Рішення

від 16.01.2023 по справі 904/3396/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3396/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецзв`язок", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Будзв`язок", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 167 757 грн 63 коп. за договором підряду від 20.08.2021 № 2008-П

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецзв`язок" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 30.09.2022 № б/н, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Будзв`язок" заборгованість в сумі 167 757 грн. 63 коп., з яких: 126 000 грн. 00 коп. - основний борг, 26 727 грн. 38 коп. - інфляційні втрати, 3 158 грн. 63 коп. - 3% річних, 11 871 грн. 62 коп. - пеня, відповідно до умов договору підряду від 20.08.2021 № 2008-П.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою господарського суду від 11.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 11.10.2022 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до поштового повідомлення № 4930020583969, що повернулося до суду 10.11.2022, відповідачем ухвалу суду від 11.10.2022 отримано 08.11.2022.

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у визначений судом строк.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Будзв`язок" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецзв`язок" (виконавець) укладено договір підряду № 2008-П (надалі-договір), відповідно до п. 1.1. якого за цим договором підрядник зобов`язується виконати для замовника комплекс робіт щодо будівництва трубопроводу методом горизонтально-направленого буріння в м.Дніпро, вул.Виборгська, загальною довжиною 70 м, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх у повному обсязі.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що вартість робіт по договору становить: 140 000,00 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 20% - 23 333,33 грн. Виходячи із розрахунку 2 000.00 грн з ПДВ за 1 м/п протягування 4х каналів труб по 75 мм методом ГНБ

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору підрядник приступає до виконання робіт з моменту підписання договору. Строк виконання робіт 10 календарних днів.

Оплата робіт за цим договором здійснюється після виконання робіт на підставі підписаного акту виконаних робіт згідно з фактично прокладеною довжиною труби протягом 2-х календарних днів з моменту підписання акту (п. 4.1. договору).

Всі оплати здійснюються замовником згідно з виставленими підрядником рахунками в національній валюті (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору після закінчення виконання робіт підрядник передає замовнику підписаний у 2-х примірниках акт приймання-передавання робіт.

За умовами п. 5.3. договору замовник протягом 2-х робочих днів від дати одержання акту приймання-передавання робіт повинен надіслати підряднику підписаний акт або надати мотивовану відмову від приймання робіт. У разі мотивованої відмови сторонами укладається двосторонній акт виявлених порушень з переліком необхідних додаткових робіт, доопрацювань, інших заходів та термінів їх виконання.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що за затримку оплати за п. 4.1. договору замовник сплачує генпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період затримки, від суми затриманого платежу за кожен день прострочки.

Згідно з п. 9.1. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від повного виконання ними взятих на себе зобов`язань.

На виконання умов договору сторонами складений та підписаний без зауважень акт виконаних робіт/наданих послуг від 25.08.2021 № 1 на суму 140 000 грн 00 коп. (а.с. 16), на підставі якого позивачем виставлений до сплати відповідачу рахунок № СФ-2508/21-0 від 25.08.2021 (а.с. 17).

В порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, сплативши 14 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним доручення від 05.10.2021 № 1005 (а.с. 18), у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 126 000 грн 00 коп.

На підставі п. 6.4. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 11 871 грн 62 коп., розраховану за період з 01.11.2021 по 01.05.2022.

Із посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 158 грн 63 коп. за період з 01.11.2021 по 01.09.2022, а також інфляційні втрати у розмірі 26 727 грн 38 коп. за період з листопада 2021 по серпень 2022.

Доказів оплати відповідачем заборгованості за позовом сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору підряду, строк дії договору, строк та порядок розрахунків, наявність часткових оплат, періоди прострочення виконання зобов`язань тощо.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору підряду від 20.08.2021 № 2008-П , є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Фактично з огляду на зміст договору та правову природну відносин сторін між сторонами виникли правовідносини з надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання із виконання робіт (надання послуг), визначених умовами договору, що підтверджується актом виконаних робіт/наданих послуг від 25.08.2021 № 1 на суму 140 000 грн 00 коп.

Проте, відповідач здійснив не повний розрахунок за надані позивачем послуги, сплативши їх вартість на суму 14 000 грн 00 коп., у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 126 000 грн 00 коп.

Відповідно до умов п. 4.1. договору строк оплати вартості виконаних робіт за вищевказаним актом є таким, що настав 27.08.2021.

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено у повному обсязі вартість виконаних позивачем робіт, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 126 000 грн 00 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені судом встановлено, що під час його виконання позивачем не враховані приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв`язку із чим за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 7 452 грн 99 коп. за період з 01.11.2021 (початок періоду нарахування, визначений позивачем у розрахунку) по 26.02.2022 (закінчення періоду нарахування відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України з урахуванням того, що строк оплати вартості виконаних робіт є таким, що настав 27.08.2021). У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних судом порушень норм чинного законодавства та умов договору не встановлено.

Щодо стягнення інфляційних втрат господарський суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та встановив, що сума втрат від інфляції за період з листопада 2021 по серпень 2022 обчислена вірно, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у сумі 26 727 грн 38 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не скористався правом на надання заперечень проти заявлених позовних вимог, докази на спростування заборгованості та правомірності нарахування позивачем штрафних санкцій не надав.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 126 000 грн 00 коп. основного боргу, 26 727 грн 38 коп. інфляційних втрат, 3 158 грн 63 коп. 3% річних, 7 452 грн 99 коп. пені - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Будзв`язок" (49010, м. Дніпро, вул. Полігонна, буд. 27, код ЄДРПОУ 32651036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецзв`язок" (49049, м. Дніпро, вул. Далека, буд. 6, код ЄДРПОУ 43531083) 126 000 грн 00 коп. (сто двадцять шість тисяч грн 00 коп.) основного боргу, 26 727 грн 38 коп. (двадцять шість тисяч сімсот двадцять сім грн 38 коп.) інфляційних втрат, 7 452 грн 99 коп. (сім тисяч чотириста п`ятдесят дві грн 99 коп.) пені, 3 158 грн 63 коп. (три тисячі сто п`ятдесят вісім грн. 63 коп.) 3% річних, 2 450 грн 08 коп. (дві тисячі чотириста п`ятдесят грн 08 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.01.2023

Суддя І.А. Рудь