Рішення

від 12.01.2023 по справі 903/781/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 січня 2023 року Справа № 903/781/22

за позовом: ОСОБА_1 , м. Луцьк

до відповідача: Садівничого товариства Дружба, м. Луцьк

про визнання протиправним та скасування рішення правління та конференції товариства

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Міщук І.В., ордер від 16.11.2022

від відповідача: Лелюга Л.В., ордер від 11.01.2022

встановив: 07.10.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Садівничого товариства Дружба про:

- визнання протиправним та скасування рішення правління СТ Дружба, оформленого протоколом № 1 від 22.01.2022, згідно якого виключено з членів товариства ОСОБА_1 за розкрадання електроенергії;

- визнання протиправним та скасування рішення конференції СТ Дружба, оформленого постановою конференції від 30.01.2022, в частині затвердження рішення правління товариства про виключення ОСОБА_1 із членів товариства;

- стягнення судових витрат, зокрема 2 481 грн. 00 коп. по сплаті судового збору та 13 000 грн. 00 коп. у зв`язку із наданням правничої допомоги.

Ухвалою суду від 11.10.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Садівничого товариства Дружба про визнання протиправним та скасування рішення правління та конференції товариства залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази сплати судового збору в сумі 2 481 грн. 00 коп.

Позивач ухвалу суду отримала 17.10.2022.

Строк для усунення недоліків по 24.10.2022.

19.10.2022 на адресу суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви та долучення доказів сплати судового збору в сумі 2 481 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 20.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.11.2022 о 10 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 26.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 54).

Строк для подання відзиву по 10.11.2022.

14.11.2022 на адресу суду надійшло клопотання відповідача від 11.11.2022 про продовження строку для подання відзиву та доказів, відкладення підготовчого засідання, зобов`язання позивача надати відповідачу копію позовної заяви з додатками. Відзив до клопотання не долучений.

Судом встановлено, що позовна заява, яка надіслана позивачем 08.10.2022 (а.с. 5), повернута об`єктом поштового зв`язку 25.10.2022 з позначкою за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (а.с. 56).

Ухвалу суду від 20.10.2022 про відкриття провадження у справі відповідач отримав 26.10.2022.

Отже відповідач був обізнаний про наявність спору, мав можливість ознайомитись з матеріалами справи та зробити відповідні копії документів.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву подане після закінчення такого строку без подання відзиву.

Враховуючи вищевикладене, суд протокольною ухвалою від 16.11.2022 у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву відмовив.

16.11.2022 на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

Позивач у клопотанні від 07.10.2022 просить витребувати у відповідача належним чином завірені копії статуту товариства, протоколу правління №1 від 22.01.2022, постанови конференції від 22.01.2022.

Клопотання обґрунтоване тим, що вказані документи безпосередньо стосуються предмету спору, проте відсутні у позивача. Адвокатські запити, надіслані на адресу відповідача з прохання надати відповідні документи, залишились без відповіді та задоволення.

Враховуючи відсутність спірних доказів у позивача, їх пов`язаність з предметом спору, ігнорування відповідачем адвокатських запитів позивача щодо надання доказів, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та витребування у відповідача відповідних доказів.

Враховуючи вищевикладене, перебування справи на стадії підготовчого провадження, метою якого є збирання доказів, задоволення клопотання позивача про витребування у відповідача доказів, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 23.11.2022 о 10 год. 00 хв.

Витребувані ухвалою суду від 16.11.2022 докази станом на 23.11.2022 відповідачем не подані.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Представник відповідача з матеріалами справи ознайомилась 16.11.2022, про що свідчить її відмітка на заяві-клопотанні від 11.11.2022 № 31.

Представник позивача у клопотанні від 22.11.2022 просить підготовче засідання проводити без його участі, закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Представник відповідача у заяві-клопотанні від 22.11.2022 повідомила про неможливість прибути у судове засідання 23.11.2022 у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні в Луцькому міськрайонному суді. 16.11.2022 адвокатом Міщук І. складалась заява про перенесення засідання, в якій вони спільно погоджували дні, коли не зайняті в інших судових процесах. Враховуючи воєнний стан, періодичне оголошення повітряної тривоги та систематичне відключення електроенергії ознайомлення з матеріалами справи ускладнено. До спливу строку на подання відзиву та доказів керівник СТ Дружба прибув до суду, проте його не допустили у приміщення, бо було оголошено повітряну тривогу. Оскільки угоду з нею укладено лише 11.11.2022, вона також була позбавлена можливості ознайомитись з матеріалами справи до 16.11.2022. Клопотання про продовження строку на надання відзиву судом не задоволено, водночас в заяві порушувалось також питання про продовження строку для надання доказів. Враховуючи, що пропущений строк не значний, складає кілька днів, просить вирішити питання про розгляд клопотання від 11.11.2022 стосовно доказів, визнати причину пропуску неподання доказів у 15-денний строк з дня отримання ухвали суду поважними та продовжити його до 31.11.2022 - 15 днів з дня ознайомлення з матеріалами справи. Продовжити термін на подання витребуваних ухвалою від 17.11.2022 доказів, оскільки ухвала надійшла електронною поштою 22.11.2022 і виконати її фізично не можливо.

Суд протокольною ухвалою від 23.11.2022 у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для подання доказів відмовив, як необґрунтоване, повторно витребував у відповідача відповідні докази, підготовче засідання відклав на 14.12.2022 о 12 год. 00 хв.

На виконання вимог суду відповідач супровідним листом подав витребувані судом документи, які долучені до матеріалів справи.

Позивач у клопотанні від 14.12.2022 розгляд справи просить проводити без участі її представника, закрити підготовче провадження, призначити справу до розгляду по суті.

У зв`язку з відновлювальними роботами після пошкодження електромережі внаслідок ракетних обстрілів, приміщення суду 14.12.2022, зокрема о 12 год. 00 хв. було відключене від електроенергії, у зв`язку з чим судове засідання у даній справі не відбулось.

Ухвалою від 14.12.2022 суд розгляд справи відклав на 19.12.2022 о 14 год. 30 хв.

Відповідач у клопотанні від 16.12.2022 розгляд справи просить проводити без участі його представника.

Згідно ч.ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 20.10.2022 запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.

Строк для подання відзиву по 10.11.2022.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 118 ГПК України).

01.12.2022 на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача на позовну заяву, згідно яких позовні вимоги заперечує. Зазначає, що позивач не є членом правління товариства, запрошення надіслано їй рекомендованим листом, вона повинна усвідомлювати, що питання, яке буде вирішуватись на засіданні правління, має стосуватись саме її, а також можливі наслідки розкрадання електроенергії у вигляді виключення з членів товариства. Втрата членства в товаристві не тягне за собою втрату права власності на земельну ділянку. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним у зв`язку з чим просить їх зменшити.

При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим кодексом (частина перша статті 161 ГПК України). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина п`ята цієї статті).

Відповідач не просив дозволу подати пояснення, які він подав 01.12.2022, а суд за межами строку для подання відзиву, відсутність заяви про поновлення такого строку, яка подається разом із вчиненням процесуальної дії, зокрема поданням відзиву на позовну заяву, не розцінює пояснення як відзив на позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення пояснень відповідача без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №903/1030/19 від 31.08.2021.

Враховуючи вищевикладене, відсутність відзиву відповідача, закінчення строку на його подання, розумність строків підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 19.12.2022 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 11.01.2023 о 10 год. 30 хв.

У судовому засіданні 11.01.2023 оголошено перерву до 12.01.2023 для подання витребуваних ухвалою суду від 16.11.2022 доказів, зокрема додатку до постанови конференції СТ «Дружба» від 30.01.2022.

Позивач подав списки членів товариства, які виключені з членів у 2021 році (згідно рішення правління), які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.01.2023 учасники судового процесу дали пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Відповідно до ст.85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки №70, площею 0,0643 га кадастровий номер 0710100000:31:153:0601, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві «Дружба» по вул. Володимирській в місті Луцьку Волинської області, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13.09.2016, зареєстрованим в реєстрі за №2360 (а.с. 8).

24 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до голови правління Садівничого товариства «Дружба» із заявою, згідно якої повідомила про набуття права власності на земельну ділянку та просила прийняти її в члени Садівничого товариства «Дружба» (а.с. 9).

ОСОБА_1 стала членом Садівничого товариства «Дружба», належним чином сплачує членські внески, що підтверджується квитанціями (а.с. 10-16) та не заперечується відповідачем.

Згідно зі статтею 2 ЗУ «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворений шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою здійснення ними господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 % від загального обороту кооперативу.

Використання для ведення садівництва, городництва та дачного господарства організаційно-правової форми споживчого або обслуговуючого кооперативу як юридичної особи, утвореної фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 1 ЗУ «Про кооперацію»), відповідає суті вказаної діяльності.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про кооперацію» кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

У статті 3 цього Закону вказано, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (статті 6 цього Закону).

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

У статті 8 ЗУ «Про кооперацію» передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

А стаття 12 указаного Закону перераховує основні права члена кооперативу, серед яких: участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.

Відповідно до статті 15 ЗУ «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

У статті 16 цього Закону вказано, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років.

Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Відповідно до статті 94 ГК України господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

Таким чином, садівниче товариство є госпрозрахунковою організацією з колективною формою власності, обслуговуючим кооперативом, створеним у відповідності до Закону України "Про кооперацію".

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року N 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства під час вирішення господарськими судами спорів, що виникають з корпоративних правовідносин, господарським судам слід керуватися Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про депозитарну систему України", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", "Про фермерське господарство", "Про кооперацію" та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють корпоративні правовідносини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 03 березня 2020 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 922/756/19.

Згідно п. 1.1 статуту СТ «Дружба» товариство є не прибутковою, не державною та не комерційною організацією, створеною на основі єдності інтересів для спільної реалізації членами товариства своїх прав та свобод, для організації та ведення колективного садівництва на земельній ділянці, виділеній у безстрокове користування для організації колективного саду рішенням Луцького райвиконкому №220 від 10.09.1981. Згідно проекту забудови колективного саду площа землі складає 49,250 га та за рішенням трудового колективу умовно поділена на 750 ділянок в розмірах від 250 до 800 кв.м. і здійснена їх топографічна зйомка.

Завдання товариства - утримання та обслуговування інженерних споруд загального користування, забезпечення постачання електроенергії, утримання і благоустрій земель спільного користування, утримання доріг, вивіз сміття, а також здійснення інших видів діяльності для досягнення мети товариства (п. 2.3 статуту).

Управління товариством здійснюється вищим органом управління товариства Загальними зборами членів товариства (конференцією), а в період між конференціями правлінням товариства (п. 5.1).

Постановою конференції СТ «Дружба» від 26.01.2020 вирішено, зокрема посилити контроль за використанням електроенергії електриком товариства. Періодично здійснювати перевірки. На порушників складати акти. При встановленні фактів використання електроенергії поза лічильником, відсутності пломб або при несправних лічильниках встановити штраф за таке порушення в сумі 5 000 грн. 00 коп., а також проводити нарахування згідно нормативних документів (п. 15, а.с. 84-85).

Згідно пояснень представників позивача та відповідача 16.05.2020, 12.03.2021 учасниками-членами СТ «Дружба» складено акти про виявлення самовільного підключення до електромережі садівничого товариства земельної ділянки №70 землекористувач ОСОБА_1 .

Згідно п. 3.7 Статуту СТ «Дружба» член товариства може бути виключений за рішенням правління товариства при наявності однієї з підстав з наступним підтвердженням рішення правління загальними зборами членів товариства (а.с. 104-114):

-порушення Статуту, невиконання статутних обов`язків;

-невиконання рішень конференції;

-порушення прав і норм, прийнятих загальними зборами членів товариства;

-систематичного порушення правил внутрішнього розпорядку товариства;

-несплати членських, цільових внесків та інших обов`язкових платежів в розмірах та терміни, визначені конференцією;

-поширення відомостей, що не відповідапють дійсності або викладені неправдиво, які завдають шкоди інтересам, честі, гідності або діловій репутації товариства;

-недотримання екологічних та санітарних норм і правил на земельній ділянці;

-самовільного захвату земель загального користування;

-спорудження новобудов з порушенням норм розміщення будівель, передбачених статутом та іншими документами товариства;

-невикористання ділянки протягом двох років або використання земельної ділянки не за призначенням;

-розкрадання членом товариства та/або особами, які разом з ним проживають на території товариства, електроенергії, матеріальних цінностей товариства; невиконання вимог правил користування електроенергією, наявність дерев під лініями електропередач, неочищених ліній від насаджень не менше 2 м, наявність нестандартних проводів до будівель, проводів без ізоляції.

Виключення з членів товариства здійснюється рішенням правління товариства з наступним затвердженням на чергових зборах членів товариства за попереднім повідомленням члена товариства про місце і дату проведення засідання правління. Неявка члена товариства на засідання правління без поважних причин не зупиняє обговорення і вирішення питання про його виключення (п. 3.7.1).

Правління товариства є колегіальним виконавчим органом, який обирається на загальних зборах членів товариства з числа членів товариства терміном на 2 роки і є підзвітним зборам (п. 5.15).

До повноважень правління товариства належить, зокрема прийняття попереднього рішення про членство в товаристві, про виключення з членів товариства; скликання та організаційно-технічне забезпечення проведення загальних зборів членів товариства і контроль виконання прийнятих ними рішень (п. 5.16.4, 5.16.6).

Згідно пояснень відповідача товариство запросило ОСОБА_1 на засідання правління по питанню розкрадання електроенергії 27.08.2021 через засоби зв`язку «вайбер», проте докази такого повідомлення відсутні.

Як зазначає відповідач, позивача повторно запрошено на засідання 27.11.2021 о 13 год. 30 хв. через засоби зв`язку «вайбер».

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13.07.2020 у справі № 753/10840/19, скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з VIBER, що досліджені судами у їх сукупності з надання їм належної правової оцінки, є належними та допустимими доказами.

Суд, з огляду на імперативну норму, що міститься у ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховує вищезазначені висновки Верховного Суду щодо допустимості такого доказу як роздруківка VIBER з мобільного телефону при розгляді даної справи.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення позивача про запрошення на засідання правління, наявності у позивача такого мобільного застосунку як VIBER.

Листом від 18.01.2022 СТ «Дружба» запросило ОСОБА_1 на засідання правління по питанню розкрадання електроенергії 22.01.2022 на 13 год. 30 хв., за адресою АДРЕСА_1 контора Садівничого товариства «Дружба», який остання отримала 19.01.2022 (а.с. 24).

Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 у справі № 906/307/19).

Отже, у повідомленні має бути чітко зазначено осіб, щодо яких внесено в порядок денний засідання правління питання розкрадання електроенергії.

Докази повідомлення відповідачем позивача про порядок денний засідання правління товариства 22.01.2022, зокрема щодо її виключення з членів товариства, в матеріалах справи відсутні.

Твердження відповідача, що ОСОБА_1 , яка не є членом правління товариства, якій запрошення надіслано рекомендованим повідомленням, повинна усвідомлювати, що питання, яке буде вирішуватись на засіданні правління, має стосуватись саме її, а також можливі наслідки розкрадання електроенергії, у вигляді виключення з членів товариства, не приймається судом, оскільки не ґрунтується на будь яких доказах і є лише припущенням відповідача.

Повідомлення не містить вказівки щодо розгляду питання про виключення з членів товариства саме позивачки.

Представник позивача у судовому засіданні 12.01.2023 пояснила, що якби її довірителька була повідомлена щодо розгляду на правлінні питання виключення її з членів товариства, а не загальний розгляд щодо розкрадання електроенергії в товаристві, то прибула б на засідання. Питання щодо споживання нею електроенергії попередньо неодноразово з`ясовувала з головою правління товариства.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що у товаристві встановлено понад 100 фактів розкрадання електроенергії.

Враховуючи вищевикладене, відсутність належних доказів повідомлення ОСОБА_1 про проведення засідання правління, підстави скликання, суд дійшов висновку про скасування рішення правління СТ «Дружба», оформленого протоколом №1 від 22.01.2022.

Загальні збори членів товариства розглядають питання, винесені на їх розгляд правлінням, головою правління, ревізійною комісією товариства, а також членами товариства не пізніше як за 30 днів до дати проведення загальних зборів членів товариства. Пропозиції до порядку денного, що поступили пізніше, до порядку денного не включаються (п. 5.4 статуту).

Чергові збори скликаються правлінням товариства щорічно (п. 5.6).

Визначальним є дата надходження вимоги про проведення позачергових зборів, оскільки саме з цієї дати починається відлік 30-ти денного строку, протягом якого повинні бути скликані позачергові загальні збори.

Матеріали справи не містять доказів надходження до СТ "Дружба" вимоги про проведення загальних зборів, повідомлення про проведення зборів (конференції), пропозиції до порядку денного зборів, вид зборів чергові чи позачергові.

Про дату, місце та час проведення та порядок денний зборів членів товариства повідомляють не пізніше ніж за 20 днів до визначеної дати їх проведення шляхом оголошень на організованих у товаристві стендах за місцезнаходженням товариства, електронних ресурсах. В повідомленні про проведення загальних зборів товариства зазначається порядок денний, дата та місце їх проведення (п. 5.7). У такому ж порядку скликаються позачергові загальні збори членів товариства, які можуть бути скликані на вимогу голови правління, 2/3 складу правління, ревізійної комісії, ініціативної групи осіб, яка представляє інтереси не менше десяти відсотків членів товариства (п. 5.8).

Рішення правління відповідача про скликання позачергових загальних зборів членів відповідача на 22.01.2022, форму його проведення та порядок денний в матеріалах справи також відсутнє.

Докази повідомлення позивача про дату та час скликання загальних зборів, конференції членів товариства, вид зборів (чергові/позачергові), порядок денний, зокрема щодо виключення ОСОБА_1 з членів товариства, порядок обрання учасників конференції, розміщення оголошень про проведення конференції (де і коли) в матеріалах справи відсутні.

Порядок денний ні засідання правління, ні конференції учасників товариства до матеріалів справи не долучений.

Згідно протоколу №1 від 22.01.2022 засідання правління СТ «Дружба» на порядок денний винесені такі питання:

1.Про проведення зборів.

2.Виключення з членів товариства з втратою зв`язку з товариством.

3.Виключення з членів товариства за несплату членських внесків більше 3ох років і використання земельних ділянок не за призначенням.

4. Про розкрадання електроенергії ОСОБА_1 .

На засіданні членів правління СТ «Дружба» 22.01.2022, яке відбулось за участю 7 членів товариства з 10, голова правління проінформував, що в 2018-2020 роках проводилися інвентаризації електричних підключень, в результаті чого виявлено 52 незаконних підключень без оформлення абонентських прав. Всі самовільні підключення від`єднанні від основної мережі товариства. Частина садоводів оформила права. 16.05.2020 та 12.03.2021 повторно виявлено самовільне підключення до земельної ділянки №70, землекористувач ОСОБА_1 ОСОБА_1 запрошувалась 27.08.2021, 27.11.2021 на засідання правління через вайбер повідомлення, яке доставлене, проте не з`явилася. Рекомендованим листом запрошувалась на засідання 22.01.2022, проте також не з`явилась, причини не повідомила. Заступник голови правління вніс пропозицію за ігнорування засідань правління СТ, а також розкрадання електроенергії виключити її з членів товариства згідно п. 3.7 Статуту. Член правління ОСОБА_2 навів факти незаконних підключень, використання електроенергії поза лічильником, нічні крадіжки методом накидання кабелів на голі лінії і рекомендував виключити ОСОБА_1 з членів товариства. Інших пропозицій не поступало. Всі присутні члени правління підтримали дану пропозицію (а.с. 119-120).

Постановою конференції СТ «Дружба» від 30.01.2022 затверджено прийняті у звітному періоді рішення правління, накази і розпорядження голови правління, в т.ч. про прийом у члени товариства і виключення з членів товариства (а.с. 115-118).

Відповідач як додаток до постанови подала список членів товариства, які виключені з членів в 2021 році (згідно рішення правління) (а.с. 140).

У списку не зазначено, що він є додатком до постанови.

Список рішень, наказів, як зазначено в її п. 3, в матеріалах справи відсутній.

До компетенції зборів (конференції) належить саме затвердження рішень правління згідно ст. 15 ЗУ «Про кооперацію».

Виключення члена з кооперативу - це передбачена законом форма корпоративної відповідальності, спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за рішенням юридичної особи внаслідок порушення членом кооперативу своїх статутних обов`язків. На відміну від виходу з числа членів кооперативу, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання цього члена кооперативу та можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами кооперативу.

Під час вирішення спорів, пов`язаних з виключенням членів з кооперативу, господарським судам необхідно враховувати, що у рішенні загальних зборів кооперативу про виключення його члена повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов`язків стали підставою для виключення. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення члена кооперативу може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним судом за позовом такого члена кооперативу.

За змістом протоколу засідання членів правління товариства від 22.01.2022 позивача виключено зі складу його членів за ігнорування засідань правління та розкрадання електроенергії.

В той же час, як встановлено судом раніше, належні докази належного повідомлення позивача про проведення засідання правління 27.08.2021, 27.11.2021, в тому числі розміщення оголошень на відповідних стендах за місцезнаходженням відповідача, в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до положень ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії», побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність). Оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. Оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Згідно п.1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 14.03.2018 №312 (далі Правила), ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Згідно п.1.1.2 Правил оператор системи - оператор системи передачі, оператор системи розподілу або оператор малої системи розподілу. Основний споживач - споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи, електричні мережі якого використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи. Побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Розділом 5.5. Правил визначено права та обов`язки споживача.

Відповідно до п.10.2.4. Правил колективний побутовий споживач на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами колективного побутового споживача для задоволення комунально-побутових потреб споживачів колективного побутового споживача, для технічних цілей та інших потреб колективного побутового споживача. За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується колективний побутовий споживач відповідно до умов договору.

Аналізуючи зміст діючого законодавства, враховуючи наведене, Садівниче товариство «Дружба» є колективним побутовим споживачем електроенергії - юридичною особою, створеною шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність. Тому на товариство розповсюджуються права та обов`язки споживача електричної енергії.

Згідно п.10.2.11 Правил електроустановки споживачів колективного побутового споживача та споживачів на території колективного побутового споживача, які не дотримуються умов договорів, укладених згідно з вимогами цих Правил з постачальником електричної енергії або колективним побутовим споживачем, підлягають відключенню від електричних мереж колективного побутового споживача. На вимогу постачальника електричної енергії колективний побутовий споживач зобов`язаний відключити електроустановки споживача на території колективного побутового споживача у порядку, встановленому цими Правилами. Колективний побутовий споживач у випадку відключення споживача на території колективного побутового споживача за заявою постачальника електричної енергії виконує дії, передбачені цими Правилами для оператора системи.

Згідно п.8.2.4. Правил у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до порядку, визначеного главою 8.4 цього розділу.

У відповідності до п.8.2.5. Правил у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил. Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред`явлення ними службових посвідчень.

Згідно п. 8.2.6. Правил, на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів про порушення створюється оператором системи і має складатися не менше ніж з 3 уповноважених представників оператора системи. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення.

Відповідно до п. 8.4.1. Правил оператор системи визначає обсяг та вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення цих Правил та/або виявлення фактів безоблікового споживання електричної енергії, самовільного підключення до об`єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без засобів вимірювальної техніки, відповідно до вимог цієї глави.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що споживачі, якими є члени Садівничого товариства «Дружба», які не дотримуються умов договорів, укладених згідно з вимогами цих Правил з постачальником електричної енергії або колективним побутовим споживачем, підлягають відключенню від електричних мереж колективного побутового споживача. При цьому таке відключення може здійснити лише постачальник електроенергії або Садівничого товариства «Дружба», на вимогу постачальника електричної енергії у порядку, встановленому Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312.

Належних та допустимих доказів того, що постачальник електричної енергії звертався до Садівничого товариства «Дружба» з вимогою відключення позивача від електричних мереж не надано.

Комісія Садівничого товариства «Дружба», якою 16.05.2020, 12.03.2021 складено акти перевірки використання електроенергії на садовій дільниці №70, що належить позивачу, та виявлено порушення, не є представниками оператора системи у розумінні положень Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312.

Складення комісією актів відповідно до положень глави 8.2, 8.4 Правил, матеріалами справи не доведено. Матеріали справи не містять доказів, які саме факти виявлені, який прилад підключено, чи повідомлений споживач про проведення перевірки.

Докази повідомлення позивача про результати перевірки після її проведення, ознайомлення з актами, доведення інформації щодо результатів перевірки в матеріалах справи відсутні.

Представник позивача підтвердила отримання актів лише у жовтні 2021 року після її неодноразових запитів до відповідача.

Відповідачем не подано належних та допустимих доказів виявлення та фіксації самочинного підключення земельної ділянки №70 до електромережі, як і фактів попереднього відключення. Самочинному підключенню до електроенергії має передувати відключення. Факт належного споживання електроенергії попередніми членами товариства відповідач не заперечує.

Наявність повноважень Садівничого товариства «Дружба» на проведення перевірок дотримання споживачами (учасниками садівничого товариства) Правил роздрібного ринку електричної енергії, не спростовує недоведеності факту порушення позивачем Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Крім того, згідно листа Луцького РУП ГУ НП у Волинській області від 03.08.2022 до єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Луцького РУП ГУНП у Волинській області не зареєстровано заяв та інших звернень представників СТ «Дружба» в період з вересня 2016 року по 30 січня 2022 року з приводу викрадення Лисенко С.М. електричної енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку чи будь який інший спосіб та будь яких інших заяв щодо неправомірних дій ОСОБА_1 як члена СТ «Дружба» (а.с. 37).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оспорювана конференція членів відповідача відбулась з порушенням порядку її скликання та проведення відповідно до положень статуту товариства, відповідачем не доведено, що позивач був повідомлений належним чином про її проведення, порядок денний, у спірних відносинах сторін позивачем доведено, а відповідачем не спростовано порушення прав позивача як члена товариства на участь в управлінні товариством, що є підставою для визнання рішення конференції товариства, оформленого постановою конференції СТ «Дружба» від 30.01.2022, судом недійсними.

У матеріалах справи відсутні також докази надіслання позивачці рішень правління, оформленого протоколом товариства №1 від 22.01.2022, конференції, оформленого постановою конференції товариства від 30.01.2022, якими її виключено з членів товариства.

Наявність заборгованості позивача за спожиту електроенергію матеріалами справи не підтверджено.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що останній платіж поступив у 1993 році, проте не зазначає про звернення із вимогою про оплату електроенергії протягом понад 27-ми років.

Позивачка долучила до матеріалів справи докази оплати спожитої нею електроенергії згідно показів електролічильника ,який встановлений у садовому будинку.

Факти перевірки показів електролічильника представник відповідача не підтвердила.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 13 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

04.06.2021 між адвокатом Міщук І.В. та Лисенко С.М. укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 37-38), предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх спорах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (п. 1). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє доки не будуть вичерпані всі засоби захисту, передбачені національним законодавством, а у справі не буде виконане доручення клієнта (п. 8.1, 8.2). Гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору (п. 9.2).

Додатковою угодою №1 від 04.06.2022 сторони погодили, що відповідно до п. 7 договору винагорода адвоката за надані правові послуги (крім послуг участі адвоката у судовому засіданні) визначається шляхом множення кількості затраченого адвокатом часу на надання послуг на погодинні ставки, наведені нижче:

- 500,00 (п`ятсот) гривень за одну годину наданих послуг усної або письмової консультації; складання адвокатського запиту; претензії, відповіді на претензію; заяви чи скарги (крім заяв та клопотань з процесуальних питань, адресованих суду), ознайомлення з матеріалами справи, наданими клієнтом;

- 1 000,00 (одну тисячу) гривень за одну годину наданих послуг з ознайомлення з матеріалами справи в суді; вивчення та узагальнення судової практики, складення письмових заяв, клопотань чи заперечень з процесуальних питань, адресованих суду;

- 1 000,00 (одну тисячу) гривень за одну годину наданих послуг з підготовки позовної заяви, зустрічної позовної заяви, відзиву (на позовну заяву, на апеляційну скаргу, на касаційну скаргу), відповіді на відзив (на позовну заяву, на апеляційну скаргу, на касаційну скаргу), заперечення на відповідь на відзив (на позовну заяву, на апеляційну скаргу, на касаційну скаргу), апеляційної чи касаційної скарги, заяви про затвердження мирової угоди, заяви про забезпечення доказів;

Винагорода адвоката за надані правові послуги представництва клієнта в одному судовому засіданні суду першої інстанції становить 750 грн., суду апеляційної інстанції 1 500 грн., суду касаційної інстанції 2 000 грн. Для цілей пункту 1.1. цього додатку береться до уваги мінімальна заробітна плата станом на дату надання відповідної послуги згідно Закону України «Про державний бюджет України на відповідний рік». За результатами надання послуг сторонами підписуються Акти передачі-приймання наданих послуг, які містять відомості про надані послуги, кількість затрачених адвокатом годин, погоджену сторонами вартість однієї години та вартість гонорару по кожній з наданих послуг. Акти формуються в міру необхідності та вручаються адвокатом безпосередньо клієнту. Після 3-ох днів з моменту отримання вказаних актів, клієнт зобов`язаний підписати їх і повернути один примірник акту адвокату, або протягом цього ж строку надати обґрунтовані письмові заперечення. Якщо протягом вказаного періоду від клієнта не надійде підписаний акт, а також він не надасть обґрунтовані письмові заперечення, акт вважається прийнятим та підписаним клієнтом. До умов не врегульованих цим додатком застосовуються умови, погодженні в договорі (а.с. 39).

17.08.2022 сторонами підписаний акт до договору про надання правової допомоги від 04.06.2021 про надання правової допомоги на суму 13 000 грн. 00 коп. (а.с. 41), з яких:

- ознайомлення із документами, наданими Клієнтом, аналіз вказаних документів та попередня консультація у справі про визнання протиправним та скасування рішення правління та конференції товариства 2 год., вартість послуг 500 грн. 1000 грн.;

- вивчення та узагальнення судової практики, в тому числі практики Верховного суду при вирішенні за змістом подібних судових справ, 3 год., вартість послуг 1 000 грн. 3 000 грн.;

- складання та надсилання адвокатського запиту від 25.01.2022 1 год. 500 грн. 00 коп.;

- складання та надсилання адвокатського запиту від 07.02.2022 1 год. 500 грн. 00 коп.;

- складання та надсилання адвокатського запиту від 23.02.2022 1 год. 500 грн. 00 коп.;

- складання та надсилання адвокатського запиту від 24.03.2022 1 год. 500 грн. 00 коп.;

- складання та надсилання адвокатського запиту від 27.07.2022 1 год. 500 грн. 00 коп.;

- підготовка клопотання про витребування доказів 2 год., вартістю 1 000 грн. 2 000 грн. 00 коп.;

- підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення правління та конференції товариства 3 год., вартістю 1 000 грн. 3 000 грн. 00 коп.;

- участь в судових засіданнях по розгляду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення правління та конференції товариства 2 год., вартістю 750 грн. 1 500 грн. 00 коп.

Надання правової допомоги на суму 13 000 грн. 00 коп. в межах даної справи підтверджується орієнтовним розрахунком робіт по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до СТ «Дружба» про визнання протиправним та скасування рішення правління та конференції товариства (а.с. 42).

Оплата наданих послуг в сумі 13 000 грн. 00 коп. підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №84 від 17.08.2022 (а.с. 43)

У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є не співрозмірною з позовними вимогами, у зв`язку з чим просила зменшити їх розмір.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Розмір відшкодування таких витрат, крім судового збору, повинен бути співрозмірним, та не повинен бути явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для цієї справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року в справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачу послуг та подані документи, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, з врахуванням заяви відповідача про зменшення розміру витрат, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до стягнення 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому судом враховано надіслання неодноразових запитів до товариства у зв`язку з підготовкою позовної заяви, клопотання про витребування доказів, позовної заяви з додатками, відсутність інших заяв по суті спору у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, складність даної категорії справи, усталену практику вирішення вказаних спорів, відсутність будь яких розрахунків, вчинення інших дій в межах даної справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 4 962 грн. 00 коп. коп. слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення правління Садівничого товариства «Дружба», оформленого протоколом №1 від 22.01.2022, згідно якого ОСОБА_1 виключено з членів Садівничого товариства «Дружба» за розкрадання електроенергії.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення конференції Садівничого товариства «Дружба», оформленого у вигляді постанови конференції Садівничого товариства «Дружба» від 30.01.2022, в частині затвердження рішення правління Садівничого товариства «Дружба», (протокол №1 від 22.01.2022) про виключення ОСОБА_1 із членів Садівничого товариства «Дружба».

4. Стягнути з Садівничого товариства «Дружба» (вул. Володимирська, 91, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 21734918) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

- 4 962 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 10 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу, а всього: 14 962 грн. 00 коп. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 16.01.2023.

СуддяА. М. Кравчук