Постанова

від 16.01.2023 по справі 751/4447/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 січня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/4447/21

Головуючий у першій інстанції Павлов В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/199/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Приватне підприємство «Фірма «ІНЕКС»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Приватне підприємство «Фірма «ІНЕКС»

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фірма «ІНЕКС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (суддя Павлов В.Г.), ухвалене у м.Чернігів, повний текст рішення складено 29 вересня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив стягнути з ПП «Фірма «ІНЕКС» заборгованість по заробітній платі у розмірі 66 542 грн 62 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 41 020 грн 39 коп. Позов мотивовано тим, що позивач з 13 травня 2016 року працював на посаді охоронця у відповідача. Наказом №11/к від 09 лютого 2021 року його звільнено з посади за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України. 18 березня 2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було виплачено 3898,04 грн і саме з цього часу йому стало відомо, що в порушення приписів ст.116 КЗпП України з ним при звільненні не був проведений розрахунок. За доводами позивача, розмір заборгованості по заробітній платі за 2017-2021 рік становить 66 542,62 грн. ОСОБА_1 вказував, що 25 червня 2021 року йому перераховано підприємством на картковий рахунок 6718,73 грн компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2022 року позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 66 542 грн 62 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8 204 грн 08 коп., а всього 74 746 грн 70 коп. (сума заборгованості визначена без відрахування податків та обов`язкових платежів); в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача 181 грн 60 коп. у відшкодування витрат з оплати судового збору; стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 908 грн. Рішення суду мотивовано тим, що загальна сума заборгованості по заробітній платі становить 68 070 грн 71 коп., однак суд стягує заборгованість в межах заявлених позовних вимог в розмірі 66 542,62 грн. При вирішенні спору суд не взяв до уваги надані відповідачем копії відомостей про виплату заробітної плати готівкою з підстав, передбачених ч.6 ст.95 ЦПК України, в зв`язку з твердженням представника позивача про їх фальшивість та ухиленням відповідача від надання їх оригіналів на вимогу суду для проведення судової експертизи. Враховуючи період затримки розрахунку по заробітній платі та розмір несвоєчасно виплаченої заробітної плати, суд вважав справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам даної справи, які мають значення, та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 8 204 грн 08 коп., тобто 20% від заявленого позивачем розміру.

В апеляційній скарзі ПП «Фірма «ІНЕКС» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач по-різному розписувався у різних документах: підпис на заяві про прийняття на роботу та звільненні з роботи, ознайомленні з наказами, у позовній заяві, посвідченні копій наданих матеріалів до суду, у відомостях про отримання заробітної плати є відмінними. Відповідач вважає, що заперечення позивача отримання ним коштів є наміром отримати неправомірну вигоду, а не захистити право на оплату праці. Також ПП «Фірма «ІНЕКС» вказує, що відмова позивача від проведення експертизи є свідченням небажання встановити об`єктивну істину у даній справі. Відповідач посилається, що він об`єктивно був позбавлений можливості подати оригінали доказів при розгляді даного цивільного провадження, оскільки розглядалася справа з іншим колишнім працівником підприємства, де витребовувалися оригінали відомостей.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що наказом ПП «Фірма «ІНЕКС» №41/к від 12 травня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на постійну роботу на посаду охоронника з 13 травня 2016 року (а.с.70 т.2).

Наказом ПП «Фірма «ІНЕКС» №11/к від 09 лютого 2021 року звільнено ОСОБА_1 з посади охоронника 09 лютого 2021 року за власним бажанням, ст.38 КЗпП України (а.с.72 т.2).

Згідно з відповіддю Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області у червні 2021 року було проведено захід державного контролю, в ході якого встановлено, що в день звільнення 09 лютого 2021 року остаточний розрахунок не проведено; остаточна виплата всіх сум, що належать ОСОБА_1 від підприємства при звільненні, виплачена на картковий рахунок 18 березня 2021 року у сумі 3898,04 грн, чим порушено вимоги ст.116 КЗпП України (а.с.4-5 т.1).

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України встановлено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно із ст.117 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема письмовими доказами, висновками експертів ст.76 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даній справі предметом доказування є наявність або відсутність у ПП «Фірма «ІНЕКС» заборгованості по заробітній платі перед її працівником ОСОБА_1 станом на день його звільнення 09 лютого 2021 року.

