Рішення

від 16.01.2023 по справі 910/9144/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2023Справа № 910/9144/22За позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва

в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції Столичного округу

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моста-Груп"

про відшкодування 10320,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моста-Груп" про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у сумі 10320,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем природоохоронного законодавства, в зв`язку з незаконним знищенням газону звичайного площею 240 кв м, що зумовило завдання шкоди державі на суму 10320,00 грн.

Ухвалою суду від 16.09.2022 позовну заяву залишено без руху, надано прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.09.2022 від прокурора через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 16.09.2022 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Моста-Груп" за адресою: 03164, м. Київ, вул. Академіка Палладіна, 25, кв. 49, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті "адресат відсутній за вказаною адресою" - 03.11.2022 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 27.10.2022 року у справі № 910/9144/22 є 03.11.2022 року.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом оцінено зазначені прокурором підстави для представництва позивача в суді в рамках розгляду даної справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із вимогами ст. ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно п. е) ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають: е) відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища..

Крім того, пунктом 7 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 4) 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів, перешкоджає державі у здійсненні нею зобов`язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави. У даному випадку інтереси держави полягають в захисті та охороні довкілля та необхідності відшкодування збитків, які завдані державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Підставою для подання позову стала необхідність захисту економічних інтересів та екологічної безпеки держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно п. а ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону, утримання і використання зелених насаджень.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища (ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 № 253 затверджено Положення (нова редакція) про Державну екологічну інспекцію Столичного округу (далі Положення № 253).

Відповідно до п. 1 Положення № 253, Державна екологічна інспекція Столичного округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію міста Києва та Київської області.

Пунктом 3 Положення № 253 встановлено, що основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах міста Києва та Київської області.

Згідно з п.п. 9) п. 2 розділу II Положення № 253, Інспекція, зокрема, здійснює нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, утримання і використання зелених насаджень.

Пунктом 9 Положення № 253 передбачено, що Інспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

З огляду на викладене, Державна екологічна інспекція Столичного округу є органом державної влади, до компетенції якого, віднесено звернення із позовною заявою до ТОВ «МОСТА-ГРУП» про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Отже, за наявності факту порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища Державною екологічною інспекцією Столичного округу, до компетенції якої віднесено повноваження контролю за використанням та охороною природних ресурсів не вжито заходів, спрямованих на захист державних інтересів щодо стягнення з ТОВ «МОСТА- ГРУП» у судовому порядку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Так, Державною екологічною інспекцією Столичного округу 15.06.2021 за № 9/6/2-27/990 до органів прокуратури направлено копії матеріалів, складених за результатами заходів державного нагляду (контролю) стосовно ТОВ «МОСТА-ГРУП», що свідчить про невжиття інспекцією самостійних заходів щодо стягнення з вказаного товариства збитків.

Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва на адресу Державної екологічної інспекції Столичного округу 05.08.2022 скеровано лист № 10.54-50-3360ВИХ-22 в якому зазначено про наявність порушень вимог природоохоронного законодавства. У вказаному листі також викладено прохання повідомити про позицію Державної екологічної інспекції Столичного округу щодо можливості Дніпровської окружної прокуратури міста Києва представляти інтереси інспекції у спірних правовідносинах.

У відповідь на вказаний лист Державна екологічна інспекція Столичного округу листом від 12.08.2022 № 9/6/2-27/1433 повідомила Дніпровську окружну прокуратуру міста Києва, що інспекція позбавлена можливості щодо пред`явлення позову про стягнення зазначених збитків, оскільки не отримала жодних асигнувань на оплату судового збору. Також зазначено, що інспекція не заперечує щодо пред`явлення позову про стягнення шкоди, завданої державі порушенням вимог природоохоронного законодавства в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу.

Виконання субсидіарної ролі щодо заміни відповідного органу, який неналежно здійснює захист інтересів держави, є конституційним обов`язком прокурора вживати заходів щоб інтереси держави не залишалися незахищеними.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 905/803/18.

Таким чином, Державна екологічна інспекція Столичного округу обізнана з травня 2021 року про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі зазначеного органу.

У зв`язку з невжиттям Державною екологічною інспекцією Столичного округу заходів на усунення виявлених порушень самостійно, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва листом від 02.09.2022 №10.54-50-3987ВИХ-22 повідомлено Державну екологічну інспекцію Столичного округу про підготовку прокурором вказаного позову.

Суд вважає, що прокурор належним чином обґрунтував своє право звернутись до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, за адресою: м. Київ, вул. Кармелюка, 47 у Дніпровському районі ТОВ «МОСТА-ГРУП» внаслідок влаштування автостоянки та встановлення огорожі на зеленій зоні знищено газон звичайний загальною площею 240 кв.м без відповідної дозвільної документації, що є порушенням ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п.п. З, 4, 5 «Порядку видалення дерев, кущів, газону та квітників у населених пунктах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045, п. 5 додатку 1 до постанови КМУ від 08.04.1994 № 559, за яке передбачено відповідальність відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 40 Закону України «Про рослинний світ», ст. 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

За результатами державного нагляду (контролю) Державною екологічною інспекцією Столичного округу на підставі ст.ст. 254-256 Кодексу України про адміністративні правопорушення 12.05.2021 відносно директора ТОВ «МОСТА-ГРУП» Назаренка Якова Леонідовича складено протокол № Г -000001 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 153 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Примірник другого екземпляру вказаного протоколу про адміністративне правопорушення отримано особисто директором ТОВ «МОСТА-ГРУП» Назаренком Я.Л. , про що міститься відповідна відмітка.

У подальшому, Державною екологічною інспекцією Столичного округу на підставі ст. 153 та ст.ст. 242-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п.п. 3, 4, 5 «Порядку видалення дерев, кущів, газону та квітників у населених пунктах» затверджених постановою КМУ від 01.08.2006 № 1045, 17.05.2021 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 000392, якою визнано винним директора ТОВ «МОСТА-ГРУП» Назаренка Я.Л. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 153 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Указану постанову про накладення адміністративного стягнення 21.05.2021 особисто вручено директору ТОВ «МОСТА-ГРУП» Назаренку Я.Л., про що міститься відповідна відмітка.

Докази оскарження вищезазначених протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягненнясуду не надано.

Адміністративний штраф відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення Назаренком Я.Л. добровільно сплачено, що підтверджується дублікатом квитанції від 01.06.2021.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України №559 від 08.04.1999 "Про такси для обчислення розміру шкоди заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів" та ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" Державною екологічною інспекцією Столичного округу проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням міста внаслідок влаштування австостоянки та встановлення огорожі ТОВ «МОСТА-ГРУП» по вул. Кармелюка, 47 у Дніпровському районі міста Києва, згідно якого шкода внаслідок незаконного знищення газону звичайного площею 240 кв.м становить 10320, 00 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання (заподіяння) майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно п. е) ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають: е) відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4, 5 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками (шкодою); вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

В деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №925/119/18 та від 22.07.2019 року у справі №909/374/18).

Згідно зі ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає компенсації в повному обсязі.

За приписами ч. 1, 3 ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" Охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045) видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється: за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера

Факт незаконного знищення газону звичайного загальною площею 240 кв.м за адресою: вул. Кармелюка, 47 у Дніпровському районі м. Києва зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення № Г-000001 від 12.05.2021 та постанові про накладення адміністративного стягнення № 000392 від 17.05.2021.

Вказані протокол і постанова відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржені.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічну правову позицію щодо презумпції вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу додержана у постанові КГС у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №925/119/18.

Державна екологічна інспекція Столичного округу зверталась до ТОВ «МОСТА-ГРУП» з претензією №40/08-06 від 26.05.2021 про відшкодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, з вимогою відшкодувати шкоду у розмірі 10320,00 грн.

Відповідачем шкоду в добровільному порядку не відшкодовано.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою виступає об`єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства. Розмір спричиненої шкоди та вина відповідача підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення № Г-000001 від 12.05.2021; постановою про накладення адміністративного стягнення № 000392 від 17.05.2021; розрахунком розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням міста ТОВ «МОСТА-ГРУП»; претензією № 40/08-06 від 26.05.2021.

За таких обставин, наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для настання цивільно-правової відповідальності ТОВ «МОСТА-ГРУП».

Таким чином, збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища ТОВ «МОСТА- ГРУП», у сумі 10320,00 гривень підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю "Моста-Груп" (ідентифікаційний код 40846747, адреса: 03164, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 25, квартира 49) на користь Державного бюджету України (30%) та бюджету міста Києва (70%) збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 10320 (десять тисяч триста двадцять) грн 00 коп., які перерахувати за наступними реквізитами: рахунок № UA168999980333119331000026005, код ЄДРПОУ 37993783, банк - Казначейство України (ЕАП), одержувач - ГУК у м. Києві/Дніпровський район, код бюджетної класифікації 24062100.

3. Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю "Моста-Груп" (ідентифікаційний код 40846747, адреса: 03164, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 25, квартира 49) на користь Київської міської прокуратури (ідентифікаційний код 02910019, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко