2021 № 294921-2403-1002/4, від 17.02.2021 № 294922-2403-1002/4, якими ОСОБА_1 нараховані податкові зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за 2017 і 2018 роки винесені правомірно, а відтак не підлягають скасуванню в судовому порядку.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 132, 134, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.