Рішення

від 16.01.2023 по справі 910/11917/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2023Справа № 910/11917/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нашнет"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Інтер`єр», Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»

про стягнення плати за без облікове водокористування в розмірі 18 664,42 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нашнет» про стягнення плати за без облікове водокористування в розмірі 18 664,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснював без облікове водокористування, в зв`язку з чим позивачем на підставі Акту обстеження № 207215 від 25.04.2019 здійснено розрахунок витрат води за період з 26.03.2019 по 25.04.2019 на суму 18 664,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02.12.2022 представником відповідача подано відзив на позову заяву, у якому відповідач, зокрема зазначає, що станом на дату складення позивачем Акту обстеження відповідач орендував приміщення на другому поверсі в будівлі за адресою: 02232, м. Київ, проспект Маяковського, 73-А, на підставі Договору оренди нежилого приміщення від 01.02.20217, укладеного між ТОВ «Нашнет» (орендар), Фізичною особою-підприємцем Коросташ Оксаною Валеріївною (орендодавець) та ТОВ «Гранд Інтер`єр» (координатор), умовами якого не передбачено передачу орендарю в користування приміщення туалетної кімнати, в якій позивачем було виявлено без облікове водокористування. При цьому, відповідач зазначає, що за умовами пунктів 3.2 та 3.10 Договору, орендар зобов`язаний компенсувати орендодавцю та/або координатору експлуатаційні послуги, а координатор та орендодавець зобов`язуються укласти відповідні договори з обслуговуючими організаціями (для забезпечення доступу в орендовані приміщення, надання міських, міжміських, міжнародних телекомунікаційних послуг, подач теплової енергії, електроенергії, надання комунальних послуг).

Також, до відзиву на позовну заяву, відповідачем долучено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2040 від 07.10.2015, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, ТОВ «Нашнет», як орендарем та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація», як підприємством-балансоутримувачем.

Крім того, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Інтер`єр», Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

15.12.2022 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому позивач зазначає, що відповідачем не надано документів на підтвердження того, що після закінчення строку дії Договору оренди № 2040, була заява однієї із сторін про припинення зазначеного Договору, що свідчить про продовження дії Договору № 2040 після 05.10.20218, про що також свідчить те, що 29.07.2019 між відповідачем та третіми особами 2, 3 укладено Договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду № 2040-1, яким викладено в новій редакції Договір № 2040 від 07.10.2015. Позивач також зазначає, що посилання відповідача на те, що орендовані приміщення не мають доступу до водопостачання є безпідставними, оскільки укладений між відповідачем, третьою особою 1 та Коросташ О.В. Договір оренди стосується інших приміщень. При цьому, 26.09.2022 між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за яким відповідачем споживаються послуги у нежилих приміщеннях за адресою: вул. Маяковського, 73-А. Позивач зазначає, що з Акту обстеження від 25.04.2019 № 207215 вбачається відсутність приладу обліку в туалетній кімнаті, в якій наявне водоспоживання, а в додатку № 1 до Договору вказано дані про початкові показання приладу обліку, які на 22.08.2019 становили 4 куб.м., тобто це новий прилад обліку, що встановлений у туалетній кімнаті, яка до цього не була обладнання приладом обліку, що і було зафіксовано в акті. Крім того, позивач зазначає, щ оскільки трирічний строк позовної давності розпочався у липні 2019 року, відповідно його закінчення припадало на липень 2022 року, тобто на період дії карантину, у зв`язку з чим, такий строк позовної давності з огляду на положення п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є автоматично подовженим, на підставі чого строк позовної давності під час звернення до суду із позовом, що є предметом розгляду у справі № 910/11917/22 не пропущено.

09.01.2023 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач зазначив, що позиція відповідача полягає в тому, що сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного строку без наведення позивачем негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною відповідних дій. Водночас позивачем не доведено, що саме відповідач є особою, винною у безобліковому водокористуванні на підставі Акту обстеження водоспоживання та водовідведення об`єкту № 207215 від 25.04.2019.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 5 липня 1995 № 30, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21 липня 1995 за № 231/767 (далі - Правила № 30), ці Правила встановлюють порядок технічної експлуатації систем і споруд водопостачання та водовідведення міст та інших населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання, у тому числі юридичних осіб, що здійснюють технічну експлуатацію систем водопостачання та водовідведення, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - виробники).

Згідно з п. 2.1.6 Правил № 30 до функцій виробника входять, зокрема, технічний контроль і нагляд за раціональним використанням води споживачами, облік кількості води, що споживається і скидається в каналізацію; укладання договорів із споживача на відпуск води і приймання стічних вод.

Як зазначає Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач, виробник), на виконання Правил № 30, ним, як виробником, 25.04.2019 було проведено обстеження водопостачання та водовідведення об`єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нашнет» (далі - відповідач), який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект В.Маяковського, 73А.

За результатами обстеження вказаного об`єкта позивачем було виявлено самовільне водокористування, про що складено Акт обстеження об`єкта водопостачання та водовідведення від 25.04.2019 № 207215, який підписаний відповідачем без заперечень та зауважень.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 № 190, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 за №936/15627 (далі - Правила № 190), Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 3.2 Правил № 190 визначено, що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (пункти 3.3, 3.4 Правил № 190).

Як зазначає позивач, на підставі пунктів 3.3., 3.4 Правил № 190, за період з 26.03.2019 по 25.04.2019 відповідачу було нараховано плату за безоблікове водокористування в сумі 18 664,42 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу Попередження № 7428/8/8/02-19 від 15.07.2019 разом із рахунком за безоблікове, самовільне користування послугами № 36/3/19 від 05.07.2019, яке було отримано відповідачем 19.07.2019, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 00221708118903.

12.08.2022 позивачем було направлено відповідачу вимогу № 4106/12/08/02-22 від 10.08.2022, в якій позивач вимагав у відповідача сплатити грошові кошти в сумі 18 664,42 грн. у семиденний термін з моменту одержання цієї вимоги (докази направлення вказаної вимоги містяться в матеріалах справи), яка залишена відповідачем без задоволення.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача плату за безоблікове водокористування в сумі 18 664,42 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2019 проведено обстеження водопостачання та водовідведення об`єкта господарювання - відповідача, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект В.Маяковського, буд. 73А, за результатами якого виявлено самовільне водокористування, про що складено Акт обстеження об`єкта водопостачання та водовідведення від 25.04.2019 № 207215, який підписаний відповідачем без заперечень та зауважень.

Відповідач в свою чергу, у поданому відзиві на позову заяву, зокрема зазначає, що станом на дату складення позивачем Акту обстеження відповідач орендував приміщення на другому поверсі в будівлі за адресою: 02232, м. Київ, проспект Маяковського, 73-А, на підставі Договору оренди нежилого приміщення від 01.02.20217, укладеного між ТОВ «Нашнет» (орендар), Фізичною особою-підприємцем Коросташ Оксаною Валеріївною (орендодавець) та ТОВ «Гранд Інтер`єр» (координатор), умовами якого не передбачено передачу орендарю в користування приміщення туалетної кімнати, в якій позивачем було виявлено без облікове водокористування. При цьому, відповідач зазначає, що за умовами пунктів 3.2 та 3.10 Договору, орендар зобов`язаний компенсувати орендодавцю та/або координатору експлуатаційні послуги, а координатор та орендодавець зобов`язуються укласти відповідні договори з обслуговуючими організаціями (для забезпечення доступу в орендовані приміщення, надання міських, міжміських, міжнародних телекомунікаційних послуг, подач теплової енергії, електроенергії, надання комунальних послуг).

Також, до відзиву на позовну заяву, відповідачем долучено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2040 від 07.10.2015, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, ТОВ «Нашнет», як орендарем та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація», як підприємством-балансоутримувачем, який за доводами відповідача припинив свою дію.

Водночас, до поданої відповіді на відзив, позивачем долучено укладений 29.07.2019 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Нашнет», як орендарем, та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація», як підприємством-балансоутримувачем, Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2040-1 (нова редакція Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 07.10.2015 № 2040), об`єктом якого є нежитлові приміщення, загальною площею 92,7 кв.м., в т.ч. підвал - 5,70 кв.м., 1 поверх - 5,00 кв.м., 2 поверх - 82,00 кв.м., згідно з викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід`ємну частину Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 07.10.2015 № 2040.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Таким чином, як вбачаться з матеріалів справи, доводи відповідача щодо припинення строку дії Договору оренди № 2040 від 07.10.2015, не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на викладення 29.07.2019 означеного Договору в новій редакції, а також відсутності жодних доказів повернення орендованого майна з оренди.

Більше того, 26.09.2022 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нашнет» укладено Договір з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 27033/5-03, Додатком № 1 до якого встановлено, що відповідач споживаються послуги у туалетній кімнаті за адресою: проспект В.Маяковського, буд. 73А.

Таким чином, суд вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З огляду на вищевикладене, оскільки Договір № 2040 від 07.10.2015 не припинився, про що свідчить укладення сторонами його у новій редакції та відсутність Акту приймання-передачі приміщень з оренди, який би свідчив про повернення орендованих приміщень орендодавцю, враховуючи укладення сторонами Договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 27033/5-03, як визнання відповідачем фактичного користування туалетною кімнатою, та відсутністю станом на дату його укладення - 26.09.2022, будь-яких нових договорів оренди, які б свідчили про те, що лише з 26.09.2022 відповідач почав користуватись туалетною кімнатою, а також підписанням відповідачем без зауважень та заперечень Акту обстеження об`єкта водопостачання та водовідведення від 25.04.2019 № 207215, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність доступу до водопостачання та на відсутність обов`язку з оплати за водопостачання.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок (формулу розрахунку) площі перерізу труби та об`єму води, спожитої відповідачем при безобліковому водокористуванні, та встановлено, що за період з 26.03.2019 по 25.04.2019 позивачем було обґрунтовано нараховано відповідачу, виходячи із положень пунктів 3.3, 3.4, 5.18 Правил №190, плату за безоблікове водокористування в сумі 18 664,42 грн.

Суд також встановив, що позивачем було направлено відповідачу Попередження №7428/8/8/02-19 від 15.07.2019 разом із рахунком за безоблікове, самовільне користування послугами № 36/3/19 від 05.07.2019, в якому позивач пропонував відповідачу у п`ятиденний термін з дня отримання цього попередження оплатити розрахований обсяг. Вказане попередження було отримане відповідачем 19.07.2019, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0221708118903, проте залишене відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу вимогу №4106/12/8/02-22 від 10.08.2022, про що свідчать опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 12.08.2022, в якій позивач вимагав у відповідача сплатити грошові кошти в сумі 18 664,42 грн. у семиденний термін з моменту одержання цієї вимоги.

Згідно з відомостями з офіційного сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0101509410470 разом із вказаною вимогою було отримане відповідачем 06.09.2022.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Приймаючи до уваги, що факт порушення відповідачем Правил № 190 у вигляді безоблікового водокористування в період з 26.03.2019 по 25.04.2019 позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача плати за безоблікове водокористування в сумі 18 664,42 грн. є обґрунтованою.

Водночас, суд враховує заявлене відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, в зв`язку з чим, зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вбачається зі штампу вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва позовна заява подана до суду 04.11.2022.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності за вимогою позивача в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020 та станом на дату розгляду даної справи карантин триває.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та встановлені судами обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду, строк позовної давності щодо вимог позивача, у даній справі позивачем не пропущено.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нашнет» (02232, місто Київ, проспект В.Маяковського, будинок № 73, літера А; ідентифікаційний код: 36100735) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; ідентифікаційний код: 03327664) плату за безоблікове водокористування в розмірі 18 664 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 16.01.2023

Суддя О.А. Грєхова