Рішення

від 13.01.2023 по справі 380/15115/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15115/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2023 рокумісто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ІНКОМІНВЕСТ до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРО-КОМЕРС про визнання протиправною та скасування постанови

в с т а н о в и в:

I. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ІНКОМІНВЕСТ код ЄДРПОУ 37678471, місцезнаходження: 80100, Львівська область, м.Червоноград, вул. Львівська, 19 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, м.Київ, пр.Перемоги, 14, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 14.09.2022 №343640.

Позов обґрунтований тим, що під час перевірки транспортного засобу, належного позивачу, виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з перевезення пасажирів та вантажів. Зазначає, що автомобіль марки RENAULT PREMIUM 450 номерний знак НОМЕР_1 щодо якого зафіксоване вказане порушення, переданий в оренду товариству з обмеженою відповідальністю ЄВРО-КОМЕРС (далі ТзОВ ЄВРО-КОМЕРС). Позивач вважає, що відповідач неправильно визначив особу перевізника, в результаті чого в ході розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт суб`єктом справляння адміністративно-господарського штрафу визначив власника автомобіля, а не автомобільного перевізника. Оскільки, позивач не є суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність у сфері автомобільного транспорту, то постанова про накладення на позивача штрафу є протиправною та необґрунтованою. З огляду на це, просить позов задовольнити повністю.

21.12.2022 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позов заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що твердження позивача про передачу транспортного засобу у користування іншій особі не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Вважає, що при передачі транспортного засобу у користування іншій особі позивач зобов`язаний був здійснити перереєстрацію такого, а водій, що здійснював перевезення, надати під час перевірки тимчасовий реєстраційний талон та договорів оренди. Проте, вказані дії позивач не вчинив, що підтверджує факт порушення ним законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

22.12.2022 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що в акті про порушення №3113989 від 08.08.2022 підтверджується надання водієм для перевірки товарно-транспортної накладної №09 від 08.08.2022. У вказаній накладній перевізником вантажу зазначено ТзОВ ЄВРО-КОМЕРС, а не позивача. Також звертає увагу на те, що водій, який здійснював перевезення, є працівником ТзОВ ЄВРО-КОМЕРС.

04.01.2023 до суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, надійшли письмові пояснення, в яких визнає факт використання 08.08.2022 орендованого у позивача автомобіля марки RENAULT PREMIUM 450 номерний знак НОМЕР_1 для перевезення вантажів.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 31.10.2022 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 14.11.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 22.12.2022 суд залучив до участі у розгляді справи товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРО-КОМЕРС третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

14.09.2022 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась перевірка транспортного засобу автомобіля марки RENAULT PREMIUM 450 номерний знак НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт №313989 від 18.10.2021, яким зафіксовано порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статями 39, 48 вказаного Закону.

Вказані обставини стали підставою для прийняття відповідачем постанови №343640 від 14.09.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000грн.

Не погоджуючись зі згаданою постановою, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 7 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон України № 2344-ХІІ) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення№103).

Згідно з пунктом 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами пункту 13 - 15 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відтак, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно зі статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги (далі - Закон України №2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень статті 48 Закону України №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Суд встановив, що позивача притягнуто до відповідальності за відсутність на момент проведення перевірки документів, передбачених статями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 60 Закону України №2344-ХІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39, 48 вказаного Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як зазначено в абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону України № 2344-ХІІ суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.

Відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.

Таким чином, спірним питанням у межах справи є встановлення факту чи позивач є перевізником в розумінні Закону України № 2344-ХІІ.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України № 2344-ХІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України № 2344-ХІІ).

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за перевищення габаритно-вагових норм, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Суд встановив, що позивач є власником автомобіля марки RENAULT PREMIUM 450 номерний знак НОМЕР_1 .

01.01.2022 між ТзОВ Інкомінвест (орендодавець) та ТзОВ ЄВРО-КОМЕРС (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів №02-ТЗ, зокрема: транспортного засобу RENAULT PREMIUM 450 номерний знак НОМЕР_1 , згідно з умовами якого позивачем передано у платне користування строком до 31.12.2022.

У матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання вказаного договору нечинним, нікчемним чи удаваним, а тому у відповідності до статей 73-74 КАС України він є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом того, що позивач у спірному випадку не є автомобільним перевізником.

На підтвердження належного виконання умов вказаного договору представник позивача надав копію акта приймання-передачі вказаного транспортного засобу від 01.01.2022, платіжного доручення №17537 від 17.10.2022 щодо оплати за договором оренди.

У товарно-транспортній накладній №09 від 08.08.2022, яка надавалась посадовим особам відповідача під час проведення перевірки, автомобільним перевізником вказано ТзОВ ЄВРО-КОМЕРС .

У листі-відповіді ТзОВ «ЄВРО-КОМЕРС» від 13.10.2022 №379 повідомляється, що 08.08.2022 перевезення автомобілем RENAULT PREMIUM 450 номерний знак НОМЕР_1 здійснювалось водієм ОСОБА_1 , який з 22.10.2018 є працівником ТзОВ «ЄВРО-КОМЕРС», що підтверджується також копією наказу №451-к від 19.10.2018 про прийняття на роботу.

У письмових поясненнях третя особа визнає факт використання нею орендованого у позивача автомобіля RENAULT PREMIUM 450 номерний знак НОМЕР_1 , зокрема під час здійснення ним вантажних перевезень 08.08.2022.

Проте, акт перевірки від 14.09.2022 складено відносно власника автомобіля ТзОВ Інкомінвест, а не автомобільного перевізника.

Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що при передачі транспортного засобу у користування третій особі позивач зобов`язаний був здійснити перереєстрацію такого, а водій, що здійснював перевезення, надати під час перевірки тимчасовий реєстраційний талон та договорів оренди, оскільки такі обставини можуть свідчити лише про можливі порушення оформлення позивачем та третьою особою відносин щодо передачі в оренду транспортного засобу, проте такі не впливають на обов`язок відповідача щодо визначення належного суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

За таких обставин, суд висновує, що акт перевірки, складений без встановлення належного суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, не може слугувати належною підставою для притягнення такого суб`єкта до адміністративно-господарської відповідальності.

Таким чином, у ході розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі вказаного акта перевірки, відповідач суб`єктом справляння адміністративно-господарського штрафу визначив власника автомобіля, а не автомобільного перевізника.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про невідповідність спірного рішення критеріям обґрунтованості та законності, що свідчить про його протиправність.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2481грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.09.2022 №343640 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, м.Київ, пр.Перемоги, 14 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНКОМІНВЕСТ код ЄДРПОУ 37678471, місцезнаходження: 80100, Львівська область, м.Червоноград, вул. Львівська, 19 судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя А.Г. Гулик