Рішення

від 16.01.2023 по справі 910/12077/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2023Справа № 910/12077/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Державного бюро розслідувань (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ТРЕЙД" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 44-б)

про стягнення 21 459,94 грн.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Державне бюро розслідувань звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ТРЕЙД" про стягнення 21 459,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 227 від 21.10.2020, а саме в частині строків поставки товару, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 21 459,94 грн. неустойки, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 суд відкрив провадження у справі №910/12077/22 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105492832088, яке містило ухвалу про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 25.11.2022, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Поряд із цим, у зв`язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у щорічній відпустці у період з 26.12.2022 по 13.01.2023, повний текст складений та підписаний у перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

21.10.2020 року між Позивачем (покупець) та Відповідачем (Постачальник) було укладено Договір поставки №227 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця Машини для обробки даних (апаратна частина) (планшетний ПК) (далі -Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар у Постачальника і оплатити його вартість на умовах Договору.

Згідно з національним класифікатором України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» для Товару, як предмета закупівлі за державні кошти, установлений код 30210000-4 та назва (опис) - Машини для обробки даних (апаратна частина) (п. 1.2. Договору).

Прийом товару за асортиментом, комплектацією, кількістю та якістю здійснюється Покупцем у місці, визначеному у Договорі та на умовах Договору, а також на підставі товаросупровідних документів (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Ціна Договору - ціна (вартість) Товару, яка погоджена сторонами у Додатку 1 до Договору становить 73 999,80 грн, у тому числі ПДВ 20% - 12 333,30 грн.

Оплата належним чином поставленого та прийнятого Товару здійснюється Покупцем протягом 10 банківських днів з наступного дня після підписання Сторонами Акта шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника, за умови надходження бюджетного фінансування відповідних видатків на рахунок Покупця у 2020 році (п. 3.4. Договору).

Згідно до п.4.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Товар Покупцю на протязі 30 календарних днів з наступного дня після підписання договору, в асортименті, комплектності, комплекті та кількості, визначеними у додатку 1 до Договору і товаросупровідних документах, на адресу: м. Київ, вул. Коноплянська, 22 з дотриманням графіку роботи понеділок-четвер з 10:00 до 17:00, п`ятниця з 10:00 до 15:45.

Строк дії Договору встановлюється з дати укладення Договору та діє до 31.12.2020 року (п. 11.5. Договору).

У Додатку №1 до Договору («Специфікація») сторонами погоджено найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, яка становить 73 999,80 грн.

Очікуючи належного виконання Договору та отримання Товару визначеного у пунктах 1.1-1.3 Договору, Позивач з метою оплати за поставлений товар коштів визначених у пункті 3.1 Договору, у сумі 73 999,80 грн, 28.10.2020 було проведено реєстрацію Договору у Реєстрі бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за № 312.

Водночас, Постачальником, ні у межах обумовлених у Договорі строків, ні до закінчення дії Договору (31.12.2020) поставку товару не здійснено.

Враховуючи, що Постачальником прострочено строк виконання Договору на 29 днів, Покупцем було проведено претензійну роботу із стягнення неустойки. Зокрема, Постачальнику двічі направлялись претензії із вимогою, у зв`язку з простроченням зобов`язання за договором від 21.10.2020 № 227, сплатити неустойку з розрахунку 1 % від ціни Договору (п.6.5 Договору) за кожен день прострочення поставки товару у розмірі 21 459,94 грн (73 999,80 грн х 1 % х 29 днів).

Незважаючи на вказане, Постачальник жодної претензії Позивача не розглянув, відповіді не надав та вимоги про сплату неустойки не задовольнив.

Відтак, Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Відповідача неустойки у розмірі 21 459,94 гривень.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 227 від 21.10.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Приписи вказаної статті кореспондуються з нормами статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статями 526, 525 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено вище, Договором, а саме п. 4.1., сторони погодили, що поставка товару здійснюється протягом 30 робочих днів з наступного дня після дня підписання договору.

Оскільки, датою підписання Сторонами Договору поставки № 227 є 21.10.2020, строком поставки товару є 02.12.2020 включно. Змін до Договору, а саме, в частині строків поставки товару, сторонами внесено не було.

Статтею 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, у зв`язку з невиконанням Відповідачем обов`язку з поставки товару Позивач просить суд стягнути з Відповідача 21 459,94 грн неустойки за порушення строків поставки Товару.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як встановлено пунктом 6.5. Договору у разі порушення Постачальником зобов`язання щодо дотримання строків поставки, допоставки, доукомплектованості Товару та/або дотримання строків заміни неякісного Товару, усунення виявлених у Товарі недоліків та/або дефектів (несправностей), Постачальник зобов`язується сплатити Покупцю неустойку у розмірі 1% від ціни Договору від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за кожен день прострочення, без обмеження шестимісячним строком.

Судом перевірено розрахунок суми неустойки та встановлено, що він відповідає зазначеним вище нормам і є арифметично вірними, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача цієї суми є обґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Державного бюро розслідуваня у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т ТРЕЙД» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 44-Б, ідентифікацій код 43625071) на користь Державного бюро розслідувань (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 15, ідентифікаційний код 41760289) неустойку у розмірі 21 459 грн 94 коп. та 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.01.2023

Суддя Л.Г. Пукшин