На підтвердження факту наявності заборгованості позивач надав суду першої інстанції докази: виписки за картковим рахунком клієнта у АТ «УкрСиббанк» (а.с.44-52 т.1), індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.22-23 т.1).

ПП «Фірма «ІНЕКС» надало до суду першої інстанції: відомості про нараховану, виплачену заробітну плату ОСОБА_1 (а.с.57-58 т.1), звіти про здійснення зарахувань на карткові рахунки співробітників в рамках зарплатного проекту (а.с.60-186, 193-212 т.1), розрахункові відомості організацій (а.с.187-192 т.1), копії відомостей на виплату готівки (а.с.213-250 т.1, 1-69 т.2).

ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції заявив клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, а саме відомостей про виплату готівкових коштів. Також позивач ставив під сумнів справжність його підпису у відомостях на виплату готівки, у зв`язку з чим заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Вказані клопотання були задоволені судом.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 повідомив про неможливість надання на вимогу експерта достовірних вільних зразків його підписів за 2017-2021 роки (а.с.123 т.2), а 29 липня 2022 року подав заяву про відмову від попередньо заявленого клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (а.с.140 т.2).

Згідно із ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

ПП «Фірма «ІНЕКС» обгрунтовує неможливість надати суду першої інстанції оригінали відомостей про виплату готівкових коштів тим, що вони були надані в іншій справі.

Колегія суддів апеляційного суду приймає такі доводи до уваги, оскільки згідно з отриманою з Єдиного державного реєстру судових рішень інформацією ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 11 листопада 2021 року у справі №751/4442/21 за позовом ОСОБА_2 до ПП «Фірма «ІНЕКС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні зобов`язано ПП «Фірма «ІНЕКС» надати оригінали відомостей про виплату готівкових коштів за період 2017-2019 р.р., в яких наявний підпис позивача про отримання заробітної плати.

Враховуючи неможливість надання доказів відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, ненадання позивачем на вимогу експерта додаткових матеріалів, а також відмову позивача від проведення судової почеркознавчої експертизи, апеляційний суд вважає надані ПП «Фірма «ІНЕКС» оригінали відомостей на виплату готівки належними доказами отримання позивачем заробітної плати, в тому числі готівкою.

ОСОБА_1 посилався, що заборгованість по заробітній платі виникла за 2017-2021 роки.

Інформація про зарахування заробітної плати позивачу на картковий рахунок збігається з інформацією, яка міститься у звітах про здійснення зарахувань на карткові рахунки співробітників в рамках зарплатного проекту.

Копії наявних в матеріалах справи відомостей на виплату готівки відповідають наданим відповідачем оригіналам.

Колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки його було здійснено з урахуванням нарахованої згідно відомостей про застраховану особу заробітної плати, тобто без урахування сплачених з цієї суми податків і зборів.

Суд апеляційної інстанції здійснює розрахунок заборгованості із заробітної плати наступним чином.

Відповідно до відомостей про нараховану, виплачену заробітну плату ОСОБА_1 , розрахункової відомості організацій за 2017 рік нараховано заробітну плату до виплати (з урахуванням податків і зборів) 35 132,72 грн (січень 2990,73 грн; лютий 2616,9 грн; березень 2998,47 грн; квітень 2952,41 грн; травень 3374,18 грн; червень 3239,58 грн; липень 2820,14 грн; серпень 2809,32 грн; вересень 2841,85 грн; жовтень 2816,47 грн; листопад 2849,05 грн; грудень - 2823,62 грн) (а.с.57, 187 т.1).

Згідно з випискою за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 , звітами про здійснення зарахувань на карткові рахунки співробітників в рамках зарплатного проекту та відомостями на виплату готівки за 2017 рік позивачем отримано заробітну плату у розмірі 23 730,28 грн (січень 1770 грн; лютий 1770 грн; березень 1888 грн; квітень 1770 грн; травень 1920 грн; червень 1920 грн; липень 1926 грн; серпень 29,64 грн; вересень 2680 грн; жовтень 3297,5 грн; листопад 2216,47 грн; грудень - 2249,05 грн + 293,62 грн (готівкою)) (а.с.44-45, 60-60а, 67-86, 221-228 т.1).

