Рішення

від 16.01.2023 по справі 910/8064/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2023м. ДніпроСправа № 910/8064/16 (904/3955/22)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Марком (49008, м. Дніпро, вул. Робоча, 152, код ЄДРПОУ 14364757) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича (18030, м. Черкаси, а/с 2992)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Крим Вино" (21000, м. Винниця, вул. Пирогова, 23-А, код ЄДРПОУ 36551352)

про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у загальному розмірі 71 452,61 грн.

Без виклику (повідомлення) сторін

СУТЬ СПОРУ:

Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Марком в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Крим Вино" в якому просило суду стягнути з відповідача кошти в загальній сумі 71 452,61 грн., з яких: інфляційних втрати - 64581,57 грн. та 3 % річних - 6 871,04 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2022 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк протягом семи днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: - надати докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі 2481,00грн. Роз`яснено, що у випадку невиконання позивачем вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

08.11.2022 представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків, якою усунув недоліки позивної заяви зазначені в ухвалі суду від 07.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами. Запропоновано учасникам справи: Відповідачу: - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відповідно до вимог статей 165, 178 ГПК України відзив на позовну заяву, а його копію з додатками надіслати всім учасникам справи; - у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати відповідну заяву у строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; - у 10-ти денний строк з дня отримання від позивача відповіді на відзив (за наявності) надати суду, а також направити всім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої шостої статті 165 та статті 167 ГПК України. Позивачу: - у 10-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати суду, а також направити всім учасникам справи відповідь на відзив з урахуванням вимог частин третьої шостої статті 165 та статті 166 ГПК України; Учасникам справи: - при поданні заяв по суті справи надати суду докази на підтвердження дати отримання таких заяв від інших учасників для перевірки судом дотримання строку подачі відповідних заяв, а також докази надсилання на адресу інших учасників справи заяв, що подаються до суду.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Автономної Республіки Крим перебувала справа №5002-23/3760-2012 за позовом Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Крим Вино" про стягнення заборгованості за товар на суму 23949,26грн. по договору №5150 (на умовах відстрочки платежу) від 10.12.2010 р.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2012 у справі №5002-23/3760-2012 позов задоволено. Стягнуто з Підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА КРИМ ВИНО» на користь Спільного українсько - німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю суму боргу в розмірі 23949,26грн. та витрати з оплати судового збору в розмірі 1609,50 грн.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2012 у справі №5002-23/3760-2012 набрало законної сили, у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Позивач зазначає, що станом на час подання позову, у ліквідатора банкрута відсутні відомості про повне або часткове виконання ТОВ "Агрофірма "Крим Вино" вказаного рішення суду.

Направлена вимога від 28.01.2022 року № 910/8064/16/88 про виконання рішення суду, проігнорована, відповіді не надійшло, рішення суду не було виконане.

11.07.2022 року на адресу відповідача була направлена вимога від 11.07.2022 року №910/8064/16/342 про сплату інфляційних втрат та 3 % річних. Вимога була вручена відповідачу 18.07.2022 року.

Водночас, вимога була проігнорована, відповіді не надійшло, інфляційні та 3 % річних не були відшкодовані.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач зазначає, що оскільки в період з 01.01.2013 по 26.10.2022 року відбулось прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 23 949,26 грн., внаслідок чого боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні втрати та 3 % річних за весь період прострочення боргу.

На підставі викладеного позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 01.01.2013 по 26.10.2022 у розмірі 64 581,57грн. та 3 % річних за період з 01.01.2013 по 26.10.2022 у розмірі 6 871,04 грн.

Таким чином, СУНП у формі ТОВ Марком звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Крим Вино" інфляційних втрат за період з 01.01.2013 по 26.10.2022 у розмірі 64 581,57грн. та 3 % річних за період з 01.01.2013 по 26.10.2022 у розмірі 6 871,04 грн., нарахованих в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України на суму заборгованості відповідача, стягнутої рішенням Господарського суду м. Києва від 10.03.2016 року у справі №910/30420/15.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2012 у справі №5002-23/3760-2012 набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством, і встановлені в них обставини не підлягають доведенню згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з викладеними обставинами, позивачем на суму заборгованості стягнутої рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2012 у справі №5002-23/3760-2012 нараховано 3 % річних та інфляційні втрати за період з 01.01.2013 по 26.10.2022, стягнення яких є предметом спору в даній справі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, або з відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Оскільки стягнення боргу за рішенням суду не є належним виконанням грошового зобов`язання, то до фактичного перерахування грошових коштів позивачу або зміни способу виконання рішення грошове зобов`язання не втрачає свого правового статусу, не змінює походження та підстав виникнення і не припиняється.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, стягувач (кредитор) вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 01.01.2013 по 26.10.2022 у розмірі 64 581,57грн. та 3 % річних за період з 01.01.2013 по 26.10.2022 у розмірі 6 871,04 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з 01.01.2013 по 26.10.2022 складають 64 457,28грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 124,29 грн. господарський суд відмовляє, оскільки позивачем було невірно визначено сукупний індекс інфляції за 2019 рік -104,1, тоді як необхідно 104,05, за 2020 рік 105, тоді як необхідно 104,99, за 2021 рік 110,0, тоді як необхідно 110,02.

Перевіривши за розрахунок 3% річних, нарахованих на суму основного боргу у розмірі 23949,26грн. за період з 01.01.2013 по 26.10.2022 судом встановлено, що розмір 3% річних становить 6 871,04 грн.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача шляхом стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 64 457,28грн. та 3 % річних у розмірі 6 871,04 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233,237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" (02140, м. Київ, просп. Петра Григоренка, 43, код ЄДРПОУ 32049199) на користь Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Марком (49008, м. Дніпро, вул. Робоча, 152, код ЄДРПОУ 14364757) суму інфляційних втрат у розмірі 64 457,28грн. (шістдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім грн. 28 коп.), 3 % річних у розмірі 6 871,04 грн. (шість тисяч вісімсот сімдесят одна грн. 04 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2476,23 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят шість грн. 23коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.01.2023р.

Суддя І.В. Владимиренко