Рішення

від 16.01.2023 по справі 910/10968/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2023Справа № 910/10968/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-ЛОГІСТИК» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІК ЧІРІК» (04070, м. Київ, пл. Контрактова, буд. 2/1)

про стягнення 340 984,40 грн.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-ЛОГІСТИК» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІК ЧІРІК" про стягнення 340 984,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №385 від 10.08.2021 у останнього виникла заборгованість у розмірі 248 022,00 грн. Крім цього, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 20% річних у розмірі 51 856,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 41 106,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 суд відкрив провадження у справі №910/10968/22 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Як встановлено судом, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.10.2022 не був отриманий відповідачем та 09.11.2022 повернувся на адресу суду у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.10.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

За приписами ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Поряд із цим, у зв`язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у щорічній відпустці у період з 26.12.2022 по 13.01.2023, повний текст складений та підписаний у перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-ЛОГІСТИК» (Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧІК ЧІРІК» (Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки № 385 від 10.08.2021.

За умовами розділу 1 вказаного Договору, Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях/прайс-листах) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та є невід`ємними частинами цього Договору. Сторони застосовують до даного договору умови DDР-доставка Продавцем товару в пункт, вказаний Покупцем (редакція "ІНКОТЕРМС" 2010 року). Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту укладення представниками Сторін накладної, яка засвідчує момент прийому-передачі товару.

Відповідно до п. 3.3. Договору, Покупець зобов`язаний оплачувати кожну партію поставленого Постачальником товару, протягом (але не пізніше) 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту передачі такої партії товару.

Згідно до п.5.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу і ввесь період прострочення, та окрім того 20% річних.

Як вбачається з п.8.5 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до « 01» вересня 2023р, а у фінансовій частині до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. У разі, якщо жодна з Сторін протягом 30 (тридцяти) календарних днів до закінчення терміну дії даного Договору не заявить про наміри його розірвання, цей Договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на кожен наступний календарний рік, кількість таких щорічних пролонгація необмежена.

На виконання умов Договору, Позивачем було поставлено Відповідачу товар на підставі видаткових накладних:

- від 14.08.2021 № СРЦ-036830 на загальну суму 67296,00 грн.;

- від 19.08.2021 № СРЦ-037700 на загальну суму 93626,48 грн.;

- від 26.08.2021 №СРЦ-038833 на загальну суму 44894,96 грн.;

- від 27.08.2021 № СРЦ-039030 на загальну суму 300,00 грн.;

- від 28.08.2021 № СРЦ-039294 на загальну суму 600,00 грн.;

- від 31.08.2021 № СРЦ-039565 на загальну суму 61259,20 грн.;

- від 03.09.2021 № СРЦ-040200 на загальну суму 22160,00 грн.;

- від 07.09.2021 № СРЦ-040655 на загальну суму 22160,00 грн.;

- від 10.09.2021 № СРЦ-041346 на загальну суму 9972,00 грн.;

- від 14.09.2021 № СРЦ-041922 на загальну суму 11080,00 грн.;

- від 17.09.2021 № СРЦ-042595 на загальну суму 10860,00 грн.;

- від 21.09.2021 № СРЦ-043252 на загальну суму 12060,00 грн.;

- від 24.09.2021 № СРЦ-043834 на загальну суму 12147,36 грн.;

- від 25.09.2021 № СРЦ-044066 на загальну суму 6436,80 грн.;

- від 29.09.2021 № СРЦ-044623 на загальну суму 1287,36 грн.;

- від 19.10.2021 № СРЦ-047910 на загальну суму 4881,84 грн.;

Разом за всіма вищевказаними видатковими накладними, Позивачем було поставлено Відповідачу товару на загальну суму 381 022,00 в т.ч. ПДВ.

Відповідачем було здійснено часткову оплату вартості поставленого йому Позивачем товару, а саме:

- 24.09.2021 згідно платіжного доручення № 198 на суму 43 000, 00 грн.;

- 26.10.2021 згідно платіжного доручення № 221 на суму 50 000, 00 грн.;

- 20.12.2021 згідно платіжного доручення № 305 на суму 40 000, 00 грн.

Таким чином, загальна сума оплаченого Відповідачем товару на користь Позивача становить 133 000,00 грн.

Отже, станом на дату подання позовної заяви до суду, у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем за поставлений товар на загальну суму 248 022,00 грн.

02.09.2022 Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу-претензію за вих. № 02/09-22-4 від 02.09.2022 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 248 022,00 грн., яка не була отримана Відповідачем та залишена без задоволення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 385 від 10.08.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Приписи вказаної статті кореспондуються з нормами статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України). Аналогічні положення містяться в статті 526 Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 381 022,00 грн., проте відповідач не оплатив поставлений товар у повному обсязі, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 248 022,00 грн.

Доказів сплати заборгованості у розмірі 248 022,00 грн. Відповідачем до суду надано не було.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом зазначається, що відповідно до п. 3.3. Договору, Покупець зобов`язаний оплачувати кожну партію поставленого Постачальником товару, протягом (але не пізніше) 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту передачі такої партії товару.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що граничний строк оплати товару поставленого Позивачем Відповідачу, за вказаними вище накладними у період з серпня 2021 по жовтень 2021 є таким що настав.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене, оскільки Відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо повної оплати поставленого товару в обумовлені договором строки, суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено умови договору, а тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 248 022,00 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати товару, Позивач також просив суд стягнути з Відповідача 20% річних у розмірі 51 856,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 41 106,07 грн.

Пунктом 5.3 Договору, сторонами було узгоджено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу і ввесь період прострочення, та окрім того 20% річних.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до п. 5.3 Договору сторони дійшли згоди про те, що у разі несвоєчасної оплати поставленої партії товару покупець сплачує на користь продавця 20% річних від простроченої суми заборгованості.

Крім того, судом зазначається, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 20% річних у розмірі 51 856,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 41 106,07 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Логістик» у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чік Чірік» (04070, м. Київ, пл. Контрактова, буд. 2/1, ідентифікацій код 44371191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Логістик» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, ідентифікаційний код 36001805) заборгованість у розмірі 248 022 грн. 00 коп., 20% річних у розмірі 51 856 грн. 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 41 106 грн. 07 коп. та 5 114 грн. 77 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.01.2023

Суддя Л.Г. Пукшин