Рішення

від 16.01.2023 по справі 910/11785/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2023Справа № 910/11785/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Медіа"

про стягнення 251 182,89 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Медіа" про стягнення 251 182,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва для розміщення рекламного засобу №147/19 від 31.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11785/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

На адресу Господарського суду міста Києва 16.11.2022 повернулося поштове відправлення за № 01054 92988940, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7), було направлено ухвалу від 04.11.2022, із зазначенням причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою, дата довідки ф.20: 10.11.2022.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 вручена відповідачу 08.11.2022.

Станом на 16.01.2023 відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позов.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 31 липня 2019 року був укладений договір №147/19, відповідно до його умов, на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідачу надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу.

Пунктом 1.2. договору визначено, що відповідач зобов`язався прийняти у платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно, відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за №34/2211, своєчасно та у повному обсязі відповідно до умов цього договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов`язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.

Надання права тимчасового користування місцем за цим договором є правом користування чужим майном відповідно до глави 32 Цивільного кодексу України і не передбачає надання будь-якого майна у володіння чи користування, не підлягає відчуженню, та може бути припинене за рішенням суду на вимогу власника чи уповноваженої ним особи (балансоутримувача) місця за наявності обставин, які мають істотне значення, в тому числі якщо право користування перешкоджає використанню майна за його цільовим призначенням. Цей договір с договором приєднання відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України (пункт 1.3 договору).

Згідно пункту 2.2. договору адресний перелік - невід`ємна частина договору, який містить перелік місць для розміщення РЗ, на які за відповідачем встановлено пріоритет та/або на які надано дозволи на розміщення РЗ, із зазначенням адреси та місця для розміщення РЗ, типу (виду) РЗ, площі його вертикальної/горизонтальної проекції, на які встановлено/продовжено пріоритет, дату встановлення/продовження та строк дії пріоритету, дати початку та закінчення строку дії дозволу, його продовження, а також відомостей про розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцями, яка визначається відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 5.2.3. договору визначено, що відповідач зобов`язаний не пізніше 20 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.

У відповідності до пункту 6.1. договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за відповідачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.

Плата за право тимчасового користування місцем нараховується, розраховується та використовується позивачем у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу (пункт 6.2. договору).

Відповідно до пункту 6.3. договору підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення відповідачем плати є рішення позивача про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки відповідача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до пункту 4 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 6.13. договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.

Пунктом 6.14. договору визначено, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховуються позивачем щомісячно та перераховуються відповідачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє відповідача від здійснення плати.

Відповідно до пункту 6.15. договору акт користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу до договору із наведеним в ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт повної оплати за тимчасове користування цим місцем у відповідному розрахунковому періоді. Акт користування до договору надається на дату повної оплати за тимчасове користування місцем.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у відповідача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому (пункт 8.1. договору).

Відповідно до адресних переліків №17 від 27.01.2021, №19 від 27.01.2021, №23 від 27.01.2021, №24 від 27.01.2021, №25 від 27.01.2021, №26 від 27.01.2021, №27 від 22.11.2021 між сторонами згідно дозволів №№77380-20, 77567-20,92525-21 погоджено тип (вид) РЗ, місце розташування, розмір плати за місяць, дати початку/кінця строку дії пріоритету.

Згідно наявних в матеріалах справи рахунків позивача, у період з 01.01.2021 по 28.02.2022 відповідачу було нараховано до сплати 163 559,32 грн.

22.08.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою №076-1093, у якій вимагав сплатити наявну заборгованість.

Однак, за твердженнями позивача, відповідач залишив вказану претензію-вимогу без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу були видані дозволи на розміщення рекламного засобу №№77567-20,77380-20, 92525-21. Також сторони підписали адресні переліки, які є невід`ємними частинами договору, згідно з якими відповідачу надане право тимчасового користування місцями за наведеними дозволами.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору, вартість наданих послуг у період з 01.01.2021 по 28.02.2022 сплатив частково, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 163 559,32 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі рахунками Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за вказаний період, розрахунками коригування до рахунків-фактур, довідкою про стан розрахунків.

Суд дійшов висновку, що відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу №147/19 від 31.07.2019 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 163 559,32 грн, що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати рекламних послуг на суму 163 559,32 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 163 559,32 грн, є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 24 533,9 грн 15% штрафу, 16 050,91 грн пені, 5 448,05 грн 3% річних та 41 590,71 грн інфляційних нарахувань нарахованих за загальний період з 20.01.2021 по 01.10.2022.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2. договору позивач застосовує до відповідача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно пункту 7.7. договору строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за цим договором складає три роки та нараховуються протягом всього строку позовної давності.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 7.2. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки позивачем невірно визначено день початку прострочення заборгованості.

За перерахунком суду, сума пені за прострочення оплати наданих послуг у розмірі 163 559,32 грн складає 15 979,12 грн за загальний період з 21.01.2021 по 19.08.2022.

У відповідності до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.3. договору визначено, що позивач має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше одного місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

З огляду на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг та ненадходження понад 1 місяць на рахунок позивача належних коштів відповідно до порядку оплати, вимоги позивача про стягнення штрафу на суму 24 533,90 грн є обґрунтованими, а розрахунок, який наведений позивачем у позовній заяві, - арифметично вірним.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3 % річних є неправильним, оскільки позивачем невірно визначено день початку прострочення заборгованості. За перерахунком суду, сума 3% річних за прострочення оплати наданих послуг у розмірі 163 559,32 грн складає 5 434,61 грн за загальний період з 21.01.2021 по 01.10.2022.

Судом перевірено розрахунок інфляційних нарахувань на суму 40 590,71 грн, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання за договором №147/19 від 31.07.2019, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 15 979,12 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 15% підлягають задоволенню за розрахунком позивача у розмірі 24 533,9 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 5 434,61 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача у розмірі 40 590,71 грн.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Медіа" (01013, місто Київ, вул. Будіндустрії, будинок 7, ідентифікаційний код 39147184) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 41348526) заборгованість у розмірі 163 559 (сто шістдесят три тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 32 коп., 24 533 (двадцять чотири тисячі п`ятсот тридцять три) грн 90 коп. штрафу, 15 979 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 12 коп. пені, 5 434 (п`ять тисяч чотириста тридцять чотири) грн 61 коп. 3% річних, 40 590 (сорок тисяч п`ятсот дев`яносто) грн 71 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 751 (три тисячі сімсот п`ятдесят одна) грн 46 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк