Рішення

від 16.01.2023 по справі 320/9553/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2023 року № 320/9553/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С. О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" про стягнення з відповідача на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю грошової суми в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у розмірі 56378,56 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" у 2021 році не було виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим сума адміністративно-господарських санкцій, які підлягають сплаті відповідачем, становить 53755,56 грн.

Крім того, у зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій у повному обсязі у строк, встановлений Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нараховано відповідачу пеню у сумі 2623,00 грн.

Несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" адміністративно-господарських санкцій та пені стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про їх стягнення з відповідача у примусовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" протягом 2021 року надавались на адресу Яготинської районної філії Київського обласного центру зайнятості звіти за встановленою формою № 3-ПН про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому, відповідач стверджує, що виходячи зі змісту статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067), обов`язок відповідача щодо створення робочих місць та умов працевлаштування осіб з інвалідністю, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, не супроводжується обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, оскільки такий обов`язок покладено на Державну службу зайнятості.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо безпідставної відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" (ідентифікаційний код 33444749, місцезнаходження: 07722, Київська обл., Яготинський р-н., с.Слимівка, вул.Кравченка, бду.122-А) зареєстровано як юридична особа.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Вітанікус" було подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, у якому відповідач зазначено такі показники:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 18 осіб, з яких осіб з інвалідністю - 0;

- кількість осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа;

- фонд оплати праці штатних працівників - 967,60 тис. грн.;

- середньорічна заробітна плата штатного працівника - 53755,56 грн.;

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - х.

У позовній заяві позивач зазначив, що невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю зумовлює застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 53755,56 грн. та нарахування пені у розмірі 2623,00 грн.

Вказані суми адміністративно-господарських санкцій та пені не були сплачені відповідачем своєчасно та у повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про їх стягнення у примусовому порядку, з приводу чого суд зазначає таке.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-XII (далі за текстом - Закон №875).

Відповідно до частини першої-другої статті 17 Закону №875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною п`ятою статті 19 Закону №875 закріплено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Частинами першою та другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 № 5067-VI роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктами 5 та 6 розділу І Порядку встановлено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна.

Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Суд зазначає, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74992116), від 28.05.2019 у справі № 820/2287/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82079285), від 31.07.2019 у справі № 817/724/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83378847), від 18.11.2021 у справі №2340/4207/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 101191298) та від 25.07.2022 у справі №160/4187/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -105422848).

Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство (фізичну особу) покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство (фізичну особу) здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 28.05.2019 у справі № 807/554/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82080041) та від 28.05.2019 у справі № 820/2287/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82079285), від 24.02.2020 у справі № 820/2132/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87779435), від 18.11.2021 у справі №2340/4207/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 101191298) та від 25.07.2022 у справі №160/4187/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -105422848).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16 зазначив, що Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що ТОВ "Вітанікус" було вчинено всі дії, направлені на працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, а тому підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно зі звітом про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, поданим відповідачем, на підприємстві має працювати 1 особа з інвалідністю, а фактично не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.

Судом встановлено, що ТОВ "Вітанікус" було подано до Яготинської районної філії Київського обласного центру зайнятості звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 11.01.2021, від 26.02.2021, в якій зазначено про наявність на підприємстві наступних вакансій: провізор - 1 вакансія; фармацевт - 2 вакансії. У коментарях до даних про вакансії зазначено про бажання працевлаштування на вакантні посади осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.38-44).

ТОВ "Вітанікус" було подано до Яготинської районної філії Київського обласного центру зайнятості звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 24.03.2021, від 19.04.2021, від 28.05.2021, від 18.06.2021, від 19.07.2021, від 26.08.2021, від 23.09.2021, від 21.10.2021, від 18.11.2021 та від 10.12.2021, в якій зазначено про наявність на підприємстві наступних вакансій: провізор - 1 вакансія; фармацевт - 1 вакансія. У коментарях до даних про вакансії зазначено про бажання працевлаштування на вакантні посади осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.45-80)

У відповіді на відзив на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідач несвоєчасно подав до суду відзив на позовну заяву, а тому такий документ не має бути взятий судом до уваги, з приводу чого суд зазначає таке.

Ухвалою суду від 18.10.2022 запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

З матеріалів справи вбачається, що копія вказаної ухвали суду була направлена на електронну адресу, яка у позовній заяві зазначена позивачем в якості електронної адреси ТОВ "Вітанікус" (vitanikys5@ukr.net), та доставлена до електронної скриньки 20.10.2022.

Натомість, ані у позовній заяві, ані у відзиві на відзив позивач не зазначив джерело походження інформації про таку електронну адресу відповідача та чи використовується вона відповідачем для комунікації з судовими органами.

З наявного у справі звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік вбачається, що з цієї електронної адреси (vitanikys5@ukr.net) був направлений такий звіт, що, на переконання суду, не є свідченням про можливість використання такої електронної скриньки в якості офіційної для листування з судами.

У свою чергу, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про відсутність у ТОВ "Вітанікус" електронної адреси та вказав, що про відкриття провадження у цій справі він дізнався лише 04.11.2022 під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи вказане, суд вважає, що підстави для неприйняття до уваги відзиву на позовну заяву з додатками відсутні.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою суду від 18.10.2022 було витребувано від Київського обласного центру зайнятості: письмові пояснення про те, чи подавались Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" (ідентифікаційний номер 33444749) до Київського обласного центру зайнятості чи іншого територіального органу центру зайнятості звіти за формою №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за 2021 рік; інформацію про випадки відмови Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" у працевлаштуванні інвалідів за їх зверненням чи за направленням відповідними органами державної служби зайнятості.

Київський обласний центр зайнятості Державного центру зайнятості листом від 24.11.2022 №2493/09/01-36 повідомив суду про те, що у 2021 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" до КОЦЗ подано звіт за формою № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) про наявність на підприємстві 6 вакансій для осіб з інвалідністю. Крім того, в КОЦЗ відсутня інформація про випадки відмови Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за направленням служби зайнятості КОЦЗ.

У відповіді на відзиву на позовну заяву позивач зазначив, що відповідач несвоєчасно подав до відповідного центру зайнятості звіт форми 3-ПН. Так, позивач вважає, що оскільки 04 січня 2021 року є першим робочим днем у році, то відповідний звіт мав бути поданий відповідачем до 06.01.2021.

На думку позивача, вказане свідчить про те, що ТОВ "Вітаінкус" не сприяло працевлаштуванню особи з інвалідністю, а тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені є правомірним.

Проте, суд ставиться критично до такої позиції позивача, з огляду на таке.

Суд зазначає, що на час спірних правовідносин законодавство не встановлювало обов`язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Проте, існував обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Так, у розумінні пункту 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.07.2022 у справі №160/4187/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -105422848).

З матеріалів справи вбачається, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" від 11.01.2021 №11.01-1К встановлено створення та виділення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 3 робочих місць: фармацевт - 2 робочі місця; провізор - 1 робоче місце, та внести відповідні зміни до штатного розпису товариства та ввести його в дію з 11.01.2021 (а.с.81).

На виконання вказаного наказу Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" затверджено новий штатний розпис станом на 11.01.2021 (а.с.82).

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" від 24.03.2021 №24.03-1К встановлено створення та виділення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 3 робочих місць : фармацевт - 1 робоче місце; провізор - 1 робоче місце, та внести відповідні зміни до штатного розпису товариства та ввести його в дію з 24.03.2021 (а.с.83).

На виконання вказаного наказу Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" затверджено новий штатний розпис станом на 24.03.2021 (а.с.84).

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" від 18.11.2021 №18.11-1К встановлено у зв`язку із зміною назв посад, відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010 "Класифікатор професій" з "провізор" на "фармацевт", а також з "фармацевт" на "асистент фармацевта" та внести зміни до штатного розпису товариства та ввести його в дію з 18.11.2021 (а.с.85).

На виконання вказаного наказу Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" затверджено новий штатний розпис станом на 18.11.2021 (а.с.86).

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" від 10.12.2021 №10.12-1К встановлено змінити розмір посадових окладів для виділених, створених та зарезервованих робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: фармацевт - 8700,00 грн., асистент фармацевта - 8500,00 грн. та внести зміни до штатного розпису товариства та ввести його в дію з 10.12.2021 (а.с.87).

На виконання вказаного наказу Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітанікус" затверджено новий штатний розпис станом на 10.12.2021 (а.с.88).

Суд зазначає, що дати подання ТОВ "Вітанікус" до Яготинської районної філії Київського обласного центру зайнятості звітності Інформація про попит на робочу силу (вакансії) відповідають датам прийняття вищевказаних наказів та датам введення в дію штатних розписів, що свідчить про своєчасне подання відповідачем відповідної звітності.

Вказані обставини дають підстави для висновку про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, установлених статтею 19 Закону №875 та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування, а тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та стягнення пені є безпідставним.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 24.02.2020 у справі № 820/2132/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87779435).

Відповідно до положень частин першої-другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що матеріали справи свідчать про те, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд вважає, що підстави для сплати позивачем адміністративно-господарських санкцій у розмірі пені у розмірі 56378,56 грн. відсутні.

У зв`язку з цим в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.