Рішення

від 16.01.2023 по справі 120/9806/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 січня 2023 р. Справа № 120/9806/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН"

до: Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Ді Енд Ай Еволюшн (далі ТОВ Ді Енд Ай Еволюшн, товариство, позивач) із позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №16/34-00-07-06 , №17/34-00-07-06 від 26.03.2021 р.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідком проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.12.2020 № 9338561188 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, складено акт, згідно висновків якого встановлено порушення: п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 902 083 грн. та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 1177 917 грн.

Причиною завищення податкового кредиту, від`ємного значення податку на додану вартість за листопад 2020 року та бюджетного відшкодування за місяць, який перевірявся, стали взаємовідносини позивача з ПФ ЯРОСЛАВ І К (код ЄДРПОУ 22176900), СТОВ МИР (код ЄДРПОУ 30798226), ТОВ Васинське (код ЄДРПОУ 31446351), якими були складені податкові накладні без виникнення, на думку податкового органу, податкових зобов`язань.

Позивач не погоджується із висновками податкового органу, що викладені у акті перевірки. Вказує, що з контрагентами укладені договори, у яких містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Так, за своєю суттю укладені правочини поставки включають елементи як договору поставки так і договору зберігання, що узгоджується з приписами цивільного законодавства. Договори містять пункти про те, що вартість товару включає в себе зобов`язання постачальника забезпечити належне зберігання та схоронність товару в порядку передбаченому ст.ст. 936-955 ЦК України. На виконання вимог укладених правочинів контрагентами сформовано низку документів, які підтверджують реалізацію ними товару позивачу, його подальше зберігання та фактичну передачу товариству. Відтак, висновки податкового органу про те, що контрагенти склали податкові накладні не на дату виникнення податкових зобов`язань є безпідставними.

Також позивач зазначає, що на виконання положень п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкові накладні ПФ ЯРОСЛАВ І К, СТОВ МИР та ТОВ Васинське (ПН № 43 від 09.11.2020 р., РК № 4 від 11.11.2020 р., ПН № 7 від 25.11.2020 р., ПН №5 від 25.11.2020 р.), про які йде мова в акті перевірки, були направлені контрагентами до контролюючого органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з дотриманням граничних строків реєстрації та зареєстровані.

Отже, на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в листопаді 2020 року позивач має зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні, які не містять будь-яких недоліків та порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством. Податковий орган не скористався своїм правом на неприйняття зупинення чи скасування реєстрації зазначених вище податкових накладних.

Крім того, позивач зазначає й про те, що послуги зберігання які надавалися йому контрагентами мали суттєві відмінності від послуг зберігання зерна передбачених ЗУ Про зерно та ринок зерна в Україні. Однак це не вказує на незаконність наданих послуг чи неналежне їх оформлення.

Окремо позивач вказав й на те, що не може нести відповідальність за імовірні порушення законодавства контрагентами ПФ ЯРОСЛАВ І К, СТОВ МИР та ТОВ Васинське. Поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією. Посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами позивача не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки їх зобов`язання не спричиняють податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Відтак, вважає що прийняті за викладеними у акті висновками податкові повідомлення-рішення № 16/34-00-07- 06 від 26.03.2021 р. та № 17/34-00-07-06 від 26.03.2021 р. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2022, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2023, відмовлено у задоволенні позову.

За результатами перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Верховним судом винесено постанову від 14.09.2022, якою рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2022 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Приймаю таке рішення колегія суддів Касаційного адміністративного суду зауважила про передчасність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Вказала, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, і суд при його оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних наслідків. Тобто, правова природа такого договору буде визначатися не його назвою, а безпосереднім змістом та істотними умовами, які властиві конкретному виду договору.

Так, судами попередніх інстанцій не надано достатньої та обґрунтованої оцінки договорам укладеним між ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" та контрагентами та не з`ясовано належним чином правову природу таких догвоорів.

Крім того, судами не на надано оцінки доводам позивача щодо долучення до матеріалів справи разом із видатковими накладними складських квитанцій, якими підтверджується передача насіння соняшника на зберігання.

