Рішення

від 13.01.2023 по справі 460/36405/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2023 року м. Рівне№460/36405/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просить: визнати протиправними дії щодо відмови у проведення перерахунку та виплати з 22.02.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII); зобов`язати здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, з 22.02.2022 по день ухвалення рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи; проживає в населеному пункті, який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; є пенсіонером. Зазначила, що Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі №6-р/2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною у редакції до 01.01.2015. Однак, нарахування та виплату позивачу вказаної доплати відповідачем здійснено не було.

Ухвалою від 21.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що позивач перебуває на обліку як працюючий пенсіонер, що підтверджується довідкою форми ОК-5. На підтвердження свого звільнення позивач трудової книжки не надала. Звіт за четвертий квартал 2022 року буде поданий в січні 2023 року. Також вказав, що Конституційний Суд України у Рішенні №6-р/2018 від 17.07.2018 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремі положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу 1 такого Закону. Зауважив, що Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 04.02.2016 №987-VІІІ є чинним, в установленому законом порядку його не було визнано неконституційним, а тому саме він підлягає застосуванню. При цьому, діючою з 01.01.2016 нормою передбачено, право на доплату громадянам, які працюють у зоні відчуження. Позивач до такої категорії не відноситься. Таким чином, відсутні підстави для проведення нарахування позивачу спірного підвищення до пенсії. Також зазначив, що після набрання чинності (з 01.01.2017) Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 1774-VIII від 06.12.2016 мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина. За наведеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду, отримуючи пенсію. Проживає в населеному пункті, який згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення. Відповідно до посвідчення категорії 3 позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи.

Суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач не вказувала, що вона є непрацюючим пенсіонером та не надавала жодного доказу на підтвердження такої обставини.

При цьому з долучених відповідачем до відзиву індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форма ОК-5 встановлено, що ОСОБА_1 у вересні 2022 року перебувала в трудових відносинах, страхувальник код ЄДРПОУ 26452722 - Масевицький заклад дошкільної освіти комбінованого типу "Сонечко" Рокитнівської селищної ради, кількість днів трудових відносин - 30.

Відомості щодо припинення трудових відносин в матеріалах судової справи, а також в матеріалах пенсійної справи відсутні.

Вважаючи протиправною поведінку органу Пенсійного фонду щодо невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, з 22.02.2022, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, шляхом його направлення засобами поштового зв`язку 20.08.2022.

При вирішенні цього публічно-правового спору суд виходить з таких міркувань.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII).

Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена так:

1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 39 №796-XII.

04.02.2016 прийнято Закон України №987-VIII, який згідно з розділом ІІ Прикінцеві положення набрав чинності з 01.01.2016 і який включив до Закону №796-ХІІ статтю 39 такого змісту:

Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Стаття 39 у редакції Закону №987-VIII, яка чинна з 01.01.2016, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01.01.2015, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів.

Таким чином, відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом України від 28.12.2014 №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України від 04.02.2016 №987-VIII. Ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.

Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.

Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право на отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є пенсіонером, має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення.

При цьому суд констатує, що в спірному періоді починаючи з 22.02.2022, у тому числі й на дату звернення за судовим захистом 20.08.2022, позивач є працевлаштованою особою та перебуває в трудових відносинах, що підтверджується відомостями форми ОК-5.

Будь-які документально підтверджені відомості звільнення позивача з роботи в матеріалах судової справи відсутні і на їх наявність позивач не вказує. Немає доказів протилежного і в пенсійній справі позивача.

Суд звертає увагу на ту обставину, що в долученому до позовної заяви листі Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області від 29.04.2022 № 5661-5464/Б-02/8-1700/22, адресованому позивачу на її звернення, зазначено, що доплата до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ їй не нараховувалась та не виплачувалась, адже позивач є працюючим пенсіонером.

Зазначені обставини повністю узгоджуються з дослідженими судом доказами.

Відтак, суд вважає відсутніми підстави для висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу перерахувати та виплатити з 22.02.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, позаяк позивач в спірному періоді не має статусу непрацюючого пенсіонера та не набула права на отримання такого підвищення.

Окремо суд вважає необхідним вказати, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №1566/11846 від 27.12.2005, визначено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). (п.1.1).

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) (абз.6 п.1.9).

Документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними. У разі відсутності у зареєстрованої (взятої на облік) внутрішньо переміщеної особи документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), факт звільнення з роботи встановлюється на підставі особистої заяви із зазначенням дати, з якої особа не працює, та поясненням обставин, у зв`язку з якими неможливо внести запис у трудову книжку чи надати оригінал трудової книжки (п. 2.21)

Крім того, додатком 6 до вищевказаного Порядку затверджено пам`ятку пенсіонера, згідно з пунктом 2 якої пенсіонери протягом 10 днів зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати з наданням документів, що підтверджують, зокрема: вступ на роботу, звільнення з роботи, реєстрацію або зняття з обліку як фізичної особи - підприємця.

Як встановлено судом, позивач не подавала до органу Пенсійного фонду документально підтверджених відомостей про звільнення з роботи, відсутні такі відомості і в матеріалах судової справи. Водночас, за даними довідки форма ОК-5 позивач в спірному періоді працювала до кінця вересня 2022 року, а до часу вирішення судового спору інші відомості в означену довідку ще не внесені.

Таким чином, враховуючи, відсутність відомостей в органі Пенсійного фонду про те, що позивач є непрацюючим пенсіонером, виключаються підстави для висновку про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Оскільки згідно з наданими сторонами доказами позивач є працюючим пенсіонером, суд звертає увагу на таке.

Відповідно, згідно зі ст. 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній до 01.01.2015), дія якої відновлена Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 №936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок).

Підпунктом 11 пункту 4 Порядку передбачено, що виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам таособам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а саме: доплата особам, які працюють у зоні відчуження, відповідно до статті 39 Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. №831 (831-2008-п ) "Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження".

Пунктом 5 Порядку визначено, що соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 6-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та фізичними особами - підприємцями (далі - підприємства) відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Згідно з пунктом 6 Порядку підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів та кількості громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, і списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення (за наявності), місця проживання (перебування), ідентифікаційного номера.

У разі зміни зазначених відомостей, у тому числі найменування підприємства, його місцезнаходження та розрахункових рахунків, на які перераховуються кошти, та списків громадян підприємство повідомляє протягом 20 днів наступного місяця про такі зміни відповідних розпорядників коштів.

До 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінсоцполітики формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.

Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів.

Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.

Отже, уповноважений орган соціального захисту здійснює лише відшкодування коштів на виплату доплати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) згідно з розрахунками, поданими підприємствами, організаціями та установами відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Натомість обов`язок зі складання документів щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, покладено чинним законодавством на роботодавця працівника - отримувача відповідних соціальних виплат.

Таким чином, орган Пенсійного фонду України не здійснює нарахування та виплати означеної доплати працюючим пенсіонерам, а відтак позов пред`явлено до відповідача безпідставно.

Інші доводи та аргументи сторін судом не аналізуються, як такі, що не впливають на правильність вирішення цього судового спору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В ході судового розгляду справи позивач не підтвердила належними й допустимими доказами наявності в неї права на отримання спірного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення. Натомість, наданими відповідачем матеріалами пенсійної справи спростовуються обставини, якими позивач обґрунтувала позовні вимоги.

Оцінивши докази, надані сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що оскільки в спірному періоді, у тому числі на дату звернення позивача за судовим захистом, у відповідача були відсутніми відомості щодо наявності у позивача статусу непрацюючого пенсіонера, а судом таких обставин не встановлено й на час вирішення судового спору, суб`єктом владних повноважень в межах спірних правовідносин не було допущено протиправних дій чи бездіяльності, а відтак його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.

Суд зауважує, що в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, передумовою для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.

З огляду на викладене, відсутні підстави для застосування судового захисту. Отже позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи результати судового розгляду, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`яання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 13 січня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Н.О. Дорошенко