Рішення

від 16.01.2023 по справі 295/12678/22

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/12678/22

Категорія 52

2/295/277/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Полонця С.М.,

секретаря с/з Лукасевич А.Є.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хоменка Сергія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДІС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Хоменко С.О. звернувся до суду з позовом до ТОВ «ІДІС» про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 99514, 81 грн. за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 30 березня 2020 року; судових витрат в розмірі сплаченого судового збору в сумі 995, 15 грн.; витрат, здійснених по оплаті послуг експерта щодо проведення експертного автотоварознавчого дослідження з наданням висновку в розмірі 5500, 00 грн.; витрат на правову допомогу в сумі 20000, 00 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що 30.03.2020 року з вини водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, застрахованим відповідачем в АТ «СК «Країна», сталася ДТП, внаслідок якої пошкоджено транспортний засіб позивача. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 09.06.2021 року у справі № 295/4907/20 про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, у зв?язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. Представник позивача зазначає, що між відповідачем та Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» було укладено договір (поліс) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким АТ «СК «Країна» було застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі наземного транспортного засобу марки «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , який був учасником дорожньо-транспортної пригоди. 25.05.2020 року позивач звернувся до Житомирської регіональної дирекції АТ «СК «Країна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи разом з пакетом документів для виплати страхового відшкодування, у тому числі - заявою про страхове відшкодування. Проте, позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв?язку з тим, що ним не було дотримано річного строку на звернення до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. З огляду на вищезазначене, позивач бажає реалізувати своє право та отримати суму відшкодування шкоди безпосередньо з винуватця ДТП.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 05.12.2022 року позовну заяву було залишено без руху.

09.12.2022 року на виконання вимог вищезазначеної ухвали представником позивача було надано оригінал квитанції про сплату судового збору та усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 12.12.2022 року в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено; у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.03.2020 року о 07-00 год., у м.Житомирі на перехресті вул. Г. Пожежних та Святого Йоана Павла ІІ, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ГАЗ 3330232, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул.Г.Пожежних, не надав переваги у русі автомобілю «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та здійснив з ним зіткнення, внаслідок зіткнення, транспортний засіб «ГАЗ330232», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відкинуло на автомобіль «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зупинився на перехресті. В результаті порушення ОСОБА_2 п. 16.11 Правил дорожнього руху, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вищевказані обставини встановлені постановою Богунського районного суду м. Житомира від 09.06.2021 року по справі № 295/4907/20, що набрала законної сили. Вказаною постановою суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124Кодексу України про адміністративні правопорушення; закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК,вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на праві власності належить ОСОБА_3 . Законним володільцем даного транспортного засобу є ОСОБА_1 .

Як зазначено представником позивача в позовній заяві, транспортний засіб «ГАЗ 030232», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДІС». Між ТОВ «ІДІС» та АТ «СК «Країна» було укладено договір (поліс) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким АТ «СК «Країна» було застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі наземного транспортного засобу марки «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 . 25.05.2020 року позивач звернувся до Житомирської регіональної дирекції АТ «СК «Країна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи разом з пакетом документів для виплати страхового відшкодування, у тому числі - заявою про страхове відшкодування. Проте, позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв?язку з тим, що ним не було дотримано річного строку на звернення до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеноїнебезпеки єдіяльність,пов`язаназ використанням,зберіганням абоутриманням транспортнихзасобів,механізмів таобладнання,використанням,зберіганням хімічних,радіоактивних,вибухо-і вогненебезпечнихта іншихречовин,утриманням дикихзвірів,службових собакта собакбійцівських порідтощо,що створюєпідвищену небезпекудля особи,яка цюдіяльність здійснює,та іншихосіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Всупереч вищевказаним нормам закону, представником позивача не надано жодних належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що транспортний засіб «ГАЗ 030232», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДІС»; доказів укладення між ТОВ «ІДІС» та АТ «СК «Країна» договору (полісу) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В свою чергу, наявність трудових відносин між володільцем та особою, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки має підтверджуватися відповідними доказами, зокрема документами про наявність трудових відносин тощо. На виникнення зобов`язання володільця (власника) транспортного засобу щодо відшкодування заподіяної ним майнової шкоди впливають обставини, такі як: в який саме час було заподіяно шкоду (під час виконання трудових чи службових обов`язків); чи було джерело підвищеної небезпеки надано працівникові в процесі виконання ним трудових обов`язків чи він самовільно, неправомірно використав його в особистих цілях.

Перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «ІДІС» не підтверджено жодними доказами, як і те, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 виконував свої трудові (службові) обов?язки. Тому, висновок представника позивача, що саме ТОВ «ІДІС» є належним відповідачем у даній справі, не знайшов свого підтвердження.

Також, як зазначено в позовній заяві, позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, шляхом пропозиції (вимоги) про нарахування та виплату страхового відшкодування, проте, представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження цього, як і не надано доказів обґрунтованої відмови ТОВ «ІДІС» відшкодувати завдану шкоду.

Щодо вимоги про стягнення суми страхового відшкодування за фактом дорожньо-транспортної пригоди, суд зазначає наступне.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, як передбачено вимогами ст. 1188 ЦК України. Відповідно до вимог п. 3,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами та доповненнями, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а шкода, заподіяна одному з володільцівз вини іншого - відшкодовується винним.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту - Закон), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 33.1.4. ст. 33 Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, зокрема, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених сатттею 41цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.

Згідно пункту 37.1.4. статті 37 Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, зазначений у п. 37.1.4. статті 37 Закону строк є присічним і поновленню не підлягає.

Як встановлено судом, у січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з АТ «СК «Країна» страхового відшкодування у розмірі 99514,81 грн. за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 30.03.2020 року. В обґрунтування позову зазначив, що 30 березня 2020 року з вини водія автомобіля марки «ГАЗ 030232», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 сталося зіткнення, в результаті якого, автомобіль «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 було знищено. 25 травня 2020 року позивач повідомив Житомирську регіональну дирекцію АТ «СК «Країна» про ДТП. 27 травня 2020 року було проведено огляд автомобіля марки «Renault Kangoo» спеціалістом АТ «СК «Країна». 25.05.2020 року позивач подав заяву про страхове відшкодування, у виплаті йому було відмовлено через пропуск річного строку.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 червня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ «СК «Країна» суму страхового відшкодування у розмірі 99514 грн. за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 30.03.2020 року. Вирішено питання судових витрат. Стягнуто АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 витрати за оплату послуг експерта щодо проведення експертного автотоварознавчого дослідження з наданням висновку у розмірі 5500 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 31.10.2022 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» задоволено. Скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 червня 2022 року і ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

У вищевказаній постанові судом, зокрема, зазначено наступне. 25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирської регіональної дирекції АТ «СК «Країна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. 27 травня 2020 року було проведено огляд автомобіля марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу від 27.05.2020 року. 01.07.2021 року ОСОБА_1 подав страховику заяву про виплату страхового відшкодування. Листом від 19.07.2021 року АТ «СК «Країна» відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 37.1.4. п. 37.1.Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Із змісту повідомлення про ДТП вбачається, що для прийняття рішення за заявленим випадком Молчанов С.І. має подати ряд документів, в тому числі,заяву про виплату страхового відшкодування (позначка «v» у графі 9). Серед поданих ним документів (позначки «- » у графах 1-6) така заява не значиться. Згідно правового висновку, викладеного у п. 136 Постанови Великої палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі №147/66/17, у випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку. Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що пропустив річний строк для подачі заяви про страхове відшкодування, який закінчився 31.03.2021 року, з незалежних від нього причин.

Отже, позивачем пропущено річний строк для подання заяви про виплату страхового відшкодування, а страховиком прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, серед інших вимог, заявлених до ТОВ «ІДІС», представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача саме суму страхового відшкодування в розмірі 99514, 81 грн. за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 30 березня 2020 року.

Разом зтим,згідно ч.9Закону України«Про страхування», страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно ч. 2 цього ж Закону, страховиками,які маютьправо здійснюватистрахову діяльністьна територіїУкраїни,є: фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно ізЗаконом України"Прогосподарські товариства",з урахуваннямтого,що учасниківкожної зтаких фінансовихустанов повиннобути неменше трьох,та іншихособливостей,передбачених цимЗаконом,а такожодержали увстановленому порядкуліцензію наздійснення страховоїдіяльності (далі-страховики-резиденти); зареєстрованіУповноваженим органомвідповідно доцього Законута законодавстваУкраїни постійніпредставництва уформі філійіноземних страховихкомпаній,які такожодержали увстановленому порядкуліцензію наздійснення страховоїдіяльності (далі-філії страховиків-нерезидентів).В окремихвипадках,встановлених законодавствомУкраїни,страховиками визнаютьсядержавні організації,які створеніі діютьвідповідно доцього Закону.У цьомуразі використанняслів "державна","національна"або похіднихвід ниху назвістраховика дозволяєтьсялише заумови,що єдинимвласником такогостраховика єдержава. Слова "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов`язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

31.10.2022 року Житомирським апеляційним судом відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , заявленого до АТ «СК «Країна» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 99514,81 грн. за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 30.03.2020 року. Дана постанова набрала законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги, в тому числі, вимогу про стягнення суми страхового відшкодування, заявлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДІС», яке не є страховиком, а тому не може здійснити страхову виплату, відтак ця вимога задоволенню не підлягає.

Вимога про стягнення витрат, здійснених на оплату послуг експерта щодо проведення експертного автотоварознавчого дослідження з наданням висновку не підлягає до задоволення, оскільки вона є похідною вимогою від основної вимоги про стягнення суми страхового відшкодування.

На підставі викладеного, дослідивши надані представником позивача письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77, 78, 80, 81, 82, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, ст. ст. 22, 1166, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», суд,-

вирішив:

Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хоменка Сергія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДІС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_4 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІДІС»; місцезнаходження: 10014, м.Житомир, вул. Київська, 31-А, кв. 2; код ЄДРПОУ 30673079.

Суддя: