Рішення

від 22.12.2022 по справі 910/9156/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2022Справа № 910/9156/22

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Мазура В.М. в порядку загального позовного провадження

справу № 910/9156/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фід-Фуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСАР АС"

про стягнення 4 285 205,66 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Мотик Є.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фід-Фуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСАР АС" про стягнення 4 285 205,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором б/н від 18.01.2021 в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 3 451 806,50 грн, за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати в сумі 555 374,65 грн, 3% річних - 96 724,51грн та пеня в розмірі 181 300,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2022 підготовче засідання у справі відкладено на 24.11.2022.

22.11.2022 на адресу суду надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фід-Фуд" про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду залишено без розгляду.

Присутній у підготовчому засіданні 24.11.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, про день та час проведення судового засідання повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Письмовий відзив на позов у встановлений законом строк відповідач суду також не подав.

Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 24.11.2022 вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.12.2022.

Присутній у судовому засіданні 22.12.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з посиланням на обставини, наведені в позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про місце, час та день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, залученого до матеріалів справи.

Судом також враховано, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 24.11.2022 про призначення справи до розгляду також і в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав, ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, клопотання про продовження строку на його подання, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 22.12.2022, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

18.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фід-Фуд" (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСАР АС" (за договором - покупець) було укладено Договір б/н (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупцю кормові добавки (у подальшому - товар) та послуги у кількості та асорименті згідно оформлених рахунків, видаткових накладних, актів виконаних робіт, які є невід`ємними частинами даного договору, а покупець бере на себе зобов`язання отримати товар (послугу) і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Назва, кількість, асортимент товару (послуги), ціна за одиницю товару (послуги) і загальна вартість товару (послуги) вказується сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору датою поставки товару вважається дата видаткової накладної.

Умовами п. 4.2. договору визначено, що розрахунки за товари, поставлені згідно з даним договором, здійснюються покупцем в національній валюті України шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки (передачі) товару постачальником в розпорядження покупця з одночасним підписанням відповідних видактових накладних.

Згідно з п. 5.1. договору, факт поставки товару підтверджується видатковою накладною та/або подібним документом, підписаним уповноваженими представниками сторін, із зазначенням видів, кількості та вартості товару.

За порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день протермінування оплати.

У пункті 8 визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2021 р., у будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору у період з 14.06.2021 по 09.11.2021 за видатковими накладними, перелік яких наведений у позовній заяві та копії долучені до матеріалів справи, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 531 385,50 грн.

Відповідачем частково було оплачено отриману продукцію, у зв`язку із чим у нього утворилася перед позивачем заборгованість у сумі 3 451 806,50 грн, що стало підставою звернення позивача до суду. При цьому, у зв`язку з порушенням строків проведення платежів за отриманий товар, позивачем також нараховані інфляційні втрати в сумі 555 374,65 грн, 3% річних - 96 724,51грн та пеня в розмірі 181 300,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 3 531 385,50 грн.

Натомість, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, передбачені Договором, та у строк, визначений умовами укладеного між сторонами Договору, не здійснив повну оплату поставленого товару. У зв`язку з чим у відповідача перед позивачем існує заборгованість на загальну суму 3 451 806,50 грн, розмір якої відповідачем належними засобами доказування не спростовано.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором б/н від 18.01.2021 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 451 806,50 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати поставленого за договором товару, відповідно настав, а доказів повної оплати товару станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позивачем на підставі п. 6.2. договору за порушення виконання зобов`язань нарахована пеня в сумі 181 300,00 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку про його вірність та обґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення 181300,00 грн пені підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат і 3% річних, доданих позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними та обґрунтованими, відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 96724,51 грн та інфляційних втрат у розмірі 555 374,65 грн також підлягають задоволенню.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені вище обставини справи та надані позивачем доказами, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСАР АС" (Вознесенський узвіз, буд. 14, офіс 16/33, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код: 43765032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фід-Фуд" (Дніпровська набережна, буд. 1 А, приміщення №1-№8 групи приміщень №150, м. Київ, 02152; ідентифікаційний код: 42942987) 3 451 806 грн 50 коп. заборгованості, 181 300,00 грн -пені, 96724 грн 51 коп - 3% річних, 555 374 грн 65 коп. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 64 278 грн 09 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.01.2023.

Суддя А.І. Привалов