Відповідно до відомостей про нараховану, виплачену заробітну плату ОСОБА_1 , розрахункової відомості організацій за 2018 рік нараховано заробітну плату до виплати (з урахуванням податків і зборів) 38 941,65 грн (січень 3205,34 грн; лютий 2872,78 грн; березень 3211,07 грн; квітень 3239,99 грн; травень 3253,96 грн; червень 3283,26 грн; липень 3259,67 грн; серпень 3259,67 грн; вересень 3303,46 грн; жовтень 3273,96 грн; листопад 3374,05 грн; грудень 3404,44 грн) (а.с.57-58, 188 т.1).

Згідно з випискою за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 , звітами про здійснення зарахувань на карткові рахунки співробітників в рамках зарплатного проекту та відомостями на виплату готівки за 2018 рік позивачем отримано заробітну плату у розмірі 38 623,65 грн (січень 2530 грн + 365,34 грн (готівкою); лютий 2240 грн + 2410,75 грн (готівкою); березень 1062,03 грн + 548,57 грн (готівкою); квітень 2662,5 грн + 399,99 грн (готівкою); травень 2840 грн + 413,96 грн (готівкою); червень 2690 грн + 620,76 грн (готівкою); липень 2812,5 грн + 214,67 грн (готівкою); серпень 3045 грн + 214,67 грн (готівкою); вересень 3045 грн + 258,46 грн (готівкою); жовтень 3045 грн + 775,96 грн (готівкою); листопад 2698 грн + 800,05 грн (готівкою); грудень - 2774 грн + 156,44 грн (готівкою)) (а.с.45-47, 88-128, 213-220, 229-250 т.1, 1-47 т.2).

Відповідно до відомостей про нараховану, виплачену заробітну плату ОСОБА_1 , розрахункової відомості організацій за 2019 рік нараховано заробітну плату до виплати (з урахуванням податків і зборів) 44 921,33 грн (січень 3921,96 грн; лютий 3786,72 грн; березень 3760,06 грн; квітень 3793,94 грн; травень 4129,97 грн; червень 3532,88 грн; липень 3570,47 грн; серпень 3532,88 грн; вересень 4579,58 грн; жовтень 3508,69 грн; листопад 3532,88 грн; грудень 3271,3 грн) (а.с.58, 189 т.1).

Згідно з випискою за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 , звітами про здійснення зарахувань на карткові рахунки співробітників в рамках зарплатного проекту та відомостями на виплату готівки за 2019 рік позивачем отримано заробітну плату у розмірі 44 698,03 грн (січень 3248 грн + 153,96 грн (готівкою); лютий 3568 грн + 489,72 грн (готівкою); березень 3297 грн; квітень 3760,06 грн + 25,94 грн (готівкою); травень 3768 грн + 597,47 грн (готівкою); червень 3532,5 грн + 235,88 грн (готівкою); липень 3297 грн; серпень 2770,47 грн; вересень 7647,88 грн; жовтень 1264,58 грн; листопад 3508,69 грн; грудень 3532,88 грн) (а.с.47-49, 129-136, 139-175 т.1, 48-69 т.2).

Відповідно до відомостей про нараховану, виплачену заробітну плату ОСОБА_1 , розрахункової відомості організацій за 2020 рік нараховано заробітну плату до виплати (з урахуванням податків і зборів) 51 864,81 грн (січень 4209,39 грн; лютий 4171,8 грн; березень 4693,6 грн; квітень 4158,52 грн; травень 4239 грн; червень 4468,13 грн; липень 4888,22 грн; серпень 4277,19 грн; вересень 3886,14 грн; жовтень 3845,65 грн; листопад 4533,82 грн; грудень 4493,36 грн) (а.с.58, 190 т.1).

Згідно з випискою за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 та звітами про здійснення зарахувань на карткові рахунки співробітників в рамках зарплатного проекту та відомостями на виплату готівки за 2020 рік позивачем отримано заробітну плату у розмірі 49 842,76 грн (січень 2471,3 грн; лютий 4209,39 грн; березень 7355,8 грн; квітень 1509,6 грн; травень 4158,52 грн; червень 4239 грн; липень 4468,13 грн; серпень 4888,22 грн; вересень 4277,19 грн; жовтень 3886,14 грн; листопад 3845,65 грн; грудень 4533,82 грн) (а.с.49-51, 176-186, 193-210 т.1).

