Рішення

від 16.01.2023 по справі 692/1007/22

ДРАБІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 692/1007/22

Провадження № 2/692/19/23

16.01.23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року смт Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Левченко Л.О.,

за участю: секретаря Савенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув смт.Драбів впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справузапозовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 03.05.1997 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 13 січня 2022 року розірвано. Подружжям було придбано житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 24550968, про що наявний договір купівлі-продажу від 17 жовтня 2008 року, № 4013. Також за кошти з спільного сімейного бюджету, подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було придбано земельну ділянку, загальною площею 4600 кв. м, яка знаходиться в межах АДРЕСА_1 . Договір купівлі - продажу будинку та договір купівлі-продажу земельної ділянки, а також реєстрація придбаного майна здійснювалась на ім?я ОСОБА_4 .

Також позивач вказала, що відповідач є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи - ПП «ОЛЬВІЯ», зазначила, що на балансі підприємства перебуває сільськогосподарська техніка, яка є об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_5 . Зазначила про звернення до Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області для отримання інформації щодо зареєстрованої сільськогосподарської техніки за ПП «ОЛЬВІЯ», однак отримала відмову.

Самостійної домовленості про розподіл майна сторони не досягли, тому існує необхідність вирішення питання щодо такого розподілу у судовому порядку.

Наголосила, що житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка за цією ж адресою, площею 0,4611 га, кадастровий номер 7120682100:01:001:0099 є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.

Тому просила визнати за собою право власності на 1/2 частину житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки за цією ж адресою та вирішити питання про судові витрати.

У ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 08.12.2022 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Одночасно, клопотання представника позивача адвоката Березенка Є.А. про витребування доказів - залишено без розгляду.

Від відповідача ОСОБА_4 відзив на позовну заяву не надходив.

11.01.2023р. на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Березенка Є.А. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування доказів судом, в обґрунтуванні якого зазначено, що 07.10.2022р. сторона позивача зверталась з запитом до Головного управління Держпродспоживслужби про надання інформації щодо зареєстрованої сільськогосподарської техніки за ПП «ОЛЬВІЯ». Однак, згідно відповіді на адвокатський запит від 11 жовтня 2022 року інформація з Єдиного реєстру для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, має обмежений доступ та не може надаватись на адвокатський запит. Вважає, що існує необхідність витребування доказів у вказаній справі та такі докази не можуть бути надані позивачем до суду з підстав обмежень чинним законодавством, тому просить витребувати з Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області усі наявні відомості щодо зареєстрованої техніки за ПП «Ольвія».

У судовому засіданні представник позивача адвокат Березенко Є.А. щодо клопотання про витребування доказів зазначив, що спочатку підготовував таке клопотання, яке подав разом з матеріалами позову, однак воно було помилково адресоване Богуславецькму районному суд Київської області. В подальшому він звернувся з вказаним клопотанням до належного суду та просить його задовольнити. Зазначив, що відповідач є власником ПП « ОСОБА_6 », де наявна сільськогосподарська техніка, однак яка саме та чи належить вона ПП «Ольвія» не знає, самостійно отримати таку інформацію не зміг, сторона позивача в подальшому збирається збільшити позовні вимоги, тому на задоволенні клопотання про витребування доказів наполягав. Щодо поважності пропуску строку на звернення з таким клопотанням зазначив, що про залишення його клопотання про витребування доказів ухвалою суду від 08.12.2022р. без розгляду дізнався тільки 11.01.2023р., інших причин для поновлення строку звернення з клопотанням немає.

Представник відповідача адвокат Фай В.Г. проти задоволення клопотання про витребування доказів заперечував. Вказав, що предметом позову є виключно будинок та земельна ділянка і клопотання виходить за межі позовних вимог, так як питання про поділ майна ПП «Ольвія» не ставиться. Вказав, що дане підприємство було успадковане відповідачем. Згідно законодавства майно, що належить ПП «Ольвія», не підлягає розподілу і дана юридична особа не є учасником правовідносин у цій справі.

