Ухвала

від 21.12.2022 по справі 953/7275/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/7275/22

н/п 1-кс/953/5299/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2022 р. м. Харків

Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1

за участю прокурора - ОСОБА_2

секретар судового засідання - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання прокурора відділу 10/2 Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000003323 від 07.11.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,

у с т а н о в и в:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання, яким прокурор просить накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку нежитлової будівлі (складу) за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_5 та використовується належним йому підприємством ПАФ «Джерело», а саме на: сільськогосподарську культуру пшеницю, приблизною масою 100 тон, шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Передати арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним в порядку та умовах визначених ст.ст. 19, 21, 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», зокрема сільськогосподарські культури, а саме: сільськогосподарську культуру пшеницю, приблизною масою 100 тон.

1. Зміст поданого клопотання

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000003323 від 07.11.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що власник СФГ «МОНОЛІТ» (код ЄДРПОУ 30772983, фактична адреса: Харківська обл., Ізюмський р-н, село Підлиман, вул. Центральна, будинок 2А) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , всіляко сприяв та допомагав окупаційним військам рф, надаючи їм допомогу у вигляді надання палива для військового транспорту, їжі для військових рф задля підтримки їх боєздатності з метою збереження російської окупаційної влади на тимчасово захоплених територіях.

Крім цього, встановлено, що в квітні 2022 року ОСОБА_6 покинув окуповані території та знаходився на підконтрольній території України.

Однак, з метою подальшого збереження контролю над підприємством та ведення господарської діяльності ОСОБА_6 призначив керівником СФГ «МОНОЛІТ» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

За отриманим даними, ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_6 проводив зустрічі з окупаційною адміністрацією, з метою налагодження діяльності сільськогосподарського підприємства на тимчасово захоплених населених пунктах Харківського регіону під керівництвом російської окупаційної влади.

Також, встановлено, що в подальшому ОСОБА_7 за погодженням з ОСОБА_6 здійснив перереєстрацію СФГ «МОНОЛІТ» згідно законодавства рф з метою виплати податків в розмірі 5 %, виплачував своїм робітникам заробітну платню у російських рублях та активно пропагандував односельчан до співпраці з окупаційною владою наголошуючи на тому що російська влада в с. Підлиман Харківської області встановлена назавжди.

В той же час, отримано інформацію, що ОСОБА_7 за погодженням з ОСОБА_6 здійснив продаж соняшнику представнику російської окупаційної влади.

Поміж цього, ОСОБА_7 за здійснення господарської діяльності СФГ «МОНОЛІТ» надавав грошові кошти від реалізації соняшника російській окупаційній владі.

ОСОБА_6 будучи усвідомленим, що відносно нього ведеться досудове розслідування за статтею, санкція якої передбачає конфіскацію майна, з метою уникнення можливої конфіскації в рамках вказаного кримінального провадження незаконно організував вивіз сільськогосподарського врожаю пшениці з деокупованої території Харківської області в невідомому напрямку.

Зокрема, встановлено, що до вказаної протиправної діяльності причетний громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , користується м.т. НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , керівник ФГ «Авангард-2017» (код ЄДРПОУ 41409866, юридична адреса: Харківська область, Борівський район, с. Дружелюбівка, вул. Молодіжна, б. 47), який з метою особистого збагачення, у змові з ОСОБА_6 , організував незаконний вивіз сільськогосподарської продукції у осіб, підозрюваних до колабораційної діяльності.

Так, ОСОБА_8 попередньо домовився з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 (власник СТОВ "ДОБРОБУТ ПЛЮС" код ЄДРПОУ 32468910, ПАФ "ДЖЕРЕЛО" код ЄДРПОУ 32468968, ФГ "ПЕРЛИНКА" код ЄДРПОУ 39850645, СФГ "ЯНТАР" код ЄДРПОУ 22660458, ФГ "Д.С.М." код ЄДРПОУ 39841049, ФГ "А.В.В." код ЄДРПОУ 39840380, ФГ "ДІАМАНТ-2017" код ЄДРПОУ 41294895, фактична адреса складських приміщень: Харківська обл., Борівський р-н, смт. Борова, вул. Підлиманська, буд. 11А) та ОСОБА_6 (власник СФГ "МОНОЛІТ") про вивезення останніми сільськогосподарської продукції з деокупованих територій Харківської області для уникнення можливого накладення арешту на дану продукцію.