Судами не надано оцінки чи спростування твердженням позивача, що отримані від контрагентів послуги зберігання не включали в себе комплексу заходів, передбачених ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні", були спрямовані на зберігання товару протягом короткого терміну у стані який є, а тому їх не можна вважати " зберіганням товару" в розумінні зазначеного Закону. При наданні таких послуг ПФ ЯРОСЛАВ І К, СТОВ МИР та ТОВ Васинське не зобов`язані були мати статус зернових складів та отримувати будь-які дозвільні документи для їх надання.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2022 справу прийняти до провадження, вирішено розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження. Запропоновано сторонам подати до суду узагальнюючі пояснення по суті спору , в тому числі з урахуванням висновків суду касаційної інстанції.

18.10.2022 представник відповідача подав через систему "Електронний суд" додаткові пояснення у справі, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки. Так, представник відповідача зазначив, що податкові накладні складені та заповнені з порушенням вимог ст.ст. 187, 201 ПК України, а саме, складені не за датою виникнення податкових зобов`язань та невірно вказано ціна постачання без урахування податку, сума податку в цифровому значені, загальна сума коштів, що підлягали сплаті з урахуванням податку.

Підготовче засідання, що було призначено на 27.10.2022 та 09.11.2022, не відбулися у зв`язку із неможливістю представників сторін підключитися до судового засідання в режимі відеоконференції.

09.11.2022 представник позивача та представник відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності у порядку спрощеного позовного провадження. Додатково просили закрити підготовче провадження у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 10.11.2022 закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду по суті.

14.11.2022 представник позивача подав до суду письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 04.10.2022 про відкриття провадження у справі.

23.11.2022 справу знято з розгляду у зв`язку із оголошенням на території Вінницької області повітряної тривоги.

28.11.2022 та 01.12.2022 представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання 30.11.2022 не прибув, хоча судом допущено такого до участі у справі в режимі відеоконференції.

Враховуючи положення частини 1 статті 205 КАС України, суд дійшов висновку за можливе провести розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі направлень №4, 14 від 22.01.2021 року та наказу від 19.01.2021 року за №1 державними ревізорами/інспекторами у період з 16.05.2018 року по 21.05.2018 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Ді Енд Ай Еволюшн щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування бюджету.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 18.02.2021 року за № 33/34-00-07-01-02/33776336, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200 , п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 902 083 грн. та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 1 177 917 грн.

В акті зазначено, що перевіркою встановлено завищення на суму 2112500 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації з ПДВ та занижено на 32500 грн. рядок 14 (колонка Б) внаслідок врахування всупереч 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, пп.201.10 ст. 201 ПК України операцій, по яким виникають зобов`язання з ПДВ.

Зокрема, перевіркою були встановлені операції ТОВ Ді Енд Ай Еволюшн з придбання соняшника у наступних контрагентів: ПФ ЯРОСЛАВ І К; СТОВ МИР ; ТОВ Васинське .

Так, між ТОВ Ді Енд Ай Еволюшн з ПФ ЯРОСЛАВ І К укладено Договір №141219 від 06.11.2020 р. щодо поставки товару (соняшника). Внаслідок поставки складено податкову накладну №43 від 09.11.2020 року, видаткову накладну №46 від 09.11.2020 р. Однак, оплата в цей день товару не проводилась, транспортування соняшника 09.11.2020 року не здійснювалось.

Також вказано, що договір на зберігання зерна не складався та що ПФ ЯРОСЛАВ І К не включено до Переліку зернових складів, підключених до Основного реєстру, який розміщено на сайті ДП Держреєстри України.

Між ТОВ Ді Енд Ай Еволюшн та СТОВ МИР (Постачальник) укладено договір поставки №141296 від 25.11.2020 р. щодо поставки товару (соняшника).

В подальшому, складено податкову накладну №7 від 25.11.20 року та видаткову накладну РН-0000034 від 25.11.2020 р., оплата товару в цей день не проводилась.

Транспортування соняшника 25.11.2020 року не здійснювалось.

Зазначено, що договір зберігання між ТОВ Ді Енд Ай Еволюшн та СТОВ МИР не укладався та зберігати соняшник контрагент фактично не мав право у зв`язку з тим, що не є зерновим складом та не включений до Переліку зернових складів, підключених до Основного реєстру, який розміщено на сайті ДП Держреєстри України - http://dru.com.ua.

Між ТОВ ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН та ТОВ Васинське укладено договір поставки №141297 від 25.11.2020 р. щодо поставки соняшника.

Внаслідок поставки складено податкову накладну №5 від 25.11.20 року та видаткову накладну РН-0000023 від 25.11.2020 р., оплата товару в цей день не проводилась.

На видатковій накладній зазначено, що товар за довіреністю отримав ОСОБА_1 , хоча фактично 25.11.2020 року товар не видавався. Дата отримання товару не зазначена, фактичного відвантаження не здійснювалось, зберігати соняшник ТОВ Васинське не мало право у зв`язку з тим, що не є зерновим складом та договір на зберігання зерна не складався. ТОВ Васинське не включено до Переліку зернових складів, підключених до Основного реєстру.

Відтак, перевіркою встановлено, що ПФ ЯРОСЛАВ І К, CTОB МИР та ТОВ Васинське складено податкові наклади без виникнення податкових зобов`язань.

Зокрема, податкові накладні №43 від 09.11.2020 р., №7 від 25.11.20 р., №5 від 25.11.2020 р. заповнені з порушенням вимог п.187.1 ст.187, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: складені не за датою виникнення податкових зобов`язань та невірно вказані ціни постачання без урахування податку, суми податку в цифровому значенні, загальні суми коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Також ПФ ЯРОСЛАВ І К код CTОB МИР, ТОВ Васинське в ціну постачання соняшника безпідставно включено вартість зберігання соняшника.

Враховуючи той факт, що ТОВ Ді Енд Ай Еволюшн при декларуванні взаємовідносин із ПФ ЯРОСЛАВ І К; СТОВ МИР; ТОВ Васинське порушено вимоги п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, ,п.201.10 ст. 201 ПК України це призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2020 р. на суму 2 080 000 грн.

Не погоджуючись із даними висновками акту, позивачем подано заперечення до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, які залишені контролюючим органом без задоволення, а акт - без змін.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем 26.03.2021 р. прийнято наступні податкові повідомлення рішення:

- №16/34-00-07-06, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 1 177 197 грн.;

-№17/34-00-07-06, яким зменшено суму бюджетного відшкодування із ПДВ в розмірі 902 083 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 451 041, 50 грн.

Дані рішення оскаржено до ДФС України, за наслідком розгляду скарги товариства рішенням ДПС від 12.08.2021 р. - залишені без змін.

Не погоджуючись із спірними рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а).

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Застосовуючи процитовані вище норми ПК України та Закону № 996-XIV, Верховний Суд сформував ряд правових позицій, що є релевантними при розгляді цієї справи. До таких висновків слід віднести наступні:

1) формально оформлені (складені) первинні документи та/або сплата грошових коштів не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту реального придбання відповідних товарів (робіт, послуг);

2) будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та переслідувати дійсну господарську мету. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством;

3) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі;

4) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити, зокрема, підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: відсутність господарської (підприємницької) мети господарської операції; облік для цілей оподаткування тільки тих операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди; неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. При цьому документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, умов перевезення, зберігання товарів тощо.

Узагальнюючи вказане суд зазначає, що визначальним у цій справі є встановлення із урахуванням, в тому числі вказаних вище критеріїв та ознак, реального здійснення позивачем господарських операцій у їх економічному та податковому розумінні, оскільки не доведеність фактичного здійснення операції вказує на відсутність об`єкта оподаткування та позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування показників податкової звітності, а покупця (позивача у справі) - права на формування податкового кредиту навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою документів.

Надаючи оцінку операції позивача із його контрагентами, суд встановив таке.

Як встановлено, між ТОВ Ді Енд Ай Еволюшн (Покупець) та ПФ ЯРОСЛАВ І К (Продавець) укладено Договір №141219 від 06.11.2020 р., за умовами якого Постачальник передає, а Покупець оплачує соняшник у кількості 300 т. Відповідно до умов п. 2.1.1 цього ж правочину у вартість товару включено зобов`язання постачальника забезпечити належне зберігання, схоронність і відвантаження товару.

На виконання вказаної угоди, згідно видаткової накладної № 46 від 9 листопада 2020 року ПФ «Ярослав і К» передала позивачу соняшник в кількості 300 т. на загальну суму 4062501 грн.

Згідно складської довідки від 9.11.2020 р., складеної відповідно до умов договору поставки № 141219 від 6.11.2020 р., на складах ПФ «Ярослав і К» знаходиться у власності ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» соняшник у кількості 300 т. Нею ж гарантовано збереженість і схоронність продукції до надходження на поточний рахунок грошових коштів і проведення навантаження в наданий автотранспорт. 09.11.2020 р. ПФ «Ярослав і К» складено ПН №43.

В подальшому, 11.11.2020 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки № 141219 від 06.11.2020 р. про повернення партії товару у кількості 12т. Фактично на виконання повернення оформлене 11 листопада 2020 р. за № 28, сформовано й «розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної» № 4.

12.11.2020 р. згідно ТТН № 65, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 74, 75, 76, 77, 78 позивач фактично отримав зі складу (після зберігання) придбаний соняшник.

Розрахунки за придбаний товар (соняшник) проводились за наступними пл. дорученнями: № 18286 від 11.11.2020 р., №19034 від 2.12.2020 р., №19068 від 3.12.2020 р., № 19185 від 7.12.2020 р.

Отже з наведеного видно, що придбання соняшнику у ПФ «Ярослав і К» відбулось 9.11.2020 р., передача його на зберігання - 9.11.2020р., формування ПН - 9.11.2020 р., фактичне отримання товару -12.11.2020 р., а проведення розрахунків - 2-3.12.2020, 7.12.2020 та 11.12.2020 р. При цьому, як передбачено укладеною угодою та підтверджується позивачем, у вартість соняшника включно послуги зберігання.

Таким чином склалась ситуація, за якою у виписаній ПН № 43 від 9.11.2020 р. не зазначена послуга зберігання, хоча така фактично надана, та окремо її вартість.

Аналогічні зазначеним вище, умови щодо поставки товару і вартості передбачені в договорах поставки укладених між ТОВ Ді Енд Ай Еволюшн та його контрагентами СТОВ МИР (№141296 від 25.11.2020 р.) і ТОВ Васинське ( договір поставки №141297 від 25.11.2020 р.).

Так, 25.11.2020 р. згідно видаткової накладної № РН-0000034 СТОВ «Мир» передало позивачу соняшник в кількості 300 т. на загальну суму 5850000 грн.

Згідно складської довідки від 25.11.2020 р., складеної відповідно до умов договору поставки № 141296 від 25.11.2020 р., на СТОВ «Мир» знаходиться у власності ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» соняшник у кількості 300 т. Нею ж гарантовано збереженість і схоронність продукції до надходження на поточний рахунок грошових коштів і проведення навантаження в наданий автотранспорт.

25.11.2020 р. СТОВ «Мир» складено ПН №7, в розділі Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця якої вказано лише «соняшник», однак не вказано послуги по зберіганню, схоронності товару і їх вартість, що передбачено в умовах договору.

Згідно ТТН № 1 від 30.11.2020 р., №2 від 1.12.2020 р., №3 від 4.12.2020 р., № 4 від 4.12.2020 р., №5, 6,7, 8 від 5.12.2020 р., № 9, 10, 11 від 7.12.2020 позивач фактично отримав придбаний соняшник.

Розрахунки за придбаний товар (соняшник) проводились за наступними пл. дорученнями: № 18906 від 27.11.2020 р., №18969 від 1.12.2020 р., №19016 від 2.12.2020 р.№ 497 від 15.12.2020 р., №536 від 17.12.2020р. , №19378 від 17.12.2020, №19558 від 4.01.2021р.

25.11.2020 р. згідно видаткової накладної № РН-0000023 ТОВ «Васинське» передало позивачу соняшник в кількості 100 т. на загальну суму 1950000 грн.

Згідно складської довідки від 25.11.2020 р., складеної відповідно до умов договору поставки № 141297 від 25.11.2020 р., на ТОВ «Васинське» знаходиться у власності ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» соняшник у кількості 100 т. Нею ж гарантовано збереженість і схоронність продукції до надходження на поточний рахунок грошових коштів і проведення навантаження в наданий автотранспорт.

25.11.2020 р. ТОВ «Васинське» складено ПН №5, в розділі Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця якої вказано лише «соняшник», однак не вказано послуги по зберіганню, схоронності товару і їх вартість, що передбачено в умовах договору.

Згідно ТТН № 001, 002 від 4.12.2020 р., №003, 004 від 5.12.2020 р. позивач фактично отримав придбаний соняшник.

Розрахунки за придбаний товар (соняшник) проводились за наступними пл. дорученнями: № 18915 від 27.11.2020 р., №18932 від 1.12.2020 р., №19004 від 2.12.2020 р.№ 19372 від 17.12.2020 р., №557 від 17.12.2020р.

Як і в ситуації з ПФ «Ярослав і К» та СТОВ «Мир», у виписаних 25.11.2020 р. ПН № 7 та № 5 не зазначено назву/найменування «послуги» «зберігання» та окремо її вартість в т.р. ПДВ, хоча така надана, що підтверджується та на чому наполягає сторона позивача.

Вказане, на переконання контролюючого органу, є порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України, а саме: податкові накладні складені не за датою виникнення податкових зобов`язань та не вірно вказана ціна постачання без урахування податку, сума податку в цифровому значенні, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Вирішуючи спір по суті суд бере до уваги висновки Верховного Суду, що наведені у постанові від 18.12.2018 №826/13058/15 згідно якої за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, робити висновок про нереальність господарських операцій з постачання товару лише на підставі недоліків у будь-яких інших документах неможливо.

В той час, матеріали справи, а також сторони підтверджують отримання позивачем товару, а також використання його у своїй господарській операції. Вказане не спростовується та не заперечується стороною відповідача.

Договори позивача з контрагентами мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» та отримання прибутку від ведення таких.

Суд наголошує, що наявність або відсутність окремих документів або недоліків у їх оформленні не можуть бути самостійною підставою для висновку про відсутність реального характеру господарських операцій, якщо з інших даних вбачається зміни в структурі активів, зобов`язань, та власному капіталі платника у зв`язку із його господарською діяльністю.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 28.02.2018 у справі №806/1033/17.

Щодо твердження податкового органу про безпідставне включення в вартість постачання соняшника вартість зберігання такого, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю суттю укладені між ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» та контрагентами договори поставки є змішаними, оскільки включають елементи різних договорів (поставки та зберігання). У пункті 2.1.1 цих договорів зазначено, що вартість товару включає в себе зобов`язання постачальника забезпечити належне зберігання та схоронність товару в порядку, передбаченому статтями 936-955 Цивільного кодексу України до повного відвантаження, яке має бути вчинено на першу вимогу покупця. Статті 936-955 Цивільного кодексу України регулюють відносини сторін під час зберігання.

Відповідно до п. 2.1.1. кожного із вищезазначених договорів, до вартості товару входить зобов 'язання контрагента з його: зберігання, схоронності та відвантаження.

Тобто, такі послуги як зберігання і охорона товару та роботи як відвантаження товару хоч і були обумовлені позивачем та його контрагентами у кожному з змішаних договорів, але сторони не визначали ціни на такі послуги та роботи і, відповідно, у позивача не виникало зобов`язання щодо окремої оплати таких послуг та робіт.

Відповідно до ч. 4 ст. 946 ЦК України, договором (зберігання) може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

З урахуванням того, що вищезазначені договори містять чимало застережень щодо показників якості товару та погоджений розмір збитків у разі погіршення таких показників за весь час зберігання товару у контрагентів позивача, то цілком логічним є забезпечення ними зберігання та охорони товару (навіть після прийняття його позивачем) до повного відвантаження позивачу, що є безоплатним.