Щодо клопотання представника позивача адвокат Березенка Є.А. про витребування доказів суд зазначає, що оскільки в порушення ст. 84 ЦПК України дане клопотання не мстить жодних відомостей та/або доказів наявності техніки у ПП «Ольвія», така техніка не є предметом даної справи і доцільність отримання про неї відомостей жодним чином не обґрунтована, крім того, дане клопотання подане з порушення строків, зазначених у частині 2 ст. 83 ЦПК України та стороною позивача не обґрунтовано неможливість його подання у встановлений строк. Факт неотримання відомостей стороною позивача про залишення подібного клопотання без розгляду ухвалою суду від 08.12.2022р. не знайшов свого підтвердження, оскільки не підкріплений належними доказами та суперечить матеріалам справи, а сам адвокат Березенко Є.А. зареєстрований у системі «Електроний суд», де відображаються усі процесуальні документи по справі, тому судом відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів та продовжено розгляд справи.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Березенко Є.А. позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав. Вказав, що спірне майно є спільною сумісною власністю сторін і має бути поділено порівну.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Фай В.Г. вказав, що відповідач ОСОБА_4 повністю визнає позовні вимоги, проти їх задоволення не заперечує. Спірне майно дійсно було придбано у шлюбі і позивачу належить право на 1/2 його частину.

Згідно ч. 4 ст.206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому може бути прийнято судом та можливо ухвалити рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено наступні фактичні обставини.

Згідно копії рішення Драбівського районного суду від 13 січня 2022 року по справі № 692/1118/21, наданого з Єдиного реєстру судових рішень, дане рішення є знеособленим. Зі змісту вбачається, що шлюб між ОСОБА 1 та ОСОБА 2, зареєстрований виконкомом Бирлівської сільської ради народних депутатів Драбівського району Черкаської області 03.05.1997р., актовий запис № 3 розірвано.

Факт перебування сторін у шлюбі з 03.05.1997р. та його розірвання 13.01.2022р. за рішенням суду визнається учасниками справи, тому не підлягає доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Згідно копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 17.10.2008р., зареєстрованого в реєстрі за № 4013 представник продавця ОСОБА_7 , що діє від імені ОСОБА_8 продав, а покупець ОСОБА_4 купив житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2008р., зареєстрованого в реєстрі за № 4015 представник продавця ОСОБА_7 , що діє від імені ОСОБА_8 продав, а покупець ОСОБА_4 купив земельну ділянку загальною площею 4600 кв.м. з визначенням меж місцевості, цільове призначення ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії Витягу з Державного реєстру правочинів № 6649725 від 17.10.2008р. найменування правочину: договір купівлі-продажу, номер правочину 3192619, предмет правочину: земельна ділянка: АДРЕСА_1 , відчужувач: ОСОБА_8 , набувач: ОСОБА_4 .

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 021204 він виданий ОСОБА_4 , який є власником земельної ділянки площею 0,4611 га у межах згідно з планом у с. Бирлівка, Драбівський район, Черкаська область, цільове призначення якої: для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер земельної ділянки 7120682100:01:001:0099.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що право власності на житлового будинку з надвірними будівлями та земельну ділянку кадастровий номер 7120682100:01:001:0099, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ,зареєстроване за відповідачем ОСОБА_4 під час перебування сторін зареєстрованому шлюбі.

У матеріалах справи також наявні Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.08.2022р., адвокатський запит в порядку ст.ст. 20,24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 07.10.2022р. та лист про надання інформації Головного управління Держпроспоживслужби в Черкаській області №14-т/317-22 від 11.10.2022, які, проте, стосуються відомостей щодо ПП «Ольвія», не стосуються суті позовних вимог та не підлягають оцінці, враховуючи факт відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Інших доказів сторонами суду не надано.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1,2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший п.22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Суд звертає увагу на те, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, а також визнання позову відповідачем, що є самостійною підставою задоволення позову, суд приходить висновку, що позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки кадастровий номер 7120682100:01:001:0099, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 992,40 грн.

Окрім того, відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України інша частина сплаченого позивачем судового збору в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на її користь з відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-89, 206, 258-259, 263-265, 268, 274, 354 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. №11, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,4611га, кадастровий номер 7120682100:01:001:0099.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,4611га, кадастровий номер 7120682100:01:001:0099.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 992,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН: невідомо.

Суддя Л.О. Левченко

Повний текстрішення виготовлений16січня 2023 року.