З метою приховування вказаної протиправної діяльності, ОСОБА_8 здійснив підробку перепусток Харківської обласної військової адміністрації для переміщення на деокупованих територіях та підготував товарно-транспортні накладні із завідомо недостовірними даними.

Однак, через викриття даної протиправної діяльності вищевказаними особами здійснюються заходи щодо знищення документальних матеріалів, які могли б свідчити про їх протиправну діяльність

У зв`язку із зазначеними обставинами, а також враховуючи, поінформованість ОСОБА_5 про його потрапляння в поле зору правоохоронних органів, існування ризиків щодо втечі останнього та знищення ним особистого майна, яке може бути використане як речовий доказ, слідчим прийнято рішення про невідкладне проникнення до володіння особи, до поставлення ухвали слідчого судді в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, на підставі добровільної згоди власника складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого було виявлено та вилучено сільськогосподарську культуру пшеницю, приблизною масою 100 тон.

Будь-які документи на підтвердження походження вказаних сільськогосподарських культур органу досудового розслідування не надано.

Під час здійснення досудового слідства сторона обвинувачення прийшла до висновку, що вищезазначені предмети можуть бути використані, як доказ факту вчинення злочинних дій, які розслідуються у даному кримінальному провадженні, або інших злочинів, а також вони можуть собою містити відомості, що мають суттєве значення у даному кримінальному провадженні.

Відомості про масу сільськогосподарських культур на складах отримано в ході проведення оглядів від ОСОБА_5 , який є керівником ПАФ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », оскільки будь-яким іншим чином отримати такого роду інформацію, в тому числі більш точну, не виявилось за можливе. Виявлене та оглянуте зерно за результатом проведення слідчих дій було вилучено.

Таким чином, з метою унеможливлення вчинення дій ОСОБА_5 через третіх осіб, спрямованих на відчуження належного вищезазначеного майна, орган досудового розслідування прийшов до висновку про необхідність накладення на нього арешту шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

На підставі вищевикладеного, 15.12.2022 постановою слідчого усі вищезазначені сільськогосподарські культури визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні як майно, яке було отримано в результаті злочинної діяльності.

Враховуючи, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, з метою досягнення його дієвості, орган досудового розслідування просить накласти арешт на таке майно, тобто на речові докази, з метою забезпечення їх збереження.

Разом із цим, орган досудового розслідування просить передати майно - сільськогосподарську продукцію Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним, з метою забезпечення його збереження або збереження його економічної вартості.

2.Позиції учасників у судовому засіданні

Прокурор доводи клопотання підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі. Додатково обґрунтував необхідність накладення арешту на вказане у клопотанні майно, з огляду на його відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України. Також прокурор вказав, що передача зазначеного у клопотанні майна (сільськогосподарської продукції) в управління АРМА відповідатиме вимогам чинного законодавства та є доцільним заходом, оскільки сприятиме його збереженню та збереженню його економічної вартості.

Власник майна ОСОБА_5 , належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

3.Мотиви та оцінка слідчого судді

3.1. Щодо підстав для застосування арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПКУкраїниарешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора, а також, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2цієї статтівизначено,що арештмайна допускається,зокрема,з метоюзабезпечення: (1) збереження речових доказів .

У випадку, передбаченомупунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу, згідно якої, речовими доказамиє матеріальніоб`єкти,які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,в томучислі предмети,що булиоб`єктом кримінальнопротиправних дій,гроші,цінності таінші речі,набуті кримінальнопротиправним шляхомабо отриманіюридичною особоювнаслідок вчиненнякримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені вчастині першійцієї статті.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони, зокрема, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Згідно ізч.10ст.170КПК Україниарешт можебути накладенийу встановленомуцим Кодексомпорядку нарухоме чинерухоме майно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,віртуальні активи,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 цього Кодексу слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,зокрема,повинен враховувати: (1)правову підставудля арештумайна; (2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); (5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; (6) наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна (ч. 3 ст. 173).

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до таких висновків.

3.2. Щодо наявності обґрунтованої підозрищодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна

З клопотання та долучених до нього матеріалів вбачається, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000003323 від 07.11.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України.

На обґрунтування вчинення кримінального правопорушення, прокурором до клопотання додано матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000003323 від 07.11.2022, при дослідженні яких у судовому засіданні встановлена відповідність сукупності дій загальним ознакам розслідуваного злочину, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України, що передбачає відповідальність за передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Разом із цим, наведені прокурором у клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення посвідчуються показами свідків, іншими матеріалами кримінального провадження, а також не заперечуються ОСОБА_6 .

За таких обставин, описані у клопотанні обставини встановлені слідчим суддею на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні матеріалів та наданих прокурором пояснень, які у їх співставленні з диспозицією статті, яка передбачає кримінальну відповідальність за розслідуваний злочин, формують у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність достатніх підстав вважати, що могли бути вчинені зазначене у клопотанні кримінальне правопорушення.

При цьому, слід відзначити, що на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочинів, винуватість чи невинуватість осіб у їх вчиненні і не визначає ступінь вини таких осіб, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей встановлює, що існують об`єктивні дані про вчинення вказаного у клопотанні злочину, у зв`язку з розслідуванням якого подається відповідне клопотання.

З огляду на тяжкість та характер розслідуваного злочину, щодо якого встановлено наявність обґрунтованої підозри його вчинення, а саме, що він є особливо тяжким, слідчий суддя вважає виправданою необхідність застосування у цьому кримінальному провадженні такого заходу забезпечення як арешт майна.

3.3. Щодо відповідності майна ознакам речового доказу

У межах цього кримінального провадження слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова постановив ухвалу від 16.12.2022 у справі № 953/7572/22 (1-кс/953/5260/22), яким у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, з метою врятування майна надано дозвіл на проведення обшуку у нежитлових приміщеннях в будівлі літ. А №№І, 1-1, 1-2, 1-3, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12 газ. пл. 197.7 кв.м., в будівлі літ. В №VII заг.пл. 1013, 4 кв.м., літ. Г заг.пл. 24.9 кв.в., літ. Ж, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та на праві приватної власності належать ОСОБА_5 .

Згідно ізпротоколом обшукувід 14.12.2022,під часпроведення обшукунежитлової будівлі(складу)за адресою: АДРЕСА_1 ,яке належить ОСОБА_5 та використовуєтьсяналежним йомупідприємством ПАФ«ДЖЕРЕЛО»,виявлено тавилучено: сільськогосподарську культуру пшеницю, приблизною масою 100 тон.

Слідчий суддя зазначає, що у ході судового розгляду прокурор довів, що означене майно може містити відомості, які є предметом перевірки під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000003323 від 07.11.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України, а отже й може бути використане у подальшому, як доказ у кримінальному провадженні.

Відтак, слідчий суддя визначився, що орган досудового розслідування довів необхідність накладення арешту на майно, яке вилучено 14.12.2022 під час обшуку нежитлової будівлі (складу) за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

3.4. Щодо розумності та співрозмірності арешту

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. У цьому контексті слідчий суддя враховує, серед іншого, суспільну небезпеку ймовірно вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, ймовірну причетність до їх вчинення осіб, які є власниками відповідного майна, а також наявність на ньому відомостей, що мають істотне значення для розслідування відповідних злочинів. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданим і не буде занадто обтяжливим для власників.

У цьому контексті слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на відповідні грошові кошти не є припиненням права власності на них або невідворотнім позбавленням такого права. Хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, однак такий захід є тимчасовим.

При цьому, у ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна для третіх осіб.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту на даному етапі досудового розслідування у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.

Також слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону користування та розпорядження майном, зважаючи на встановлені ризики приховування, пошкодження, знищення майна, яке є речовими доказами, а також необхідність його використання для потреб досудового розслідування та судового розгляду.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнають власники майна, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у їх право власності.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно.

3.5. Щодо визначення порядку зберігання речових доказів

Відповідно до абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Так, за змістом ч. 7 цієї ж статті у вказаному випадку, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, яке розглядається згідно із статтями 171-173КПК України.

Крім того, положеннями Закону України від 10.11.2015 № 772-VIII «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі Закон) передбачено, що АРМА є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

Таким чином, АРМА у відповідності до ст. 9 Закону забезпечує проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону передбачено, що активами є кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими. В той же час, згідно з ч. 1 ст. 19 Закону АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Беручи до уваги, що у поданому клопотанні прокурор просить передати в управління АРМА сільськогосподарську продукцію, слідчий суддя бере до уваги, що статтею 21 Закону передбачено можливість управління Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів рухомим майном шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

При вирішенні питання про можливість передачу вказаної у клопотанні сільськогосподарської продукції в управління АРМА, слідчий суддя виходить з наступного.

3.5.1. Щодо вартості активів

Як вказувалося вище, вартість активів, які можуть бути передані до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, має становити понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня становить 2481 гривень, тобто вартість активів має становити більше 496 200 грн.

Вартість активів, щодо яких вирішується питання про передачу в управління АРМА, а саме: сільськогосподарської культури пшениці, приблизною масою 100 тон, вочевидь перевищує розмір, установлений ст. 100 КПК України та ст. 19 Закону.

3.5.2. Щодо відповідності активів ознакам речових доказів та наявності арешту

Мотиви та обґрунтування відповідності вказаного майна ознакам ст. 98 КПК України та визнання їх речовими доказами, наведені слідчим суддею у цій ухвалі при вирішенні питання доцільності накладення на них арешту, а тому враховує такі висновки у контексті питання про передачу такого майна в управління АРМА.

3.5.3. Щодо можливості передачі активів в управління АРМА без шкоди для кримінального провадження та досягнення її мети

Оцінюючи можливість передачі майна без шкоди для кримінального провадження, ефективність та доцільність передачі для збереження майна, слідчий суддя виходить з того, що передача активів в управління АРМА унеможливить здійснення будь-яких дій з арештованим майном, а тому є доцільним заходом для збереження речового доказу та зможе запобігти його перетворенню, приховуванню, втраті. Крім того, передача в управління АРМА речових доказів має здійснюватися з метою забезпечення їх збереження та збереження їх економічної вартості.

Враховуючи специфіку арештованого майна, що становить сільськогосподарську продукцію, яка потребує спеціалізованого утримання, транспортування та зберігання, слідчий суддя, не визначаючи спосіб управління арештованим майном, вважає, що його передача в управління АРМА, гарантуватиме не лише збереження такого майна, але і надасть можливість зберегти його економічну вартість.

Враховуючи вищевказане, слідчий суддя вважає за можливе визначити порядок зберігання цих речових доказів, шляхом передачі таких речових доказів в управління АРМА.

4.Висновки за результатами розгляду клопотання

З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів, таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотанняпрокурора відділу 10/2 Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 14.12.2022 під час проведення обшуку нежитлової будівлі (складу) за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_5 та використовується належним йому підприємством ПАФ «ДЖЕРЕЛО», а саме на:

- сільськогосподарську культуру пшеницю, приблизною масою 100 тон,-шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Арештоване майно, вилучене 14.12.2022 під час проведення обшуку нежитлової будівлі (складу) за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_5 та використовується належним йому підприємством ПАФ «ДЖЕРЕЛО», а саме: сільськогосподарську культуру пшеницю, приблизною масою 100 тон. передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним в порядку та умовах визначених Законом України від 10.11.2015 № 772-VIII«Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, у той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Повний текст ухвали складений і підписаний без проголошення 26 грудня 2022 року.

Слідчий суддя - ОСОБА_1