З огляду на відсутність зобов`язання відповідача оплачувати такі послуги та роботи і, відповідно відсутності права його контрагентів окремо вимагати оплату за такі послуги та роботи, у останніх були відсутні підстави для включення таких послуг та робіт до податкових накладних, а сам факт прийняття позивачем товару свідчить і про прийняття таких послуг і робіт, що є складовою товару.

Суд акцентує увагу, що правова природа договору визначається не його назвою, а безпосереднім змістом та істотними умовами, які властиві конкретному виду договору.

Таким чином, судом критично оцінені твердження сторони відповідач, що наведені у акті перевірки, про безпідставність включення до ціни поставки соняшника вартості зберігання такого, оскільки зберігання соняшника в даному випадку є складовою вартості такого товару.

Щодо відсутності у контрагентів позивача права зберігати соняшник, оскільки ПФ «Ярослав і К», СТОВ «Мир» та ТОВ "Васинське" не є зерновими складами, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (далі - Закон № 37-ІУ), суб`єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Відповідно до ст. 24 Закону № 37-ІУ, власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Досліджувані у цій справі договори поставки між позивачем та його rонтрагентами мають ідентичний пункт 2.1., відповідно до якого поставка соняшнику здійснюється на умовах ЕХW франко-склад господарства, з подальшою доставкою на адресу позивача. Термін «ЕХW франко - завод», відповідно до Інкотермс-2010 означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.).

Також п. 2.4. кожного з цих договорів містить застереження про те, що право власності на товар переходить до позивача з моменту прийняття його відповідно до умов п. 2.1. цього договору.

Відповідно до абз. 4 розділу «Терміни та визначення» Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики від 27.06.2003 № 198, власники зерна - фізичні та юридичні особи незалежно від форм власності і підпорядкування, яким належить зерно на праві власності, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів у разі переходу до неї права власності на зерно.

Отже, на момент укладення вищезазначених договорів поставки позивач не був і не міг бути власником зерна у розумінні Закону № 37-ІУ, а тому не був зобов`язаний укладати із Контрагентами типовий договір складського зберігання зерна, форму якого затверджено постановою КМУ від 11.04.2003 № 510 (у редакції постанови КМУ від 08.12.2006 № 1699). З огляду на це Контрагенти позивача, при прийманні товару (соняшнику) на зберігання, не були зобов`язані керуватись положеннями Закону № 37-ІУ щодо здійснення аналізу якості зерна та здійснення інших заходів, передбачених цим законом: при цьому Контрагенти позивача мали керуватись виключно умовами договорів поставки із позивачем, який на момент їх укладення не був власником зерна (соняшнику).

Крім цього, відповідно до п.10. ч.1 ст. 1 Закону № 37-IV, зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Вищезазначені послуги та роботи які надавалися позивачу його контрагентами не включали в себе комплексу заходів передбачених Закону № 37-IV, а були спрямовані на зберігання товару протягом короткого терміну (декілька днів) у стані який є, а тому не є комплексом вищезазначених заходів в розумінні вищевказаного Закону. Виконання таких послуг та робіт Контрагентами позивача не обумовлює набуття ними статусу «зернових складів» у розумінні цього закону та отримувати будь-які дозвільні документи для їх надання.

Відтак, відсутність у позивача передбачених Законом № 37-IV документів, що визначають вид проведених операцій з зерном (очищення, сушіння, вентилювання, знезараження, тощо) та фіксують інвентаризацію сільськогосподарської продукції на зерновому складі, не зумовлює нікчемність або недійсність укладення між позивачем та його контрагентами вищезазначених договорів поставки, а також не спростовує первинних документів складених між цими суб`єктами господарювання щодо набуття позивачем права власності і передачі контрагентами йому товару (соняшника), які безпосередньо вказують на право позивача щодо нарахування податкового кредиту із операцій з такого придбання на підставі отриманих податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За висновком суду, позивачем доведені обставини, за яких оскаржувані ППР неможливо визнати правомірними, з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26.03.2021 за №16/34-00-07-06 та №17/34-00-07-06.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" понесені судові витрати у розмірі 22700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Ді Енд Ай Еволюшн (вул.. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 33776336).

Відповідач:: Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр..Шевченка, буд.15/1, м.Одеса, код ЄДРПОУ 44104032).

Суддя Комар Павло Анатолійович