Відповідно до відомостей про нараховану, виплачену заробітну плату ОСОБА_1 , розрахункової відомості організацій за 2021 рік нараховано заробітну плату до виплати (з урахуванням податків і зборів) 8362,97 грн (січень 4464,93 грн; лютий 3898,04 грн (а.с.58, 191 т.1).

Згідно з випискою за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 та звітами про здійснення зарахувань на карткові рахунки співробітників в рамках зарплатного проекту за 2021 рік позивачем отримано заробітну плату у розмірі 12 856,32 грн (січень 4493,35 грн; лютий 4464,93 грн; березень 3898,04 грн) (а.с.51-52, 209-212 т.1).

З урахуванням викладеного, вбачається, що за період 2017-2021 роки позивачу було нараховано до виплати заробітну плату (з урахуванням податків і зборів) у розмірі 179 223,48 грн, а фактично виплачено 169 751,04 грн. Таким чином, недоплата заробітної плати становить 9 472,44 грн.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що 25 червня 2021 року йому було перераховано підприємством на картковий рахунок 6 718,73 грн компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні. В матеріалах справи відсутні відомості про таке зарахування.

Проте, враховуючи, що ПП «Фірма «ІНЕКС» має заборгованість із заробітної плати і позивачем не надано доказів, що вказані кошти йому виплачено саме в якості компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що виплачені 25 червня 2021 року позивачу 6 718,73 грн є частковою виплатою заборгованості по заробітній платі.

Таким чином, остаточний розмір заборгованості по заробітній платі становить 2 753,71 грн (9 472,44 грн 6 718,73 грн).

Оскільки роботодавцем вже було проведено відрахування податків і зборів із заробітної плати за вказаний період, судом визначена сума заборгованості з урахуванням сплачених податків і зборів.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Вбачається, що перед звільненням ОСОБА_1 працював повні місяці у січні 2021 року та грудні 2020 року, за які заробітна плата становить відповідно 5546,5 грн та 5581,8 грн, а разом 11 128,3 грн. Отже, середньоденний розмір заробітної плати становить 271,42 грн (11 128,3 грн : (19 (робочих днів у січні 2021 року) + 22 (робочих дні у грудні 2020 року)).

Оскільки в день звільнення - 09 лютого 2021 року зі ОСОБА_1 не було проведено остаточного розрахунку, то він має право на відшкодування середнього заробітку, а саме: з 10 лютого 2021 року по 13 жовтня 2021 року (як про то заявлено позивачем). Кількість робочих днів за вказаний період становить 169. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить (271,42 грн х 169 днів) = 45 869,98 грн (без урахування податків і зборів).

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Враховуючи вищезазначене, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що у даному випадку обсяг відповідальності відповідача, визначений позивачем, не відповідає принципу розумності та співмірності із допущеним правопорушенням.

З огляду на неспівмірність суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, за обставин цієї справи Чернігівський апеляційний суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення належних виплат у розмірі, який дорівнює розміру визначеної заборгованості, а саме 2 753,71 грн.

З урахуванням викладеного в сукупності, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шляхом їх зменшення.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позовна вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволена на 4%, отже з відповідача на користь держави підлягає стягненню 36,32 грн (908 грн х 4%) судового збору.

За позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 сплачено 908 грн судового збору. Вказані позовні вимоги задоволено судом на 7%, відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 63,56 грн судового збору (908 грн х 7%).

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «ІНЕКС» задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2022 року змінити, виклавши абзаци 2, 4, 5 резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути з приватного підприємства «Фірма «Інекс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 2 753 грн 71 коп. (сума заборгованості визначена з урахуванням податків та обов`язкових платежів) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2 753 грн 71 коп. (сума заборгованості визначена без відрахування податків та обов`язкових платежів).

Стягнути з приватного підприємства «Фірма «Інекс» на користь ОСОБА_1 63 грн 56 коп. у відшкодування витрат з оплати судового збору.

Стягнути з приватного підприємства «Фірма «Інекс» на користь держави судовий збір в сумі 36 грн 32 коп.».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: